Рішення № 137210278, 08.06.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1195/22 (906/1546/25)

Господарський суд Житомирської області у складі судді Костриці О.О. за участі секретаря судового засідання Фещенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 906/1195/22 (906/1546/25) за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича до фізичної особи-підприємця Савіна Максима Олександровича за участі третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про стягнення 100 000,00 грн

та

за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича до фізичної особи-підприємця Савіна Максима Олександровича за участі третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" та третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного підприємства "Райгородоцьке" про визнання недійсним договору оренди сільськогосподарської техніки від 11.05.2022 № 11/05/22

у межах справи №906/1195/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сем 3",

за участю учасників судового процесу:

- від позивача: не з`явилися;

- від відповідача: не з`явилися;

- від третіх осіб: не з`явилися;

у провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/1195/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сем 3" (далі - боржник, банкрут, ТОВ "Агро-Сем 3").

Постановою від 19.03.2024 господарський суд, зокрема, відкрив ліквідаційну процедуру ТОВ "Агро-Сем 3"; призначив ліквідатором ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича (далі - Микитюка А.І.).

24.11.2025 в системі "Електронний суд" до господарського суду надійшла позовна заява ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І. (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця Савіна Максима Олександровича (далі - фізичної особи-підприємця Савіна М.О.) про стягнення 100 000,00 грн (т. 1 а.с. 5-19). У позовній заяві, серед іншого, позивач заявив клопотання про залучення до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (далі - ТОВ "Суффле Агро Україна", третя особа).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025 справу №906/1195/22 (906/1546/25) розподілено судді Костриці О.О. (т. 1 а.с. 4)

Зважаючи на перебування судді Костриці О.О. у щорічній відпустці, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Житомирської області від 24.11.2025, керуючись пунктом 2.3.44. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України в редакції від 11.11.2024 №39 (із змінами і доповненнями) та пунктом 6.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів від 02.04.2025 №2, постановлено здійснити повторний автоматизований розподіл справи № 906/1195/22 (906/1546/25) (т. 1 а.с. 3).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025 справу № 906/1195/22 (906/1546/25) розподілено судді Гнисюку С.Д. (т. 1 а.с. 1-2).

Ухвалою від 27.11.2025 господарський суд (суддя Гнисюк С.Д.) прийняв позовну заяву ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І. до фізичної особи-підприємця Савіна М.О. про стягнення 100 000,00 грн до розгляду та відкрив провадження щодо її розгляду у межах справи №906/1195/22 про банкрутство ТОВ "Агро-Сем-3"; постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; призначив судове засідання для розгляду справи по суті; залучив ТОВ "Суффле Агро Україна" до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (т. 1 а.с. 30-32).

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Житомирської області від 01.12.2025 відповідно до пункту 6.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Житомирської області 02.04.2025 №2, у зв`язку з виходом судді Костриці О.О. зі щорічної відпустки, справу №906/1195/22 (906/1546/25), яка перебувала у провадженні судді Гнисюка С.Д. передано для подальшого розгляду судді Костриці О.О., в провадженні якого перебуває справа № 906/1195/22 про банкрутство ТОВ "Агро-Сем 3" (т. 1 а.с. 35).

Ухвалою від 02.12.2025 господарський суд (суддя Костриця О.О.) прийняв до свого провадження позовну заяву ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І. до фізичної особи-підприємця Савіна М.О. про стягнення 100 000,00 грн у межах справи №906/1195/22 про банкрутство ТОВ "Агро-Сем-3"; постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; призначив судове засідання для розгляду справи по суті (т. 1 а.с. 36-37).

15.12.2025 в системі "Електронний суд" до господарського суду надійшов відзив фізичної особи-підприємця Савіна М.О. від 12.12.2025 з додатками (т. 1 а.с. 44-63).

29.12.2025 в системі "Електронний суд" до господарського суду надійшла позовна заява ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І. до фізичної особи-підприємця Савіна М.О в якій позивач просив:

- прийняти дану заяву до розгляду та розглянути в межах справи про банкрутство № 906/1195/22;

- залучити до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВ "Суффле Агро Україна";

- залучити до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Райгородоцьке" (далі - ПП "Райгородоцьке");

- об`єднати в одне провадження дану справу та справу № 906/1195/22 (906/1546/25) та присвоїти їм спільний номер № 906/1195/22 (906/1546/25);

- визнати недійсним договір оренди сільськогосподарської техніки № 11/05/22 від 11.05.2022, укладений між ТОВ "Агро-Сем 3" та фізичною особою-підприємцем СавінимМ.О.;

- судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача (т. 1 а.с. 69-119).

Ухвалою від 05.01.2026 у справі № 906/1195/22 (906/1727/25) господарський суд прийняв позовну заяву ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого МикитюкаА.І. до фізичної особи підприємця Савіна М.О. про визнання недійсним договору оренди сільськогосподарської техніки до розгляду та відкрив провадження щодо її розгляду у межах справи №906/1195/22 про банкрутство ТОВ "Агро-Сем-3"; постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; залучив ТОВ "Суффле Агро Україна" до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; залучив ПП "Райгородоцьке" до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; об`єднав в одне провадження справу № 906/1195/22 (906/1546/25) та справу №906/1195/22 (906/1727/25); присвоїв об`єднаним судовим справам єдиний номер - №906/1195/22 (906/1546/25); призначив судове засідання для розгляду об`єднаної справи № 06/1195/22 (906/1546/25) по суті на 03.02.2026 об 11:30 (т. 1 а.с. 130-133).

26.01.2026 в системі "Електронний суд" до господарського суду надійшло клопотання ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І. про витребування доказів (т. 1 а.с. 158-165).

28.01.2026 в системі "Електронний суд" до господарського суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача адвоката Ліпської-Романченко Г.Д. з додатками (т. 1 а.с.176-184).

Ухвалою від 03.02.2026 господарський суд, серед іншого, перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та замінив судове засідання, призначене на 03.02.2026 для розгляду справи по суті, підготовчим засіданням; витребував у фізичної особи - підприємця Савіна М.О., ПП "Райгородоцьке", Головного управління статистики у Житомирській області, Головного управління ДПС у Житомирській області докази; відклав підготовче засідання на 10.03.2026 о 10:40 год (т. 1 а.с. 186-190).

24.02.2026 до господарського суду поштовою кореспонденцією надійшов супровідний лист Головного управління ДПС у Житомирській області від 20.02.2026 № 1542/06-30-12-03-07 з додатками (т. 1 а.с. 196-257).

25.02.2026 на електронну пошту господарського суду надійшов лист Головного управління статистики у Житомирській області від 24.02.2026 № 13-06/12-26 (т. 2 а.с. 1).

03.03.2026 в системі "Електронний суд" до господарського суду надійшло клопотання фізичної особи - підприємця Савіна М.О., підписане адвокатом Ліпською-Романченко Г.Д., від 03.03.2026 про долучення до матеріалів справи доказів (т. 2 а.с. 11-24).

09.03.2026 в системі "Електронний суд" до господарського суду надійшли додаткові пояснення ТОВ "Суффле Агро Україна", підписані адвокатом Стельмахом Ю.М., від 09.03.2026 (т. 2 а.с. 28-36).

10.03.2026 в системі "Електронний суд" до господарського суду надійшло клопотання фізичної особи - підприємця Савіна М.О. від 10.03.2026, підписане адвокатом Ліпською-Романченко Г.Д., про витребування доказів (т. 2 а.с.38-44).

Ухвалою від 10.03.2026 господарський суд клопотання фізичної особи-підприємця Савіна М.О., підписане адвокатом Ліпською-Романченко Г.Д., від 10.03.2026 про витребування доказів задовольнив частково; витребував у Головного управління статистики у Житомирській області статистичну звітність ТОВ "Агро-Сем 3" за формою № 4-сг (річна) "Звіт про посіяні площі сільськогосподарських культур" під урожай 2022 року; у задоволенні решти вимог відмовив; відклав підготовче засідання на 31.03.2026 о 10:40 год (т. 2 а.с. 47-48).

19.03.2026 на електронну пошту господарського суду надійшов супровідний лист Головного управління статистики у Житомирській області від 18.03.2026 №13-06/14-26 на виконання вимог ухвали суду від 10.03.2026 з доданими до нього документами (т. 2 а.с. 53-61).

31.03.2026 до господарського суду надійшло клопотання фізичної особи - підприємця Савіна М.О., підписане адвокаткою Ліпською-Романченко Г.Д., від 31.03.2026 про долучення до матеріалів справи доказів (т. 2 а.с. 74-136).

Ухвалою від 31.03.2026 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/1195/22 (906/1546/25) за позовом ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І. до фізичної особи-підприємця Савіна М.О. за участі третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ "Суффле Агро Україна" про стягнення 100 000,00 грн та за позовом ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І. до фізичної особи-підприємця Савіна М.О. за участі третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ "Суффле Агро Україна" та третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПП "Райгородоцьке" про визнання недійсним договору оренди сільськогосподарської техніки у межах справи №906/1195/22 про банкрутство ТОВ "Агро-Сем 3", до судового розгляду по суті; призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 28.04.2026 о 10:00 год (т. 2 а.с. 138-139).

Ухвалою від 28.04.2026 господарський суд відклав розгляд справи по суті в судовому засіданні на 19.05.2026 о 14:30 год (т. 2 а.с. 168).

Ухвалою від 19.05.2026 господарський суд продовжив строк розгляду справи по суті; відклав розгляд справи по суті у судовому засіданні на 02.06.2026 о 12:00 год (т. 2 а.с. 191).

Ухвалою від 02.06.2026 господарський суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08.06.2026 о 12:00 год (т. 2 а.с. 207)

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Житомирської області,

ВСТАНОВИВ:

ухвалою від 28.02.2023 господарський суд, зокрема, відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агро-Сем 3".

Постановою від 19.03.2024 господарський суд, серед іншого, визнав банкрутом ТОВ "Агро-Сем 3"; відкрив його ліквідаційну процедуру; призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Микитюка А.І.

У процесі ліквідаційної процедури ТОВ "Агро-Сем 3" ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Микитюк А.І. встановив, що 28.04.2022 між ПП "Райгородоцьке" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Савіним М.О. (орендар) укладено договір оренди сільськогосподарської техніки № 28/04/22 (т. 1 а.с. 100 на звороті-102).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві у платне користування, а орендар зобов`язується прийняти у користування сільськогосподарську техніку в кількості 2 одиниці, а саме:

- трактор колісний Fendt 936 Vario S4, 2018 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 ;

- посівна комбінація Pottinger Terrasem

(далі - сільськогосподарська техніка), та сплачувати орендодавцю орендну плату (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 1.2. договору орендодавець стверджує та гарантує, що сільськогосподарська техніка, яка є предметом цього договору, на момент його укладання нікому іншому не продана, не подарована, в найм (оренду) не здана, не відчужена іншим способом, не заставлена, в спорі, податковій заставі не перебуває, не передана як внесок до статутного фонду юридичної особи, інших прав або претензій щодо нього у третіх осіб (в тому числі за шлюбним контрактом, договорами найму тощо) як у межах, так і за межами України не має.

Пунктом 1.3 договору визначено, що технічне обслуговування сільськогосподарської техніки здійснює орендодавець в особі співробітників, що володіють необхідною кваліфікацією щодо експлуатації сільськогосподарської техніки та за станом здоров`я можуть виконувати трудові обов`язки у повному обсязі.

Відповідно до пунктів 2.1.-2.3. договору орендар використовує орендовану за цим договором сільськогосподарську техніку за технічним призначенням, визначеним виробником, з метою здійснення сільськогосподарських робіт. Експлуатацію (керування) сільськогосподарської техніки забезпечує орендар своїми силами відповідно до цілей оренди, зазначених у пункті 2.1. договору. Орендар гарантує використання орендованої за цим договором сільськогосподарської техніки згідно технічних умов її експлуатації, норм законодавства України, положень цього договору, у відповідності до нормативних умов безпеки праці.

Згідно з пунктом 4.1. договору строк дії оренди (орієнтовно) встановлюється з 28.04.2022 по 31.12.2022 (строк оренди може бути змінений за домовленістю сторін).

Розмір орендної плати за користування технікою встановлюється за погодженням сторін та становить 210 000,00 грн в тому числі ПДВ за календарний місяць оренди сільськогосподарської техніки. Орендодавець може надавати орендарю знижку шляхом зменшення розміру орендної плати за користування технікою в акті виконаних робіт за період. Орендар зобов`язується сплатити орендну плату орендодавцю на протязі 5 календарних днів із дня підписання сторонами акту приймання-передачі послуг оренди. Орендар має право виконати своє зобов`язання щодо сплати орендної плати (повністю або частково) достроково (авансом).

01.05.2022 між ПП "Райгородоцьке" та фізичною особою - підприємцем Савіним М.О. підписано акт прийому-передачі до договору № 28/04/22 оренди сільськогосподарської техніки від 28.04.2022 відповідно до якого ПП "Райгородоцьке" передало в оренду, а фізична особа-підприємець Савін М.О. прийняв в оренду сільськогосподарську техніку (т. 1 а.с. 103).

У подальшому 11.05.2022 між фізичною особою-підприємцем Савіним М.О. (орендодавець) та ТОВ "Агро-Сем 3" (орендар) підписано договір оренди сільськогосподарської техніки № 11/05/22 (т. 1 а.с. 96-98).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов`язується прийняти у строкове користування сільськогосподарську техніку в кількості 2 одиниці, а саме:

- трактор Fendt 936;

- посівна комбінація Pottinger terrasem,

та сплачувати орендодавцю орендну плату. Орендодавець зобов`язується забезпечити своїми силами керування та технічну експлуатацію сільськогосподарської техніки (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 1.2. договору орендодавець стверджує та гарантує, що сільськогосподарська техніка, яка є предметом цього договору, на момент його укладання нікому іншому не продана, не подарована, в найм (оренду) не здана, не відчужена іншим способом, не заставлена, в спорі, податковій заставі не перебуває, не передана як внесок до статутного фонду юридичної особи, інших прав або претензій щодо нього у третіх осіб (в тому числі за шлюбним контрактом, договорами найму тощо) як у межах, так і за межами України не має.

Управління і технічне обслуговування сільськогосподарської техніки здійснює екіпаж в особі співробітників орендодавця, що володіють необхідною кваліфікацією щодо експлуатації сільськогосподарської техніки та за станом здоров`я можуть виконувати трудові обов`язки в повному обсязі (пункт 1.3. договору).

Орендар використовує орендовану за цим договором сільськогосподарську техніку за технічним призначенням, визначеним виробником, з метою здійснення сільськогосподарських робіт, на земельних ділянках орендаря (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 2.2. договору експлуатацію (керування) сільськогосподарської техніки забезпечує орендодавець своїми силами відповідно до цілей оренди, зазначених у пункті 2.1. договору.

Згідно з пунктом 2.3. договору орендар гарантує використання орендованої за цим договором сільськогосподарської техніки згідно технічних умов її експлуатації, норм законодавства України, положень цього договору, у відповідності до нормативних умов безпеки праці.

Пунктом 3.1. договору визначено, що орендодавець передає орендарю сільськогосподарську техніку на умовах FCA (Житомирська область, Бердичівський район, с. Семенівка), в технічно робочому (справному) стані, попередивши про всі особливі властивості сільськогосподарської техніки. Уповноважений представник орендаря зобов`язаний у присутності уповноваженого представника орендодавця пересвідчитися у справності сільськогосподарської техніки, яка передається йому в оренду, а також в особливостях її роботи, та застосування, і після цього підписати акт прийому-передачі сільськогосподарської техніки. Підписання уповноваженим представником акта прийому-передачі сільськогосподарської техніки засвідчує: факт передачі орендодавцем технічно справної сільськогосподарської техніки; факт ознайомлення орендаря із всіма особливими властивостями її роботи.

Згідно з пунктом 3.2. договору орендована сільськогосподарська техніка є і залишається власністю орендодавця у безспірному порядку та незалежно від розміру орендних платежів та інших обставин.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору строк дії оренди (орієнтовно) встановлюється з 11.05.2022 по 24.05.2022 (строк оренди може бути змінений за домовленістю сторін). Строк оренди може бути скорочений чи збільшений лише за згодою сторін оформляється додатковою угодою до цього договору.

Згідно з пунктом 5.1. договору орієнтовна вартість оренди сільськогосподарської техніки складає 358 914,00 грн, без ПДВ. Остаточна ціна цього договору визначається на підставі актів приймання-передачі наданих послуг (оренди) з урахуванням умов пункту 5.2 договору.

Відповідно до пункту 5.2. розмір орендної плати за користування технікою визначається сторонами виходячи із площі виконаних сільськогосподарських робіт та виду виконаної роботи, а саме: оренда трактор Fendt 936 + посівна комбінація Pottinger Terrasem - 1230,00 грн/га без ПДВ. Вартість орендної плати може переглядатись за згодою сторін, про що сторони договору укладають додаткову угоду, яка буде невід`ємною частиною цього договору.

У разі виникнення суперечок з приводу обсягів обробітку земель орендаря орендованою технікою, сторони використовують відомості GPS обладнання, встановленого на сільськогосподарській техніці (пункт 5.3. договору).

Початок перебігу строку оренди сільськогосподарської техніки, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акта прийому-передачі сільськогосподарської техніки (пункт 5.5. договору).

Відповідно до пунктів 5.6.-5.7. договору орендар сплачує орендну плату на протязі 3-х банківських днів після підписання сторонами акту наданих послуг, на підставі виставленого орендодавцем рахунку. Орендар за письмовим погодженням з орендодавцем може перенести строк виплати орендної плати. Орендна плата вважається сплаченою орендарем з дня зарахування її на рахунок орендодавця.

Згідно з пунктом 6.1. договору орендодавець за цим договором зобов`язується надати в оренду сільськогосподарську техніку у технічно справному стані; надати орендареві необхідну документацію на сільськогосподарську техніку, що орендується, та необхідне приладдя.

Орендодавець за цим договором має право: вимагати від орендаря використання об`єкта оренди виключно за призначенням, вказаним в пункті 2.1. цього договору (6.2.1); отримати від орендаря орендну плату відповідно до умов цього договору (6.2.2); контролювати дотримання орендарем умов цього договору та мати можливість оглянути сільськогосподарську техніку в будь-який час, попередивши про свій намір та місце огляду орендаря не менше як за добу (6.2.3).

Пунктом 7.1 договору визначено, що орендар зобов`язується, серед іншого, використовувати сільськогосподарську техніку, що орендується, виключно у відповідності до мети оренди, визначеної в пункті 2.1. цього договору (7.1.2.); здійснювати за власний рахунок заправлення сільськогосподарської техніки паливними матеріалами у період його використання за цим договором (7.1.3); забезпечувати своїми силами керування сільськогосподарською технікою та її технічну експлуатацію відповідно до цілей оренди, зазначених у пункті 2 договору (7.1.5); забезпечити відповідність екіпажу (водія) і їх (його) кваліфікації до вимог звичної практики експлуатації сільськогосподарської техніки та умов договору (7.1.6.); несе відповідальність за техніку безпеки і пожежну безпеку під час виконання робіт (7.1.7).

Відповідно до пункту 7.2 договору орендар має право: здійснювати експлуатацію сільськогосподарської техніки в порядку, визначеному цим договором, за призначенням, вказаним в пункті 2.1. договору (7.2.1.); здійснювати перевірку та контроль роботи сільськогосподарської техніки, визначати порядок і характер робіт (7.2.2).

Згідно з пунктом 8.6. договору якщо при огляді технічного стану сільськогосподарської техніки буде встановлено, що причиною поломки техніки є її нормальний знос або вина екіпажу орендаря, останній зобов`язаний забезпечити ремонт такої сільськогосподарської техніки за власний рахунок.

Відповідно до пункту 9.1. договору орендар повинен повернути сільськогосподарську техніку протягом 1 календарного дня, після закінчення строку оренди за актом прийому-передачі.

12.05.2022 фізична особа-підприємець Савін М.О. (орендодавець) та ТОВ "Агро-Сем 3" (орендар) в особі директора Кузьміної Г.І. підписали акт прийому-передачі до договору №11/05/22 оренди сільськогосподарської техніки від 11.05.2022 у якому зазначено, що згідно вищевказаного договору орендодавець передав в оренду, а орендар прийняв сільськогосподарську техніку, а саме: трактор Fendt 936, посівну комбінацію Pottinger Terrasem (т. 1 а.с. 99).

24.05.2022 фізична особа-підприємець Савін М.О. (орендодавець) та ТОВ "Агро-Сем 3" (орендар) в особі директора Кузьміної Г.І. підписали акт прийому-передачі до договору № 11/05/22 оренди сільськогосподарської техніки від 11.05.2022 у якому зазначено, що згідно вищевказаного договору орендар повернув з оренди, а орендодавець прийняв сільськогосподарську техніку, а саме: трактор Fendt 936, посівну комбінацію Pottinger Terrasem (т. 1 а.с. 99 на звороті).

Також, 24.05.2022 фізична особа-підприємець Савін М.О. (орендодавець) та ТОВ "Агро-Сем 3" (орендар) в особі директора Кузьміної Г.І. підписали акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 24.05.2022 у якому зазначено, що орендарем з використання сільськогосподарської техніки орендодавця було виконано обсяги робіт, а саме: оренда трактору Fendt 936 та посівної комбінації Pottinger Terrasem, 291,8 га, 1230,00 грн/га без ПДВ; станом на 24.05.2022 орендна плата згідно договору погоджена у сумі 358 914,00 грн без ПДВ (т. 1 а.с. 100).

24.05.2022 фізичною особою-підприємцем Савіним М.О. виставлено ТОВ "Агро-Сем 3" рахунок на оплату від 24.05.2022 № 8 на суму 358 914,00 грн (т. 2 а.с. 13).

31.05.2022 між ПП "Райгородоцьке" та фізичною особою-підприємцем Савіним М.О. підписано акт прийому-передачі до договору № 28/04/22 оренди сільськогосподарської техніки від 28.04.2022 відповідно до якого фізична особа-підприємець Савін М.О. повернув з оренди, а ПП "Райгородоцьке" прийняв сільськогосподарську техніку (т. 1 а.с. 103 на звороті).

Також, 31.05.2022 між ПП "Райгородоцьке" та фізичною особою - підприємцем Савіним М.О. підписано акт надання послуг від 31.05.2022 № 64 у якому зазначено про надання ПП "Райгородоцьке" послуг з оренди трактору Fendt 936 та посівної комбінації Pottinger Terrasem (т. 2 а.с. 13 на звороті).

03.08.2022 ТОВ "Агро-Сем 3" сплачено на користь фізичної особи - підприємця Савіна М.О. 100 000,00 грн з призначенням платежу "за оренду техніки згідно рахунку № 8 від 24.05.2022, без ПДВ", що підтверджується платіжним дорученням від 03.08.2022 № 211 (т. 1 а.с. 63), випискою з банківського рахунку відповідача (т. 1 а.с. 62), книгою обліку доходів відповідача (т. 1 а.с. 57), випискою з банківського рахунку позивача (т. 1 а.с. 92 на звороті).

У процесі ліквідаційної процедури ТОВ "Агро-Сем 3" ліквідатору банкрута Микитюку А.І. не вдалося встановити будь-якого документального підтвердження для перерахування вказаних коштів та реального здійснення вищезазначених господарських операцій. Керівництво ТОВ "Агро-Сем 3" не підтвердило здійснення вказаних господарських операцій.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області у справі № 906/1195/22 від 03.12.2024 зобов`язано колишнього керівника ТОВ "Агро-Сем 3" Кузьміну Г.І. надати ліквідатору ТОВ "Агро-Сем 3" Микитюку А.І. бухгалтерські і інші документи та активи банкрута, а саме: оригінали реєстраційних документів, печатки, штампи підприємства; документи на підтвердження наявних майнових активів та майнових прав на активи, їх місцезнаходження; оригінали фінансової, податкової звітності та звітності до органів статистики, пенсійного фонду та фондів соціального страхування за період діяльності підприємства; головні книги, бухгалтерську та кадрову документацію за період підприємницької діяльності підприємства; книги з нарахувань заробітної плати працівникам, накази по особовому складу за період підприємницької діяльності боржника; відомості про дебіторську заборгованість (перелік дебіторів, їх адреси, сума боргу, дата виникнення боргу, підстави виникнення боргу: договори, накладні, акти виконаних робіт та інше); відомості про кредиторську заборгованість (перелік кредиторів, їх адреси, сума боргу, дата виникнення боргу, підстави виникнення боргу: договори, накладні, акти на поставку товарів, виконаних робіт та інше); перелік договорів на передачу майна боржником іншим особам в оренду, позику, безоплатне користування тощо, чи перелік майна переданого без таких договорів; відомості про заборгованість із заробітної плати (відомість: ПІБ, ідентифікаційний номер, сума боргу станом на 28.09.2023); оригінали договорів купівлі-продажу, акти прийому-передач ТМЦ, оригінали експертних оцінок майна (в разі їх проведення); оригінали документів, що підтверджують право користування земельними ділянками; матеріальні та інші цінності підприємства, майнові активи, права на активи.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського А.С. від 10.03.2025 відкрито виконавче провадження № 77452567 з виконання ухвали Господарського суду Житомирської області від 03.12.2024 у справі № 906/1195/22 (т. 1 а.с. 91-92).

Разом з тим, у межах виконавчого провадження колишнім керівником ТОВ "Агро-Сем 3" ОСОБА_1 також не було передано ліквідатору ТОВ "Агро-Сем 3" Микитюку А.І. документи та майно банкрута.

Ліквідатор ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражний керуючий Микитюк А.І. направив фізичній особі-підприємцю Савіну М.О. вимогу про погашення заборгованості № 1 від 29.04.2025 у якій зазначив відповідачу про необхідність погасити заборгованість на загальну суму 100 000,00 грн або надати підтверджуючі документи (т. 1 а.с. 93-94), яку останній залишив без розгляду та задоволення.

Позивач вважає, що договір оренди сільськогосподарської техніки № 11/05/22 від 11.05.2022, укладений між фізичною особою - підприємцем Савіним М.О. та ТОВ "Агро-Сем 3", є недійсним (фраудаторним), оскільки укладений із "використанням права на зло" для створення формальних та фіктивних підстав для перерахування грошових коштів на користь відповідача.

За твердженням позивача відповідно до вказаного договору відповідач мав передати ТОВ "Агро-Сем 3" у строкове платне користування трактор та посівну комбінацію. При цьому умовами договору передбачено взаємосуперечливі положення щодо експлуатації техніки: з одного боку управління та технічне обслуговування техніки покладалося на екіпаж орендодавця, а з іншого - орендар зобов`язувався самостійно забезпечувати керування технікою та її технічну експлуатацію.

Позивач звертає увагу, що строк оренди сторонами визначено орієнтовно з 11.05.2022 по 24.05.2022. Водночас орендна плата, з одного боку, пов`язувалася зі строком користування технікою, а з іншого - визначалася виходячи з площі виконаних сільськогосподарських робіт із розрахунку 1230,00 грн за 1 га. При цьому сторони не фіксували відомості GPS-обладнання, хоча договором передбачалося їх використання у разі виникнення спорів щодо обсягів обробітку земель.

Позивач зазначає, що відповідач посилається на оренду вказаної техніки у ПП "Райгородоцьке" за договором від 28.04.2022 № 28/04/22. При цьому ПП "Райгородоцьке" та відповідач є пов`язаними особами, оскільки керівником та єдиним учасником підприємства є батько відповідача. Також позивач звертає увагу, що відповідач був зареєстрований фізичною особою - підприємцем лише 03.08.2021 та у спірному договорі зазначив не власну адресу, а місцезнаходження ПП "Райгородоцьке".

Відповідач підтвердив право власності ПП "Райгородоцьке" лише на трактор Fendt 936, тоді як право власності на посівну комбінацію Pottinger Terrasem підтверджено не було, а також не надав доказів розрахунків із ПП "Райгородоцьке" на підтвердження реальності виконання договору між ними.

За доводами позивача, 01.05.2022 фізична особа-підприємець Савін М.О. отримав від ПП "Райгородоцьке" трактор Fendt 936 та посівну комбінацію Pottinger Terrasem у с. Райгородок. Вже 12.05.2022 відповідач передав цю ж техніку ТОВ "Агро-Сем 3" також у с. Райгородок, хоча відповідно до умов спірного договору передача техніки мала здійснюватися у с. Семенівка. Позивач зазначає, що не зрозуміло, яким чином, ким та за чий рахунок техніка транспортувалася, хто саме брав участь у її передачі, а також чому сторони не зафіксували вміст пального у баку трактора та відомості GPS-обладнання.

Також позивач зазначає, що 24.05.2022 ТОВ "Агро-Сем 3" повернуло техніку фізичній особі-підприємцю Савіну М.О. згідно акту, а вже 31.05.2022 відповідач передав техніку ПП "Райгородоцьке", хоча строк оренди за договором між ними діяв до 31.12.2022.

На думку позивача, підписаний 24.05.2022 акт здачі-приймання виконаних робіт не містить конкретизації виконаних робіт, не визначає культури посіву, не містить відомостей про працівників, які виконували роботи, та не ідентифікує земельні ділянки, на яких такі роботи проводилися. Позивач зазначає, що площа у 291,8 га фактично охоплює близько 100 земельних ділянок, які часто не є суміжними між собою, що потребувало б належної координації та документального оформлення.

Позивач звертає увагу, що вартість оренди техніки для відповідача у ПП "Райгородоцьке" за травень 2022 року складала 210 000,00 грн, однак дана сума не була сплачена відповідачем у безготівковому порядку. Водночас за послуги на загальну суму 358 914,00 грн позивач сплатив відповідачу лише 100 000,00 грн, у зв`язку з чим збитки відповідача від таких господарських операцій становили 110 000,00 грн. При цьому відповідач не звертався до позивача з вимогами, претензіями чи позовами про стягнення заборгованості.

Позивач зазначає, що оплата 100 000,00 грн була здійснена не на підставі спірного договору чи актів, а на підставі рахунку № 8 від 24.05.2022, якого відповідач не надав та не зміг пояснити порядок комунікації між сторонами.

На думку позивача, роботи з посіву на площі 291,8 га, що складає близько половини всієї посівної площі позивача, не могли залишитися непоміченими. Разом з тим, відповідно до фінансового звіту позивача станом на 31.03.2023 та матеріалів справи про банкрутство, за юридичною адресою позивача щонайменше з 2023 року знаходиться лише СФГ "Агро-Степ", яке разом з представниками Семенівської сільської ради підтвердило відсутність діяльності ТОВ "Агро-Сем 3" на території громади.

Позивач стверджує, що спірний договір та пов`язані з ним документи не розкривають реального змісту господарської операції, містять істотні розбіжності та неточності, не підтверджують фактичного надання послуг. На переконання позивача, договір був укладений формально, без наміру реального врегулювання правовідносин, а виключно з метою створення штучної підстави для перерахування коштів.

Позивач звертає увагу, що спірний договір укладено у межах трирічного "підозрілого періоду" до відкриття провадження у справі про банкрутство. На думку позивача, у результаті укладення фраудаторного договору відбулося фактичне безоплатне передання відповідачу 100 000,00 грн без будь-якого зустрічного зобов`язання, оскільки докази реального виконання послуг відсутні. Вказані кошти могли бути використані для господарської діяльності боржника, погашення кредиторської заборгованості або включення до ліквідаційної маси банкрута, чим завдано шкоди ТОВ "Агро-Сем 3" та його кредиторам.

Позивач зазначає, що у процесі ліквідаційної процедури не вдалося встановити документального підтвердження перерахування 100 000,00 грн та реального здійснення господарських операцій між сторонами, а керівництво ТОВ "Агро-Сем 3" не підтвердило отримання послуг від відповідача.

Посилаючись на положення статей 3, 13, 203, 215, 1212 ЦК України, статей 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а також на правові висновки Верховного Суду щодо недопустимості укладення правочинів без реальної ділової мети та на шкоду кредиторам, позивач у поданих до суду позовах просить визнати недійсним договір оренди сільськогосподарської техніки № 11/05/22 від 11.05.2022, укладений між фізичною особою-підприємцем Савіним М.О. та ТОВ "Агро-Сем 3", та стягнути з фізичної особи-підприємця Савіна М.О. на користь ТОВ "Агро-Сем 3" 100 000,00 грн.

Заперечуючи проти позову, фізична особа-підприємець Савін М.О. зазначає, що відповідно до умов договору від 11.05.2022 № 11/05/22 оренди сільськогосподарської техніки він зобов`язався передати позивачу у строкове платне користування трактор Fendt 936 та посівну комбінацію Pottinger Terrasem, а позивач - прийняти техніку та сплачувати орендну плату.

Згідно з умовами спірного договору орієнтовна вартість оренди техніки становила 358 914,00 грн без ПДВ, а остаточна вартість визначалась на підставі актів приймання-передачі наданих послуг. Управління та технічне обслуговування сільськогосподарської техніки здійснювались екіпажем орендодавця, а безпосереднє керування технікою здійснював Савін М.О., який має відповідне посвідчення тракториста-машиніста. Заправлення техніки паливом відповідно до умов договору здійснювалося за рахунок орендаря - ТОВ "Агро-Сем 3".

За твердженням відповідача, відповідно до актів приймання-передачі від 12.05.2022 ТОВ "Агро-Сем 3" прийняло техніку в оренду, а 24.05.2022 повернуло її орендодавцю. Крім того, згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 24.05.2022 сторонами погоджено надання послуг з оренди техніки на площі 291,8 га на загальну суму 358 914,00 грн, на підставі чого було виставлено рахунок на оплату.

Відповідач зазначає, що 03.08.2022 ТОВ "Агро-Сем 3" перерахувало фізичній особі-підприємцю Савіну М.О. 100 000,00 грн із призначенням платежу: "за оренду техніки згідно рахунку № 8 від 24.05.2022 року, без ПДВ", що підтверджує факт часткової оплати наданих послуг.

Також відповідач вказує, що одним із видів його економічної діяльності відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування. У період з 01.05.2022 по 31.05.2022 відповідач отримав від ПП "Райгородоцьке" за договором оренди сільськогосподарської техніки № 28/04/22 від 28.04.2022 у тимчасове платне користування трактор Fendt 936 та посівну комбінацію Pottinger Terrasem, які й було передано в оренду ТОВ "Агро-Сем 3".

Щодо вимоги позивача про погашення заборгованості відповідач зазначає, що такої вимоги не отримував, оскільки у поштовому відправленні було зазначено номер телефону, до якого він не мав доступу, а працівники Укрпошти не повідомили його про надходження поштового відправлення шляхом вкладення повідомлення до поштової скриньки. У зв`язку з цим відповідач стверджує, що не знав та не мав можливості дізнатися про надходження відповідної вимоги.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що для визнання правочину недійсним необхідним є встановлення наявності передбачених законом підстав недійсності правочину та порушення прав чи інтересів особи, яка звернулась до суду. При цьому саме по собі укладення договору у межах трирічного періоду до відкриття провадження у справі про банкрутство не має наслідком автоматичну недійсність правочину.

На думку відповідача, позивач не довів наявності обставин, передбачених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а також не надав доказів того, що фізична особа-підприємець Савін М.О. є заінтересованою особою у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства.

Між сторонами спірного договору існували реальні договірні правовідносини, які підтверджуються договором, актами приймання-передачі техніки, актом здачі-приймання виконаних робіт, банківськими документами щодо часткової оплати послуг, а також документами щодо отримання техніки відповідачем від ПП "Райгородоцьке", що свідчить про відсутність підстав для визнання спірного договору визначених ЦК України.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до правових висновків Верховного Суду набуття майна однією зі сторін у межах виконання договірного зобов`язання не є безпідставним збагаченням, а положення статті 1212 ЦК України можуть застосовуватися лише за відсутності правової підстави або після визнання такої підстави недійсною, припинення чи скасування. На думку відповідача, оскільки між сторонами існували чинні договірні правовідносини, кошти у сумі 100 000,00 грн були отримані на підставі договору та не можуть бути витребувані як безпідставно набуте майно.

Також відповідач звертає увагу на презумпцію добросовісності учасників цивільних правовідносин та зазначає, що укладений між сторонами договір мав реальну господарську мету, не був спрямований на приховування активів чи уникнення виконання зобов`язань перед кредиторами, а позивачем не доведено наявності у сторін умислу на заподіяння шкоди кредиторам або вчинення правочину "про людське око".

За наведених обставин відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У додатково наданому на виконання вимог ухвали господарського суду від 03.02.2026 клопотанні фізична особа-підприємець Савін М.О. пояснив, що документи щодо розрахунків між відповідачем та ПП "Райгородоцьке" за договором оренди сільськогосподарської техніки № 28/04/22 від 28.04.2022 не можуть бути надані, оскільки ТОВ "Агро-Сем 3" не розрахувалося з відповідачем за надані послуги у повному обсязі, що, у свою чергу, унеможливило завершення взаєморозрахунків відповідача із власником техніки. При цьому відповідач зазначив, що між представниками сторін ведуться переговори щодо розстрочки оплати послуг.

Крім того, відповідач пояснив, що за договором № 11/05/22 від 11.05.2022 ним безпосередньо здійснювався посів сільськогосподарської культури - сої, а облік обсягу наданих послуг та кількості оброблених гектарів здійснювався за допомогою GPS-трекера, який автоматично фіксував площу оброблених земельних ділянок. За твердженням відповідача, послуги надавалися у період з 11.05.2022 по 24.05.2022.

Також відповідач зазначив, що сільськогосподарська техніка транспортувалася із с. Райгородок до с. Семенівка самохідним способом, без залучення спеціалізованих платформ чи сторонніх перевізників.

Щодо повернення орендованої техніки ПП "Райгородоцьке" 31.05.2022 відповідач пояснив, що це було пов`язано із фактичним закінченням весняного сезону посівних робіт, тоді як тривалий строк дії договору оренди до 31.12.2022 був обумовлений планами подальшого використання техніки у період посіву озимих культур.

Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ повинен містити визначені законом обов`язкові реквізити, а строк зберігання первинних документів становить 1095 днів. У зв`язку з цим відповідач вказав, що надати іншу інформацію та додаткові документи не має можливості.

У поданих 31.03.2026 поясненнях фізична особа-підприємець Савін М.О. надав на підтвердження фактичного використання техніки перелік земельних ділянок сукупною площею 291,0259 га з кадастровими номерами на яких здійснювався посів.

У поданих до суду додаткових поясненнях третя особа - ТОВ "Суффле Агро Україна" підтримала позовні вимоги та зазначила, що позиція відповідача лише підтверджує формальне оформлення спірних правовідносин між пов`язаними особами з метою створення видимості реальності господарської операції, внаслідок чого ТОВ "Агро-Сем 3" безпідставно втратило грошові кошти без будь-якого зустрічного надання з боку відповідача.

Третя особа вказує, що між відповідачем та ПП "Райгородоцьке" існує пов`язаність, оскільки керівником та єдиним учасником ПП "Райгородоцьке" є батько відповідача. При цьому у взаємовідносинах із ТОВ "Агро-Сем 3" відповідач зазначав адресу ПП "Райгородоцьке", а предметом обох договорів була одна й та сама сільськогосподарська техніка.

На думку третьої особи, оспорюваний договір фактично був створений на основі договору між ПП "Райгородоцьке" та відповідачем, однак його умови були штучно змінені, що призвело до появи суперечливих та неузгоджених положень щодо строку оренди, порядку користування технікою та визначення орендної плати. Третя особа підтримує доводи позивача про те, що спірний договір одночасно містить ознаки договору оренди техніки та договору про виконання сільськогосподарських робіт, а його умови щодо експлуатації техніки покладають відповідні права та обов`язки одночасно на обидві сторони.

Крім того, третя особа звертає увагу, що подані відповідачем калькуляції вартості послуг містять численні неточності та, на її думку, складені формально. Зокрема, у калькуляції враховано повну місячну вартість оренди техніки у ПП "Райгородоцьке" в сумі 210 000,00 грн, хоча фактичне використання техніки за спірним договором тривало значно менший період. Також третя особа зазначає, що відповідач не мав найманих працівників, незважаючи на включення витрат на заробітну плату до калькуляції, а інші складові витрат документально не підтверджені. Відповідач експлуатував техніку самостійно, у спірний період не наймав працівників. Крім того, калькуляція вартості оренди сільськогосподарської техніки на 1 га складає 1240,00 грн/га, хоча у спірному договорі зазначено 1230,00 грн/га.

Третя особа підтримує доводи позивача щодо неузгодженостей у передачі техніки, оскільки техніка була отримана відповідачем у с. Райгородок та передана ТОВ "Агро-Сем 3" також у с. Райгородок, хоча договором передбачалося місце передачі у с. Семенівка. При цьому сторони не зафіксували ані обсяг пального у паливному баку техніки, ані показники GPS-обладнання, які мали використовуватися у разі виникнення спорів щодо обсягів обробітку земель.

Також третя особа зазначає, що акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 24.05.2022 не містить конкретизації виконаних робіт, відомостей про посівну культуру, працівників, які виконували роботи, а також не ідентифікує земельні ділянки, на яких такі роботи здійснювалися. На думку третьої особи, обробіток площі 291,8 га фактично охоплював близько 100 земельних ділянок, що потребувало б належної координації та документального оформлення. При цьому жодних документів щодо фіксації показників GPS-трекера відповідач не надав.

Крім того, третя особа звертає увагу, що оплата у сумі 100 000,00 грн була здійснена позивачем на користь відповідача через понад два місяці після нібито надання послуг та лише частково. Разом з тим, відповідач не пред`являв жодних претензій щодо стягнення решти заборгованості, яка, за його ж твердженнями, складала 258 914,00 грн. Також відповідач не здійснив оплату вартості оренди техніки на користь ПП "Райгородоцьке", що, на думку третьої особи, свідчить про формальний характер відповідних правовідносин.

Третя особа вважає, що надані відповідачем спірний договір та первинні документи не розкривають реального змісту господарської операції, містять істотні розбіжності та неточності і не підтверджують фактичного надання послуг. На переконання третьої особи, спірний договір є збитковим для обох сторін та не має жодної реальної ділової мети.

Також третя особа зазначає, що спірний договір укладено у межах трирічного "підозрілого періоду" до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агро-Сем 3". На думку третьої особи, внаслідок укладення спірного договору відбулося фактичне безоплатне відчуження 100 000,00 грн без реального зустрічного надання, що завдало шкоди як ТОВ "Агро-Сем 3", так і його кредиторам, оскільки вказані кошти могли бути використані для погашення кредиторської заборгованості або включення до ліквідаційної маси банкрута.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

В силу приписів частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

За умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

За правилами предметної юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 ГПК України), тобто є справами виключної підсудності.

Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Положення пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України та статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства застосовуються незалежно від суб`єктного складу сторін, якщо одна із сторін перебуває в процедурі банкрутства.

Окрім того, виходячи із диспозиції статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, участь боржника у спорі саме як сторони (позивача, відповідача) передбачає, що у будь-якому випадку за результатами розгляду спору настають правові наслідки для боржника.

Отже, законодавець підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 640/26320/20).

Господарський суд враховує, що предметом розгляду у цій справі є позовні заяви ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І. до фізичної особи-підприємця Савіна М.О. про визнання недійсним договору оренди сільськогосподарської техніки № 11/05/22 від 11.05.2022, стягнення 100 000,00 грн.

За викладених обставин, враховуючи відкриття провадження у справі про банкрутство, зазначені вище позовні вимоги ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І. підлягають розгляду у порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство.

Розглядаючи позов у межах справи про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, у тому числі тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника. Вказане сприяє ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення щодо відповідних вимог, а також дотриманню принципу процесуальної економії господарського судочинства, сутність якого полягає в тому, щоб під час розгляду справи в суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Статтею 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК України).

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15).

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано з 21.10.2019 Кодексом України з процедур банкрутства, який визначає особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальним та має пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Це насамперед зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

До універсальних способів захисту інтересів боржника та кредиторів у межах справи про банкрутство віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника та спростування майнових дій боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Згідно з частиною 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

Частиною 3 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що з огляду на сферу регулювання законодавства про банкрутство, загалом і за змістом вищевказаних норм, вони є спеціальними щодо загальних, установлених ЦК України, підстав для визнання правочинів недійсними. Тобто ці норми передбачають додаткові, спеціальні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом, та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку норм законодавства про банкрутство (постанови від 05.04.2023 у справі № 906/43/22 (906/459/22), від 05.03.2024 у справі № 910/4091/22 (910/363/23) від 16.05.2024 у справі №925/1577/20 (925/291/23).

Положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства надають можливість визнати недійсною угоду чи спростувати майнову дію, які відповідають вимогам цивільного законодавства, проте вчинені у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після відкриття провадження у справі про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

Виходячи зі змісту положень статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.

Строк, встановлений у статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), становить так званий "підозрілий період", у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника.

Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 28.10.2021 у справі №911/1012/13 вказав, що критерієм для застосування норм статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

Палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 28.10.2021 у справі №911/1012/13, уточнюючи правовий висновок, викладений у постанові палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, про те, що при застосуванні статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства слід керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі під час визнання правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину зазначила наступне.

Застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину.

Аналіз норм статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, вона підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.

Спірний договір оренди сільськогосподарської техніки № 11/05/22 укладено між фізичною особою - підприємцем Савіним М.О. та ТОВ "Агро-Сем 3" 11.05.2022, тобто в межах трирічного підозрілого періоду до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агро-Сем 3" (28.02.2023), а відтак положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства формально можуть бути застосовані до цих правовідносин.

Разом з тим, господарський суд вважає, що сам по собі факт укладення правочину у межах підозрілого періоду не є підставою для визнання його недійсним. Для застосування статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства необхідно встановити не лише хронологічний збіг, а й наявність хоча б однієї з передбачених законом підстав для визнання правочину недійсним, а також факт порушення прав боржника або його кредиторів.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, сформульовану в постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, а також у постанові від 17.10.2024 у справі № 914/2161/23, відповідно до якої відсутність підстав для застосування статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником; у такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

У ЦК України закріплений підхід, при якому можливість оспорити правочин конструюється як загальне правило.

Таким чином, позивач має право оспорювати спірний правочин на підставі загальних норм ЦК України, і суд зобов`язаний дослідити наявність або відсутність ознак фраудаторності з урахуванням усієї сукупності обставин справи.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів встановлені статтею 215 ЦК України.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (частина 4 статті 204 ЦК України).

Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №916/1171/18, від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, від 30.08.2018 у справі №904/8978/17, від 04.03.2019 у справі № 5015/6070/11, від 10.09.2019 у справі №9017/317/19, від 09.07.2019 у справі № 903/849/17.

Визнання правочину недійсним являє собою спосіб захисту, наслідком застосування якого є припинення регулятивної сили правочину як юридичного факту, тобто визнання його таким, що не породжує юридичних наслідків. Відповідно разом з цим анулюються цивільні права та обов`язки, що виникли у сторін при вчиненні правочину, або цивільні права та обов`язки припиняються на майбутнє (якщо за недійсним правочином права й обов`язки передбачалися лише на майбутнє) для недопущення розвитку на підставі правочину відповідних йому правовідносин, пов`язаних з його виконанням, а також встановлення заборони на виконання правочину.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому, при вирішені спору про визнання правочину недійсним має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі 921/311/17-г/7.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Так, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використала / використали право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах із цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувати);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Поняття фраудаторності правочинів знайшло своє відображення в постановах Великої Палати Верховного Суду. Так, у постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 (пункт 155).

У постанові від 16.10.2024 у справі № 911/3706/23, Верховний Суд дійшов таких висновків:

- критеріями, для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором;

- саме ці питання і є вирішальними та необхідними для з`ясування при доведенні фраудаторності, а отже, й недійсності договору з настанням відповідних наслідків, адже це свідчитиме про укладення правочину внаслідок недобросовісної поведінки та зловживання цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника;

- слід враховувати, що кожен окремий критерій сам по собі не спричиняє фраудаторність, і вони повинні розглядатися комплексно, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.

Стала практика свідчить, що Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Водночас, остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд у кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12. 2024 у справі № 916/379/23).

Враховуючи обґрунтування позовних вимог, господарський суд здійснює перевірку наявності підстав, передбачених абзацами 2 та 3 частини 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а також загальних підстав недійсності правочину, визначених ЦК України, оскільки саме на ці підстави посилається позивач. Інші підстави, визначені статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, позивачем не заявлялися і судом не перевіряються.

Щодо доводів позивача та третьої особи про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним у зв`язку з його укладенням боржником із заінтересованою особою (абзац 3 частини 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства), господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як станом на дату укладення спірного договору, так і станом на дату розгляду даної справи, керівником та єдиним учасником ПП "Райгородоцьке" є ОСОБА_2 . Відповідачем не заперечується та обставина, що керівник та єдиний учасник ПП "Райгородоцьке" ОСОБА_2 є його батьком.

Господарський суд погоджується з доводами позивача та третьої особи, що наявність сімейних зв`язків між відповідачем та особою, яка є засновником і керівником ПП "Райгородоцьке", є фактом, що заслуговує на увагу при оцінці правовідносин між суб`єктами господарювання. Разом з тим підстава для визнання правочину недійсним за абзацом 3 частини 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства у зв`язку з укладенням договору із заінтересованою особою стосується саме договору, укладеного між боржником (у даній справі - ТОВ "Агро-Сем 3") та заінтересованою особою, а не договору між іншими суб`єктами.

Поняття "заінтересована особа" розкривається через статтю 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним; а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими. Для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому значенні, як і заінтересовані особи стосовно боржника. Кредитор є заінтересованим стосовно боржника також у разі, якщо він протягом шести місяців до дати відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або процедури превентивної реструктуризації прямо чи опосередковано набув право вимоги до боржника від кредитора, заінтересованого стосовно боржника.

Позивач не надав суду доказів наявності будь-якого з перелічених критеріїв заінтересованості між фізичною особою-підприємцем Савіним М.О. та ТОВ "Агро-Сем 3". Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач є власником (учасником) боржника, входить до складу його органів управління, здійснює або здійснював контроль над боржником, так само як і боржник не здійснював контролю над відповідачем. Матеріали справи також не містять доказів того, що відповідач перебуває у родинних стосунках з керівником, засновниками або іншими пов`язаними особами ТОВ "Агро-Сем 3". Те, що контрагент боржника - фізична особа-підприємець Савін М.О. - має родинний зв`язок із керівником та єдиним учасником ПП "Райгородоцьке" (контрагента за первинним договором оренди техніки), не свідчить про те, що сам відповідач є заінтересованою особою стосовно боржника у розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо посилань позивача на те, що у спірному договорі відповідач зазначив адресу ПП "Райгородоцьке", а не власну, суд зазначає, що зазначення у договорі адреси, яка була місцезнаходженням техніки, переданої у оренду боржнику, не свідчить про фіктивність або штучність правовідносин.

Доводи позивача про те, що відповідач набув статусу фізичної особи-підприємця лише 03.08.2021, тобто незадовго до укладення спірного договору, відхиляються судом, оскільки не впливають на розгляд даної справи. Чинне законодавство не встановлює будь-якого мінімального строку здійснення підприємницької діяльності як передумови для укладення цивільно-правових договорів. З урахуванням статті 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності виникає з моменту державної реєстрації фізичної особи як підприємця. На момент укладення спірного договору (11.05.2022) відповідач вже майже дев`ять місяців мав статус фізичної особи-підприємця, а одним із задекларованих видів його економічної діяльності відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування. Крім того, відповідач особисто здійснював керування трактором, маючи відповідне посвідчення тракториста-машиніста серії ЕВ №043032 від 12.07.2013 (т. 1 а.с. 61), що підтверджує його фактичну спроможність виконати зобов`язання за договором. За таких обставин строк перебування у статусі підприємця не може свідчити про нереальність господарської операції.

За наведених підстав суд дійшов висновку, що пов`язаність фізичної особи-підприємця Савіна М.О. та ПП "Райгородоцьке" не є підставою для визнання спірного правочину недійсним у розумінні абзацу 3 частини 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Разом з тим встановлені обставини враховуються судом у сукупності при дослідженні наявності загальних підстав для визнання спірного договору недійсним відповідно до положень ЦК України.

Щодо доводів позивача та третьої особи про здійснення боржником безоплатного відчуження майна, взяття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмову від власних майнових вимог (абзац 2 частини 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства), суд зазначає, що перевірка наявності вказаної підстави здійснюватиметься у сукупності з дослідженням загальних підстав недійсності правочину, визначених ЦК України, оскільки доводи позивача про безоплатний характер спірного правочину ґрунтуються виключно на твердженнях про відсутність реального зустрічного надання з боку відповідача, а не на формальних ознаках безоплатності самого договору. Таким чином, висновок про наявність або відсутність зазначеної підстави для визнання недійсним спірного договору є похідним від оцінки реальності господарської операції у цілому.

Проаналізувавши положення договору оренди сільськогосподарської техніки від 11.05.2022 № 11/05/22, укладеного між фізичною особою-підприємцем Савіним М.О. та ТОВ "Агро-Сем 3", господарський суд погоджується з доводами позивача та третьої особи про наявність термінологічної неузгодженості та суперечностей окремих пунктів договору.

Так, згідно з пунктом 1.3. договору управління і технічне обслуговування сільськогосподарської техніки здійснює екіпаж в особі співробітників орендодавця, що володіють необхідною кваліфікацією щодо експлуатації сільськогосподарської техніки та за станом здоров`я можуть виконувати трудові обов`язки в повному обсязі. Відповідно до пункту 2.2. договору експлуатацію (керування) сільськогосподарської техніки забезпечує орендодавець своїми силами відповідно до цілей оренди, зазначених у пункті 2.1. договору.

Разом з тим, пунктом 7.1 договору визначено, що орендар зобов`язується, серед іншого, використовувати сільськогосподарську техніку, що орендується, виключно у відповідності до мети оренди, визначеної в пункті 2.1. цього договору (підпункт 7.1.2.); забезпечувати своїми силами керування сільськогосподарською технікою та її технічну експлуатацію відповідно до цілей оренди, зазначених у пункті 2 договору (підпункт 7.1.5); забезпечити відповідність екіпажу (водія) і їх (його) кваліфікації до вимог звичної практики експлуатації сільськогосподарської техніки та умов договору (підпункт 7.1.6.); несе відповідальність за техніку безпеки і пожежну безпеку під час виконання робіт (підпункт 7.1.7). Відповідно до пункту 7.2 договору орендар має право: здійснювати експлуатацію сільськогосподарської техніки в порядку, визначеному цим договором, за призначенням, вказаним в пункті 2.1. договору (7.2.1.); здійснювати перевірку та контроль роботи сільськогосподарської техніки, визначати порядок і характер робіт (7.2.2).

Таким чином, договір № 11/05/22 від 11.05.2022 містить взаємовиключні положення: з одного боку, управління та технічне обслуговування техніки покладено на екіпаж орендодавця (пункти 1.3., 2.2.), а з іншого - орендар зобов`язаний самостійно забезпечувати керування технікою, відповідність екіпажу (водія) кваліфікаційним вимогам та нести відповідальність за техніку безпеки (підпункти 7.1.5., 7.1.6., 7.1.7.).

Порівняльний аналіз вказаних умов спірного договору та первинного договору оренди № 28/04/22 від 28.04.2022, укладеного між ПП "Райгородоцьке" та відповідачем, дає підстави для висновку, що суперечливі умови виникли внаслідок перенесення окремих положень первинного договору до спірного без належного їх узгодження між собою. Господарський суд погоджується з доводами відповідача, що при складанні спірного договору, в якому відповідач вже виступав орендодавцем, зазначений розподіл обов`язків був відтворений з помилками, що й призвело до появи внутрішньої суперечності. Це є свідченням неналежного юридичного оформлення, а не доказом штучності правовідносин.

Наявність технічних неточностей та внутрішня суперечливість у формулюваннях договору самі по собі не можуть бути підставою для визнання правочину недійсним, оскільки цивільне законодавство пов`язує недійсність правочину з порушенням вимог, встановлених статтями 203, 215 ЦК України, а не з технічними недоліками викладу його умов. Визнання правочину недійсним є можливим лише у разі, якщо такі неточності призвели до порушення прав сторін або якщо з обставин справи неможливо встановити, яким чином правовідносини фактично здійснювались.

Відповідач у поданих поясненнях зазначив, що фактично він особисто здійснював керування трактором Fendt 936 під час посіву сої, маючи посвідчення тракториста-машиніста серії ЕВ №043032 від 12.07.2013 (т. 1 а.с. 61). Указане пояснення не є суперечливим і узгоджується з умовами первинного договору оренди між ПП "Райгородоцьке" та фізичною особою-підприємцем Савіним М.О. (№ 28/04/22 від 28.04.2022), відповідно до якого орендар (відповідач) зобов`язувався самостійно здійснювати управління та технічну експлуатацію орендованої техніки, тоді як ПП "Райгородоцьке" забезпечувало лише технічне обслуговування (утримання техніки в належному стані). Позивач не надав доказів, які б спростовували ці пояснення або свідчили про неможливість їх виконання.

Суд враховує, що жодна зі сторін договору не оспорювала його умови щодо управління технікою під час фактичного виконання у травні 2022 року, що додатково свідчить про досягнення між ними фактичного порозуміння щодо змісту взятих на себе зобов`язань.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що наявна у спірному договорі термінологічна неузгодженість є наслідком неналежного юридичного оформлення правочину, однак не свідчить про відсутність у сторін реального наміру врегулювати господарські відносини з оренди сільськогосподарської техніки та не утворює самостійних підстав для визнання договору недійсним.

Щодо доводів позивача та третьої особи про розбіжності фактичного місця передачі техніки з місцем передачі, визначеним умовами спірного договору, суд зазначає наступне.

Пунктом 3.1. договору оренди сільськогосподарської техніки від 11.05.2022 № 11/05/22 визначено, що орендодавець передає орендарю сільськогосподарську техніку на умовах FCA (Житомирська область, Бердичівський район, с. Семенівка), в технічно робочому (справному) стані, попередивши про всі особливі властивості сільськогосподарської техніки. Уповноважений представник орендаря зобов`язаний у присутності уповноваженого представника орендодавця пересвідчитися у справності сільськогосподарської техніки, яка передається йому в оренду, а також в особливостях її роботи та застосування, і після цього підписати акт прийому-передачі сільськогосподарської техніки. Підписання уповноваженим представником акта прийому-передачі сільськогосподарської техніки засвідчує: факт передачі орендодавцем технічно справної сільськогосподарської техніки; факт ознайомлення орендаря із всіма особливими властивостями її роботи.

Разом з тим, відповідно до акту прийому-передачі від 12.05.2022 до договору № 11/05/2022 оренди сільськогосподарської техніки від 11.05.2022 місцем передачі відповідачем сільськогосподарської техніки позивачу є с. Райгородок.

Оцінивши аргументи позивача та третьої особи, суд погоджується, що дійсно існує відмінність між задекларованим у договорі місцем передачі техніки (с. Семенівка) та місцем її фактичної передачі (с. Райгородок). Разом з тим суд вважає, що зазначена обставина не є підставою для висновку про фіктивність господарської операції чи недійсність спірного договору, оскільки передача рухомого майна в іншому місці, ніж те, що визначено договором, є порушенням умов зобов`язання, а не доказом відсутності самої операції. Сторони вправі відступити від домовленості щодо місця виконання зобов`язання за взаємною згодою або шляхом фактичного виконання в іншому місці без заперечень іншої сторони. Жодна зі сторін договору не висловлювала заперечень щодо зміни місця передачі техніки.

Крім того, господарський суд враховує, що фактична передача фізичною особою-підприємцем Савіним М.О. сільськогосподарської техніки позивачу у с. Райгородок згідно акту від 12.05.2022 узгоджується з обставинами отримання саме у с. Райгородок даної техніки від ПП "Райгородоцьке" згідно акту від 01.05.2022, а також із зазначенням відповідачем у спірному договорі власної юридичної адреси, що відповідає місцезнаходженню ПП "Райгородоцьке" у с. Райгородок, місцю фактичного знаходження техніки та здійснення господарської діяльності відповідача на момент укладення договору.

Суд також бере до уваги пояснення відповідача про те, що техніка транспортувалася із с. Райгородок до с. Семенівка самохідним способом. С. Семенівка є місцем розташування земельних ділянок ТОВ "Агро-Сем 3", на яких здійснювався посів. Щодо питання транспортування техніки суд зазначає, що трактор Fendt 936 є самохідною машиною, конструктивно призначеною для пересування власним ходом, а посівна комбінація Pottinger Terrasem є причіпною машиною, яка транспортується у зчепленні з трактором. Відтак переміщення обох одиниць техніки власним ходом трактора є технічно обґрунтованим і відповідає звичайній практиці експлуатації такого агрегату. Ані позивач, ані третя особа не надали доказів неможливості такого переміщення між зазначеними населеними пунктами. Обидві сторони підписали акти приймання-передачі без заперечень, що свідчить про досягнення між ними фактичної домовленості щодо місця виконання.

На підставі наведеного суд відхиляє доводи позивача та третьої особи про розбіжності в місці передачі техніки як підставу для висновку про недійсність спірного правочину.

Щодо доводів позивача та третьої особи про відсутність фіксації показників GPS-обладнання суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.3. спірного договору у разі виникнення суперечок з приводу обсягів обробітку земель орендаря орендованою технікою сторони використовують відомості GPS-обладнання, встановленого на сільськогосподарській техніці.

Отже, умова про використання відомостей GPS-обладнання є диспозитивною і підлягає застосуванню виключно у разі виникнення суперечок між сторонами щодо обсягів обробітку земель орендованою технікою.

Оскільки між сторонами спірного договору на момент його виконання не виникало суперечок щодо обсягу виконаних робіт (відповідний акт підписано обома сторонами без заперечень), підстав для обов`язкової фіксації показників GPS не існувало.

Суд також враховує пояснення відповідача про те, що облік оброблених площ здійснювався за допомогою GPS-трекера, встановленого на техніці, який автоматично фіксував площу оброблених ділянок. Доказів того, що дані такого трекера на момент складення акта показували інші значення, ніж відображені в акті здачі-приймання виконаних робіт щодо загальної площі, позивач не надав.

За викладених обставин доводи про необхідність фіксування у первинних документах показників GPS-трекера суперечать умовам спірного договору та відхиляються судом.

Щодо доводів позивача та третьої особи про відсутність у первинних документах інформації щодо вмісту пального у паливному баку трактора суд зазначає, що чинне законодавство не містить вимоги про обов`язкове відображення цих відомостей в актах приймання-передачі орендованого рухомого майна. Відповідно до умов договору (підпункт 7.1.3.) заправлення техніки паливом здійснювалося за рахунок орендаря - ТОВ "Агро-Сем 3". При цьому суд зазначає, що оскільки обов`язок заправлення техніки за умовами договору покладався саме на орендаря, відсутність відомостей про залишок пального на момент передачі є цілком логічною - орендар самостійно забезпечував паливо і не мав потреби фіксувати його кількість у документах, складених орендодавцем. Відсутність фіксації обсягу пального не є свідченням нереальності господарської операції, а відтак зазначені доводи відхиляються судом.

Щодо доводів позивача та третьої особи про невідповідність акта від 24.05.2022 № 1 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), підписаного між ТОВ "Агро-Сем 3" та фізичною особою-підприємцем Савіним М.О., вимогам до первинних документів, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абзаців першого - сьомого частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абзац дев`ятий частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Проаналізувавши зміст акта від 24.05.2022 № 1 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) (т. 1 а.с. 100), суд зазначає, що вказаний акт містить: назву документа; дату складання (24.05.2022); сторони правочину (фізична особа-підприємець Савін М.О. та ТОВ "Агро-Сем 3" в особі директора Кузьміної Г.І.); зміст господарської операції (оренда трактора Fendt 936 та посівної комбінації Pottinger Terrasem); одиниці виміру та обсяг (291,8 га, 1230,00 грн/га без ПДВ); загальну погоджену суму (358 914,00 грн без ПДВ); підписи уповноважених осіб сторін. Тобто документ містить усі обов`язкові реквізити, передбачені законом для первинного документа.

Господарський суд погоджується з доводами позивача та третьої особи, що вказаний акт дійсно не містить деталізації виконаних робіт та жодних додаткових даних, які могли б додатково підтвердити реальність господарської операції. Разом з тим відсутність у первинному документі додаткових відомостей, що не є обов`язковими (конкретизації виконаних робіт, визначення культури посіву, відомостей про працівників, які виконували роботи, ідентифікації земельних ділянок, на яких такі роботи здійснювалися), не тягне автоматичного визнання документа недійсним або непідтвердження господарської операції.

Крім того, суд враховує, що у поясненнях від 31.03.2026 відповідач надав перелік конкретних земельних ділянок з кадастровими номерами сукупною площею 291,0259 га, на яких здійснювався посів, що в цілому відповідає задокументованим 291,8 га. Доказів того, що зазначені ділянки не перебували в користуванні ТОВ "Агро-Сем 3", позивач не надав.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача та третьої особи щодо невідповідності акта від 24.05.2022 № 1 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), підписаного між ТОВ "Агро-Сем 3" та фізичною особою-підприємцем Савіним М.О., вимогам первинного документа.

Щодо доводів про відсутність підтвердження посівної діяльності на площі 291,8 га та діяльності ТОВ "Агро-Сем 3" в с. Семенівка суд зазначає наступне.

Відповідно до наданого Головним управлінням статистики у Житомирській області звіту ТОВ "Агро-Сем 3" про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 року посівна площа сої становить 291,80 га (т. 2 а.с. 55-56). Зазначена у вказаному звіті посівна площа сої повністю відповідає площі, вказаній в акті здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 24.05.2022 № 1.

Суд звертає увагу, що позивач, заявляючи про повну відсутність господарської діяльності ТОВ "Агро-Сем 3", одночасно не спростував наявності у матеріалах справи офіційної статистичної звітності підприємства, яка відображає фактичні посівні площі за відповідний рік. Оцінюючи дані звітності у сукупності з іншими доказами у справі, суд констатує, що зазначені матеріали в цілому підтверджують факт проведення посівної кампанії ТОВ "Агро-Сем 3" у 2022 році.

Господарський суд погоджується з доводами позивача та третьої особи, що відповідно до фінансової звітності ТОВ "Агро-Сем 3" та матеріалів справи про банкрутство за юридичною адресою позивача щонайменше з 2023 року знаходиться лише СФГ "Агро-Степ", а докази здійснення діяльності ТОВ "Агро-Сем 3" у 2023 році на території Семенівської територіальної громади відсутні. Разом з тим предметом позову є визнання недійсним договору оренди сільськогосподарської техніки № 11/05/22 від 11.05.2022, укладеного у 2022 році. Відсутність діяльності підприємства на певній території у 2023 році не виключає можливості здійснення такої діяльності у 2022 році. Доказів того, що ТОВ "Агро-Сем 3" не здійснювало господарської діяльності у 2022 році, матеріали справи не містять.

Доводи про те, що 291,8 га охоплюють близько 100 земельних ділянок і потребували б складної координації, суд розцінює як оціночні міркування позивача, не підкріплені доказами, що спростовують факт проведення посіву. Сільськогосподарська техніка (трактор з посівною комбінацією) за своєю конструкцією та функціональним призначенням розрахована на обробку великих площ, що складаються з численних ділянок.

Господарський суд також погоджується з доводами відповідача, що інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11.02.2026 № 463731218 (т. 2 а.с. 81-136) містить дані про перелік конкретних кадастрових номерів земельних ділянок ТОВ "Агро-Сем 3" загальною площею 291,0259 га, якими підприємство користувалося на праві оренди станом на дату укладення спірного договору. Вказана інформація підтверджує позицію відповідача щодо виконання робіт (надання послуг) за спірним договором на зазначених земельних ділянках. З огляду на наведене, доводи позивача про неможливість проведення посівних робіт на площі 291,8 га відхиляються судом як необґрунтовані.

Щодо доводів позивача та третьої особи про відсутність підтвердження права власності ПП "Райгородоцьке" на посівну комбінацію Pottinger Terrasem, суд зазначає наступне.

16.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пьотінгер Україна" (продавець) та ПП "Райгородоцьке" (покупець) підписано договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 16042018/2 (т. 2 а.с. 15-19). Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець оплатити та прийняти сільськогосподарську техніку, обладнання та аксесуари. Найменування, модель товару, найменування додаткового обладнання, аксесуарів, кількість та ціна зазначені у специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Додатками 1, 2 до даного договору визначено найменування сільськогосподарської техніки: Pottinger Mulchsaatdrillmaschine Terrasem C 6 Fertilizer, ціна разом з ПДВ 5 172 454,94 грн та перелік аксесуарів до неї (т. 2 а.с. 20). 01.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пьотінгер Україна" та ПП "Райгородоцьке" підписано видаткову накладну № 1347 (т. 2 а.с. 21) та акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки (т. 2 а.с. 20 на звороті).

Отже, всупереч доводам позивача та третьої особи, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт купівлі ПП "Райгородоцьке" посівної комбінації Pottinger Mulchsaatdrillmaschine Terrasem C 6 Fertilizer.

Чинне законодавство України не встановлює обов`язкової державної реєстрації посівної комбінації як умови виникнення права власності. Право власності на рухоме майно виникає з підстав, передбачених статтею 334 ЦК України, і не пов`язане з фактом реєстрації. Відтак відсутність реєстраційних документів на посівну комбінацію не свідчить про відсутність у ПП "Райгородоцьке" права власності на неї.

Також, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини від 19.08.2022 серії НОМЕР_2 за ПП "Райгородоцьке" зареєстрований трактор Fendt 936 Vario S4.

Акт надання послуг від 31.05.2022 № 64, підписаний між ПП "Райгородоцьке" та відповідачем, прямо містить відомості про надання послуг з оренди як трактора, так і посівної комбінації, що підтверджує фактичне існування обох одиниць техніки та їх передачу в оренду. Позивач не надав доказів того, що зазначена техніка фактично не існувала або не могла бути передана в оренду.

Щодо доводів позивача та третьої особи про відсутність розрахунків між відповідачем і ПП "Райгородоцьке", збитковість господарської операції для відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідач у своїх поясненнях зазначив, що розрахунки з ПП "Райгородоцьке" не проведено у зв`язку з тим, що ТОВ "Агро-Сем 3" не розрахувалося з ним у повному обсязі за надані послуги, сплативши лише 100 000,00 грн із 358 914,00 грн, що унеможливило проведення ним взаєморозрахунків із власником техніки у повному обсязі. Між представниками сторін тривають переговори щодо розстрочення оплати. Господарський суд враховує наведені відповідачем пояснення, які не спростовані іншими доказами у справі. Водночас відсутність розрахунків між відповідачем та ПП "Райгородоцьке" сама по собі не є доказом нереальності господарської операції між відповідачем та ТОВ "Агро-Сем 3". Факт неповного розрахунку ТОВ "Агро-Сем 3" за отримані послуги об`єктивно обмежив можливість фізичної особи-підприємця Савіна М.О. своєчасно розрахуватися з власним контрагентом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що навіть у разі, якщо господарська операція виявилась економічно невигідною або збитковою для відповідача, це не може бути підставою для визнання договору, укладеного з ТОВ "Агро-Сем 3", недійсним. Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Зазначене конституційне право охоплює свободу укладення договорів та самостійного визначення їх умов. Учасники цивільних правовідносин відповідно до принципу свободи договору, закріпленого у статті 627 ЦК України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Оцінка економічної доцільності та комерційних ризиків господарської операції належить до виключної компетенції самих учасників правовідносин. Економічна недоцільність або збитковість правочину для однієї зі сторін не є самостійною підставою для визнання його недійсним у розумінні статей 203, 215 ЦК України.

Щодо доводів позивача та третьої особи про часткову оплату послуг через два місяці після їх надання та відсутність вимог відповідача про стягнення залишку заборгованості суд зазначає наступне.

ТОВ "Агро-Сем 3" на виконання спірного договору 03.08.2022, тобто через понад два місяці після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) (24.05.2022), сплачено відповідачу 100 000,00 грн. Наявність часткової оплати із посиланням на конкретний рахунок є доказом, що підтверджує реальність господарської операції, а не спростовує її.

Господарський суд відхиляє доводи позивача, що оплата 100 000,00 грн здійснена не на підставі спірного договору чи актів, а на підставі рахунку № 8 від 24.05.2022, який відповідач нібито не надав та не зміг пояснити порядок комунікації між сторонами, оскільки рахунок на оплату № 8 від 24.05.2022 на суму 358 914,00 грн наявний у матеріалах справи (т. 2 а.с. 13). Оплата здійснена на підставі рахунку, що є звичайною практикою у господарських відносинах і не може свідчити про відсутність правової підстави для платежу.

У матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з претензіями чи позовами щодо стягнення решти заборгованості у розмірі 258 914,00 грн. Разом з тим, господарський суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що з огляду на відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агро-Сем 3", фізична особа-підприємець Савін М.О. не вбачав доцільності звернення з позовною заявою чи заявою з вимогами до боржника.

Отже, наявність прострочення у розрахунках між суб`єктами господарювання, неповна оплата за договором не свідчить про фіктивність господарської операції. Аналогічно пасивна поведінка кредитора щодо стягнення боргу з огляду на відкриття провадження у справі про банкрутство "Агро-Сем 3" має обґрунтоване та логічне пояснення та не може однозначно свідчити про недійсність, фіктивність договору. У матеріалах справи відсутні докази, що відповідач відмовився від своїх вимог або визнав факт відсутності боргу. Навпаки, відповідач послідовно наполягає на реальності господарської операції та наявності у ТОВ "Агро-Сем 3" заборгованості за договором.

Щодо доводів третьої особи про неточності у калькуляції вартості послуг відповідача суд зазначає наступне.

Третя особа звертає увагу на те, що подана відповідачем калькуляція вартості послуг містить численні неточності, зокрема: враховано повну місячну вартість оренди техніки у ПП "Райгородоцьке" (210 000,00 грн), хоча фактичне використання тривало значно менший період; включено витрати на заробітну плату, попри відсутність найманих працівників у відповідача; ставка у калькуляції складає 1240,00 грн/га, тоді як у договорі зазначено 1230,00 грн/га.

Суд оцінює зазначені доводи та зазначає, що калькуляція є розрахунковим документом, поданим відповідачем у межах процесуального обов`язку надати пояснення щодо ціноутворення, і не є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Ціна договору визначена у пункті 5.2. договору (1230,00 грн/га) та підтверджена актом здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 24.05.2022 (291,8 га х 1230,00 грн/га = 358 914,00 грн без ПДВ). Саме ці первинні документи, а не калькуляція, є підставою для оцінки реальності та ціни господарської операції. Виявлені неточності у калькуляції є недоліками пояснювального документа, які створюють сумніви щодо правильності визначення вартості оренди, але не спростовують реальності самої господарської операції, підтвердженої первинними документами.

Щодо доводів позивача та третьої особи про відсутність підтвердження господарської операції з боку колишнього керівника ТОВ "Агро-Сем 3" та відсутність документів у ліквідатора суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що у процесі ліквідаційної процедури не вдалося встановити документального підтвердження перерахування 100 000,00 грн та реального здійснення господарських операцій, а керівництво ТОВ "Агро-Сем 3" не підтвердило отримання послуг від відповідача.

Відсутність документів у ліквідатора є наслідком протиправної поведінки колишнього керівника боржника ОСОБА_1 , яка всупереч ухвалі Господарського суду Житомирської області від 03.12.2024 у справі № 906/1195/22 ухилилася від передачі ліквідатору документів та майна банкрута. За таких обставин покладання на відповідача несприятливих наслідків у вигляді визнання договору недійсним через відсутність у ліквідатора документів, яка обумовлена виключно протиправною поведінкою іншої особи (колишнього керівника боржника), суперечило б принципу справедливості та добросовісності цивільного судочинства.

При цьому первинні документи щодо спірної господарської операції (договір, акти приймання-передачі техніки від 12.05.2022 та 24.05.2022, акт здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 24.05.2022) надані відповідачем до матеріалів справи. Усі вказані документи підписані директором ТОВ "Агро-Сем 3" ОСОБА_1 , яка у такий спосіб підтверджувала реальність операцій на момент їх здійснення у 2022 році. Подальше непідтвердження нею цих операцій в ході ліквідаційної процедури не може слугувати доказом їх фіктивності.

Щодо доводів позивача та третьої особи про строк оренди та порядок визначення орендної плати суд зазначає наступне.

Позивач звертає увагу на те, що умови договору щодо орендної плати є суперечливими: з одного боку, орендна плата пов`язується зі строком користування технікою, а з іншого - визначається виходячи з площі виконаних сільськогосподарських робіт із розрахунку 1230,00 грн за 1 га. Крім того, спірний договір передбачає орієнтовний строк оренди з 11.05.2022 по 24.05.2022, тоді як строк повернення техніки ПП "Райгородоцьке" встановлено до 31.12.2022.

Господарський суд не погоджується з вказаними доводами позивача, оскільки аналіз умов договору свідчить про відсутність суперечності між положеннями щодо строку та оплати. Пунктом 5.1. договору встановлено орієнтовну вартість оренди у розмірі 358 914,00 грн, тоді як пунктом 5.2. визначено механізм розрахунку остаточної ціни - виходячи із площі виконаних сільськогосподарських робіт за ставкою 1230,00 грн/га. Такий механізм ціноутворення є звичайним для договорів оренди сільськогосподарської техніки, оскільки відображає не час використання, а фактичний обсяг виконаних робіт, що є більш об`єктивним критерієм для техніки посівного призначення. Відповідно орієнтовний строк оренди (з 11.05.2022 по 24.05.2022) є лише плановим параметром, тоді як остаточна оплата прив`язана до реального результату.

Щодо строку дії договору між ПП "Райгородоцьке" та відповідачем (до 31.12.2022) та раннього повернення техніки (31.05.2022) суд зазначає, що відповідач надав послідовне і логічне пояснення: техніка була повернена після завершення весняної посівної кампанії, а тривалий строк дії первинного договору оренди обумовлювався первісними планами щодо використання техніки також у період посіву озимих культур восени 2022 року, які не були реалізовані. Дострокове повернення орендованого майна є правом, а не порушенням орендного договору, за умови відповідного волевиявлення сторін.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях ГПК України.

Згідно зі статтею 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).

За частиною 2 статті 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 ГПК України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 ГПК України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

За приписами статей 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 ГПК України викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений стандарт "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20)). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Отже, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Дослідивши у сукупності всі докази, співставивши їх та оцінивши кожен із доводів позивача, відповідача та третьої особи, суд встановив таке.

На підтвердження реальності спірного договору та наданих за ним послуг відповідач надав: договір оренди сільськогосподарської техніки № 11/05/22 від 11.05.2022; акти прийому-передачі техніки від 12.05.2022 та 24.05.2022; акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 24.05.2022; рахунок на оплату № 8 від 24.05.2022; платіжне доручення від 03.08.2022 № 211, виписку з банківського рахунку відповідача та книгу обліку його доходів, що підтверджують факт часткової оплати послуг; договір оренди сільськогосподарської техніки № 28/04/22 від 28.04.2022 між ПП "Райгородоцьке" та відповідачем, акт прийому-передачі від 01.05.2022 та акт надання послуг від 31.05.2022 № 64, що підтверджують наявність у відповідача правової підстави для розпорядження технікою; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.02.2026 № 463731218, що містить перелік земельних ділянок ТОВ "Агро-Сем 3" загальною площею 291,0259 га, якими підприємство користувалося на праві оренди; звіт Головного управління статистики у Житомирській області про посівні площі ТОВ "Агро-Сем 3" під урожай 2022 року, відповідно до якого посівна площа сої становить 291,80 га, що повністю відповідає площі, зазначеній в акті здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідач у ході судового розгляду реалізував своє право надати документи та пояснення в повному обсязі. Таким чином, відповідач мав і використав усі процесуальні можливості для захисту своєї позиції, а обставини отримання чи неотримання досудової вимоги позивача не вплинули ані на можливість розгляду справи по суті, ані на повноту дослідження доказів судом.

Натомість позивач та третя особа на підтвердження нереальності спірної господарської операції посилалися на відсутність первинних документів у ліквідатора, що зумовлено протиправним ухиленням колишнього керівника боржника від їх передачі; непідтвердження господарської операції тією ж ОСОБА_1 , яка ухиляється від виконання судового рішення; відсутність діяльності ТОВ "Агро-Сем 3" на відповідній території починаючи з 2023 року, тоді як спірна операція відбулася у 2022 році; оціночні міркування щодо складності координації посівних робіт та неузгодженості окремих умов договору, не підкріплені жодними доказами неможливості їх виконання.

Оцінивши наявні докази з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку відповідно до статей 79, 86 ГПК України, господарський суд дійшов висновку, що докази, надані відповідачем на підтвердження реальності спірного договору, є значно більш вірогідними, ніж доводи позивача і третьої особи на їх спростування.

З огляду на встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Матеріали справи містять документальні докази зустрічного виконання з боку відповідача: акти приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 12.05.2022 та 24.05.2022, акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 24.05.2022, офіційну статистичну звітність про посівні площі ТОВ "Агро-Сем 3" у 291,80 га під урожай 2022 року, що повністю відповідає площі, зазначеній в акті. Твердження про безоплатний характер спірного правочину є недоведеним, оскільки докази зустрічного надання є більш вірогідними, ніж доводи позивача про їх відсутність.

Господарський суд також дійшов висновку про відсутність загальних підстав для визнання спірного договору недійсним, визначених ЦК України. Матеріали справи не містять доказів того, що зміст договору суперечить ЦК України або іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 203 ЦК України); що волевиявлення сторін не відповідало їхній внутрішній волі (частина 3 статті 203 ЦК України); що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків (частина 5 статті 203 ЦК України). Реальність господарської операції підтверджена сукупністю первинних документів та офіційної статистичної звітності. Ознаки фраудаторності правочину - вчинення його з метою приховування активів боржника від звернення стягнення на них кредиторами з порушенням принципу добросовісності (статті 3, 13 ЦК України) - позивачем не доведені: не доведено, що на момент укладення договору боржник мав значну непогашену заборгованість, яка у поєднанні з іншими обставинами свідчила б про умисел на уникнення розрахунків з кредиторами; не доведено відчуження майна на користь заінтересованої щодо боржника особи; не доведено безвідплатності правочину; не доведено відсутності у боржника після перерахування коштів іншого майна, достатнього для задоволення вимог кредиторів.

Позивач, на якого відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України покладено обов`язок доказування, не спростував презумпцію правомірності спірного правочину, закріплену у частині 4 статті 204 ЦК України.

За наведених обставин підстави для визнання договору оренди сільськогосподарської техніки № 11/05/22 від 11.05.2022 недійсним як за спеціальними підставами, визначеними абзацами 2 та 3 частини 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, так і за загальними засадами цивільного законодавства (статті 3, 13, 203, 215 ЦК України) - відсутні.

Щодо вимоги про стягнення 100 000,00 грн суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача 100 000,00 грн на підставі статті 1212 ЦК України, обґрунтовуючи це фіктивністю договору та відсутністю реального зустрічного надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 ЦК України), а також результатом виконання недійсного правочину (пункт 1 частини 3 статті 1212 ЦК України).

Разом з тим Верховний Суд неодноразово наголошував, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. У разі коли поведінка набувача або інших осіб утворює правову підставу для набуття майна, положення статті 1212 ЦК України можуть застосовуватися тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17; постанови Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 911/117/21, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19).

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у визнанні договору оренди № 11/05/22 від 11.05.2022 недійсним, цей договір є чинним і є правовою підставою для отримання відповідачем 100 000,00 грн як часткової оплати наданих послуг оренди техніки. Правова підстава набуття коштів не відпала та не була скасована. За таких обставин підстав для застосування статті 1212 ЦК України та стягнення зазначених коштів як безпідставно набутих немає.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За викладених обставин, оскільки у задоволенні обох позовних вимог відмовлено у повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, статтями 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича до фізичної особи-підприємця Савіна Максима Олександровича про визнання недійсним договору оренди сільськогосподарської техніки від 11.05.2022 № 11/05/22 відмовити.

2. У задоволенні позову ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича до фізичної особи-підприємця Савіна Максима Олександровича про стягнення 100 000,00 грн відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення у справі набирає законної сили відповідно до статей 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.06.26

Суддя Костриця О.О.