Постанова № 13719107, 07.02.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2011 р. Справа № 14/37

колегія суддів у складі

головуючого судді Шепітько І.І., судді Івакіної В.О., судді Черленяка М.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю

представників сторін:

позивача –Сєтов М.О. за дорученням № 6290 від 29.10.2010 року

відповідача - Ярмоленко Г.В. за дорученням б/н від 30.12.2010 року

третьої особи –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4303Х/1-32) на рішення господарського суду Полтавської області від 15 квітня 2010 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Центральне регіональне управління»Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті `Ком», м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тренд», м. Київ

про визнання права власності

встановила:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15 квітня 2010 року (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено. Звернено стягнення на нерухоме майно - нежитлові будівлі –магазин непродовольчих товарів, літера Б-2, загальною площею 4338,9 м2 та теплогенераторна, літера Г-1, загальною площею 7,9 м2, які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Ковпака, буд. 26 В та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіті'Ком». Визнано за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Центральне регіональне управління»Публічного акціонерного товариства «Банк "Фінанси та Кредит»право власності на нежитлові будівлі –магазин непродовольчих товарів, літера Б-2, загальною площею 4338,9 м2 та теплогенераторна, літера Г-1, загальною площею 7,9 м2, які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Ковпака, буд. 26В та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіті'Ком». Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті'Ком» на користь Публічного акціонерного товариством «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Центральне регіональне управління»Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»суму сплаченого державного мита в розмірі 25585 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 15 квітня 2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарським судом не було з’ясовано той факт, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв виникненню обставин, за яких у відповідача виникла заборгованість по кредитному договору, внаслідок чого позивач отримав можливість вимагати у свою власність предмет іпотеки. Крім того, відповідач зазначає, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи, у зв’язку з чим його було позбавлено можливості надати докази, які б спростували вимоги позивача.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Полтавської області від 15 квітня 2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, ухвала суду від 22.12.2010 року, надіслана на адресу третьої особи, зазначену в матеріалах справи, повернулася до суду з відміткою пошти «за зазначеною адресою не знаходиться».

Відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002 року (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Відмітки на наявних в матеріалах справи процесуальних документах оформлені відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним підтверджується належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу.

До повноважень господарських судів не відноситься з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, у зв'язку з чим відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи, що третя особа належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за відсутності представника третьої особи за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив визнати за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит»право власності на нежитлові будівлі –магазин непродовольчих товарів, літера Б-2, загальною площею 4338,9 м2 та теплогенераторна, літера Г-1, загальною площею 7,9 м2, які знаходяться за адресою: Полтавська області, м. Полтава, вул. Ковпака, 26В.

01.03.2010 року позивач уточнив позовні вимоги та просив звернути стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»на майно, а саме: нежитлову будівлю – магазин непродовольчих товарів, літера Б-2, загальною площею 4338,9 м2 та теплогенераторна, літера Г-1, загальною площею 7,9 м2, які знаходяться за адресою: Полтавська області, м. Полтава, вул. Ковпака, 26В. Визнати за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит»право власності на нежитлові будівлі –магазин непродовольчих товарів, літера Б-2, загальною площею 4338,9 м2 та теплогенераторна, літера Г-1, загальною площею 7,9 м2, які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Ковпака, буд. 26В (т. 2, а.с. 3-6).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті’ком»укладено кредитний договір № К-47-2008, відповідно до п.1.1 розділу 1 якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 15000000 (п’ятнадцять мільйонів) грн., а відповідач зобов’язався повернути отримані грошові кошти до 19.03.2009 року та сплатити за користування кредитом відсотки в розмірі 15,5% річних (а за користування кредитом з моменту, вказаного у пп. «б»п.3.1 кредитного договору сплатити відсотки у підвищеному розмірі) (т. 1, а.с. 12-13).

Відповідно до п.2.1. вказаного кредитного договору позивач зобов’язався надати відповідачу кредит в строк з 20.03.2008 року по 31.03.2008 року за письмовою заявкою останнього, за згодою позивача, шляхом перерахування грошових коштів з позичкового на поточний рахунок відповідача, якщо інше не передбачено в письмовій заявці.

Розділом 3 кредитного договору від 20.03.2008 року врегульовані умови нарахування та сплати відсотків, п.3.1 передбачено обов’язок відповідача сплатити позивачу відсотки за користування кредитом у валюті за відсотковими ставками: 15,5% річних (в розмірі, вказаному у п.1.1. кредитного договору) за період з дня видачі до строку повернення кредиту, вказаного у п.2.2 договору; 23,25% річних за період з 20.03.2009 року до дня фактичного погашення позичкової (основної) заборгованості.

Додатковою угодою від 12.05.2008 р. внесено зміни до п.п. 1.1. та 3.1. кредитного договору, за якими відповідач має сплачувати позивачу за користування кредитом у валюті кредиту за відсотковими ставками: 18,0% річних (в розмірі, вказаному у п.1.1. кредитного договору) за період з 12.05.2008 року до строку повернення кредиту, вказаного у п. 2.2 договору; 36% річних за період з 20.03.2009 року до дня фактичного погашення позичкової (основної) заборгованості (т. 1, а.с. 14).

Згідно з додатковою угодою від 18.07.2008 року до кредитного договору від 20.03.2008 року встановлено відсоткові ставки за користування кредитом у валюті кредиту: 20,0% річних (в розмірі, вказаному у п.1.1. кредитного договору) за період з 18.07.2008 року до строку повернення кредиту, вказаного у п.2.2 кредитного договору; 40% річних за період з 20.03.2009 року до дня фактичного погашення позичкової (основної) заборгованості (т. 1, а.с. 15).

Пунктами 1.1. п.3.1. кредитного договору від 20.03.2008 року (в редакції додаткової угоди від 11.12.2008 року) встановлено обов’язок відповідача сплачувати позивачу відсотки за користування кредитом у валюті кредиту за відсотковими ставками: 23,0% річних (в розмірі, вказаному у п.1.1. кредитного договору) за період з 18.07.2008 року до строку повернення кредиту, вказаного у п.2.2 кредитного договору; 46% річних за період з 20.03.2009 року до дня фактичного погашення позичкової (основної) заборгованості (т. 1, а.с. 18).

Відповідно до п. 3.3. кредитного договору розрахунок відсотків провадиться за період користування кредитними коштами з моменту видачі кредитних коштів до моменту повернення коштів позивачу. Розрахунок відсотків за день видачі провадиться як за повний день, а за день повернення не здійснюється. Розрахунок відсотків здійснюється виходячи із 365 днів за рік (366 днів у високосному році), у місяці – за календарем.

Нарахування та сплата відсотків за користування кредитними коштами відбувається щомісячно. Відповідач має сплачувати відсотки в строк з 26 числа кожного місяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. У вказаний строк сплачуються відсотки, нараховані за використання кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно). Відповідач має сплачувати відсотки за останній звітний період (тобто звітний період, на який припадає строк повернення кредиту) не пізніше строку повернення кредиту, зазначеного у п.2.2. кредитного договору (п.3.4. кредитного договору).

Позивачем зобов’язання за кредитним договоромвиконано належним чином шляхом здійснення видачі кредитних коштів в сумі 15000000 грн. на визначених договором умовах, що підтверджується відповідними виписками по особовому рахунку за період з 20.03.2008 року по 22.01.2010 року (т. 2, а.с. 119-148).

Матеріали справи свідчать, що 24.10.2007 року відповідач звернувся до позивача із заявкою на отримання кредиту (т. 1, а.с. 50-57).

24.10.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті’ком»укладено кредитний договір № 26v-01-07, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов’язався надати відповідачу кредит в сумі 2300000 доларів США, а відповідач - повернути отримані грошові кошти до 22.10.2010 року та сплатити за користування кредитом відсотки в розмірі 12,5% річних (а за користування кредитом з моменту, вказаному у пп. «б»п.3.1 кредитного договору сплатити відсотки у підвищеному розмірі) (т. 1, а.с. 27-33).

Крім того, 24.10.2007 року відповідач звернувся до позивача з листом № 1115, в якому просив здійснити перерахування кредитних коштів у сумі 2300000 доларів США згідно з кредитним договором № 26v-01-07 від 24.10.2007 року на поточний рахунок відповідача (т. 1, а.с. 57).

Згідно з п. 2.1. вказаного договору позивач зобов’язався надати відповідачу кредит в строк з 24.10.2007 року по 31.10.2007 року за письмовою заявкою відповідача, за згодою позивача, шляхом перерахування грошових коштів з позичкового на поточний рахунок відповідача, якщо інше не передбачено в письмовій заявці.

На виконання умов кредитного договору позивачем здійснено перерахування грошових коштів у сумі 2300000 доларів США на рахунок відповідача, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 2772857 від 24.10.2007 року, розпорядженням про проведення операції від 24.10.2007 року, випискою по особовому рахунку за період з 24.10.2007 року по 20.01.2010 року (т. 1, а.с. 59-60, 65).

Згідно з п. 3.1 кредитного договору від 24.10.2007 року відповідач взяв на себе зобов’язання по сплаті відсотків за користування кредитом у валюті кредиту за відсотковими ставками: 12,5% річних (в розмірі, вказаному у п.1.1. кредитного договору) за період з дня видачі до строку повернення кредиту, вказаного у п.2.2 кредитного договору; 18,75% річних за період з 23.10.2010 року до дня фактичного погашення позичкової (основної) заборгованості.

Додатковою угодою № 1 від 02.06.2008 року до кредитного договору внесено зміни у п.п. 1.1. та п.3.1., відповідно до яких відповідач зобов’язувався сплачувати позивачу відсотки за користування кредитом у валюті кредиту за відсотковими ставками: 14,0% річних (в розмірі, вказаному у п.1.1. договору) за період з дня укладання даної додаткової угоди № 1 до строку повернення кредиту, вказаного у п. 2.2 договору; 28% річних за період з 23.10.2010 року до дня фактичного погашення позичкової (основної) заборгованості (т. 1, а.с. 34-35).

Додатковою угодою № 3 від 05.11.2008 року до кредитного договору розмір відсоткових ставок за користування кредитом встановлений у валюті кредиту у розмірі: 17,0% річних (в розмірі, вказаному у п.1.1. договору) за період з дня укладання даної додаткової угоди № 3 до строку повернення кредиту, вказаного у п. 2.2 договору; 25,5% річних за період з 23.10.2010 року до дня фактичного погашення позичкової (основної) заборгованості (т. 1, а.с. 38-39).

Відповідно до п.3.3. кредитного договору від 24.10.2007 року розрахунок відсотків провадиться за період користування кредитними коштами з моменту видачі кредитних коштів до моменту повернення коштів позивачу. Розрахунок відсотків за день видачі провадиться як за повний день, а за день повернення не здійснюється. Розрахунок відсотків здійснюється, виходячи із 360 днів за рік, у місяці –за календарем. Відповідач має сплачувати відсотки за останній звітний період (тобто звітний період, на який припадає строк повернення кредиту) не пізніше строку повернення кредиту, зазначеного у п.2.2. договору.

Пункт 3.4. кредитного договору передбачає, що нарахування та сплата відсотків за користування кредитними коштами відбувається щомісячно. Відповідач має сплачувати відсотки в строк з 26 числа кожного місяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. У вказаний строк сплачуються відсотки, нараховані за використання кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно).

Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено право позивача достроково вимагати повернення кредитних ресурсів, оплати нарахованих відсотків по ним, неустойки у разі порушення відповідачем умов кредитного договору.

Як зазначає позивач, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором № К-47-2008 від 20.03.2008 року у останнього виникла перед позивачем заборгованість, яка станом на 18.01.2010 року становила 18374383,55 грн., в тому числі: 15000000 грн. - основний борг; 217397,26 грн. - заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом; 3156986,29 грн. - заборгованість за простроченими відсоткам за користування кредитом.

Погашення відсотків за користування кредитом згідно з кредитним договором № 26v-01-07 від 24.10.2007 року також здійснено відповідачем частково на суму 405886,11 доларів США, що підтверджується даними виписки по особовому рахунку за період з 24.10.2007 року по 20.01.2010 року, загальна сума нарахованих відсотків за період з 24.10.2007р. по 18.01.2010р. складає 793627,81 доларів США.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором № 26v-01-07 від 24.10.2007 року у останнього виникла перед позивачем заборгованість, яка станом на 18.01.2010 р. склала 2687741,70 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ на 18.01.2010 р. становить 21505158,89 грн., у тому числі: 2300000 доларів США (18402760 грн.) –сума основного боргу; 387741,70 доларів США (3102398,89 грн.) - заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами, що підтверджуються розрахунком, випискою по особовому рахунку за період з 24.10.2007року по 20.01.2010 року.

Позивач звертався до відповідача з вимогами щодо виконання зобов’язань за кредитними договорами стосовно повернення кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитними коштами із застереженням про звернення стягнення на майно та задоволення кредиторських вимог за рахунок заставленого майна (листи № 2396/1 від 02.03.2009 року, № 5452/1 від 27.07.2009 року, № 990 від 25.01.2010 року, № 1725 від 27.01.2010 року), але відповідач залишив вказані вимоги без розгляду, а зобов’язання – без виконання (т. 1, а.с. 61-64, т. 2, а.с. 31-32).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2008 року на забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № К-47-2008 від 20.03.2008 року між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір № І-47-2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є., зареєстрований у реєстрі за № 759, відповідно до умов якого відповідачем, як іпотекодавцем, передано позивачу, як іпотекодержателю, в іпотеку нерухоме майно - нежитлові будівлі –магазин непродовольчих товарів, літера Б-2, загальною площею 4338,9 м2 та теплогенераторна, літера Г-1, загальною площею 7,9 м2, які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Ковпака, буд. 26–«В»(т. 1, а.с. 19-23).

Вказані нежитлові приміщення придбані відповідачем на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тренд», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. 20.03.2008 р. за реєстровим № 758, та зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів 20.03.2008 р. за реєстраційним номером 2772109 (т. 2, а.с. 7-9).

31.03.2008 року Колективним підприємством Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»право власності зареєстроване за реєстраційним номером РПВН 16391224, про що зроблено відповідний запис у реєстрову книгу номер 9, номер запису 1359, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18314557 (т. 2, а.с. 10).

Пунктом 5.1. кредитного договору № К-47-2008 від 20.03.2008 року (в редакції додаткової угоди № 3 від 23.10.2008 року) визначено, що забезпеченням виконання зобов’язань за цим договором є, зокрема, нежитлове приміщення –будівля магазину непродовольчих товарів, літера Б-2, загальною площею 4346,8 м2, яка знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Ковпака, буд. 26-«В».

23.10.2008 року між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір № 1282I/1008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О. Є. та зареєстрований в реєстрі за № 2684, за умовами якого, відповідачем, як іпотекодавцем, передано позивачу, як іпотекодержателю, в наступну іпотеку нерухоме майно - нежитлові будівлі –магазин непродовольчих товарів, літера Б-2, загальною площею 4335,40 м2 та теплогенераторна, літера Г-1, загальною площею 7,9 м2, які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Ковпака, буд. 26–«В»на забезпечення зобов’язань за кредитним договором № 26v-01-07 від 24.10.2007 року (т. 1, а.с. 44-49).

Пунктом 5.1. кредитного договору № 26v-01-07 від 24.10.2007 року (в редакції додаткової угоди № 2 від 23.10.2008 року) визначено, що забезпеченням виконання зобов’язань за цим договором є, зокрема, застава нежитлової нерухомості –будівлі торгівельного центру «Сіті’ком», а саме: магазину непродовольчих товарів, літера Б-2, загальною площею 4335,4 м2 та теплогенераторна, літера Г-1, загальною площею 7,9 м2, які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Ковпака, буд. 26-«В».

З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що оскільки він не може використати своє право власності, не може провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке є предметом договору іпотеки, його право потребує захисту відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку»та відповідних норм Цивільного кодексу України.

Правомірність своєї позиції позивач також обґрунтовує умовами договору іпотеки, укладеного у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, зокрема, пп. 11.3.1 п. 11.3 іпотечного договору № І-47-2008 від 20.03.2008 року.

Колегія суддів зазначає, що вказана позивачем норма права (стаття 37 Закону України «Про іпотеку») не передбачає судовий захист щодо визнання права власності на заставлене майно.

Частиною 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодерждателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі (стаття 36 цього Закону).

Так, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 35 вказаного Закону на іпотекодержателя покладається обов'язок надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення встановленої форми. Надіслання такого повідомлення є обов'язковою умовою для подальшого вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Частиною 2 статті 35 Закону встановлено, що положення частини 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Тобто, якщо іпотекодержатель не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки (у даному випадку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до вимог статті 37 Закону), він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень статті 39 Закону.

Статтею 39 Закону передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Визнання та реєстрація права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду Законом не передбачено.

За таких обставин суди першої інстанції припустився неправильного застосування норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення про визнання права власності позивача на спірне майно, що є предметом іпотеки.

Що стосується позовних вимог в частині звернення стягнення на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»на майно, а саме: нежитлову будівлю – магазин непродовольчих товарів, літера Б-2, загальною площею 4338,9 м2 та теплогенераторна, літера Г-1, загальною площею 7,9 м2, які знаходяться за адресою: Полтавська області, м. Полтава, вул. Ковпака, 26В, колегія суддів вважає, що вони також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З наведеної норми вбачається, що у судовому рішенні має бути зазначено загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку»ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивач в обґрунтування позовних вимог не надав суду узгоджену між іпотекодавцем і іпотекодержателем ціну продажу предмета іпотеки; не надав оцінки предмету іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не надав суду належних доказів щодо початкової ціни предмету іпотеки для його подальшої реалізації

Враховуючи викладене рішення господарського суду Полтавської області від 15 квітня 2010 року підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ч.1 ст. 103, п.п. 3, 4 ч.1 ст.104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 15 квітня 2010 року у справі № 14/37 скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.           

Головуючий суддя Шепітько І.І.

суддя Івакіна В.О.

суддя Черленяк М.І.

повний текст постанови підписаний 07.02.2011 р.