Рішення № 137188619, 25.05.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4445/25

Провадження № 2/211/1410/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Рагозіної С.О.,

при секретарі Мариненко Е.П.,

за участю:

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі позивач, ТОВ «Свеа Фінанс»), звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з останнього заборгованість у розмірі 35281,87 гривень, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за вказаним договоромта судові витрати в розмірі 2422,40 гривень.

Ухвалою суду від 10 січня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, надавши письмові пояснення.

Представник позивача до суду не з`явився, відповідно до прохальної частини тексту позовної заяви, представник позивача просить проводити розгляд справи за його відсутності, на вимогах наполягає.

Вислухавши відповідача, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами наступне.

Судом встановлено, що 06.11.2015 року ТОВ "ОТП банк" та ОСОБА_1 було укладено заяву на оформлення дебетної картки ( із можливістю встановлення кредитної лінії) № 325/980/011257217/15, що є невідємною частиною договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток ( особистих) та Правил користування карткою, Тарифів, які розміщені на офіційному сайті банку.

Згідно умов обслуговування кредитної лінії, за користування кредитом, банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами банку. Заява на оформлення дебетної карти ( із можливістю встановлення кредитної лінії) передбачає, що розмір процентної ставки, вказаний у відповідній заяві та погоджений з позичальником, становить 3,3% в місяць.

На виконання умов вищевказаного договору АТ «ОТП БАНК» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав.

Згідно з випискою з карткового рахунку відповідачем використано кредит в загальному розмірі 26589,10 грн.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості та станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором 325/980/011257217/15 від 06.11.2015 року становить:

1. Заборгованість по тілу 26589,10 грн.

2. Заборгованість по відсотках і комісії 8692,77 грн.

Разом з тим судом встановлено, що відповідач є військовослужбовцем, що підтверджується наданими до суду доказами.

Отже, як встановлено судом, зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТзОВ «СВЕА ФІНАНС» та відповідачем є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1ст. 527 Цивільного кодексу України).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

20.09.2024 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-24/24, відповідно до умов якого Клієнт (Первісний Кредитор) відступає (передає) Фактору (Новий Кредитор) Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-24/24 від 20.09.2024 року, заборгованість відповідача за кредитним договором 325/980/011257217/15 від 06.11.2015 складає: 35281,87 грн.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а також військовозобов`язаним та резервістам з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, не нараховуються та не сплачуються штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань, а також проценти за користування кредитом.

Зазначена норма є спеціальною нормою матеріального права, спрямованою на забезпечення соціального та правового захисту осіб, які проходять військову службу в умовах особливого періоду та виконують конституційний обов`язок із захисту незалежності та територіальної цілісності України. Така норма має імперативний характер та підлягає обов`язковому застосуванню судами незалежно від умов кредитного договору.

Суд звертає увагу, що дія вказаної норми не ставиться в залежність від волевиявлення кредитора, а також не потребує внесення змін до договору або укладення додаткових угод. Нарахування процентів, комісії та штрафних санкцій у період проходження військової служби суперечить прямій забороні, встановленій законом, і не може вважатися правомірним.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, який у своїй практиці зазначає, що положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є імперативними та підлягають застосуванню незалежно від умов кредитного договору, а тому нарахування процентів та штрафних санкцій у період проходження військової служби є неправомірним.

При цьому суд зазначає, що звільнення від нарахування процентів та штрафних санкцій не означає звільнення від обов`язку повернення основної суми боргу (тіла кредиту). Обов`язок повернути отримані кредитні кошти зберігається за відповідачем як за позичальником, що узгоджується з положеннями статей 526, 629 та 1054 Цивільного кодексу України.

Суд враховує, що спірні правовідносини є правовідносинами у сфері споживчого кредитування, а отже до них підлягають застосуванню також положення Закону України «Про споживче кредитування», зокрема щодо недопущення надмірного фінансового навантаження на споживача та забезпечення балансу прав та інтересів сторін.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку, не зрозуміло, яким чином була нарахован комісія, яка не передбачена договором, та не можливо розмежувати комісія та нараховані відсотки В 3 графі розрахунку заборгованості заначено нарахування %, але не вказано чи відсотки чи гривні.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню: у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту як обґрунтовані та підтверджені належними доказами; у частині стягнення процентів та комісії у задоволенні слід відмовити.

Щодо застосування строку позовної давності.

Відповідачем заявлено вимогу про застосування до позовних вимог позивача строку позовної давності. Але суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача з огляду на наступне.

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Якщо в зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до умов кредитного договору сторони встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячними погашенням платежів.

Таким чином, умовами кредитного договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визнано місяцями.

Отже, поряд з установленим строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Згідно частини 3 статті 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов`язання спливає у відповідне число місяця останнього місяця строку.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

За змістом статей 256, 257, 261, 262, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю 3 роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначається моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли в кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Аналізуючи умови договору і зміст зазначених правових норм, можна зробити висновок про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору зазначено періодичними/щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03.06.2015 у справі №6-31цс15, від 06.04.2017 у справі №6-522цс17 та від 19.03.2014 у справі №6-20цс14.

Зміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якою заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 262 ЦК України).

Відповідач періодично погаша заборгованість, про що свідчить виписка з карткового рахунку, що свідчить про переривання строку позовної давності.

Крім того, постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) на всій території України з 12.03.2020 по 30.06.2023 було встановлено карантин.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020.

«Карантинні» норми також були установлені п. 12 розділу «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України. Цей пункт передбачає, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання розповсюдженню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину. Законодавець застосував слово «продовжується», отже, він мав на увазі, що позовна давність спливає під час дії карантину, тому останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення карантину.

Крім того, Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків давності, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 19, з якого вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. У редакції Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», п. 19 ЦК викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, суд вважає, що відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд висновує про задоволення позовних вимог частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1825,56 грн.,

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за Договором № 325/980/011257217/15 від 06.11.2015 року в частині основної суми боргу (тіла кредиту) у розмірі 26589 ( двадцять шість тисяч п`ятсот вісімдесят девять ) гривень 10 коп., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1825 ( одну тисячу вісімсот двадцять п`ять ) гривнь 56 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С. О. Рагозіна