Рішення № 137194797, 08.06.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 646/10138/25

Провадження № 2/712/2556/26

03 червня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого/судді - Марцішевської О.М.

за участю секретаря судового засідання Безрукової Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення кредитної заборгованості за договором №1585983 від 22.06.2024 року в розмірі 52 208,74 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 22.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем був укладений Договір №1585983 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Після того, як Відповідачем було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора (далі - ITC) і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті Первісного кредитора в мережі Інтернет, що перебуває за адресою https://selfiecredit.ua/, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 22.06.2024 року направило відповідачу, пропозицію (оферту) укласти Договір № 1585983 про надання споживчого кредиту у вигляді розміщення в особистому кабінеті Позичальника на сайті повного тексту кредитного договору (за обраними Позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми кредиту).

Таким чином, 22.06.2024 16:02:08 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 1585983 про надання споживчого кредиту шляхом обмін електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону Україн «Про електронну комерцію».

Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надає Позичальнику (Споживачу) кредит в гривні, а Споживач зобов?язується одержати та повернути кошти кредиту сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов?язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 дні (-в), стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту.

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», свої зобов?язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного Банку України.

Таким чином Позичальником було отримано кредит в загальній сумі 15 000,00 грн.

Відповідач виконував взяті на себе зобов?язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов?язань перед Первісним Кредитором

Відповідач здійснював часткові (-у) оплати (-у) в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором. Сплачуючи кредит Відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору.

24.02.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (надалі - Позивач, Новий кредитор) було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-04/25, відповідно до умов якого Клієнт (Первісний Кредитор) відступає (передає) Фактору (Новий Кредитор) Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-04/25 від 24.02.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1585983 складає: 52208,74 грн.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №1585983 від

22.06.2024 року становить:

1. Заборгованість по тілу - 11749,99 грн.

2. Заборгованість по відсотках - 32958,75 грн.

3. Пеня - 7500 грн.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором №1585983 від 22.06.2024 року у розмірі 52 208,74 грн., а також покласти на Відповідача судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2025 року справу передано для розгляду за підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси.

02 березня 2026 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

14 березня 2026 року представник відповідача адвокат Підодвірний Т.І. скерував до суду відзив на позовну заяву. Мотивує тим, що на думку Позивача, між ТОВ «Селфі Кредит» та Відповідачем було укладено кредитний договір від 22.06.2024 року № 1585983. Таке твердження не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству. На підтвердження позовних вимог позивач подав до суду копію договору від 22.06.2024 року №1585983.

При цьому, приєднаний до матеріалів справи Договір не містить підписів сторін договору. Згідно позовної заяви та копії поданого позивачем договору від 22.06.2024 року №1585983, такий укладено в режимі онлайн шляхом заповнення Відповідачем в електронній формі анкети-згоди клієнта на сайті позивача. Однак разом із позовом Позивачем не надано жодного доказу, що «Відповідач здійснив дії…», а саме: 1) зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця; 2) створив в такій системі особистий кабінет; 3) отримав Пропозицію (оферту) та ознайомився із нею; 4) отримав електронне повідомлення від Кредитодавця із одноразовим ідентифікатором; 5) ввів цей одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі (сайті) Кредитодавця; 6) використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) Кредитного договору від 22.06.2024 року №1585983. Зокрема у позові Позивач не вказує, яким чином був надісланий та отриманий Відповідачем такий ідентифікатор: СМС-повідомлення, певний месенджер тощо.

Отже, позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Тому, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору.

Як вбачається із матеріалів судової справи, Позивачем не додано до позовної заяви ЖОДНОГО доказу, який би свідчив про отримання Відповідачем коштів, але районним судом ця обставина була проігнорована. Позивачем до позовної заяви долучено лист від ТОВ «Пейтек». У вказаному листі відсутня будь-яка інформація щодо особи отримувача коштів, як то ПІБ такої особо, ії ІПН. Також, у вказаному листі відсутнє будь яке згадування, нібито, укладеного кредитного договору від 22.06.2024 року № 1585983. Отже, позивачем не надано до суду належного та допустимого доказу нібито отримання Відповідачем коштів від ТОВ «Селфі Кредит». Відповідач, зі свого боку, заперечує укладення спірного договору та отримання коштів від ТОВ Селфі Кредит.

Позивач не був позбавлений можливості надати до суду належні та допустимі докази перерахування коштів Відповідачеві, наприклад виписку по рахунку ТОВ «Селфі Кредит» з якої було б видно суму перерахованих коштів, підстави перерахування та особу отримувача. В той же час, Позивач цього не зробив.

Розрахунок же заборгованості є відображенням міркувань позивача, Відповідачем не визнається в повному обсязі, та не відповідає вимогам до первинних облікових бухгалтерських документів, а тому не може бути належним та допустимим доказом отримання Відповідачем коштів та наявності будь якої заборгованості, взагалі. Наявність боргу у відповідача мають бути доведені позивачем належними та допустимими доказами. Позивач не надав суду доказів порушення його прав, за захистом яких мало місце звернення до суду. Доказування на припущеннях не допускається.

Позивач стверджує, що нібито набув право вимоги до Відповідача на підставі договору факторингу від 24.02.2025 року № 01.02-04/25. Як доказ набуття права вимоги, позивач надає до суду договори факторингу, витяги з реєстру боржників, та роздруківку яку сам позивач виготовив під назвою витяг з реєстру боржників.

Звертає увагу суду, що в договорі факторингу відсутні ПІБ Відповідача. У вказаному договорі взагалі відсутня будь яка інформація, щодо осіб за якими відступається право вимоги. Як вбачається із договору факторингу, перелік осіб повинен міститись у реєстрі боржників. Поданий позивачем реєстр боржників, із підписом сторін уклавших договір факторингу не містить жодної інформації стосовна Відповідача. У ньому відсутні ПІБ Відповідача, підстави виникнення заборгованості, розмір такої заборгованості, та будь які інші данні, які б свідчили, що договір факторингу та реєстр до нього мають якесь відношення до Відповідача. Щодо виготовленого позивачем витягу з реєстру боржників, звертаю увагу суду, що останній виготовлено позивачем самостійно, він не містить підписів всіх сторін, які укладали договір факторингу. Виготовлення витягу цілком залежить від волевиявлення позивача, а тому такий витяг не може свідчити про відступлення права вимоги до ТОВ Свеа Фінанс щодо Відповідача.

Навіть якщо уявити, що між «первісним кредитором» та Відповідачем, нібито, було укладено кредитний договір від 22.06.2024 року № 1585983, то нарахування відсотків за таким договором, не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме Закону України "Про споживче кредитування".

Просить суд відмовити у задоволенні позову ТОВ Свеа Фінанс до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

09 квітня 2026 року ухвалою суду витребувано у позивача оригінали електронних доказів, копії яких долучені до матеріалів справи: електронний варіант договору № 1585983 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, укладеного 22.06.2024 року між ТОВ "Селфі Кредит" та ОСОБА_1 , разом з додатками до нього (заявка, пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), докази підтвердження підписання договору обома сторонами). Витребувано у позивача відомості щодо обставин справи.

20 травня 2026 року представник позивача надав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що нарахування пред`явлених до стягнення відсотків здійснювалось за період з 22.06.2024р. по 18.09.2024р. До 21.07.2024р. нарахування відсотків здійснювалось за відсотковою ставкою 1,%% на день, з 22.07.2024р. ставка була знижена до 1 % на день, як передбачалось п.п.1.5.1., 1.5.2 кредитного договору.

Також вказував, що відповідачем сплачені кошти в сумі 4500 грн. (22.07.2024р.) та 3250 грн. і 6750 грн. (21.08.2024р.), вказані кошти враховані на погашення штрафних санкцій та відсотків. Також відповідачем сплачено 3250,01 грн. (21.08.2024р.), які враховані на погашення тіла кредиту.

Ухвалою суду від 03.06.2026р. відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

В судове засідання учасники не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином через зареєстровані кабінети користувачів підсистеми "Електронний Суд".

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задоволити.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього Кодексу.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що 22.06.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1585983 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого відповідачу виданий кредит на строк 360 днів зі сплатою відсотків відповідно до п. 1.5.1. 1,5% на день (стандартна процентна ставка) або 1% на день (знижена процентна ставка).

На підтвердження видачі кредиту позивач надав довідку від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК» вих. № 20250226-1636 від 26.02.2025 року, згідно якої було успішно перераховано кошти на суму 15 000,00 грн. на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту.

Відповідно до розрахунку позивача, станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №1585983 від 22.06.2024 року становить 52208,74 грн, яка складається з: 1. Заборгованість по тілу - 11749,99 грн., з заборгованість по відсотках - 32958,75 грн., пеня - 7500 грн. Нарахування відсотків здійснювалось а період з 22.06.2024р. по 18.09.2024р. До 21.07.2024р. нарахування відсотків здійснювалось за відсотковою ставкою 1,%% на день, з 22.07.2024р. ставка була знижена до 1 % на день, як передбачалось п.п.1.5.1., 1.5.2 кредитного договору. Відповідачем сплачені кошти в сумі 4500 грн. (22.07.2024р.), 3250 грн. і 6750 грн. (21.08.2024р.), 3250,01 грн. (21.08.2024р.), всього на суму 17 750,01 грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Слід зазначити, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 514 ЦК України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов`язання.

Частиною першою ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи доводи відповідача, який не визнав факт укладання кредитного договору, а також беручи до уваги, що додатком до позовної заяви позивач вказав копію кредитного договору та ствердив про наявність у нього оригіналу кредитного договору, ухвалою суду від 09.04.2026р. судом було витребовано у позивача оригінали електронних доказів, копії яких долучені до матеріалів справи: електронний варіант договору № 1585983 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, укладеного 22.06.2024 року між ТОВ "Селфі Кредит" та ОСОБА_1 , разом з додатками до нього (заявка, пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), докази підтвердження підписання договору обома сторонами).

Строк виконання ухвали судом було визначено - 15 днів з дня отримання ухвали.

Ухвала від 09.04.2026р. доставлена до електронного кабінету позивача 11.04.2026р., проте у встановлений судом строк позивач не виконав ухвалу про витребування оригіналу кредитного договору та документального підтвердження підписання договору сторонами, також не повідомив суд при причини неможливості виконання ухвали.

Згідно з ч.6 ст.95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З врахуванням досліджених доказів, наданих позивачем, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту укладення кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар доказування змісту кредитного договору.

Конституційний суд України визначив, що, наприклад, споживач у кредитних відносинах перебуває у вразливому становищі щодо того, хто такий кредит надає (Рішення КСУ від 11.07.2013 року у справі №7-рп/2013).

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме вказані у кредитному договорі умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи кредитний договір, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані позивачем до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення боргу по відсмотках та пені не підлягають до задоволення за недоведеністю факту досягнення домовленості сторонами щодо істотних умов кредитного догвоору при його укладенні.

Крім того, відповідно до п.18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підтвердження видачі кредиту позивач надав довідку від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК» вих. № 20250226-1636 від 26.02.2025 року, згідно якої було успішно перераховано кошти на суму 15 000,00 грн. на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту.

Вказаний доказ не спростований відповідачем, оскільки доказів на спростування належності відповідачу карти № № НОМЕР_1 останній суду не надав.

Таким чином, суд вважає підтвердженим факт видачі відповідачу коштів 15 000 грн. Разом з цим, з розрахунку боргу вбачається, що обсяг сплачених відповідачів 17 750,01 грн. перевищує розмір 15 000 грн., а тому позовні вимоги про стячнення боргу по тілу кредиту не підлягають до задоволення.При цьому судом не встановлено законність підстав для зарахування позивачем сплачених відповідачем коштів в рахунок відсотків чи штрафних санкцій за недоведеністю відповідністю мовам кредитного договору, погодженому сторонами у встановленому законом порядку.

Таким чином, позов не підлягає до задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., позов залишений без задоволення, а тому оплату судового збору у справі суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1054 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №1585983 від 22.06.2024 року.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, код ЄДРПОУ 37616221).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складений 08 червня 2026 року