Рішення № 137196302, 08.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 червня 2026 р. Справа № 120/10027/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча Компанія "Зоря Поділля" до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" (далі - ТОВ "Продовольча компанія "Зоря Поділля", позивач ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відділ , відповідач) із позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 24.06.2025 р. №ОПШ000270.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 24.06.2025 р. №ОПШ000270 про застосування адміністративно-господарського штрафу в загальному розмірі 17000 гривень, оскільки перевезення здійснювалось для власних потреб.

Також зазначив, що застосування відповідачем абз.3 ч.1 ст. 60 Закону №2344 не відповідає складу виявленого порушення. Відтак, на думку позивача, спірне рішення є протиправним, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 31.07.2025 р. прийнято справу до провадження, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

14.08.2025 р. надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову та вказав, що водій зобов`язаний надати ТТН під час перевірки, чого ним зроблено не було. Також зазначив, що позивач є юридичною особою, здійснював внутрішні перевезення, здійснює господарську діяльність за для отримання прибутку, а твердження про здійснення перевезення за власної потреби є безпідставним, оскільки наявність власних потреб є опцією фізичної особи.

Окрім того вказав й на те, що не доречним є посилання на ст. 53 Закону №2344, оскільки така стосується міжнародних перевезень, а не внутрішніх.

Ухвалою від 06.01.2026 р. справу прийнято до провадження судді Воробйової І.А. та розпочато розгляд спочатку.

28.01.2026 р. надійшли пояснення представника позивача, в яких просив задовольнити позов наголошуючи, що позивач не зобов`язаний був пред`являти ТТН під час перевірки.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" як юридична особа має основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 01.11 "вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур".

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 від 15.05.2020 позивач є власником транспортного засобу марки КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

22.05.2025 р. Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки КАМАЗ 53215, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій - ОСОБА_1 .

За результатом проведеної перевірки, було складено відносно ТОВ "Продовольча компанія "Зоря Поділля" акт проведення перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.05.2025 №000059.

Згідно з вказаним актом під час перевірки було виявлено порушення ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», вчинені позивачем, а саме: «під час здійснення внутрішніх перевезень вантажу перевізник не забезпечив водія оформленою ТТН на вантаж та роздруківкою на паперовому носії інформації про режим праці та відпочинку за 22.05.2025р.

Позивач не погоджуючись із даним актом 13.06.2025 р. подав заперечення.

За результатами розгляду акта від 22.05.2025 №000059 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.06.2025 р. №ОПШ000270, якою за порушення ТОВ "Продовольча компанія "Зоря Поділля" статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та відповідно до частини 1 абзацу 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн .

Не погоджуючись із даною постановою, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III).

Частиною 12 ст.6 Закону № 2344-III закріплено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

У силу вимог ч.7 ст.6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно із ч.ч.1-2 ст.48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

В свою чергу, стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», надає визначення основних термінів, які вживаються у даному законі, зокрема: автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Отже, дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж для власних потреб чи надають послугу перевезення.

За змістом підпунктів 11.1-11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10. 1997 р. № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.03.1998 за № 128/2568 (в подальшому Правила № 363) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до абзацу 27 глави 1 Правил №363 товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Під час розгляду позивач не заперечив той факт, що водієм при перевірці не надано товарно-транспортну накладну .

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 цього Закону, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, Законом №2344-111 не розмежовується поняття надання послуг з перевезення вантажів та перевезення вантажів для власних потреб, відповідальність передбачена за здійснення будь-яких перевезення вантажів суб`єктами господарювання без документів, передбачених статтею 48 вказаного Закону.

Щодо твердження позивача про перевезення вантажу в межах здійснення господарської діяльності без надання послуг з перевезення, суд вказує на таке.

З 01.10.2021 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 03.06.2021 №1534-ІХ, яким абзац 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» викладено в новій редакції, відповідно до якої:

- перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У попередній редакції передбачалось:

- надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порівняльний аналіз наведених положень статті 60 Закону №2344-ІІІ (чинної та попередньої) дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку товарно-транспортної накладної, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт (тобто, для власних потреб чи в межах іншої господарської діяльності) перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Щодо відсутності роздруківок на паперовому носії/тахокарт з інформацією про режим праці та відпочинок водія, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Так, наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07.06.2010 року №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого (далі Положення №340).

П. 1.2., 1.3, 1.4 визначено, що це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:

- фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;

- під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;

- транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем;

- сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств;

- закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності;

- транспортними засобами спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту), які обладнані спеціальними світловими сигнальними пристроями відповідно до пункту 3.6 розділу 3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за умови наявності у водія відповідного транспортного засобу первинного документа, що фіксує маршрут руху такого транспортного засобу, а також у разі забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів і виникнення інших перешкод у дорожньому русі.

Аналізуючи випадки, на які не поширюється дія Положення №340, суд констатує, що спірний випадок до таких виключень не відноситься.

Крім того, з наведеного слідує, що автомобільний перевізник незалежно від того, чи здійснює перевезення за плату чи власний вантаж, має дотримуватись вимог щодо обліку та фіксації робочого часу та відпочинку.

П. 6.2 Положення №340 визначено, що облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385).

Згідно із пунктами 3.3, 3, 5, 3.6 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Автомобільні перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий) Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа. Відповідно п.6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Аналіз наведених норм вказує на те, що перевізник, який здійснює перевезення вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тонн, повинен обладнати автомобіль діючим та повіреним тахографом, у разі використання аналогового тахографа, водій транспортного засобу використовує тахокарти, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР або роздруківку даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий) .

20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Із наведених вище положень слідує, що водії зобов`язані надавати інспекторам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт. При цьому, факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише Бланком підтвердження діяльності.

Суд встановив, що позивач у спірних правовідносинах транспортним засобом КАМАЗ, під керуванням водія ОСОБА_1 (даний водій перебуває у трудових відносинах із позивачем, що підтверджується трудовим договором від 30.03.2021 р.), здійснював вантажне перевезення, що не заперечується самим позивачем .

Разом з тим, згідно з актом, під час перевірки у водія були відсутні ТТН , роздруківка на паперовому носії/тахокарта із інформацією про режим праці та відпочинку за 22.05.2025 .

Дана обставина щодо відсутності вказаних документів у водія на момент перевірки не заперечується позивачем, що є порушенням законодавства про автомобільний транспорт.

Разом з тим, позивач зазначає, що він не є автомобільним перевізником, оскільки, перевезення вантажу здійснювалось для власних потреб.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 1.4 Положення № 340, це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що, зокрема, вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.

Водночас, перевезення вантажу здійснювалось водієм ОСОБА_1 , який є найманим працівником позивача.

Таким чином, у даному випадку, не можна стверджувати, що перевезення вантажу здійснювалось ПрАТ "ПК "Поділля" для власних потреб, оскільки, наявність власних потреб є опцією фізичної особи.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 31.07.2024 у справі №440/5873/23.

Крім того, слід звернути увагу на те, що Положення № 340 не містять жодних розмежувань щодо поширення своєї дії на осіб, які надають послуги з перевезення вантажів, чи осіб, які здійснюють перевезення вантажів.

Суд вважає, що законодавцем ставиться вимога до перевізників щодо обладнання вантажних транспортних засобів тахографами незалежно від мети поїздки та наявності фінансової складової у такому перевезенні між перевізником та одержувачем вантажу, як помилково висновує позивач. Ігнорування прямих законодавчих норм щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв не може виправдовуватись відсутністю перевезення на комерційній основі, або ж як у спірному випадку - перевезення вантажу для власних потреб.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позивач у розумінні законодавства про автомобільний транспорт та дорожній рух, як власник транспортного засобу, який виконує вантажні перевезення, із залученням праці найманого водія, є автомобільним перевізником, незалежно від виду та характеру здійснюваних перевезень (для власних внутрішшньогосподарських потреб або надання комерційних послуг), з безумовним обов`язком обладнати транспортний засіб, повною масою понад 3,5 тонни, діючим тахографом та забезпечити належну роботу цього пристрою.

А отже зважабчи на те, що позивач здійснював перевезення вантажу транспортним засобом в межах провадження власної господарської діяльності, він беззаперечно є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ, а тому позиція позивача, що у ТОВ "ПК "Поділля" відсутній КВЕД перевезення вантажів не надає законних підстав вважати, що до позивача не можна застосовувати адміністративно-господарську відповідальність у вигляді штрафу за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - відсутність ТТН та роздруківку на паперовому носії/тахокарту із інформацією про режим праці та відпочинку за 22.05.2025 .

Відтак, оскільки перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом , який має повну масу понад 3,5 тон, обов`язковим документом для позивача в даному випадку є, зокрема, ТТН та роздруківка на паперовому носії/тахокарта із інформацією про режим праці та відпочинку за 22.05.2025 , а встановлення відповідачем його відсутності під час здійснення позивачем перевезення вантажу є правовою підставою для застосування відповідного адміністративного-господарського штрафу, відповідно, спірна постанова є правомірною та не підлягає скасуванню.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними в цілому, тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" (вул. Заводська, буд. 150, м. Гайсин, Вінницька область, 23700, код ЄДРПОУ 34009446)

Відповідач: Відділ державного контролю (нагляду) у Вінницькій області Державної служби Украіни з безпеки на транспорті (вул. Василя Порика, 29, м. Вінниця, 21036)

Повний текст рішення сформовано 8.06.26р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна