Ухвала суду № 137211463, 08.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.06.2026Справа № 910/6615/26Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс»

до Акціонерного товариства «Сенс Банк»

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення 94 456, 31 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс» (надалі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (надалі відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Акціонерного товариства «Сенс Банк» щодо блокування доступу до банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс»;

- зобов`язати Акціонерне товариство «Сенс Банк» зняти встановлене обмеження права на розпорядження грошовими коштами Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс», що знаходяться на його банківському рахунку відкритому в Акціонерного товариства «Сенс Банк»

- стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс» збитки у загальному розмірі 97 456, 31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним блокуванням відповідачем рахунків позивача та обмеженням доступу до грошових коштів, а також завданням збитків позивачу внаслідок протиправних дій банку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно із ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Суд зазначає, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін та інших учасників справи.

Відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Згідно із ч. 8 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення відповідних відомостей.

Позовна заява була подана представником позивача через «Електронний суд», у зв`язку з чим, останній не зобов`язаний зазначати інформацію про наявність у нього електронного кабінету.

Проте, зазначене не нівелює обов`язку представника позивача зазначити відповідну інформацію про наявність у позивача та відповідача Електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

З огляду на викладене, суд зазначає, що представником позивача в поданому позові не зазначено інформації щодо наявності/відсутності в позивача та відповідача зареєстрованих електронних кабінетів у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (підсистема «Електронний суд»).

Отже, позивачу необхідно зазначити відомості про наявність/відсутність в сторін електронного кабінету.

Також відповідно до п. 3 ч. 3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Предмет позову, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, повинен бути чітко визначений позивачем у прохальній частині позовної заяви, оскільки резолютивна частина рішення суду, по суті, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, яка повинна викладатися чітко й безумовно, з метою його належного виконання.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивачем заявляються вимоги про стягнення з відповідача 24 624, 20 грн збитків, 15 499, 15 грн 3% річних та 57 332, 96 грн інфляційних втрат, разом з тим, у прохальній частині позовної заяви викладено вимогу про стягнення загальної суми збитків у розмірі 97 456, 31 грн, тобто позивач зазначив загальну суму заявлену до стягнення, не розмежовуючи окремо суми.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не викладено чітко й безумовно, а прохальна частина позовної заяви не відповідає її змісту.

Отже, позивачу потрібно надати заяву з уточненням прохальної частини позову із зазначенням окремо сум, які заявляються до стягнення.

Крім цього, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та наводить відповідне правове і фактичне обґрунтування необхідності в його судовому захисті.

Звертаючись до суду і реалізуючи принцип диспозитивності господарського судового процесу, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Зі свого боку суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінку заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснює суд, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та підстав (юридичних фактів і чинного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Так, позивач просить стягнути 57 332, 96 грн інфляційних втрат та 15 499, 15 грн 3% річних, посилаючись на положення статті 625 Цивільного кодексу України як на правову підставу відповідальності.

Водночас доданий до позовної заяви розрахунок інфляційних втрат та 3% річних свідчить, що зазначені нарахування здійснені позивачем виходячи із «суми заблокованих коштів» у розмірі 332 358, 73 грн, яка сформована позивачем самостійно шляхом арифметичного підсумування грошових надходжень на рахунок у різні періоди, зокрема коштів, що надходили на виконання виконавчих документів, а також сум судових витрат, повернутих на рахунок позивача.

При цьому суд звертає увагу, що у самій позовній заяві позивач взагалі не зазначає про суму заблокованих грошових коштів у розмірі 332 358,73 грн, не визначає правової природи зазначених коштів та не обґрунтовує їх як предмет існуючого грошового зобов`язання між сторонами.

Більше того, із змісту поданого розрахунку вбачається, що інфляційні втрати та 3% річних нараховуються не на суму заявлених до стягнення збитків у розмірі 24 624, 20 грн, а на окремо визначену позивачем суму «заблокованих коштів» у розмірі 332 358,73 грн, яка не є предметом позову та не має належного нормативного та фактичного обґрунтування у тексті позовної заяви.

Суд зазначає, що відповідальність, передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується виключно у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, яке має бути чітко визначеним за змістом, підставами виникнення, розміром та строком виконання. Водночас позивачем не вказано, яке саме грошове зобов`язання існувало між сторонами, у чому полягає його невиконання або прострочення, а також з якого моменту відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Окрім того, позовна заява не містить належного розмежування правових підстав заявлених вимог, оскільки позивач одночасно посилається на положення статей 22, 1166, 625 та 1073 Цивільного кодексу України, не визначаючи, які саме з них підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, позивачу потрібно надати заяву з викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, надати обґрунтування походження суми 332 358, 73 грн як грошового зобов`язання між сторонами, зазначити підстави його виникнення, строк виконання та момент прострочення, а також розмежувати правові підстави про стягнення збитків, інфляційних втрат та 3% річних.

Також пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року 3 328, 00 гривні.

Згідно із п.п. 1 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви юридичною особою немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 прожиткового мінімуму та майнового характеру в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, а також вимогу майнового характеру про стягнення суми грошових коштів у розмірі 97 456, 31 грн, отже за подання даного позову підлягає сплаті судовий збір, з урахуванням коефіцієнту 0,8, у сумі 7 987, 20 грн (2 662, 40 грн + 2 662, 40 грн + 2 662, 40 грн).

До позовної заяви позивачем додано платіжну інструкцію №E8SP-71V9-DH5F-N05V від 02.06.2026 про сплату судового збору в загальному розмірі 5 324, 80 грн, що на 2 662, 40 грн менше, чим установлено законом.

Відтак, суд приходить до висновку, що при зверненні з позовом до суду позивачем не подано доказів сплати судового збору в установленому порядку та розмірі.

Отже, на підтвердження факту сплати судового збору в повному розмірі повинен надати оригінал платіжного доручення (квитанцію, тощо) із зазначенням у ньому належних платіжних реквізитів на суму 2 662, 40 грн.

Враховуючи викладене, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс» підлягає залишенню без руху.

При цьому суд звертає увагу, що заява про усунення недоліків також має бути направлена на адресу відповідача.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Керуючись ст. 162, 164, 174, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс» залишити без руху.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Технополіс» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Я.А.Карабань