Ухвала суду № 13717997, 09.02.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"09" лютого 2011 р. Справа № 7/125-91. За скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області

на дії Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області

по справі № 7/125-91

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, м. Луцьк

третя особа на стороні позивача: Ковельське управління Державного казначейства ГУДКУ у Волинській області, м. Ковель

до відповідача підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

про розірвання договору оренди та стягнення 273,33 грн. заборгованості і пені

Суддя Кравчук А. М.

Представники:

від скаржника: Люшик В.В., довіреність від 21.01.2011 року №4

від боржника: н/з.

від третьої особи: Манчик О.М., довіреність від 04.01.2011 року

№14-08/09/10/3-14

від ВДВС: Фощенко О.С. державний виконавець, довіреність у справі

Суть спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області звернулося в господарський суд зі скаргою на дії Першого відділу ДВС Луцького МУЮ та просить визнати неправомірними дії державного виконавця Фощенка О.С., скасувати постанову від 29.12.2010 року про повернення виконавчого документа стягувачеві та зобовязати державного виконавця Фощенка О.С. поновити виконавче провадження та належним чином виконати наказ господарського суду Волинської області про примусове виконання рішення від 08.09.2008 року №7/125-2.

Скарга обгрунтована тим, що державний виконавець, виконуючи наказ господарського суду Волинської області від 08.09.2008 року №7/125-2, не дотримався загальних умов виконання рішень, встановлених ст. ст. 5, 16, 50 Закону України «Про виконавче провадження», обмежившись складанням акту про відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, не оглянувши жиле приміщення та не засвідчив вказану виконавчу дію підписами понятих.

Представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримала.

Представник третьої особи в судовому засіданні про розгляд скарги покладається на розсуд суду.

Державний виконавець у поясненні від 09.02.2011 року та в судовому засіданні скаргу заперечив, пояснив, що його дії при примусовому виконанні наказу від 08.09.2008 року №7/125-2 відповідають Закону України «Про виконавче провадження». Так, з метою виявлення майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, державним виконавцем зроблені запити у БТІ, ДЗК, ЛОДПУ, МРЕВ ДАІ; встановлена відсутність боржника за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 про що державним виконавцем складено акти від 22.12.2010 року та 28.12.2010 року (дані виконавчі дії проведені без участі понятих, оскільки їх участь в даному випадку не є обовязковою згідно ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження»). Оскільки в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника, майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено, виконавчий документ повернуто стягувачеві без виконання на підставі п. 5 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Боржник пояснення по суті скарги не подав, повноважного представника в судове засідання не направив з невідомих суду причин, хоч був вчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників скаржника, третьої особи та державного виконавця, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Волинської області від 28.08.2008 року у справі №7/125-91 постановлено, зокрема, стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) до Державного бюджету (р/р 31113093700004 в ГУДКУ у Волинській області, одержувач коштів м. Ковель, ід. код 21740379, МФО 803014, код платежу 22080200) 261,77 грн. заборгованості по орендній платі, та 11,56 грн. пені.

На виконання рішення видано наказ № 7/125-2 від 08.09.2008 року.

Постановою Першого відділу ДВС Луцького МУЮ від 29.10.2010 року відкрито виконавче провадження по виконанню зазначеного наказу.

Постановою Першого відділу ДВС Луцького МУЮ від 29.12.2010 року виконавчий документ повернуто стягувачу, розяснено право повторного предявлення виконавчого документа для виконання в строк до 29.12.2013 року.

В силу ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчі дії можуть провадитися у присутності понятих. Присутність понятих обов'язкова при вчиненні виконавчих дій, пов'язаних із примусовим входженням до нежилих приміщень і сховищ, в яких зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернено йому в натурі; примусовим входженням до жилих будинків, квартир для забезпечення примусового виселення та вселення в них; примусовим входженням до будинків, квартир та інших приміщень, в яких знаходиться дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; при проведенні огляду, арешту, вилучення і передачі майна.

Таким чином, в даному випадку ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає право, а не обовязок державного виконавця проводити виконавчі дії в присутності понятих.

Як встановлено під час розгляду скарги, державним виконавцем зроблені запити у БТІ, ДЗК, ЛОДПУ, МРЕВ ДАІ про наявність майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення. Згідно відповідей на запити державного виконавця право власності на майно за боржником не зареєстровано, відкритих рахунків в установах банків немає. Згідно актів державного виконавця від 22.12.200 року, 28.12.2010 року боржник за адресами:

АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не проживає. Виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п. 5 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника. Разом з тим, стягувачеві розяснено право повторного предявлення виконавчого документа для виконання в строк до 29.12.2013 року.

Таким чином, вищевикладене свідчить про проведення державним виконавцем виконавчих дій в межах компетенції, встановленої для субєкта владних повноважень Законом України "Про виконавче провадження" та спростовані твердження скаржника про неправомірність дій державного виконавця.

Недостовірність дій державного виконавця скаржником не доведено.

У скарзі фактично зазначені права державного виконавця, а які саме порушення закону не зазначено, в судовому засіданні не обгрунтовано і не доведено.

Не заслуговують на увагу суду твердження скаржника щодо проведення виконавчих дій на протязі двох місяців всупереч ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавче провадження не закінчено, винесена лише постанова про повернення виконавчого документа та розяснено право повторного предявлення виконавчого документа для виконання.

Згідно п.8 Роз'яснень ВГСУ від 28.03.2002 року №04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Щодо зобовязання державного виконавця поновити виконавче провадження та належним чином виконати наказ суду, суд не вправі зобов'язувати державного виконавця чи іншу посадову особу державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із законом можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Крім того, оригінал наказу знаходиться у скаржника і повторно не предявлявся.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що скаржник не зазначив, які саме дії державного виконавця Фощенка О.С. слід визнати неправомірними, скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області на дії Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області слід відхилити.

Керуючись ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області на дії Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області по справі

№7/125-91 відхилити.

Суддя А. М. Кравчук