Рішення № 13718003, 04.02.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2011 р.

Справа № 5004/59/11. за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

до відповідача: Державне підприємство "Камінь-Каширське лісове господарство"

про стягнення 8585грн.59коп.

Суддя Слупко В.Л.

Представники сторін, які брали участь в судових засіданнях:

від позивача: ОСОБА_2, довір. від 31.01.11р.

ОСОБА_3 - бухгалтер

від відповідача: Обушко Р.М., довір. від 05.01.11р. №9

В судовому засіданні 01.02.11р. оголошувалась перерва до 04.02.11р. для надання відповідачем банківської виписки щодо перерахування позивачу коштів в сумі 5000грн. платіжним дорученням №1566 від 28.07.10р. факт надходження яких позивач та його представники заперечували.

Суть спору: Підприємець ОСОБА_1 в позовній заяві просив стягнути з державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство»11085грн.59коп., в т.ч. 9044грн.64коп. заборгованості за надані в лютому 2010р. послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, 492грн.17коп. інфляційних втрат 306грн.38коп. 3% річних та 1242грн.40коп. пені, нарахованих в звязку з прострочкою платежів.

В судовому засіданні 01.02.11р. позивач уточнив позовні вимоги в звязку з частковою сплатою відповідачем після заявлення позову заборгованості в сумі 2500грн., на яку зменшив ціну позову.

Відповідач у відзиві на позов не погоджувався із розрахунком позивача щодо суми заборгованості, посилаючись на те, що позивач не врахував здійснену ним проплату в сумі 5000грн. згідно платіжного доручення №1566 від 28.07.10р.

Після оголошеної в судовому засіданні перерви представник позивача Обушко Р.М. підтвердила, що платіжне доручення №1566 від 28.07.10р. про перерахування позивачу 5000грн. не було виконане банком та кошти повернуті на рахунок підприємства, в звязку з чим уточнені позовні вимоги визнала.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встанови наступне:

На виконання умов договору-доручення №01/02-10ЕХ від 01.02.10р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні позивач в лютому 2010 року надав відповідачу послуги з перевезення на суму 23044грн.64коп., що підтверджується СМR №079338 від 03.02.10р., №079339 від 04.02.10р., №079350 від 13.02.10р. та актами виконаних робіт, які підписані обома сторонами договору.

Згідно умов договору (п. 6.3) відповідач зобовязався протягом 14 банківських днів з моменту одержання рахунку та CMR провести оплату отриманих послуг.

Надіслані відповідачу 29.03.10р. оригінали документів та рахунки в установлений договором строк повністю не оплачені, що призвело до прострочення оплати та заборгованості відповідача на день судового засіданні в сумі 8585грн.59коп., яка визнана представником відповідача повністю.

Згідно п. 7.2.2 договору за прострочення оплати послуг відповідач зобовязався сплатити позивачу пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка згідно розрахунку позивача становить 1242грн.40коп. із врахуванням обмежень встановлених п. 6 ч. 1 ст. 232 ГК України.

Нарахування позивачем на прострочену заборгованість інфляційних втрат в сумі 492грн.17коп. та 3% річних за користування коштами в сумі 306грн.58коп. ґрунтується на нормі ч. 2 ст. ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містяться в статтях 525, 526 ЦК України.

За договором перевезення вантажу перевізник зобовязаний доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення, а відправник зобовязаний сплатити за перевезення вантажу, встановлену договором плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Із врахуванням вищевикладеного уточнені позовні вимоги в сумі 8585грн.59коп. підлягають задоволенню як обґрунтовані з віднесенням на відповідача судових витрат по справі.

Керуючись ст.ст. 526, 526, 909 ЦК України, ст. 193 ГК України ст.ст. 44,49, 81-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

Стягнути з державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство»на користь підприємця ОСОБА_1 8585грн.59коп., 6544грн.64коп., 492грн.17коп. інфляційних втрат, 306грн.38коп. 3% річних , 1242грн.40коп. пені, а також судові витрати по справі в сумі 346грн.86коп.

СуддяВ.Л.Слупко

Дата виготовлення повного

тексту рішення 08.02.2011р.