Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 302/416/26
Провадження № 2/302/308/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.06.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області
Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Пухальського С. В.,
за участю секретарів судового засідання Сити Л. М., Митряка І. П., Магдича В. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Міжгір`я Закарпатської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ-КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 03 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про споживчий кредит № 190392 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 8 109,00 грн на умовах строковості, поворотності та платності.
Позивач зазначає, що укладення договору відбулося шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця. Після проходження процедури реєстрації та ідентифікації відповідачка ознайомилася з умовами кредитування, паспортом споживчого кредиту, правилами надання кредиту та підтвердила укладення договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
За твердженням позивача, на виконання умов кредитного договору первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та 03 липня 2025 року перерахував кредитні кошти у сумі 8 109,00 грн на банківську картку, реквізити якої були зазначені відповідачкою під час оформлення кредиту.
Крім того, представник позивача зазначив, що 10 жовтня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ-КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 10102025, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 190392 від 03 липня 2025 року.
Позивач вказує, що згідно з Реєстром прав вимоги № 3 від 03 грудня 2025 року та Актом приймання-передачі Реєстру прав вимоги № 3 від 03 грудня 2025 року до договору факторингу № 10102025 до ТОВ «ЮНІТ-КАПІТАЛ» перейшли усі права первісного кредитора щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.
За твердженням позивача, відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів, у зв`язку із чим станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 15 175,56 грн, яка складається з: 8 109,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 5 065,56 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 601,00 грн заборгованості за комісією та 1 400,00 грн штрафних санкцій.
Разом із тим позивач зазначає, що вимоги про стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, а тому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 190392 від 03 липня 2025 року у розмірі 13 775,56 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та комісією.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору та набуття позивачем права грошової вимоги на підставі договору факторингу, представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 190392 від 03 липня 2025 року у розмірі 13 775,56 грн, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 30 березня 2026 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно судом визначено, що розгляд, формування та зберігання матеріалів справи здійснюються у змішаній формі паперовій та електронній.
Ухвалою суду від 30 березня 2026 року за клопотанням представника відповідачки витребувано від Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відомості та документи, що становлять банківську таємницю, зокрема щодо належності платіжної картки, на яку були перераховані кредитні кошти, факту зарахування на неї грошових коштів, відповідних банківських документів, фінансового номера телефону, повного номера рахунку та інших відомостей, необхідних для перевірки обставин укладення та виконання кредитного договору.
Станом на день розгляду справи витребувана судом інформація від Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до суду не надійшла.
Разом з тим суд враховує, що відповідачка у поданому відзиві не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та існування кредитних правовідносин між сторонами, а її заперечення стосуються переважно правомірності нарахування комісії, визначення розміру заборгованості та розподілу судових витрат.
За таких обставин відсутність відповіді банківської установи на виконання ухвали суду не перешкоджає вирішенню спору по суті, оскільки витребувані відомості стосуються обставин, які фактично не є предметом спору між сторонами та не заперечуються відповідачкою. З огляду на це суд дійшов висновку про можливість завершення розгляду справи за наявними у матеріалах справи доказами.
Ухвалою суду від 17 квітня 2026 року суд постановив здійснювати подальший розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
11 травня 2026 року представник відповідачки адвокат Рішко Сергій Іванович через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю або частково.
У відзиві зазначено, що спірний кредитний договір є договором споживчого кредитування, а тому на спірні правовідносини поширюються вимоги Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів». Представник відповідачки вказував, що умови кредитного договору щодо сплати комісії за видачу кредиту та комісії за управління й обслуговування кредиту суперечать вимогам законодавства про захист прав споживачів, оскільки кредитодавцем не визначено конкретний перелік додаткових чи супутніх фінансових послуг, за надання яких встановлено відповідні платежі.
Посилаючись на практику Верховного Суду, представник відповідачки зазначав, що умови договору щодо сплати комісій є нікчемними, а тому позивач не має права на їх стягнення. Крім того, на думку сторони відповідачки, сума комісії за видачу кредиту, яка була утримана кредитодавцем під час надання кредитних коштів, підлягає врахуванню при визначенні фактично отриманої відповідачкою суми кредиту та розміру заборгованості.
Також представник відповідачки заперечував проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, ціною позову та обсягом фактично виконаних представником позивача робіт, у зв`язку з чим просив суд у разі задоволення позову зменшити розмір таких витрат.
До відзиву було додано власний розрахунок заборгованості та письмові докази на підтвердження викладених заперечень.
12 травня 2026 року представник позивача Кукса Карина Олександрівна через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив, у якій заперечила проти доводів сторони відповідачки та просила позов задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача зазначила, що умови кредитного договору щодо сплати комісії за надання кредиту та комісії за управління й обслуговування кредиту були чітко визначені договором, доведені до відома позичальниці до його укладення та добровільно нею прийняті. На думку позивача, спірні комісії є складовою загальної вартості кредиту, відповідають принципу свободи договору та не суперечать вимогам чинного законодавства. У зв`язку з цим представник позивача вважала безпідставними доводи відповідачки про нікчемність відповідних умов договору та відсутність підстав для стягнення заборгованості за комісією.
Крім того, представник позивача заперечила проти вимог відповідачки щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи на відсутність належного документального підтвердження їх фактичного понесення та неспівмірність заявленого розміру таких витрат обставинам справи. Одночасно позивач просив стягнути з відповідачки понесені ним судові витрати, зокрема судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідачки у судове засідання також не з`явився, подав заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідачки. Правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, підтримав у повному обсязі. Додаткових заяв чи клопотань не заявляв.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що 03.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» (далі ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про споживчий кредит №190392, за умовами якого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» зобов`язувалося надати ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі на суму 8 109,00 грн, в т.ч. 6 000,66 грн на картку позичальника № НОМЕР_1 та 2 108,34 грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини договору, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит, комісію за видачу кредиту у розмірі 26,00% від суми кредиту, яка дорівнює 2 108,34 грн, комісію за управління та обслуговування кредиту за зниженим тарифом у розмірі 1,00 грн за перші два тижні та стандартним (базовим) тарифом у розмірі 100,00 грн за кожні наступні два тижні, та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі (далі Кредитний договір).
При цьому у договорі зазначено, що окрім видачі кредиту, ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» як кредитодавець не надає відповідачці жодних додаткових та/або супутніх послуг. Строк кредитування складав 98 дні з дати його надання. Дата видачі кредиту 03.07.2025 року. Дата повернення кредиту 09.10.2025 року (п. 2.6 Кредитного договору). Процентна ставка за користування кредитом становить 360,00 % річних, що відповідає 0,9036 % за кожен день користування кредитом (пункти 2.3, 2.7.1 Кредитного договору).
Згідно п. 2.7 Кредитного договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 7 180,90 грн, з яких комісія за видачу кредиту 2 108,34 грн, комісія за управління та обслуговування кредиту 7,00 грн, проценти за користування кредитом 5 065,56 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 15 289,90 грн (п. 2.9.1 Кредитного договору). Неустойка у вигляді штрафу на 6-й день від дати неналежної сплати Позичальник становить 200,00 грн. Починаючи з 7-го дня прострочення нараховується пеня в розмірі 20,00 грн за кожний календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та не більше за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов`язань не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної позичальником за договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін (п. 2.10 Кредитного договору).
Невід`ємним додатком до Кредитного договору був «Графік платежів за кредитним договором», згідно якого сума кредиту сплачується сімома платежами кожні 14 календарних днів не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах: 1-й платіж 17.07.2025 року 1883,08 грн, який складається з суми кредиту 759,29 грн, процентів за користування кредитом 1122,79 грн та комісії за обслуговування кредиту 1,00 грн; 2-й платіж 31.07.2025 року 1883,08 грн, який складається з суми кредиту 864,42 грн, процентів за користування кредитом 1017,66 грн та комісії за обслуговування кредиту 1,00 грн; 3-й платіж 14.08.2025 року 1883,08 грн, який складається з суми кредиту 984,11 грн, процентів за користування кредитом 897,97 грн та комісії за обслуговування кредиту 1,00 грн; 4-й платіж 28.08.2025 року 1883,08 грн, який складається з суми кредиту 1120,37 грн, процентів за користування кредитом 761,71 грн та комісії за обслуговування кредиту 1,00 грн; 5-й платіж 11.09.2025 року 1883,08 грн, який складається з суми кредиту 1275,50 грн, процентів за користування кредитом 606,58 грн та комісії за обслуговування кредиту 1,00 грн; 6-й платіж 25.09.2025 року 1883,08 грн, який складається з суми кредиту 1452,11 грн, процентів за користування кредитом 429,97 грн та комісії за обслуговування кредиту 1,00 грн; 7-й платіж 09.10.2025 року 1883,08 грн, який складається з суми кредиту 1653,20 грн, процентів за користування кредитом 228,88 грн та комісії за обслуговування кредиту 1,00 грн.
Згідно п. 2.2 Кредитного договору кредит надавався з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Аналогічна мета кредиту була прописана у Паспорті споживчого кредиту продукту до Кредитного договору. З цього можна зробити висновок, що Кредитний договір є договором споживчого кредитування та на спірні правовідносини поширюються положення Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».
10 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 10102025, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 190392 від 03 липня 2025 року.
Надані позивачем договір факторингу, витяг з реєстру боржників та інші письмові докази підтверджують перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ-КАПІТАЛ» права вимоги до відповідачки у порядку, передбаченому статтями 512514 Цивільного кодексу України.
Відповідно до картки обліку виконання договору № 190392 та розрахунку заборгованості, внаслідок неналежного виконання відповідачкою умов кредитного договору станом на дату відступлення права вимоги утворилася заборгованість у загальному розмірі 15 175,56 грн, з яких: 8 109,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5 065,56 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 601,00 грн заборгованість за комісією; 1 400,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пенею).
Разом із тим, як убачається зі змісту позовної заяви, вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 400,00 грн позивачем не заявлено, а тому предметом судового розгляду є вимоги про стягнення 13 775,56 грн, з яких: 8 109,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 5 065,56 грн заборгованості за процентами та 601,00 грн заборгованості за комісією.
У частині першій статті 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції визначені частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом пере направлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронного правочину; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
У даній справі встановлено, що відповідачка не оспорює факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та переходу права вимоги до позивача на підставі договору факторингу. Основні заперечення сторони відповідачки стосуються правомірності включення до складу заборгованості комісії за надання та обслуговування кредиту, а також правильності визначення розміру заявленої до стягнення заборгованості.
За таких обставин суд дійшов висновку, що надані позивачем докази є належними та допустимими доказами укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі, отримання відповідачкою кредитних коштів та набуття позивачем права вимоги за спірним зобов`язанням.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, встановлених договором.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Оцінюючи доводи сторін та подані ними докази у їх сукупності, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом. Разом з тим доводи сторони відповідачки щодо неправомірності включення до складу заборгованості комісії за надання та обслуговування кредиту заслуговують на увагу з огляду на таке.
Як убачається з умов кредитного договору, позичальник, окрім повернення кредиту та сплати процентів, був зобов`язаний сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у розмірі 2 108,34 грн та комісію за управління та обслуговування кредиту.
При цьому із наданих позивачем доказів убачається, що загальна сума кредиту за договором становила 8 109,00 грн, однак фактично на банківський рахунок відповідачки було перераховано 6 000,66 грн, оскільки сума комісії за надання кредиту у розмірі 2 108,34 грн була утримана кредитодавцем у день укладення договору за рахунок кредитних коштів.
Таким чином, фактично відповідачка отримала у своє розпорядження саме 6 000,66 грн кредитних коштів.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчим кредитом є грошові кошти, що надаються споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності або виконанням обов`язків найманого працівника.
Згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача зобов`язаний безоплатно надавати інформацію щодо стану кредитної заборгованості та іншу інформацію, передбачену законом.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що комісія може стягуватися лише за конкретно визначені додаткові або супутні послуги, зміст яких має бути зрозумілим споживачу та погодженим сторонами.
Так, у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 зазначено, що якщо кредитодавцем не визначено перелік додаткових чи супутніх послуг, які надаються позичальнику та за які встановлена комісія, то положення договору щодо обов`язку позичальника сплачувати таку комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11 і частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Суд встановив, що кредитний договір не містить конкретного переліку додаткових чи супутніх фінансових послуг, які надавалися відповідачці за комісію за надання кредиту та комісію за управління й обслуговування кредиту. Так само позивачем не надано належних і допустимих доказів фактичного надання відповідачці будь-яких окремих послуг, за які було встановлено відповідні платежі.
За таких обставин суд доходить висновку, що умови кредитного договору щодо сплати комісії за надання кредиту та комісії за управління й обслуговування кредиту не відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а тому є нікчемними.
Суд також враховує, що комісія за надання кредиту у розмірі 2 108,34 грн була утримана кредитодавцем у день видачі кредиту за рахунок кредитних коштів, унаслідок чого відповідачці фактично було перераховано лише 6 000,66 грн.
Оскільки комісія за видачу кредиту у розмірі 2 108,34 грн була утримана кредитодавцем одночасно з видачею кредиту на підставі нікчемної умови договору та фактично не передавалася у розпорядження позичальниці, вказана сума не може вважатися фактично наданими кредитними коштами та не підлягає включенню до складу основної заборгованості.
За таких обставин суд погоджується з доводами сторони відповідачки про нікчемність умов кредитного договору щодо сплати комісії за надання кредиту та комісії за управління й обслуговування кредиту та вважає, що вимоги позивача у частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 601,00 грн задоволенню не підлягають.
Крім того, суд бере до уваги, що сума комісії за надання кредиту у розмірі 2 108,34 грн була фактично утримана кредитодавцем при видачі кредиту, а тому при визначенні розміру заборгованості підлягає врахуванню фактично отримана відповідачкою сума кредитних коштів.
Перевіривши наданий представником відповідачки розрахунок заборгованості, суд вважає його таким, що відповідає встановленим обставинам справи та наведеним вище висновкам щодо нікчемності умов договору про сплату комісії.
За таких обставин суд погоджується з розрахунком сторони відповідачки та вважає, що розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 9 749,18 грн, з яких:
?6 000,66 грн заборгованість за тілом кредиту;
?3 748,52 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.
Відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ-КАПІТАЛ» підлягають частковому задоволенню в межах зазначеної суми.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено вимоги на загальну суму 13 775,56 грн, з яких судом задоволено 9 749,18 грн, що становить 70,77 % від заявлених вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 883,58 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги, ордер адвоката, акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до яких загальна сума витрат становить 7 000,00 грн.
Оцінивши подані докази відповідно до вимог статей 133, 137 та 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що зазначені витрати є документально підтвердженими, пов`язаними з розглядом цієї справи та підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 953,90 грн, що становить 70,77 % від понесених позивачем витрат.
Разом з тим відповідачкою заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та надано докази їх понесення на загальну суму 5 000,00 грн.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено в частині вимог на суму 4 026,38 грн, що становить 29,23 % від заявлених позовних вимог, з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру відхилених позовних вимог у сумі 1 461,50 грн.
Відповідно до частини десятої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З огляду на наведене суд вважає за необхідне здійснити взаємозалік сум витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню сторонам, та стягнути з відповідачки на користь позивача різницю у розмірі 3 492,40 грн.
Суд вважає заявлені сторонами витрати на професійну правничу допомогу реальними, необхідними та співмірними складності справи, обсягу виконаних представниками робіт і значенню справи для сторін.
На підставі статей 526, 527, 530, 625, 629, 1054 ЦК України та керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором № 190392 від 03 липня 2025 року у розмірі 9 749,18 грн (дев`ять тисяч сімсот сорок дев`ять гривень 18 копійок), з яких:
?6 000,66 грн заборгованість за тілом кредиту;
?3 748,52 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» у частині стягнення заборгованості за комісією за надання та обслуговування кредиту та в частині процентів, що перевищують визначений судом розмір заборгованості, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 1 883,58 грн (одна тисяча вісімсот вісімдесят три гривні 58 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу після проведення взаємозаліку відповідно до частини десятої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України у розмірі 3 492,40 грн (три тисячі чотириста дев`яносто дві гривні 40 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Пухальський С. В.
Судове рішення № 137212282, Міжгірський районний суд Закарпатської області було прийнято 09.06.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 302/416/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: