Рішення № 137198425, 05.06.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/294/26

Провадження №:2/138/830/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2026 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Київської Т.Б.,

за участю секретаря Бугери І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобезпека-Преміум» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з вказаним вище позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що 04.11.2025 позивач був прийнятий на роботу в ТОВ «Технобезпека-Преміум» на посаду кочегара до військової частини НОМЕР_1 . При прийнятті на роботу йому було повідомлено, що розмір заробітної плати становить 13000,00 грн. 12.11.2025 начальник котельні ОСОБА_2 повідомив, що позивач не буде допущено до роботи, оскільки він вирішив звільнити його. Позивач не погодився з таким рішенням роботодавця та попросив повернути йому трудову книжку і надати копію наказу про звільнення. Майже кожного дня після звільнення він з`являвся на роботу з метою отримання трудової книжки, однак ОСОБА_2 уникав його, що змусило позивача звернутись до Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області. За результатами розгляду його заяви було складено довідку із поясненнями ОСОБА_2 , які не відповідають дійсності, оскільки позивач працював з 04.11 по 12.11, тоді як він вказав період роботи з 26.11 по 30.11. Також він зазначив, що позивач відмовився від підпису в наказі про звільнення, однак це не відповідає дійсності.

Таким чином, відповідачем допущено порушення при звільнені позивача з роботи, а тому позивач просить суд поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09.02.2026 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19.03.2026 за клопотанням представника позивача витребувано докази.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.04.2026 постановлено здійснювати розгляд цивільної справ в судовому засіданні з викликом сторін.

Позивач подав до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності. Позовні вимоги підтримав та надав згоду на ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином за адресою місцязнаходження, однак поштове відправлення щоразу повертались до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням.

Враховуючи зазначені обставини суд, зважаючи на наявність згоди від сторони позивача, ухвалою від 05.06.2026 вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до положень ст. 280-281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як стверджує позивач, у листопаді 2025 року його було прийнято на роботу до ТОВ «Технобезпека-Преміум» на посаду кочегара, однак пропрацювавши декілька днів начальник котельні ОСОБА_2 повідомив йому, що його звільнено. Разом з тим, з наказом про звільнення його ознайомлено не було та трудову книжку не повернуто.

Судом вживались заходи щодо витребування у відповідача документів щодо звільнення позивача, однак станом на момент ухвалення даного рішення суду ухвала виконана не була.

На підтвердження зазначених вище обставин, позивач надав до суду довідку з ГУ ПФУ у Вінницькій області №945 від 19.11.2025 про суми отриманих доходів, в якій наявний запис про отримання доходів від ТОВ «Технобезпека-Преміум». Разом з тим, суд звертає увагу на те, що як слідує з даної довідки, дохід від вказаною юридичної особи позивач отримував ще у червні-липні 2021 року.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний лист Могидлів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області №351230-2025 від 19.12.2025 в якому зазначено про те, що звернення ОСОБА_1 , яке було зареєстровано в ІКС «Інформаційний портал НПУ» №25267 від 12.12.2025 було розглянуто та за результатами його розгляду заявнику було повідомлено про відсутність ознак кримінального правопорушення та дане питання відноситься до цивільно-правових відносин.

Так, згідно рапорту інспектора-чергового Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області Мазур О.М. від 12.12.2025 до відділу поліція надійшла заява позивача в якій він просив прийняти міри щодо повернення йому трудової книжки із попереднього місця роботи, оскільки керівника на ім`я ОСОБА_3 на місці він застати не може, а не телефонні дзвінки він не відповідає.

Аналогічні відомості містяться і в протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12.12.2025, яка була відібрана у ОСОБА_4 дізнавачем СД Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області.

Як слідує з пояснень ОСОБА_4 , які були відібрані дізнавачем СД Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, 03.11.2025 позивач виявив бажання працевлаштуватись на посаду кочегара до НОМЕР_2 прикордонного загону. Приїхавши до військової частини йому повідомили номер телефону керівника кочегарів та він йому зателефонував. Після розмови його було прийнято на роботу кочегаром. Його офіційно оформили і він виконував свої обов`язки у період з 04.11.2025 по 12.11.2025. Прийшовши на роботу 12.11.2025 керівник йому повідомив, що його звільнено, зазначивши при цьому причину, що з позивачем не цікаво працювати. Позивач погодився, однак попросив повернути йому трудову книжку та ОСОБА_3 запевнив його, що обов`язково поверне. Разом з тим, з того часу на зв`язок він не виходить. Зважаючи на викладені обставини, просив прийняти міри щодо повернення йому трудової книжки.

19.12.2025 працівниками поліції було відібрано пояснення у ОСОБА_2 , який повідомив, що згідно наказу від 25.11.2025 №16-к/25 позивач з 26.11.2025 було прийнято на посаду кочегара. Працював він у період з 26.11.2025 по 30.11.2025. Разом з тим, 30.11.2025 позивач прийшов на роботу та повідомив, що хоче звільнитись за власним бажанням та написав відповідну заяву. Трудову книжку відмовився повертати до того часу, як позивач розпишеться у наказі про звільнення, від підпису якого він відмовився.

Згідно ст. 235 КЗпП України, зокрема, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Перелік підстав за яких роботодавець може розірвати трудовий договір встановлений у ч.1 ст.40 КЗпП України. Так, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках передбачених даною частиною.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У відібраних працівниками поліції поясненнях ОСОБА_2 підтвердив ту обставину, що позивач було прийнято на посаду кочегара. Крім того, підтверджено ту обставину, що копію наказу про звільнення позивачу вручено не було. При цьому, позивач стверджував ту обставину, що в отриманні копії наказу йому було відмовлено. Так само відсутні в матеріалах справи будь-які докази на підтвердження того, що роботодавець вчиняв дії щодо вручення копії наказу позивачу, у тому числі шляхом складення відповідного акту про відмову в отриманні копії наказу. Більш того, позивачу не було повернуто його трудову книжку, що також є порушенням вимог трудового законодавства.

Так, ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19.03.2026 судом витребувано інформацію щодо прийняття та звільнення позивача з роботи, однак вказані вимог ухвали суду виконані не були.

Відповідачем не надано відзиву щодо заперечення до позову і обставин викладених в ньому. Також відповідачем не надано відомостей щодо наявності заяви про звільнення за власним бажанням позивача і не надано суду копії такої заяви.

Зважаючи на викладене, суд вважає дії відповідача при звільненні позивача такими, що вчинені з порушенням вимог положень ст. 40, 47 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП Українипри ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта).

Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 2, 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Так, в матеріалах справи відсутні відомості про посадовий (місячний) оклад позивача при працевлаштуванні, а тому розрахунок середньої заробітної плати слід обраховувати враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, яка у 2025 році, згідно ЗУ "Про Державний бюджет України на 2025 рік", становила 8000,00 грн., а у 2026 році, відповідно до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2026 рік", становила 8647,00 грн.

Таким чином, слід вважати, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто за період з листопада 2025 року по травень 2026 року, становив 8000,00 грн. (грудень 2025) та 43235,00 грн. (січень 2026 по травень 2026), що в загальному розмірі становить 51235,00 грн.

Крім того, зважаючи на те, що окрім наявних у матеріалах справи пояснень ОСОБА_2 жодних доказів на підтвердження дати останнього робочого дня суду надано не було, то останнім робочим днем слід вважати саме 30.11.2025, а тому саме з 01.12.2025 судом здійснено обрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_4 на посаді кочегара у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Технобезпека-Преміум».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобезпека-Преміум» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 51235 гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобезпека-Преміум» на користь Державної судової адміністрації України судові витрати у виді судового збору у розмірі 2662 гривня 40 копійок.

На підставі п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України допустити дане рішення до негайного виконання у частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі п.4 ч.1 ст. 430 ЦПК України допустити дане рішення до негайного виконання у частині поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобезпека-Преміум», код ЄДРПОУ 41854350, місцезнаходження: вул.Генерала Алмазова, 18/7, м.Київ, 01133.

Суддя: Т.Б.Київська