Постанова № 13717579, 08.12.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2010 р.Справа № 2-а-10407/09/1570 Категорія:2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурії О.В., Крусяна А.В.,

секретар – Ханділян Г.В.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі ( далі СДПІ по роботі з ВПП у м.Одеси) про визнання протиправним і скасування рішення суб’єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИЛА:

          26.05.2009 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД», звернувся до суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення – рішення від 20.07.2009 року № 0000031630/3.

          В обґрунтування позову зазначено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі на підставі акта перевірки прийнято спірне рішення, яким згідно статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, підпункту 7.4.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість” на підставі акта перевірки за №482/40/14291113 від 18.05.2009р. за порушення п.п. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі зменшила ТОВ «Таламус ЛТД” суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 14661,0 грн., у зв’язку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки позивачем безпідставно застосовано до операції з продажу металевого брухту, що утворились як відходи у процесі виробництва товарів.

          Позивач уважав вказане рішення протиправним та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

          Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2009 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

ТОВ «Таламус ЛТД» на постанову Одеського окружного адміністративного суду подана апеляційна скарга, в якій вказується, що зазначене судове рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

          Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Таламус ЛТД» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ, про що складено Акт від 10.01.2009 року №2/16-3/20936229/2.

          За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2009 року № 0000031630/3.

          Відповідно до висновків Акта перевірки від 10.01.2009 року №2/16-3/20936229/2 відповідачем встановлено, що позивач здійснював переробку металу; виробляв товарно-пакувальні вироби з харчової жесті та сталеві прямошовні зварні газо-водогінні труби для чого позивачем придбавався метал. В ході виробничого процесу у позивача виникли відходи виробництва, які були реалізовані як товар (металобрухт). У період з 29.12.2005 р. по 28.08.2008 р. позивач здійснив продаж металобрухту на загальну суму 115256 грн.           Зазначені господарські операції відповідно до п.11.44 ст.11 Закону України « Про податок на додану вартість» відображені ТОВ «Таламус ЛТД» у рядку 4 (операції, які звільнені від оподаткування) податкової декларації з ПДВ за серпень 2008 року. На думку контролюючого органу, відповідач не здійснив відповідного коригування податкового кредиту за попередній період, що і зумовило завищення позивачем суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню.

           Вирішуючи справу суд першої інстанції зазначив, що в порушення пп 7.4.3. п.7 ст.7 Закону України № 168/97-ВР ТОВ «Таламус ЛТД» було завищено податковий кредит за серпень 2008 р. у сумі 14661,00 грн., а саме підприємством по рядку 4 Декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року відображений загальний обсяг поставки в сумі 115256,00 грн., операції які звільнені від оподаткування, згідно з п.11.44 ст. 11 вищезазначеного Закону. Тобто підприємством не було проведено коригування суми податкового кредиту з ПДВ за серпень 2008 р., в якому проведено операції з продажу відходів металу, які звільнено від оподаткування, та відмовив в задоволенні позову.

          Між тим з таким висновком погодитись не можливо, з огляду на наступне.

           Фактичним предметом спору, у справі, яка розглядається є право позивача на формування бюджетного відшкодування внаслідок вчинення господарських операцій (використання товару у оподаткованих та неоподаткованих операціях) з метою коригування податкового кредиту.

          Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, підставою для нарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість стало не здійснення позивачем відповідного коригування податкового кредиту за фактом часткового використання придбаних та/або виготовлених товарів в оподатковуваних операціях, а частково — ні.

          У зв’язку з цим, факт вчинення операцій, передбачених пп 7.4.3. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягають встановленню, як юридичний факт, з яким Закон пов’язує обов’язок позивача коригувати податковий кредит.

          Вирішуючи справу колегія суддів виходить із такого.

Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.          Зазначені норми Конституції конкретизуються у спеціальному базовому законодавчому акті у сфері оподаткування - Законі України "Про систему оподаткування", яким визначено принципи побудови системи оподаткування в України, порядок встановлення, введення та скасування податків, зборів (обов'язкових платежів), а також права, обов'язки і відповідальність платників податків та інших учасників податкових правовідносин.

Згідно ч.1 ст.2, ч.4 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” від 05.06.1991р. №1251-XII (із змінами і доповненнями) під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України, сплаті не підлягають.          

Відповідно до ст.11 Закону платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

          Статтею 6 вказаного Закону визначено, що об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

          Об’єктом оподаткування податку на додану вартість (фізична чи вартісна величина, щодо якої нараховують податок) є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України ( ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

          Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", відповідно до якої сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (п.п.п. 7.7.1 п.п.7.7 ст.7 ).

          Отже, податковий кредит регламентує суму, на розмір якої платник податку має право зменшити податкове зобов’язання за звітний період, а отже, питання формування податкового кредиту у тому числі і його коригування, є складовою об’єкта оподаткування та, відповідно, повинні бути чітко прописані (визначені) нормами закону.

          Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

          Підпунктом 7.4.3. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково — ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Тобто, за приписами наведеної норми суб'єкт оподаткування повинен коригувати податковий кредит лише у разі використання одного і того ж самого товару при одночасному здійсненні оподатковуваних та неоподаткованих операцій.

Як свідчать матеріали справи, позивач купував сировину для виготовлення своєї основної продукції - товарно-пакувальних виробів з харчової жесті та сталевих прямошовних зварних газо-водогінних труб та у своїй господарсько-виробничій діяльності використовував метал, внаслідок утворювались відходи (металобрухту), які реалізовувались підприємством.

          Відповідно до п.11.44. ст.11 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" тимчасово до 01.01.2009 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування. Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УК ТЗЕД затверджує Кабінет Міністрів України.

          Відповідно до ст.1 Закону України «Про металобрухт» металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частина виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зношування і містять у собі чорні або кольорові метали, або їхні сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їхніх сплавів.

          У зв’язку з цим, металобрухт - це відходи, які неминучі при переробці сировини та виготовленні з неї металевих виробів.

Апеляційний суд вважає, що купуючи сировину для виготовлення основної продукції (товарно-пакувальних виробів з харчової жесті та сталевих прямошовних зварних газо-водогінних труб) позивач не міг і не повинен розцінювати дану операцію як придбання сировини для виробництва «пільгового» металобрухту.

Матеріалами справи підтверджено, що з придбаної сировини (жесть біла марки ЕЖК) вироблялись товари та утворювався металобрухт, без наявності таких відходів виготовлення основного виробу неможливо. Товари реалізовувались окремо, а металобрухт окремо. Придбана сировина та утворений в процесі її використання металобрухт це різні товари у розумінні класифікації товарів УК ТЗЕД.

          За висновками експерта торгово-промислової палати України № ОС-000327 від 23.01.2008 року та Акта перевірки, товарна позиція сировини, яку придбавав позивач (жесть біла марки ЕЖК) – «7210», код по УК ТЗЕД відходів жесті(колючки) 7204 49 10 00, відходів чорного металу -7204 41 10 00 (а.с.16, 253-261).

          Таким чином видно, що позивач не придбавав, а потім використовував металобрухт при здійсненні оподатковуваних операцій (за ставками 20% або 0%) та операцій звільнених від оподаткування або які не є об'єктом оподаткування. З придбаної ним сировини виготовлялись споживчі товари та утворювався металобрухт, які вже в свою чергу оподатковувались як різні види товарів.

Враховуючи наведене, дія п.п. 7.4.3. п.7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" не могла поширюватись на позивача у спірних правовідносинах, оскільки ця норма встановлює обов’язки суб’єкта господарювання коригувати податковий кредит лише у випадках використання одного і того ж товару у оподаткованих та у неоподаткованих операціях.

          Не поширюється на спірні правовідносини і диспозиція п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 вказаного Закону.

          Таким чином, фінансові санкції відповідача, які ґрунтувались на висновках з приводу застосовування до спірних операцій ( продажу металобрухту, що утворився) вимог норму п.п. 7.4.3. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо корегування податкового кредиту, - є незаконними, а вимоги адміністративного позову щодо скасування спірного рішення ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

          Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

          Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи, неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи, тому, керуючись п. 3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п. 3, 4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» - задовольнити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року у справі №2-а-10407/09/1570 - скасувати.

          Ухвалити по справі нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД задовольнити.

          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі від 20 липня 2009 року № 0000031630/3.

          Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Дата складення та підписання постанови суду в повному обсязі – 13 грудня 2010 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: