Постанова № 13717624, 21.12.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2010 р.Справа № 2-а-12116/09/2170 Категорія:2.11.3Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Коваля М.П.

суддів - Потапчука В.О. - Семенюка Г.В. при секретарі - Журкіній І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів»до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003292301/0 від 21.07.2009 р.,

В С Т А Н О В И Л А :

ВАТ «Херсонський завод карданних валів»звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003292301/0 від 21.07.2009 р., про збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток на 532 063 грн., у тому числі за основним платежем на 238 023 грн. та за штрафними санкціями на 294 040 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року задоволено адміністративний позов ВАТ «Херсонський завод карданних валів»; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0003292301/0 від 21.07.2009 р.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції ДПІ у м.Херсоні подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також не відповідність висновків суду обставинам справи.

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення в матеріалах справи, в судове засідання з»явилися та надали пояснення .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача та вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 та п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Податкове повідомлення-рішення від 21.07.2009 р. № 0003292301/0 про збільшення зобов'язань позивача з податку на прибуток, складене на підставі висновків акту планової перевірки позивача від 09.07.2009 р. № 2032/23-5/05743013.

За актом перевірки від 09.07.2009 р. на збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток позивача вплинуло збільшення валових доходів на 300 000 грн. та зменшення задекларованих валових витрат на суму 2621 708 грн.

У І та ІV кварталах 2007 р. позивач отримав кошти від ТОВ «Мега-Моторс»у сумі 300 000 грн. у якості оплати вартості простого векселя, емітованого ТОВ «Цукровий завод ім. Халтуріна»за № 763310250529.

Зазначений вексель був складений емітентом 05.02.2002 р. з кінцевою датою погашения зобов'язань у сумі 350 000 грн. 05.02.2005 р., придбаний позивачем у ВАТ «Холдингова компашя «АвтоКраз»за договором від 19.12.2005 р. за № К 409/1 за 200 000 грн. та переданий позивачу за актом прийому-передачі векселів від 12.01.2006 р.

Позивач придбаний вексель № 763310250529 за договором від 12.07.2006 р. № К-192/1 реалізував ТОВ "Мега Моторс" за 300 000 грн. і передав покупцеві за актом прийому-передачі від 12.07.2006р.

В оскаржуваній постанові суд першої інстанції робить висновок про неможливість визначення впливу коштів, отриманих від ТОВ «Мега Моторс»на загальний результат від здійснення операцій з ціними паперами і наявності оподатковуваного прибутку від здійснення цих операцій і , як наслідок, судом першої інстанції зроблено висновок про недоцільність виключення отриманих коштів у сумі 300 000 грн. із складу валових витрат позивача у І та ІV кварталі 2007 року.

Колегія суддів не погоджується з зазначеним вище висновком суду пешої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем в порушення пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за період 2007 р. не включено до складу валових доходів отримані кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок позивача у сумі 300 000,0 грн. від ТОВ «Мега-Моторс», у тому числі за І квартал 2007 року у сумі 90 909,09 грн., за ІV квартал 2007 року у сумі 209 090,91 грн.

За період 2006 р. проведена фінансово-господарська операція ВАТ «Херсонський завод карданних валів»з отримання від ВАТ «Холдингова компанія «АвтоКраз» простого векселю та у подальшому продаж ТОВ «Мега-Моторс»простого векселю за №763310250529 емітованого ТОВ «Цукровий завод імені Халтуріна».

В зазначеному векселі міститься дата кінцевого погашення векселю, а саме 05.02.2005 року, дата складання векселя 05.02.2002 року.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обіг векселів в Україні»встановлено, що зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можутъ юридичні та фізичні особи. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також установи та організації, які фінансуються за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим чи місцевих бюджетов, зобов'язуються та набувають права за переказними і простими векселями лише у випадках і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Використання векселів Національним банком України здійснюється відповідно до законодавства України про обіг векселів.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, суми якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведения розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до ст. 5 Закону «Про обіг векселів в Україні»встановлено, що векселі складаються у документальній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені). Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складаеться державною мовою Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тіею мовою, якою визначено найменування в усіх установчих документах. Вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером чи уповноваженими особами. Підписи скріплюються печаткою; від імені фізичних осіб - власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів, наданого органом державної податкової служби та паспортних даних векселедавця-трасанта. Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності).

Приписами ст. 9 Закону України «Про обіг векселів в Україні» передбачено, що резиденти можуть видавати та підписувати векселі, як переказні, так і прості, в іноземній та національній валюті для розрахунків з нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) відповідно до валютного законодавства України. Умови проведення розрахунків між резидентом та нерезидентом із застосуванням векселів обов'язково відображаються у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті). Придбання резидентом векселя в іноземній валюті та проведення розрахунків між резидентами за таким векселем здійснюються відповідно до валютного законодавства України.

Відповідно до п. 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року N 508 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 року за N 174/7495, придбанням векселя, зокрема, є одержання векселя у власність через купівлю, видачу або іншу угоду, результатом якої є майнове право на вексель.

Згідно з положенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, повинні бути складені під час здійснення господарської операції.

П. 3 ст. 165 Господарського кодексу встановлено, що операції купівлі продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці іншими паперами посередники у сфері випуску та обігу інших паперів.

В порушення вищевказаних Законів України, Господарського кодексу та вищевказаного Положения про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, на зворотнъому боці векселю відсутні усі дані щодо юридичної та фізичної особи (власники цінних паперів), які посвідчують вказаний простий вексель.

Таким чином, прослідкувати яким чином простий вексель був передано (продано) у свою чергу до підприемства ВАТ «ХК «АвтоКрАЗ», який був продано (передано) ВАТ «Херсонський завод карданних валів»- не можливо.

Як вбачається із матеріалів справи, у попередньому перевіряємому періоді (2006 р.), ВАТ «Херсонський завод карданних валів»укладено договір № К-192Л від 12.07.06р. з ТОВ «Мега-Моторс»про продаж придбаного від ВАТ «ХК «АвтоКрАЗ», простого векселю (емітованого ТОВ «Цукровий завод імені Халтуріна») за договірною ціною 300 000 грн.

Згідно акту попередньої документальної перевірки від 11.06.2007 року за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. операція про продаж - купівлю векселя відображена у додатку № 8 до акту. Згідно вказаного додатку вексель за № 763310250529, емітованого ТОВ «Цукровий завод імені Халтуріна», був придбаний у векселедавця ВАТ «ХК «АвтоКрАЗ» (код 5808735 ) у період за 2006р, а саме - 12.01.2006р. у сумі 200 000 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що придбання векселю у сумі 200000 грн. відображено у додатку КЗ у рядку 3 декларації з податку на прибуток підприємства за період 2006 р. як витрати підприємства звітного періоду. Простий вексель у подальшому не був реалізований, кредиторська або дебіторська заборгованість станом на 31.12.2006р. покупця перед новим векселедавцем, а саме: ВАТ «Херсонський завод карданних валів»- відсутня.

Таким чином у складі фінансового результату від операцій з векселями позивачем за період 2006р. проведена операція продажу вказаного векселю та відображена підприємством у додатку КЗ рядка 3 декларації з податку на прибуток підприємства за період 2006р., як доходи звітного періоду у загальній сумі доходів 25882 386,0 грн.

Але, відповідно додатку № 8 до попереднього акту перевірки передача ( продаж) векселю, емітованого ТОВ «Цукровий завод імені Халтуріна», не відбулася, та доходи звітного періоду (2006р.) склали лише у сумі 25 582 386 грн., тобто передача (продаж) векселів у зазначеної сумі відображена лише по підприємству ТОВ «Реакційні труби», емітент - ТОВ «Мега Моторс», вексель № 3001318240, № 3001318568.

За результатами документальної перевірки за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2009 р. фінансового результату від операцій з векселями на початок перевіряємого періоду з урахуванням вищезазначеного порушення встановлено від'ємний фінансовий результат попереднього періоду, а саме 2006 р., від операцій з векселями підприємством безпідставно зменшений на суму 300 000,0 грн. та на початок 2007 р. повинно складати у сумі 51 925120 грн.

З урахуванням вексельного обігу за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2009 р. від'ємний фінансовий результат від операцій з векселями повинен складати станом на 31.03.2009 р. у сумі 57 389 800 грн. замість задекларованого підприємством показника у сумі 57 089 800 грн., тобто на 300 000,0 грн. більше.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про порушення позивачем пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає в заниженні від'ємного фінансового результату, отриманого від операцій з векселями, що вбачається у додатку КЗ «Розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами»до Декларації з податку на прибуток підприємства в сумі 300 000,0 грн. і наростаючим підсумком за 2007 рік, 2008 рік, І квартал 2009 року.

Отже, сума коштів, одержана за вексель, не може бути відображена у окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами та включена до рядка 3.1. «доходи звітного періоду»додатка КЗ Декларації з податку на прибуток позивача у 2006 році. Від'ємний фінансовий результат від операцій з векселями повинен складати станом на 31.03.2009р. у сумі 57 389 800 грн. замість задекларованого підприємством показника у сумі 57 089 800 грн., тобто на 300 000,0 грн. більше.

Виходячи з викладеного, отримані грошові кошти від ТОВ «Мега-Моторс»за період І квартал 2007 р. у сумі 90 909,09 грн. та за період ІV квартал 2007 р. у сумі 209 090,91 грн. відповідач обґрунтовано вважав не як сплату за придбаний вексель, а як надходження безповоротної фінансової допомоги , яку , відповідно до вимог пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідно включити до складу валового доходу позивача .

Судом першої інстанції в оскаржуваній постанові зазначено, що акт перевірки від 09.07.2009 р. та додатки до нього не містять переконливих доказів позиції ДПІ у м. Херсоні про неправомірність формування валових витрат позивача по взаємовідносинам з приватними підприємцями на загальну суму 1 848 245 грн. Колегія суддів апеляційної інстанції критично відноситься до таких висновків з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», однією із функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, повноту нарахування та сплати податків та зборів.

Органи державної податкової служби України у своїй діяльності відповідно ст. З Закону, керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Отже при проведені перевірки, працівники ДПІ у м. Херсоні мали право використовувати усю нормативно-правову базу відповідно до Закону. Підстави для виключення з валових витрат підприємства отриманих послуг від приватних підприємців та юридичних осіб по технічному обслуговуванню, ремонту, монтажу обладнання та інших послуг у сумі -1 848 245,07 грн., є обгрунтованими і не суперечать чинному законодавству.

Згідно штатного розкладу на підприємстві існують Ремонтно-будівельна дільниця в кількості 19 осіб з фондом оплати праці 14 134,67 грн. на місяць, дільниця капітального ремонту в кількості 10 осіб з фондом оплати праці 11416,4 грн. на місяць, ремонтно-механічний цех в кількості 37 осіб з фондом оплати праці 29647,4 грн. на місяць, також в кожному цеху позивача, згідно штатного розкладу, є бригади по ремонту обладнання. Позивач щорічно відносить до валових витрат на утримання працівників ремонтно-будівельних підрозділів підприємства витрати у сумі 662381,64 грн.

Згідно з положенням п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до Положення бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 N 87, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.06.99 N 397/3690, доходи визначені як збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

Таким чином можливо зробити висновок, що право платника податку на віднесення до складу валових витрат знаходиться у прямому зв'язку з тим, чи пов'язані такі виплати або нарахування з безпосередньою участю такої особи у господарській діяльності.

При порівнянні професійних навиків та обов'язків, які відповідають певній професії або посаді, характеру послуг, що обумовлені в предметі договору, та фактичною реальною можливістю здійснення робіт за трудовим та господарським договорами одночасно вбачається розбіжність та невідповідність між можливістю виконання певного виду робіт за укладеними договорами. Крім того, як вказує представник відповідача, що не спростовано позивачем, відповідно до бази даних, вищезазначені особи не мають найманих працівників, яким можливо передоручити виконання робіт по договору.

Виконання робіт та послуг за наведеними договорами мало полягати у здійсненні, підприємницької діяльності як власної так і покладеної на нього (перекладеної) підприємством. Перелічені особи мали здійснювати частину підприємницької діяльності ВАТ «Херсонський завод карданних валів», останнє за такий розподіл (по суті - розподіл праці) мало сплачувати кошти не власному працівникові, а найманому за договорами СГД.

Колегія суддів вважає що виплату таких витрат ВАТ «Херсонський завод карданних валів»може вчиняти, однак їх віднесення до валових витрат за Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»з метою зменшення об'єкта оподаткування не відповідає п.5.1 ст.5 п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Таке зменшення об'єкта оподаткування ВАТ «Херсонський завод карданних валів»є штучним в порушення принципу безпосередності господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів перевірки , в результаті фінансово-господарської діяльності по придбанню та продажу простих векселів (товарів) за перевіряємий період ВАТ «Херсонський завод карданних валів»отримані збитки у сумі 5 464,7 тис. грн., а саме: за період 2007р. та 2008р. витрати підприємства від операцій з простими векселями склали у сумі 600087,7 тис. грн., доходи склали у сумі 594623,0 тис. грн.

Від'ємний фінансовий результат від операцій з простими векселями відображено у додатку КЗ Декларації з податку на прибуток підприємства та склав за попередній перевіряємий період (2006 р.) у сумі 51625,1 тис. грн., станом на 31.03.2009 р. склав у сумі 57089,8 тис. грн. Отже, на протязі всього перевіряє мого періоду операції по купівлі-продажу векселів були збитковими та зазначена діяльність підприємства по операціям купівлі-продажу векселів постійно має збитковий результат.

Колегією суддів встановлено, що ВАТ «Херсонський завод карданних валів»для здійснення діяльності по вказаним операціям залучало кредитні кошти в фінансових установах. Зокрема, згідно умов кредитного договору № 962м-02-05 від 23.05.05 року та його доповнень ВАТ «Херсонський завод карданних валів»за період вересень 2008 р. 30.09.08 р. були отримані кредитні кошти у сумі 500000 грн., які використані підприємством на покупку векселів у контрагентів продавців векселів, які стали у подальшому покупцями тих самих векселів, а саме ТОВ «Апогей»та ТОВ «Хімреактив»за період жовтень 2008р.( 01.10.2008р.) За використання кредитних коштів у сумі 500 000,0 тис. грн. ВАТ «Херсонський завод карданних валів» у жовтні 2008р. сплатило банку відсотки у сумі 191,2 тис. грн. За результатами проведення операцій купівлі-продажу простих векселів по вказаним контрагентам за період вересень - жовтень 2008р. ВАТ "Херсонський завод карданних валів" отримало збиток у сумі 189,1 тис. грн.

Витрати підприємства по придбанню векселю (товару) за період вересень - жовтень 2008р. склали у сумі 517 337,6 тис. грн. (купівля векселів на суму 517 146,4 тис. грн., відсотки банку за одну добу склали у сумі 191,2 тис. грн., доход від продажі векселів склав у сумі 517148,50 тис. грн.

Відповідно до п.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення;

Згідно з положенням п.5.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду , якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Положенням п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.5, п.8 Положення бухгалтерського обліку "Дохід", передбачено визнання та класифікація доходу: дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Доход ( виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі впевненості , що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Згідно п.1.31. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі - продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари, зокрема цінні напери, за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання...»

Таким чином цінні папери в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»можуть виступати товаром.

В результаті проведених операцій купівлі-продажу векселів були порушені п.1.32, п.1.6, пп.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно яких діяльність підприємства повинна бути направлена на отримання доходу.

За результатами операцій купівлі-продажу простих векселів по контрагентам ТОВ «Апогей» та ТОВ «Хімреактив», за період вересень-жовтень 2008 р., підприємство отримало доход у сумі 2,1 тис. грн., але сплатило та віднесло до складу валових витрат відсотки за користуванням кредитом, який був витрачено на купівлю векселів, у сумі 191 256,83 грн. по вказаним операціям.

Тому, в порушення п.1.32, п.1.6, пп.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами та доповненнями) ВАТ «Херсонський завод карданних валів»збільшено валові витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за користування кредитами банку на суму 191256,83 грн. за V квартал 2008 р.

Витрати на сплату процентів за користування кредитами банків за кредити, використанні для придбання цінних паперів пов'язанні з веденням господарської діяльності позивачем, але законодавством встановлено особливий порядок врахування цих витрат для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, що також не враховано позивачем .

Крім того, як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваного рішення суд першої інстанції вважає, що позивач, збільшивши вартість основних фондів 1 та 3 групи податного обліку, самостійно вирішив питання про приналежність та статус понесених витрат по ремонту, модернізації та реконструкції основних фондів загальною вартістю 586670,16 грн., що підтверджує правомірність позиції відповідача про необгрунтоване завищення задекларованих валових витрат позивача на 586670,16 грн. по зазначеним вище операціям. Разом з тим, зазначене не знайшло відповідне відображення в резолютивній частині постанови.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до положень ч.1 та ч.4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивач не довів належними доказами існування обставин, якими згідно законодавства обгрунтовуються заявлені позовні вимоги.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови, якою слід відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів»до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003292301/0 від 21.07.2009 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Відкритому акціонерному товариству «Херсонський завод карданних валів»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003292301/0 від 21.07.2009 р.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:/М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/