Рішення № 13718167, 08.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.02.11 р. Справа № 15/24

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислове підприємство “Львівське” с. Зубра (код ЄДРПОУ 20789952)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 24155428)

про стягнення боргу в сумі 167800,00 грн., інфляції в сумі 5705,00 грн., 3% річних у розмірі 3356,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Корилкевич Б.П. за довіреністю б/н від 01.12.2010 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислове підприємство “Львівське” с. Зубра до товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” м. Маріуполь про стягнення боргу в сумі 167800,00 грн., інфляції в сумі 5705,00 грн., 3% річних у розмірі 3356,00 грн.

Ухвалою суду від 21.01.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/24, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвали суду від 21.01.2011 р. відповідач в судове засідання 08.02.2011 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься витяг з ЄДР серії АД № 935546 станом на 04.02.2011 р., з якого вбачається, що ТОВ „Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” м. Маріуполь, ідентифікаційний код 24155428, зареєстровано за адресою: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, буд. 68–А. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвалу про порушення провадження у даній справі. Факт отримання ухвали суду відповідачем підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення з ухвалою господарського суду представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач на підставі усної домовленості про купівлю-продаж передав відповідачу протягом 2009–2010 років пісок скляний за видатковими накладними № 19714 від 17.12.2009 р. на суму 67500,00 грн., № 240 від 20.01.2010 р. на суму 26520,00 грн., № 888 від 26.02.2010 р. на суму 123480,00 грн., що підтверджується підписами представників позивача та відповідача на видаткових накладних в графах „Відвантажив” та „Отримав” та відбитками печаток, а також податковими накладними № 7350 від 17.12.2009 р., № 207 від 20.01.2010 р., № 899 від 26.02.2010 р., розрахунком № 7/899 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 899 від 26.02.2010 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи. Найменування зазначеного товару, кількість, ціна та сума містяться в вищевказаних документах.

Відповідач товар, отриманий за видатковою накладною № 19714 від 17.12.2009 р., оплатив частково, в результаті чого неоплаченою залишилася вартість товару на суму 17800,00 грн. Інші спірні видаткові накладні залишилися повністю неоплаченими. Таким чином станом на день подачі позову до суду заборгованість склала 167800,00 грн. В обґрунтування вказаної суми основного боргу позивач надав до суду завірену копію акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за 1 квартал 2010 року, згідно якого заборгованість відповідача на користь позивача складає 167800,00 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України. В підтвердження факту здійснення відповідачем часткової оплати позивач надав до суду банківські виписки з відмітками банку про проведення платежу.

Позивач направив відповідачу претензію № 75 від 30.03.2010 р. з вимогою погасити заборгованість в сумі 167800,00 грн., яка виникла внаслідок часткової оплати товару по накладних. Факт направлення даної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 08.04.2010 р. представнику відповідача. Завірена копія претензії та оригінал повідомлення містяться в матеріалах справи.

З письмових пояснень позивача від 08.02.2011 р. вбачається, що довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей не виписувалися, тому як підписи уповноваженої особи відповідача на видаткових накладних були скріплені відбитками печатки, що відповідає п. 13 Інструкції про Порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі видаткових накладних, адресованих відповідачу, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна та кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: отримання товару шляхом підписання видаткових накладних. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що між сторонами склалися правовідносини купівлі-продажу товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред’явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії № 75 від 30.03.2010 р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 167800,00 грн. за отриманий товар. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з того, що вимога була отримана 08.04.2010 р. (згідно поштового повідомлення), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 09.04.2010 р. по 15.04.2010 р. включно, а вже з 16.04.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений законом строк суму боргу в розмірі 167800,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних за період з 15.04.2010 р. по 20.12.2010 р. в сумі 3356,00 грн., інфляцію за період з квітня по листопад 2010 р. в сумі 5705,00 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку 3% річних позивача судом встановлено, що при нарахуванні 3% річних позивач неправильно визначив початок прострочення виконання грошового зобов’язання з 15.04.2010 р. тоді, як фактично прострочка почалася з 16.04.2010 р. Таким чином розрахунок позивача є невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума 3% річних за період з 16.04.2010 р. (початок прострочення виконання грошового зобов’язання) по 20.12.2010 р. (кінець періоду, визначений самим позивачем) складає: 167800,00 грн. х 3% х 249 днів : 365 днів = 3434,15 грн.

Перевіркою розрахунку інфляції позивача судом встановлено, що позивач нараховує інфляцію вже після того, як сплив граничний строк можливості такого нарахування (15 число місяця), що не відповідає рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р. Таким чином розрахунок позивача є невірним та судом до уваги не приймається. За розрахунком суду інфляція нараховується з серпня по листопад 2010 р. у зв’язку з наступним: інфляція за квітень 2010 р. не нараховується, тому як прострочення оплати виникло з 16.04.2010 р., про що судом було вказано вище; інфляція за травень–липень 2010 р. не нараховується, тому як відбувався процес дефляції, тобто середній індекс складав менше 100%. Таким чином, інфляція складає: 167800,00 грн. х 104,97% = 176139,66 грн. – 167800,00 грн. = 8339,66 грн.

За розрахунком позивача 3% річних складають 3356,00 грн., інфляція складає 5705,00 грн. Суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 3% річних на суму 3356,00 грн., інфляції на суму 5705,00 грн.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, участі у судовому процесі не прийняв, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на всі грошові суми та майно, які належать відповідачу.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв’язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретно визначене майно або конкретна сума грошових коштів, за умови їх фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” (юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, буд. 68–А; код ЄДРПОУ 24155428; рахунок 26005900175252 в філії ПАТ „ПУМБ” в м. Маріуполі, МФО 335742) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислове підприємство “Львівське” (юридична адреса: 81135, Львівська область, с. Зубра, вул. Б.Хмельницького, 144; код ЄДРПОУ 20789952; рахунок 26005301407 в філії Пустомитівське відділення № 6381 ВАТ „Ощадбанк”, МФО 385231) суму 176861,00 грн. (а саме: основний борг на суму 167800,00 грн., 3% річних в розмірі 3356,00 грн., інфляцію в розмірі 5705,00 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 1768,61 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 08.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 10.02.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.