Рішення № 137181293, 17.02.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14934/25

провадження № 2/753/12081/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Котенко Р. В.,

за участю секретаря судового засідання Троцковець К. В.,

представника позивача Журавської М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації як представника органу опіки та піклування в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації як представник органу опіки та піклування звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь законного представника дитини.

Позов обґрунтовано тим, що у Службі у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Служба) на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, перебуває неповнолітня дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із ухиленням матері від виконання батьківських обов`язків. Дитина була усиновлена подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Батько дитини - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина проживала разом з матір`ю - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті батька дитина була влаштована до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей у Дарницькому районі м. Києва благодійної організації "Фонд "Асперн" (далі - Центр) за заявою матері від 31.03.2021. Пізніше, 25.06.2021, дитину було повернуто на виховання матері. Однак, матір дитини - відповідачка у справі, у листопаді 2024 року звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом, в якому просила скасувати рішення про усиновлення дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.04.2025 року заяву ОСОБА_2 було залишено без розгляду (справа № 359/8855/24). 01.05.2025 неповнолітня ОСОБА_1 самостійно звернулася до Центру із заявою щодо прийняття її на цілодобове проживання, оскільки вона має непорозуміння та сварки з матір`ю і не бажає проживати з нею. Матір дитини категорично відмовляється забирати свою доньку з Центру, не бажає її виховувати, піклуватися про неї, йти на компроміси, вирішувати будь-які питання щодо дитини. Матір дитини також надала до Служби нотаріально посвідчену заяву про те, що вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З огляду на вказане, виходячи з інтересів дитини, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Котенко Р. В.

Ухвалою судді Дарницького районного суду міста Києва від 27 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 22 січня 2026 року.

У судове засідання з`явився представник позивача. Відповідач не з`явилася, про день, час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином.

Від відповідача будь-яких заяв, клопотань до суду не надходило. Правом надати відзив на позовну заяву відповідач не скористалася. Направлена відповідачу за її зареєстрованим місцем проживання судова повістка повернулась до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. ч. 2, 3, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За наведених обставин суд вважає можливим провести розгляд справи без участі відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити у повному обсязі. Зазначила, що у 2019 році подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 усиновили ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У цьому ж році вони переїхали жити у Бориспільський район Київської області, тому зв`язок Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з сім`єю перервався. У 2021 році, після смерті батька дитини, мати з дитиною повернулися жити у Дарницький район м. Києва та проживали за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з погіршенням стосунків між матір`ю та дитиною, ОСОБА_2 звернулася до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей у Дарницькому районі м. Києва благодійної організації "Фонд "Асперн" із заявою про влаштування в Центр дитини. ОСОБА_4 перебувала у цьому Центрі близько 3-4 місяців, після чого матір забрала доньку і вони знову переїхали проживати у Бориспільський район Київської області. Пізніше, Службу у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації викликали до Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі за позовом ОСОБА_2 про скасування рішення про усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Службою було запропоновано матері відвідати разом з дитиною психолога для нормалізації відносин у сім`ї, однак ОСОБА_2 відмовилася, зазначивши, що проблема не у ній, а у дитині. Службою був наданий у справі, яка перебувала у Бориспільському міськрайонному суді Київської області, висновок про недоцільність скасування усиновлення, та суд виніс рішення про відмову у позові. Служба повторно запропонувала матері відвідати з дитиною психолога для пропрацювання їх стосунків, але знову отримала відмову відповідачки. У травні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Центру, щоб вони забрали доньку, адже їй важко виховувати дитину одній, зазначила, що ОСОБА_4 її не слухає. 02 липня 2025 року до Служби від відповідачки надійшла нотаріально засвідчена заява про те, що вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_4 . З того часу ОСОБА_2 більше до Служби не зверталася, щодо повернення дитини зі Службою не з`язувалася, дитиною не цікавилася. Представник позивача просила звернути увагу, що відповідачка проходила заняття для усиновлювачів та була обізнана про всі ризики усиновлення.

У судовому засіданні також була присутня неповнолітня дитина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , думка якої щодо спору була з`ясована судом у присутності психолога ОСОБА_5 .

Неповнолітня ОСОБА_1 пояснила, що їй було 12 років, коли стосунки з матір`ю почалися погіршуватися. Зазначила, що матір читала її особистий щоденник без дозволу, не відпускала нікуди гуляти, постійно сварила та називала її "дівчиною легкої поведінки". Допомагала та утримувала доньку через силу, без бажання. Жалілася іншим людям про те, що ніколи не хотіла собі таку доньку. Налаштовувала проти дитини бабусю та дідуся. А якось, навіть, залишила дитину у бабусі та дідуся і не хотіла забирати її від них. Як наслідок, в ОСОБА_4 почали з`являтися суїцидальні думки, тому матір почала відводити її на сеанси до психолога. Матір не вірить, що поведінка ОСОБА_4 може змінитися на краще. ОСОБА_4 вказала, що вдома краще жити, ніж в Центрі, однак, враховуючи ставлення матері до неї, вважає, що доцільно позбавити її матір батьківських прав.

У судовому засіданні психолог ОСОБА_5 , яка працює з дітьми, що перебувають в Центрі благодійної організації "Фонд "Асперн", зазначила, що 01 травня 2025 року, під час передання ОСОБА_4 відповідачкою до Центру, матір дитини була дуже напружена та навіть не попрощалася з донькою. У дитини раніше була асоціальна поведінка, але на сьогоднішній день ситуація почала покращуватися. Ставлення до дитини у Центрі дуже позитивне, зауважень до ОСОБА_4 немає.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що на підставі рішення Чугуївського міськрайонного суду Харківської області у справі № 636/1636/19 від 25 червня 2019 році ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була усиновлення подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідач є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , повторо виданим 06 серпня 2019 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву, Чугуївському та Леченізькому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Дитина проживала разом з матір`ю - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Ця обставина підтверджується актом оцінки потреб сім`ї/особи, що складений Дарницьким районним в місті Києві центром соціальних служб 04.02.2025.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько дитини ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 20 березня 2021 року Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 31 березня 2021 року неповнолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було влаштовано до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей у Дарницькому районі м. Києва благодійної організації "Фонд "Асперн".

Наказом Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 02 квітня 2021 року № 49 неповнолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 забрала доньку з Центру соціально-психологічної реабілітації дітей у Дарницькому районі м. Києва благодійної організації "Фонд "Асперн", наказом Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 01 липня 2021 року № 108 неповнолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було знято з обліку як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах.

З психолого-педагогічної характеристики дитини, виданої відділенням Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Центру соціальної підтримки дітей та сімей БФ "Асперн" вбачається, що станом на 15 червня 2021 року ОСОБА_1 відчуває нестачу емоціного тепла та підтримки від мами; у дитини присутня внутрішня тривога, підозрілість, страх бути покинутою.

У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом до Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької РДА у м. Києві про скасування усиновлення та поновлення первинного актового запису про народження

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.04.2025 у справі № 359/8855/24 у вказаному позові відмовлено. Рішення набрало законної сили 10 червня 2025 року.

Відповідно до заяви неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її було влаштовано до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей у Дарницькому районі м. Києва благодійної організації "Фонд "Асперн". Вказана обставина підтверджується копією заяви ОСОБА_1 від 01.05.2025 до благодійного фонду "Асперн", копією акту прийому дитини від 01.05.2025, складеним працівником Центру соціально-психологічної реабілітації дітей у Дарницькому районі м. Києва благодійної організації "Фонд "Асперн".

З пояснень дитини, відібраних при влаштуванні її в Центр 01.05.2025, вбачається, що причиною звернення ОСОБА_4 до Центру стали непорозуміння, сварки, з матір`ю а також небажання проживати разом з нею.

Наказом Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 14 березня 2025 року № 92 неповнолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повторно взято на облік як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах.

З психолого-педагогічної характеристики відділення Центру соціально-психологічної реабілітації дітей у Дарницькому районі м. Києва благодійної організації "Фонд "Асперн", складеної 02 червня 2025 року, судом встановлено, що у ОСОБА_1 спостерігається погіршення настрою після розмов з мамою, у такі моменти дівчина закривається в собі, плаче; ОСОБА_4 відчуває нестачу емоційного тепла й підтримки від мами; контакти з матір`ю нерегулярні, під час розмов з нею дівчина скута, почувається некомфортно.

Згідно із заявою ОСОБА_2 , справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кириленко Л. В. 02.07.2025 за реєстровим № 1001, матір дитини не заперечує проти позбавлення її батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вказує, що брати участь у вихованні та утриманні дитини не має змоги.

Відповідно до висновку Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, від 27 листопада 2025 року № 101-10621, у зв`язку із ухиленням відповідачкою від виконання батьківських обов`язків, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною третьою статті 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

При цьому, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, а також і санкція за протиправну винну поведінку батьків.

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18 (провадження № 61-17898св20).

Відповідно до положень статті 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини (стаття 133 Сімейного кодексу України).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до положень статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно із статтею 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20), ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, під час вирішення спору, суд ставить на перше місце якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 724/743/15-ц (провадження № 61-16157св18) сформульовано висновки про те, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте першочергово мають враховуватися якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для ухвалення рішення, а також оцінку всіх доказів у справі, які підтверджують виконання чи нехтування батьком/матір`ю своїми батьківськими обов`язками. Позбавлення батьківських прав, здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права батька/матері є пропорційним меті позбавлення батьківських прав. Крім того, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації як представник органу опіки та піклування, зазначила, що мати дитини ОСОБА_2 , не займається її вихованням та розвитком, матеріально дитину не забезпечує, не піклується про її здоров`я.

Також, ОСОБА_2 , у судовому порядку намагалась скасувати усиновлення доньки, що, на думку суду, беззаперечно свідчить про свідоме небажання виконувати відповідачкою батьківських обов`язків. На підтвердження цього висновку суд також бере до уваги також ту обставину, що відповідачкою до Служби подана заява, якою вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_4 .

Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на викладене, оцінивши надані докази, беручи до уваги думку дитини, яка розуміє, що її матір не бажає виконувати свої батьківські обов`язки та відмовляється від неї, враховуючи вік дитини та її інтереси, суд дійшов висновку, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому є підстави для позбавлення її батьківських прав та задоволення позовних вимог в цій частині.

При вирішенні цієї вимоги враховується, що такий крайній захід спрямований на захист інтересів дитини з метою забезпечення їх належного виховання, розвитку, медичного та соціального нагляду. Тому позбавлення відповідача батьківських прав повністю відповідає інтересам дитини, і є справедливим, передбачуваним та невідворотним наслідком свідомого вибору відповідачки.

Відповідно до частин другої, третьої статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Частиною третьою статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до роз`яснень пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом частин першої-третьої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідач є особою працездатного віку, відомостей про наявність у неї інших малолітніх, неповнолітніх дітей, інших стягнень на утримання непрацездатних осіб з матеріалів справи не встановлено, доказів протилежного суду не надано. Підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину, передбачених статтею 188 СК України, не встановлено.

Враховуючи відсутність інформації щодо майнового стану відповідачки та враховуючи те, що особа, позбавлена батьківських прав не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття на користь законного представника дитини, підлягають задоволенню.

Такий розмір аліментів, на думку суду, є доцільним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

З урахуванням вказаної норми, аліменти підлягають стягненню з 09 липня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

За змістом пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішень у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, ураховуючи повне задоволення позовних вимог та звільнення позивача від сплати судового збору, відповідно до пункту 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

З урахуванням положень статті 169 СК України суд роз`яснює відповідачу, що мати позбавлена батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Керуючись ст.ст. 2, 12-13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 284, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації як представника органу опіки та піклування в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 липня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, на користь законного представника дитини.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Роз`яснити відповідачу, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації як представник органу опіки та піклування, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 14, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37448223.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 04.05.2026.

Суддя Р. В. Котенко