Рішення № 13721558, 25.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

25.01.2011

Справа №5002-16/5597-2010

За позовом Комунального підприємства «Житловик-2» (97400, м. Євпаторія, вул.. Перекопська, 8, ідентифікаційний код 32518945)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» (03110, м. Київ, вул.. Солом’янська, б11, літ «А», ідентифікаційний код 23494714)

За участю 3-ї особи Євпаторійської міської ради (97400, м. Євпаторія, пр. Леніна,2 )

Про визнання договору недійсним та спонукання до виконання певних дій

Суддя ГС АР Крим М.О.Білоус

представники:

Від позивача – Ануфрієнко В.О. – представ., дов. б/н від 22.09.2010р.

Від відповідача - не з’явився

Від 3-ї особи –Сидельникова Г.О.- представник д/п від 31.12.10 р.

Обставини справи: Комунальне підприємство «Житловик – 2» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача ТОВ «Астеліт», в якій просить суд визнати договір про надання послуг від 01.08.2008 р. № КР 0846 недійсним; зобов’язати відповідача звільнити займану територію шляхом демонтажу антен мобільного зв’язку, які розташовані за адресою: м. Євпаторія, вул.. Дм. Ульянова, 1 – А, вул. Колхозна, 2.

14.12.2010р. позивач надав уточнену позовну заяву, в якій просить суд визнати договір про надання послуг № КР 0846 від 01.08.2008р. недійсним та спонукати відповідача звільнити займану територію шляхом демонтажу телекомунікаційного обладнання, яке розташоване за адресою: м. Євпаторія, вул.. Дм. Ульянова, б.1а, вул. Колхозна, б.2. При цьому, позивач обґрунтовує свою уточнену заяву нормами матеріального права, зокрема, ч.1.ст.203, ч.1., ст..215, ч.1. ст. 216 Цивільного кодексу України, ч.1. ст. 207 Господарського кодексу України ( а.с. 72-74).

В судовому засіданні 25.01.2011 р. позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення та письмових пояснень (а.с. 32-33).

Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, незважаючи на те,що про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Але, раніш, представник відповідача в судових засіданнях, вимоги не визнавав, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.45-47).

В процесі розгляду справи ухвалою ГС АР Крим від 14.12.2010р. у порядку статті 24 ГПК України було здійснено замінену неналежного відповідача на належного – ТОВ «Астеліт» та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача – Євпаторійську міську раду (ухвала ГС АРК від 11.01.11 р.).

Представник 3-ї особи надав свої письмові пояснення, згідно з яких повідомив, що рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 475 від 26.09.03 р. КП «Житловик-2» були передані на баланс домоволодіння № 2 по вул. Колхозна у м. Євпаторія та домоволодіння № 1-а по вул. Д. Ульянова у м. Євпаторія на правах повного господарського відання та згідно зі Статутом КП «Житловик-2» є юридичною особою, а у чинність п.6.3.1. та 6.3.4. директор Підприємства правомочне укладати договори та розпоряджатись майном Підприємства (крім відчуження), а тому представник Євпаторійської міської ради просив суд прийняти рішення на підставі норм матеріального права, які регулюють спірні відносини.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, 3-ї особи, суд

ВСТАНОВИВ :

Позовні вимоги КП «Житловик-2» обґрунтовані тим, що договір про надання послуг № КР 0846 від 01.08.2008 р. не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 901 Цивільного кодексу України та відповідно до вимог ст. 235 ЦК України, є удаваним, оскільки приховує фактично договір оренди майна, що належить територіальній громаді, тобто Євпаторійської міської раді, а відтак відносини між сторонами по справі повинні регулюватись ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», а тому на думку позивача, слід застосувати ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правовідносин не може суперечити законодавчим актам, а також моральним нормам суспільства. При цьому, позивач просить застосувати правові наслідки недійсності правочину, з посиланням на норми ч. 1 ст. 216 ЦК України.

За цих обставин позивач просить суд визнати недійсним договір на надання послуг № КР 0846 від 01.08.08 р., а також зобов’язати ТОВ «Астеліт» звільнити займану територію шляхом демонтажу телекомунікаційного обладнання за адресою: м. Євпаторія, вул.. Д. Ульянова, 1-а, вул.. Колгоспна, 2.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи документи, фактичні обставини справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги КП «Житловик-2» до ТОВ «Астеліт» не підлягають задоволенню, у зв’язку з наступним.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 475 від 26.09.03 р. та інвентаризаційним описом основних засобів, переданих КП «Житловик-2» на 01.10.03 р., позивачу були передані на баланс домоволодіння № 2 по вул. Колхозна у м. Євпаторія та домоволодіння № 1-а по вул. Д. Ульянова у м. Євпаторія на правах повного господарського відання ( а.с. 34-38).

01.08.2008 р. між Комунальним підприємством «Житловик-2» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астеліт» (Замовник) був укладений договір № КР 0846 про надання послуг, п. 1. якого передбачено, що Виконавець надає Замовнику послуги зі строкового розміщення і утримання телекомунікаційного обладнання замовника та надає інші послуги, згідно даного Договору, а замовник виплачує Виконавцеві винагороду за надання таких послуг. Місце розміщення обладнання Виконавцем знаходиться за адресою: м. Євпаторія, вул.. дм. Ульянова, 1а; вул.. Колхозна, 2 (а.с.9-13)

Відповідно до п. 1.6. договору, початком надання послуг є момент розташування позивачем обладнання відповідача, який посвідчується Актом готовності, що підписується уповноваженими представниками сторін та є невід’ємною частиною даного договору. З моменту підписання Акту готовності позивач починає надавати відповідачу послуги та нараховувати плату за надання послуг, а у відповідача виникає зобов’язання по вчасній сплаті винагороди, за надані послуги.

Відповідно до п.п. 3.1. та 3.2. договору, плата за один місяць надання послуг складає 416,66 грн. без ПДВ, ПДВ –83,34 грн., а всього до сплати 500,00 грн. з ПДВ. Оплата по договору здійснюється за кожні 3 місяці надання послуг. Плата здійснюється відповідачем шляхом банківського переказу коштів на рахунок позивача протягом 10 банківських днів, наступних з дати початку першого місяця поточного періоду оплати.

Пунктом 7.1. Договору сторони передбачили, що він діє три роки з моменту підписання акту готовності.

01.10.2009 р. сторонами по договору був підписаний акт готовності. (а.с.15).

Крім того, у додатку № 1 до договору встановлений перелік телекомунікаційного обладнання.

Так, звертаючись до суду з цим позовом, позивач вважає даний договір про надання послуг удаваним (ст. 235 ЦК України), оскільки фактично були скриті майнові, тобто орендні відносини, а відтак просить визнати вказаний договір недійсним.

При цьому, позивач посилається на невідповідність укладеного між сторонами договору та його суперечливість приписам статті 901 Цивільного кодексу України.

Проте, з такими твердженнями позивача суд не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Законодавцем визначено, що плата за договором про надання послуг та строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін.

При цьому, приписами цієї статі не забороняється включення до договору про надання послуг елементів інших угод.

Виходячи зі змісту ст.ст. 6 та 627 Цивільного кодексу України, сторони при укладенні договору є вільними в укладенні такого договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Поряд з означеними диспозитивними положеннями законодавства, наявні імперативні положення, дотримання яких спричиняє законність укладеного договору.

Так, ст. 203 Цивільного кодексу України визначено наступні загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2.2. Статуту КП «Житловик-2», до предмету діяльності підприємства відноситься виконання також інших видів послуг та робіт, обумовлених виробниче – господарською діяльністю, не заборонених діючим законодавством.

Більш того, при укладенні договорів на надання послуг не потрібно узгодження з органом управління та у чинність п. 6.3.1. та п.6.3.4. директор Підприємства наділений правом укладати договори та розпоряджатись майном Підприємства, за винятком відчуження.

Договір про надання послуг від 01.08.08 р. містить визначення предмету договору, прав та обов’язків сторін, ціни договору та порядку розрахунків, відповідальності сторін, порядку вирішення спорів, строку дії договору, умов зміни та розірвання договору.

На виконання умов договору про надання послуг відповідач своєчасно перераховував відповідачеві визначену договірну плату, що підтверджується платіжними дорученнями ТОВ «Астеліт» за період з січня по грудень 2010 р.

Проте, як було встановлено судом, починаючи з квітня 2010 р. КП «Житловик-2» повертало грошові кошти, а тому кошти спрямовувались з наростаючим підсумком, але платіж за грудень 2010 р. в сумі 4500 грн. КП «Житловик-2» зарахувало на свій рахунок (а.с.97-101).

Твердження позивача про те, що договір про надання послуг є удаваною угодою спростовуються положеннями чинного законодавства.

Так відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Більш того, ст. 235 Цивільного кодексу України не містить положення про безумовну недійсність вдаваного договору. Підстави недійсності угод визначені ст. 215 Цивільного кодексу України.

Але, згідно ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Враховуючи, що законодавством не забороняється включення до договору про надання послуг елементів інших угод.

Крім того, встановлення обов’язку ТОВ «Астеліт» щодо перерахування КП «Житловик-2» плати за надання послуг у повному обсязі узгоджується зі ст. 903 Цивільного кодексу України, відповідно до якої замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Ретельно дослідивши договір про надання послуг № КР 0846 від 01.08.2008р., судом встановлено, що предметом договору є надання послуг зі строкового розміщення і утримання телекомунікаційного обладнання замовника.

При цьому, у п.1.5. чітко визначено, що до Замовника не переходить право володіння, користування та розпорядження місцем розташування обладнання, а до Виконавця не переходить право володіння, користування та розпорядження об’єктом розміщення.

Отже, матеріалами справи спростовується передчасний висновок позивача, що вказаний договір є удаваним правочином, вчиненим з метою приховання договору оренди.

Також, суд приймає до уваги, що ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Натомість, у матеріалах справи відсутній відповідний акт приймання – передачі майна, підписаний сторонами, який підтвердив орендні відносини між ними.

Виходячи з правового аналізу наявних матеріалів справи, дійти висновку про те, що сторони укладаючи договір про надання послуг мали спільний єдиний намір на укладення удаваної угоди неможливо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірний договір є договором про надання послуг, але який містить, в тому числі, умови, притаманні орендним правовідносинами.

Втім, такі положення не свідчать про вдаваність договору.

Аналогічної правової думки дотримується й Вищий Господарський суд України у постанові № 18/44/10 від 09.09.2010р.

Отже, суд дійшов до висновку, що договір про надання послуг № КР 0846 від 01.08.2008 р. відповідає положенням діючого законодавства, а позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються вимоги.

Не підлягають також задоволенню вимоги позивача – зобов’язати ТОВ «Астеліт» звільнити займану територію шляхом демонтажу телекомунікаційного обладнання за адресою: м. Євпаторія, вул.. Д. Ульянова, 1-а, вул.. Колгоспна, 2, оскільки позивачем взагалі не викладено норм матеріального права, що регулюють спірні матеріально - правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір.

Разом з тим, позивач посилається на ч. 1 ст. 216 ЦК України, але, при цьому, взагалі не заявляє вимог про застосування наслідків недійсного правочину.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог КП «Житловик-2», а тому в позові слід відмовити.

Судові витрати суд покладає на позивача згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог КП «Житловик-2» - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 26.01.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Білоус М.О.