Рішення № 13718420, 31.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2011 р.

Справа № 15/77-10-2287

Господарський суд Одеської області у складі

судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивачів - Каранфілов О.В.,

від відповідача – Дабіжа В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Іллічівської міської ради Одеської області та Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвар” про знесення самочинно збудованих об’єктів нерухомості, -

ВСТАНОВИВ:

В засіданнях суду 17.01.2011 р. та 28.01.2011 р. оголошувалась перерва в порядку п. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Іллічівська міська рада Одеської області та Виконавчий комітет Іллічівської міської ради Одеської області звернулись до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвар” про знесення самочинно збудованих об’єктів нерухомості, а саме: складу (літ. „Д”) та будівлі пункту охорони (літ. „Е”). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без належного дозволу чи належно затвердженого проекту із істотним порушенням норм і правил самочинно здійснив будівельні роботи. При цьому позивачі вказують на наступні обставини.

29 березня 2010 року комісією у складі: головного державного інспектора відділу промислового будівництва, виробництва будівельних матеріалів Інспекції ДАБК в Одеській області –Ястребова О.І., головного державного інспектора Овідіопольського відділу контролю житлово-цивільного будівництва Інспекції ДАБК в Одеській області –Ткач О.М., начальника комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації” м. Іллічівська –Фомова І.В. було проведено обстеження будівель та споруд по вул. Промисловій, 12. Так, під час обстеження земельної ділянки у м. Іллічівську по вул. Промисловій, 12 було виявлено факт самочинного будівництва. Зокрема, на земельній ділянці загальною площею 0,9464 га, яка відповідно до договору оренди від 25 серпня 2009 року знаходиться у користуванні ТОВ „Інвар”, самочинно зведено наступні споруди: склад (літ. „Д”) та будівлю пункту охорони (літ. „Е”).

Разом з тим позивачі вказують, що з огляду на відсутність на момент будівництва дозволу на будівництво та належним чином затвердженого проекту об'єкт вважається самочинним будівництвом та у зв'язку з неможливістю проведення перебудови підлягає знесенню у відповідності зі ст. 376 ЦК України. До того ж позивачі заперечують проти визнання за відповідачем права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.05.2010 р. порушено провадження у справі № 15/77-10-2287 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

20.07.2010 р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання відповідача про призначення по справі будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити питання щодо визначення відповідності будівельно-технічним нормам для даного виду будинків самовільно побудованої будівлі пункту охорони (літ.Е), що розташована на земельній ділянці площею 0,9464 га за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 12, а також інвентаризаційної вартості вказаного пункту охорони.

Також 26.07.2010 р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання позивача про призначення по справі будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити питання щодо визначення відповідності вимогам ДБН, БНіП, іншим нормативам у галузі будівництва самочинно збудованих об’єктів нерухомості, розташованих за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 12.

У зв’язку з заявленими клопотаннями ухвалою господарського суду Одеської області від 26.07.2010 р. по справі № 15/77-10-2287 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено спеціалістам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, та провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової будівельно-технічної експертизи.

До господарського суду Одеської області від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи № 8343 від 29.09.2010 р. по справі № 15/77-10-2287.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.2010 р. провадження у справі № 15/77-10-2287 поновлено та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 38-40 т. 1).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянув та дослідив всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

17 липня 2009 року Іллічівською міською радою Одеської області було прийнято рішення № 575/10-V „Про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю „Інвар” договору оренди землі”, згідно якого було поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю „Інвар” договір оренди землі, укладений 19 березня 2007 року та зареєстрований в Одеській регіональній філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсів” 25.04.2007 р. за № 040750800042, терміном на 49 років, площею 0,9464 га, що раніше була надана для розташування „Садового центру” та промислової бази по виготовленню водоемульсійних фарб, за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова (район СП „Трейс”). Також ТОВ „Інвар” вказано оформити в установленому порядку договір оренди вказаної земельної ділянки.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, межі земельної ділянки, наданої для розташування „Садового центру” та промислової бази по виготовленню водоемульсійних фарб товариству з обмеженою відповідальністю „Інвар” за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова в районі СП „Трейс” були встановлені в натурі 27.10.2006 р., що підтверджується актом від 27.10.2006 р., складеним в результаті проведеного на виконання рішення Іллічівської міської ради Одеської області № 94/44-V від 29.09.2006 р. обстеження і встановлення в натурі меж вказаної земельної ділянки.

25 серпня 2009 року між Іллічівською міською радою Одеської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвар” (орендар) був укладений договір оренди землі (поновлення), згідно п. 1 якого орендодавець на підставі рішення сесії Іллічівської міської ради від 17.07.2009 р. № 575/10-V надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, із земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова (район СП „Трейс”), кадастровий номер 5110800000020310020.

В п. 2 договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,9464 га, в т.ч. 0,9464 га земель змішаного використання.

Вказаний договір оренди землі укладено терміном на 49 років, до 17 липня 2058 року.

В п. 14 договору зазначено, що земельна ділянка передається в оренду для розташування „Садового центру” та промислової бази по виготовленню водоемульсійних фарб.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 19 т. 1), на виконання умов вказаного договору оренди від 25.08.2009 р. Іллічівська міська рада Одеської області передала, а ТОВ „Інвар” прийняло земельну ділянку площею 0,9464 га, право на оренду якої поновлено на підставі рішення сесії Іллічівської міської ради від 17.07.2009 р. № 575/10-V, для розташування „Садового центру” та промислової бази по виготовленню водоемульсійних фарб в оренду строком на 49 років, по вул. Промислова (район СП „Трейс”) м. Іллічівська.

При цьому згідно розпорядження Іллічівського міського голови № 73 від 04.02.2008 р. Товариству з обмеженою відповідальністю „Інвар” був наданий дозвіл на проектування складу з рампою на території „Садового центру”, розташованого по вул. Промисловій в районі СП „Трейс” м. Іллічівська.

Також рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області № 279 від 26.03.2009 р. був затверджений робочий проект складу з рампами на території „Садового центру”, розташованого по вул. Промисловій, в районі СП „Трейс” м. Іллічівська, також було погоджено ТОВ „Інвар” місце розташування та будівництво складу з рампами на території „Садового центру”, розташованого по вул. Промисловій в районі СП „Трейс” м. Іллічівська. Вказаним рішенням виконкому Іллічівської міськради було вказано ТОВ „Інвар” до початку будівництва складу з рампами отримати в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області дозвіл на виконання будівельних робіт.

Так, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області був виданий відповідачу дозвіл № 362 від 31.03.2009 р. на виконання будівельних робіт з будівництва складського приміщення по вул. Промислова, 4 (в районі СП „Трейс”) у м. Іллічівськ Одеської області. Строк дії дозволу до 27.05.2011 р.

29 березня 2010 року при обстеженні будівель та споруд по вул. Промисловій, 12, в м. Іллічівськ, на території вантажного митного комплексу „Бонд” комісією у складі: головного державного інспектора відділу промислового будівництва, виробництва будівельних матеріалів Інспекції ДАБК в Одеській області –Ястребова О.І., головного державного інспектора Овідіопольського відділу контролю житлово-цивільного будівництва Інспекції ДАБК в Одеській області –Ткач О.М., начальника комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації” м. Іллічівська –Фомова І.В. було виявлено факт самочинного будівництва на земельній ділянці площею 0,9464 га, що надана відповідачу в оренду для розташування промислової бази.

Так, позивачі вказують, що на вказаній земельній ділянці відповідачем було самочинно зведені наступні споруди: склад (літ. „Д”) та будівлю пункту охорони (літ. „Е”).

Між тим в матеріалах справи не міститься доказів завершення відповідачем будівництва складського приміщення по вул. Промисловій в районі СП „Трейс” у м. Іллічівськ. Більш того, як вже зазначалось, дозвіл на здійснення відповідачем будівництва вказаного складського приміщення був виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області терміном до 27.05.2011 р. Відтак, доводи позивачів про здійснення відповідачем самочинного будівництва спірного складу є необґрунтованими та безпідставними.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджено відповідачем, під час будівництва складу з рампою відповідачем було зведено допоміжне приміщення охорони розміром 4,05х4,96х5,45 без дозволу на виконання будівельних робіт. При цьому слід зазначити, що документи, які посвідчують право власності відповідача на спірну будівлю охорони, у відповідача відсутні.

Так, позивачі вказують, що будівництво спірної будівлі охорони було здійснено з порушенням будівельних норм і правил.

З метою встановлення відповідності державним будівельним нормам, встановленим для нерухомого майна, спірних будівель складу літ. „Д” та пункту охорони літ. „Е”, розташованих за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 12, судом було призначено будівельно-технічну експертизу.

Так, згідно складеного Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз висновку судової будівельно-технічної експертизи № 8343 від 29.09.2010 р. будівля охорони літ. „Е” є капітальною спорудою з обладнанням фундаменту зі збірного і монолітного залізобетону, виконана з довговічного матеріалу, також вказана будівля є об’єктом нерухомості. Також вказаним висновком експертизи встановлено, що спірна будівля пункту охорони збудована з порушенням пункту 19 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 року № 1104 «Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт», а саме за відсутністю дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно п. 19 вказаного Порядку виконання будівельних робіт на об'єктах без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт або без належно затвердженого проекту вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, спірну будівлю пункту охорони було збудована під час здійснення відповідачем будівництва складського приміщення з рампою (дозвіл на здійснення будівництва № 362 від 31.05.2010 р.).

Так, на момент зведення спірних будівель був чинний Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 року № 1104 «Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт». Згідно п. 1 вказаного Порядку дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на строк будівництва об'єкта або на строк дії договору (контракту) підряду на будівництво об'єкта (п. 6 вказаного Порядку).

Згідно п. 19 вказаного Порядку виконання будівельних робіт на об'єктах без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт або без належно затвердженого проекту вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Крім того, ст. 29 Закону України „Про планування і забудову територій” від 20 квітня 2000 року N 1699-III також передбачено обов’язкове отримання дозволу на виконання будівельних робіт, документу, який засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. При цьому в силу приписів ст. 29 вказаного Закону здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Положеннями ст. 23 вказаного Закону України „Про планування і забудову територій” визначено, що забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво). Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України „Про основи містобудування" від 16.11.1992 року N 2780-XII забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Згідно зі ст. 5 Закону України „Про основи містобудування” від 16.11.1992 року N 2780-XII при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Так, з огляду на вищенаведені положення законодавства, судом встановлено, що спірна будівля пункту охорони літ. „Е”, відноситься до об’єктів нерухомого майна, але побудована відповідачем з порушенням норм діючого законодавства ст.ст. 23, 29 Закону України «Про планування та і забудову територій», Закону України «Про основи містобудування», Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 року № 1104, та згідно ст. 376 Цивільного кодексу України вважається самочинним будівництвом.

При цьому положеннями ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Однак, частинами 3-5 ст. 376 вказаного Кодексу встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Разом з тим в ході розгляду справи судом було встановлено, що позивач –Іллічівська міська рада, яка є власником земельної ділянки, на якій розташована спірна будівля пункту охорони, заперечує проти визнання за відповідачем права власності на вказану будівлю.

Так, позивачі у позовній заяві та письмових поясненнях по справі в обґрунтування своїх вимог посилаються на ч. 7 статті 376 ЦК України, згідно якої у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. При цьому позивачі вказують, що оскільки у відповідача відсутній погоджений проект, проведення перебудови у відповідності до нього є неможливим, тому спірні об’єкти самочинного будівництва підлягають знесенню.

Між тим з огляду на положення ч. 7 ст. 376 ЦК України для прийняття рішення про знесення об’єкту самочинного будівництва позивачі повинні довести, що відповідачем допущено істотне відхилення від проекту і воно порушує права інших осіб та суперечить суспільним інтересам. У даному випадку неможливо довести істотне відхилення від проекту якого немає. Істотне порушення відповідачем будівельних норм і правил в судовому засіданні встановлено, але позивач не навів жодного доказу яка повинна бути перебудова, а також чому неможливо проведення відповідної перебудови, або відмови відповідача від проведення такої перебудови.

У даному випадку підлягають застосуванню положення ч. 4 ст. 376 ЦК України, за якими у разі наявності заперечень власника (користувача) земельної ділянки проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинно будівництво, або за її рахунок.

Так, відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими до них нормативно-правовими актами.

Статтею 375 Цивільного кодексу України встановлено право лише власника зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Згідно зі ст. ст. 80, 83 Земельного кодексу України усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, належать територіальній громаді, яка реалізує своє право на землі, що перебувають у комунальній власності безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

При цьому слід зазначити, що земельна ділянка, на якій розташовані спірні об’єкти є комунальною власністю територіальної громади м. Іллічівська, представником якої є Іллічівська міська рада. До виключної компетенції Іллічівської міської ради згідно п. 34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 12 Земельного кодексу України відноситься вирішення питань у сфері регулювання земельних відносин, а саме: розпорядження землями територіальної громади м. Іллічівськ; надання в користування земель комунальної власності; здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до постійної комісії з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою Іллічівської міської ради із заявою про надання згоди на визнання за відповідачем права власності на самочинно збудоване допоміжне приміщення охорони розміром 4,05х4,96х5,45. Однак, жодних доказів надання такої згоди Іллічівською міською радою суду надано не було.

З огляду на вищевикладене, а також з огляду на відсутність згоди власника землі на визнання за відповідачем права власності на спірну будівлю пункту охорони та наявності порушення прав позивача, суд доходить висновку про наявність правових підстав, передбачених ч. 4 ст. 376 ЦК України, для задоволення позовних вимог Іллічівської міської ради про зобов’язання відповідача за свій рахунок знести самочинно збудовану будівлю пункту охорони (літ. „Е”), розташований в м. Іллічівськ, по вулиці Промисловій.

Позовні вимоги в частині знесення будівлі складу (літ. „Д”) задоволенню не підлягають з огляду на те, що вказана будівля не відноситься до об’єктів самочинного будівництва, тому положення ст. 376 ЦК України до вказаного об’єкту не можуть бути застосовані.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Разом з тим у позовній заяві позивачами вказано про порушення прав саме Іллічівської міської ради, порушення будь-яких прав Виконавчого комітету Іллічівської міської ради у позовній заяві та письмових поясненнях не міститься.

За таких обставин, оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Іллічівської міської ради Одеської області частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам і матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги виконкому Іллічівської міської ради не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до ст. ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені Іллічівською міською радою при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Іллічівської міської ради Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвар” про знесення самочинно збудованих об’єктів нерухомості задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Інвар” (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Промислова, 12; код ЄДРПОУ 20932970) знести за власний рахунок самочинно збудований об'єкт нерухомості, а саме: будівлю пункту охорони (літ. «Е»), що розташована по вул. Промисловій в м. Іллічівськ.

3. У задоволенні решти позовних вимог Іллічівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвар” відмовити.

4. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвар” (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Промислова, 12; код ЄДРПОУ 20932970) на користь Іллічівської міської ради (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 33; код ЄДРПОУ 04057043) 85/всімдесят п’ять/грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. У задоволенні позовної заяви Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвар” про знесення самочинно збудованих об’єктів нерухомості відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2011 р.