Вирок № 137216786, 09.06.2026, Сокальський районний суд Львівської області

Справа №454/2824/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2026 р. місто Сокаль

Сокальський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокалі кримінальне провадження №12020140310000600 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , громадянина України, освіти вищої, одруженого, на утриманні троє неповнолітніх дітей, лікаря-анестезіолога КНП «Сокальська районна лікарня» Сокальської міської ради, інваліда ІІІ групи, раніше несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

30.12.2020р. близько 23.00год. на автодорозі сполучення м.Сокаль - м.Шептицький, в межах смт.Жвирка по вул.Львівська,1, Шептицького району Львівської області, ОСОБА_4 керуючи автомобілем марки «Фольксваген Пассат» р.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, був неуважним до дорожньої обстановки та її змін, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу і безпечно керувати ним в конкретних дорожніх умовах, не врахував дорожню обстановку, а саме мокре дорожнє покриття, перевищив дозволену максимальну швидкість руху, пересік дорожню горизонтальну розмітку 1.5 Правил дорожнього руху України та без причин технічного характеру виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем марки «Ауді А6» р.н.з. НОМЕР_2 , який рухався на відстані, яка не дозволяла водію ОСОБА_6 уникнути зіткнення.

Внаслідок даного зіткнення потерпілий ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у виді політравми, відкритих багатогомілкових внутрішньосуглобових переломів нижньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням, рваної рани лівої гомілки, закритого перелому обох кісток правої гомілки зі зміщенням, стану після тупої травми живота. Стану після оперативного лікування розривів брижі тонкої кишки, стану після перенесеної закритої черепно-мозкової травми у виді церебрастенічного синдрому, посттравматичної нейропатії ліктевого серединного та променевого нерва зліва.

Своїми злочинно-недбалими діями обвинувачений ОСОБА_4 порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме, вимоги Правил дорожнього руху України:

-п.п.1.2, в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів

-п.1.5, дії учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоди для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

-п.п.1.10, безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах; дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом;

-п.2.3 д), для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

-п.11.3, на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;

-п.12.1, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.;

-п.12.4, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Дані порушення є у прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали, зокрема, спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Позиція обвинуваченого

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому ним злочині визнав повністю та показав, що 30.12.2020р. близько 23.00 - 24.00год. він керував автомобілем марки «Фольксваген Пассат» в смт.Жвирка Шептицького району Львівської області та не врахував погодних у мов і виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем марки «Ауді», яким керував потерпілий. Потерпілому допомагав з лікуванням та витратами на лікування. Також відшкодував потерпілому вартість автомобіля.

Дуже шкодує, оскільки не хотів цього. У скоєному щиро розкаявся.

Оцінка суду

Вислухавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини третьої статті 349 Кримінально процесуального кодексу України, суд вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечують всі учасники судового провадження, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи показання обвинуваченого, співставивши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, оскільки він, керуючи транспортним засобом, грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні в момент утворення.

Вина обвинуваченого у вчиненому доведена у повному обсязі.

Призначення покарання

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до статті 66 КК України є часткове відшкодування матеріальної шкоди.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, приймає до уваги, що санкція ч.2 ст.286 КК України не передбачає альтернативної міри покарання.

Також, суд відповідно до статті 65 КК України, враховує:

ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно із статтею 12 КК України є тяжким злочином;

наслідки та обставини вчиненого злочину, а також значні негативні наслідки для здоров`я потерпілого та інвалідність;

позицію потерпілого про застосування найсуворішого покарання;

особу винного, його вік, матеріальний та сімейний стан, стан здоров`я, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, те, що він є учасником бойових дій, має нагороди і відзнаки за службу, в тому числі за врятовані життя, та його інвалідність ІІІ групи, яка встановлена внаслідок отриманих під час виконання обов`язку захисту Батьківщини;

наявність постійного місця проживання та роботи, позитивної характеристики за такими;

те, що він раніше несудимий.

У зв`язку з наведеним, суд доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченого з обранням покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті з позбавленням права керування транспортними засобами, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки доходить висновку, що його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства.

Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку

Потерпілий ОСОБА_6 подав цивільний позов та заяву про збільшення позовних вимог, у яких просив стягнути з ПрАТ «Страхова компанія ВУСО» 28271,67грн. матеріальної шкоди, 20000грн. регламентних виплат, 90000грн. стійкої втрати працездатності та 40000грн. тимчасової втрати працездатності. Також просив стягнути з ОСОБА_4 500000грн. на відшкодування моральної шкоди, 200000грн. збитків, які він планує понести в майбутньому та 50000грн. витрат на правничу допомогу.

Позов мотивовано тим, що раніше він не хворів жодними серйозними захворюваннями та не мав травм. Внаслідок отриманих в дорожньо-транспортній пригоді травм він понад п`ять місяців був прикутий до ліжка та продовжує лікуватися, ніколи не зможе повернути попередній стан здоров`я.

Матеріальні збитки, які він може підтвердити документально, становлять 13073грн.

Також йому завдано моральні та фізичні страждання, які потягли негативні зміни в житті внаслідок отриманих тяжких травм. Його тривожать щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, переживання, уникання аналогічних обставин, негативні емоційні реакції від спогадів, необхідність реабілітації, фізичні незручності та психологічний дискомфорт, тривала відірваність від активного соціального життя, відсутність сну, емоційна напруга, нервовість та дратівливість тощо.

Виправлення наслідків події потягло нераціональні витрати життєвого часу, залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, які по даний час потребують компенсаторних можливостей.

Крім того, вважає, що з страхової компанії слід стягнути на його користь шкоду, пов`язану з його лікуванням протягом 123 днів, яку він визначив у розмірі 20000грн., стійку втрату працездатності з врахуванням ІІ групи інвалідності в розмірі 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі на дату страхового випадку та тимчасову втрату працездатності в розмірі 40000грн.

Також, з огляду на необхідність проведення оперативних втручань в майбутньому, після чого необхідно проходити реабілітацію, вважає, що для відновлення нормальної роботи організму планує витратити близько 200000грн.

Надалі ОСОБА_6 подав заяву про відмову від позовних вимог до ПрАТ «Страхова компанія ВУСО», оскільки страховою компанією йому відшкодовано шкоду в добровільному порядку.

В судовому засіданні потерпілий та його представник позов підтримали, зазначили, що ОСОБА_4 відшкодував лише незначну частину витрат на лікування, моральної шкоди не відшкодував.

Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З фіскальних чеків встановлено, що витрати ОСОБА_6 на придбання ліків та медичних препаратів становлять 28271,67грн.

Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії №066104 від 22.04.2021р., ОСОБА_6 встановлено ІІ групу інвалідності, рекомендовано лікування в ортопеда-травматолога, зроблено висновок про можливість використання залишкової працездатності.

Індивідуальною програмою реабілітації визначено обмеження в пересуванні та трудовій діяльності, рекомендовано реабілітацію у виді відновлювальної терапії, профілактичних заходів і медичного спостереження, консультування, ерготерапії.

З результатів обстежень, виписок з медичних карт встановлено, що ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні в період з 11.01.2021р. 22.03.2021р., з 23.04.2021р. по 13.05.2021р., з 31.05.2021р. по 14.06.2021р.

З довідок про доходи встановлено, що заробітна плата ОСОБА_6 в листопаді 2020 року (останній місяць, який передував події ДТП) складала 5000грн.

З розписок від 12.06.2021р. та від 25.06.2021р. встановлено, що ОСОБА_4 відшкодував за пошкоджений автомобіль марки «Ауді А6» ОСОБА_6 2800 доларів США та ОСОБА_9 (власнику даного автомобіля) 2200 доларів США.

З платіжних доручень та рахунків на оплату встановлено, що ОСОБА_4 здійснював оплату ліків, медичних препаратів та реабілітації ОСОБА_6 на загальну суму 59641,16грн.

Моральна шкода, відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, та в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.1) ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала , якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала у внаслідок протиправної поведінки відносно неї.

А відтак, тлумачення вказаних норм свідчить, що:

1) за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі;

2) зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди;

3) у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини;

4) завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи;

5) гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості;

6) по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками».

Вказані висновки узгоджуються з позиціями, викладеними в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 466/8242/18 (провадження № 61-943св20) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) дійшла висновку, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц вказано, що моральна шкода - це страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточенням, до інших негативних наслідків морального характеру. Також вказана правова позиція містить висновок про те, як визначати розмір моральної шкоди: суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Окремо суд звертає увагу на ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою потерпілі мають право на справедливу сатисфакцію. Європейський суд з прав людини, який згідно з Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом правата підлягає до застосування національними судами України. Так. у справі «Шмалько проти України» (2004) Європейський суд з прав людини вказав на таке: «Суд вважає, що заявник може вважатися таким, що зазнав моральних страждань у результаті встановлених порушень, і ці страждання не можуть бути компенсовані лише констатацією порушення».

Потерпілому внаслідок ДТП, що сталася з вини ОСОБА_4 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, він зазнав фізичного болю та страждань, витратив багато часу і зусиль для лікування отриманих в дорожньо-транспортній пригоді травм, внаслідок яких він став інвалідом ІІ групи, перенесла сильний емоційний стрес через отриману травму, в нього фактично не функціонує пошкоджена рука. Також, останній тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, що завдавало йому глибокі моральні страждання, істотно змінило його спосіб життя, психологічний та фізичний стан, в тому числі і на майбутнє, він змушений звертатися за сторонньою допомогою, оскільки невідомим є чи буде відновлено нормальне функціонування його організму.

Враховуючи вимоги розумності та справедливості, неможливості відшкодувати в повному обсязі моральної шкоди, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю та страждань, яких ОСОБА_6 зазнав у зв`язку з тілесними ушкодженнями, втратою функціонування верхньої кінцівки та інвалідністю, суд враховує, що ОСОБА_4 не відшкодовано йому моральної шкоди та визнає обґрунтованим розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 400000грн.

Відповідно до ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до збитків належать і витрати, які особа понесе у майбутньому.

Разом з тим, відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В той же час, позивач зазначив у позовній заяві, що такі витрати на майбутній час визначені ним особисто, тобто виходячи з його власних міркувань, підтвердження прогнозованих витрат на лікування суду не надав.

Таким чином, суд переконується, що дійсно для відновлення нормального функціонування організму йому необхідне подальше лікування.

Однак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру витрат, які йому необхідні для подальшого лікування та відновлення стану здоров`я, а тому в нього є право на відшкодування таких після їх понесення та їх належного підтвердження.

За таких підстав, позов підлягає задоволенню частково.

На підставі ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_4 слід стягнути в дохід держави 3999,80грн. судового збору, що співмірно з задоволеними позовними вимогами.

Враховуючи складність справи, виконану адвокатом роботу, його участь в судових засіданнях, а також часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 слід стягнути 15000грн. витрат на правничу допомогу.

Також, з огляду на відмову ОСОБА_6 від позову в частині позовних до ПрАТ «Страхова компанія ВУСО», провадження у справі в частині цих позовних вимог підлягає закриттю.

ОСОБА_10 подала цивільний позов, в якому просила стягнути з ПрАТ «Страхова компанія ВУСО» 5333грн. регламентних виплат і 4404грн. стійкої втрати працездатності. Також просила стягнути з ОСОБА_4 100000грн. на відшкодування моральної шкоди та 10000грн. витрат на правничу допомогу.

Позов мотивовано тим, що під час дорожньо-транспортної пригоди вона перебувала в автомобілі ОСОБА_6 як пасажир та отримала тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійних ран передпліччя та в ділянці лівого стегна, саден обличчя. У зв`язку з цим вона перенесла оперативне втручання, перебувала на стаціонарному лікуванні, лікувалася амбулаторно.

Зазначені події завдали їй фізичного болю, вона пережила емоційний стрес, вона докладала зусиль для подолання негативних наслідків

Також вважає, що з страхової компанії підлягає стягненню шкода, пов`язана з перебуванням її на лікуванні протягом 8 днів, страхове відшкодування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності

Під час розгляду кримінального провадження ОСОБА_10 подала заяву про відмову від позовних вимог до ПрАТ «Страхова компанія ВУСО», оскільки страховою компанією їй здійснено страхові виплати в добровільному порядку.

В судовому засіданні ОСОБА_10 позов підтримала.

Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З витягу з історії хвороби встановлено, що 31.12.2020р. ОСОБА_10 була доставлена до хірургічного відділення Червоноградської центральної міської лікарні з діагнозом: ЧМТ. Струс головного мозку. Забійні рани підборіддя та в ділянці лівого стегна. Садна обличчя. Дані травми отримані останньою в ДТП 30.12.2020р. близько 23.00год.

З листка непрацездатності встановлено, що ОСОБА_10 в період з 31.12.2020р. по 07.01.2021р. перебувала на стаціонарному лікуванні.

З витягу з трудової книжки та довідки від 16.08.2021р. встановлено, що ОСОБА_10 працювала на посаді кухаря в ФОП « ОСОБА_11 » та її дохід в грудні 2020 року становив 5471,32грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (частина друга статті 1168 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі;

зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди;

у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини;

завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи;

гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості;

по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 213/2186/16-ц (провадження № 61-2517св19), на яку посилався ОСОБА_4 у касаційній скарзі, зроблено висновок, що «при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 748/359/20 (провадження № 61-8641св21) зроблено висновок, що «будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року в справі №759/11457/17 (провадження № 61-44003св18) вказано, що «згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Верховний Суд зазначає, що з урахуванням підстав позову розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

З урахуванням обставин справи, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 грошової компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок спричинення їй тілесних ушкоджень, які вона отримала під час дорожньо-транспортної пригоди, її нормальний уклад життя було порушено, вона терпіла біль та не могла працювати.

Таким чином, суд дійшов висновку, що стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000грн. буде відповідати засадам засад розумності і справедливості.

На підставі ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_4 слід стягнути в дохід держави 200грн. судового збору, що співмірно з задоволеними позовними вимогами.

Також, враховуючи складність справи, виконану адвокатом роботу, його участь в судових засіданнях, а також часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 слід стягнути 5000грн. витрат на правничу допомогу.

ОСОБА_10 відмовилася від позову в частині позовних до ПрАТ «Страхова компанія ВУСО», а тому провадження у справі в частині цих позовних вимог підлягає закриттю.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Витрати на залучення експерта слід стягнути із засудженого в дохід держави.

Запобіжний захід обвинуваченому на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.

За таких підстав, керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим за ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його затримання.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення матеріальної шкоди, регламентних виплат, відшкодування стійкої втрати працездатності та тимчасової втрати працездатності - закрити.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди та збитків, якій він планує понести в майбутньому - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 400000 (чотириста тисяч)грн. на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_4 200000грн. збитків, якій він планує понести в майбутньому - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 15000 (п`ятнадцять тисяч)грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 3999 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять)грн. 80коп. судового збору.

Цивільний позов ОСОБА_10 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення регламентних виплат, відшкодування тимчасової втрати працездатності - закрити.

Позов ОСОБА_10 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 20000 (двадцять тисяч)грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 5000 (п`ять тисяч)грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 200 (двісті) грн. судового збору.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, допущені ухвалою слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 04.01.2021р. у виді накладення арешту на автомобіль марки «Ауді 100» н.з. НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на праві власності належить ОСОБА_12 , яким керував ОСОБА_6 .

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, допущені ухвалою слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 04.01.2021р. у виді накладення арешту на автомобіль марки «Фольксваген Пасат» н.з. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 на праві власності належить ОСОБА_4 .

Речові докази: автомобіль марки «Ауді 100» н.з. НОМЕР_2 , який перебуває на зберігання у відділенні поліції №2 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області - повернути ОСОБА_6 ; автомобіль марки «Фольксваген Пасат» н.з. НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 12537 (дванадцять тисяч п`ятсот двадцять сім)грн. витрат на проведення судових експертиз.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Сокальський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення цього тридцятиденного строку апеляційного оскарження, якщо не було подано апеляційної скарги.

У разі надходження апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Решті учасників судового провадження роз`яснити їх право на отримання в суді копії вироку.

Головуючий:ОСОБА_1