Рішення № 137181290, 18.05.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/24823/25

провадження № 2-о/753/234/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Котенко Р. В., за участю секретаря судового засідання Бойко К. В., представника заявника - адвоката Котовича І. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

до Дарницького районного суду м. Києва звернувся представник позивача адвокат Котович Ігор Олександрович із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання заявником неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 уперіод з 27.10.2007 по 06.09.2022 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 . У шлюбі у них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 04.08.2022 рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. 09.09.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини. Відповідно до вказаного договору місцем проживання дитини батьки визначили разом з батьком. Матір дитини після розірвання шлюбу із заявником почала проживати за адресою: АДРЕСА_1 . Спору між батьками щодо місця проживання та виховання дитини немає. На даний момент ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини необхідне заявнику для можливості звільнення з військової служби.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Котенко Р. В.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року відкрито провадження у справі.

У судове засідання з`явився представник заявника адвокат Котович І. О.

Заінтересовані особи у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

13 березня 2026 року від заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 надійшли письмові пояснення, якими військова частина підтвердила, що ОСОБА_1 проходить військову службу в означеній військовій частині з 10 лютого 2024 року, а із 27 лютого 2025 року - на посаді заступника начальника фінансово-економічної служби військової частини. Військова частина не заперечує тієї обставини, що донька ОСОБА_1 ОСОБА_3 перебуває на його утриманні. Також повідомляють, що за період проходження служби у військовій частині ОСОБА_1 не звертався з рапортами про звільнення, рішення про відмову у його звільненні військовою частиною не приймалися. Одночасно просили здійснювати розгляд справи без участі їх представника.

24 березня 2026 року від заінтересованої особи ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, якими вона пояснила, що після розірвання шлюбу із заявником у 2022 році, за спільною домовленістю їх донька ОСОБА_3 залишилась проживати із заявником, про що був укладений відповідний договір. Зазначає, що оскільки її постійним місцем проживання є с. Чернівці Вінницької області, а донька проживає із заявником у м. Києві, вихованням та матеріальним утриманням доньки займається ОСОБА_1 . Вказує, що з 2022 року вона постійно підтримує зв`язок із донькою та за можливості навідує її особисто. Також просить розглядати справу без її участі.

Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації подала до суду заяву від 09.04.2026, якою просила здійснювати розгляд справи без їх представника.

Враховуючи подані заінтересованими особами заяви про розгляд справи без їх участі, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні представник заявника адвокат Котович І. О. заяву підтримав. Вказав, що заявник після розірвання шлюбу з дружиною ОСОБА_2 з 2022 року самостійно виховує та утримує доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Про проживання дитини з заявником колишнє подружжя домовилося добровільно, уклавши відповідний договір. Наразі проживання ОСОБА_4 з батьком підтверджується довідкою з ОСББ «Урлів Град», витягом з реєстру територіальної громади м. Києва та довідкою з навчального закладу. Матір дитини проживає окремо, в іншому населеному пункті, з донькою зустрічається рідко, інколи вони спілкуються в телефонному режимі. Відтак, матір ОСОБА_4 участі у вихованні та утриманні доньки не бере, вихованням та утриманням доньки повністю займається заявник. Спір з приводу виховання та утримання дитини між заявником та матір`ю дитини відсутній. Встановлення факту самостійного виховання та утримання доньки необхідно заявнику для звільнення з військової служби, що передбачено п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, заслухавши представника заявника, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що заявник перебував у шлюбі з 27 жовтня 2007 року у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 04 серпня 2022 року у справі № 150/246/22.

У вказаному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 10 жовтня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Могилів-Подільському Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції Вінницької області.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, посвідчений 09 вересня 2022 року приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області за реєстровим № 1042 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.3. Договору місцем проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьки визначили місце проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, вказаним договором батьки ОСОБА_3 визначили порядок здійснення батьківських прав (розділ 2 Договору), права та обов`язки сторін (розділ 3 Договору) тощо.

Станом на день розгляду цієї справи неповнолітній ОСОБА_3 виповнилось 17 років, а, відтак, відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України, яка передбачає, що якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою, ОСОБА_3 має право самостійно обрати місце проживання з одним з батьків.

З витягів з реєстру Київської територіальної громади від 15 жовтня 2025 року та 16 жовтня 2025 року вбачається, що місце проживання заявника та його доньки ОСОБА_3 зареєстроване за однією адресою: АДРЕСА_2 .

Також, місце проживання заявника та його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 за вказаною вище адресою підтверджується довідкою ОСББ «Урлів Град» від 03 листопада 2025 року № 27.

З довідки ліцею № 111 Дарницького району м. Києва вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в 11-А класі вказаного ліцею.

Місце проживання матері ОСОБА_5 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру Чернівецької територіальної громади від 15 жовтня 2025 року.

Також судом встановлено, що заявник перебуває на військовій службі, що підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 15 жовтня 2025 року № 2370/828.

З довідок ВЧ НОМЕР_1 від 15 жовтня 2025 року № 2370/829 та від 09 березня 2026 року № 2370/140 вбачається, що на утриманні заявника знаходиться сім`я у складі дочки ОСОБА_3 , 2008 року народження.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Як зазначає заявник та матір дитини ОСОБА_2 , спір між ними щодо виховання та утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 відсутній.

Разом з тим, як виснував Верховний Суд у постанові від 16 березня 2026 року у справі № 487/11354/24, проживання матері окремо від дитини не може бути підставою для встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, оскільки зазначене не перешкоджає матері спілкуватися та приймати участь у вихованні дітей.

Як встановлено судом з Договору, відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору матір дитини має право зустрічатися з дитиною на території України за своїм місцем проживання та без перешкод спілкуватися з дитиною; у період шкільних канікул кожен з батьків має право проводити час з дитиною та відпочивати з нею як на території України так ї за її межами.

Відповідно до п. 3.2 Договору мати зобов`язується:

-брати участь у вихованні та духовному розвитку дитини (п.п. 3.2.1.);

-за попередньою домовленістю з батьком, приїхати в місце проживання дитини, або інше спеціально обумовлене батьками місце, забрати дитину для проведення спільного дозвілля.

Судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом із заявником у місті Києві, разом з тим, мати дитини ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях повідомила, що недивлячись на окреме від доньки проживання, вона постійно підтримує з нею зв`язок та за можливості зустрічається з нею.

Проти вказаних обставин представник заявника у судовому засіданні не заперечував і також зазначив, що матір дитини хоча й не часто, але зустрічається з дитиною та підтримує з нею зв`язок.

Отже, матір періодично зустрічається, спілкується з дитиною, відповідно у певній мірі бере участь у її вихованні.

З огляду на вказані обставини та беручи до уваги ту обставину, що заявник не вказує на невиконання матір`ю дитини умов укладеного між ними Договору, суд дійшов висновку, що обоє батьків беруть участь у вихованні неповнолітньої ОСОБА_3 .

Що стосується утримання дитини, то суд констатує, що Договір між батьками не містить умов утримання неповнолітньої ОСОБА_3 у конкретному матеріальному виразі.

Умовами договору передбачено, що батько дитини зобов`язується піклуватись про здоров`я дитини, забезпечити їй достатній рівень освіти (п.п. 3.1.1. Договору), що може тягнути за собою матеріальні витрати, у той час як мати дитини зобов`язується забезпечити дитині якісні умови проживання, харчування, відпочинку за власний рахунок (п. 2.4 Договору).

На підтвердження утримання дитини заявник надав довідку ВЧ НОМЕР_1 від 15 жовтня 2025 року № 2370/829, з якої вбачається, що на його утриманні знаходиться сім`я у складі дочки ОСОБА_3 , 2008 року народження.

Разом з тим, єдина довідка не є достатнім доказом тієї обставини, що неповнолітня донька перебуває на повному утриманні заявника.

Крім того, суд не вважає довідку роботодавця належним доказом обставин, що стосуються приватного життя заявника.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів в розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України на підтвердження доводів та вимог позовної заяви, зокрема, щодо того, що колодязь № 3, з якого стався витік стічних вод та внаслідок чого будинок позивача був затоплений, перебуває на балансі відповідача та саме відповідач має його обслуговувати.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів в розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України на підтвердження доводів заяви, зокрема, щодо самостійного виховання та утримання заявником неповнолітньої доньки, з огляду на що заява не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 293, 315, 319, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Заінтересовані особи:

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 );

Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 14, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37448223);

Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код в ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Повне рішення складено 05.06.2026.

Суддя Р. В. Котенко