Ухвала суду № 13717240, 03.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10194/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів:Шостака О.О., Твердохліб В.А.;

при секретарі:Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстройіндустрія», ТОВ «НВП «Центр передових технологій» про стягнення коштів одержаних за нікчемною угодою в розмірі 1762422,35 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2009 року позивач - Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстройіндустрія», Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Центр передових технологій»про стягнення коштів отриманих за нікчемною угодою виконання будівельно-монтажних робіт № 2407-06 від 24.07.06 р. між ТОВ «НВП «Центр передових технологій»та ТОВ «Укрстройіндустрія», в якій просила:

- зобов'язати TOB «НВП «Центр передових технологій»(код ЄДРПОУ 33415655) 08154, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. 40-років Жовтня, 36, повернути грошові кошти, одержані за договором № 2407-06 від 24.07.06 р., у розмірі 1762 422,35 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрстройіндустрія»код ЄДРПОУ 23495027) юр. адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, факт. адреса: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 36-Є;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстройіндустрія»код ЄДРПОУ 23495027) юр. адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, факт. адреса: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 36-Є, до державного бюджету кошти, одержані за договором № 2407-06 від 24.07.06 р., у розмірі 1 762 422, 35 грн.;

- для забезпечення позову заборонити банкам вчиняти дії щодо списання коштів з рахунків ТОВ «Укрстройіндустрія»у межах суми позову (а.с. 2-6).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2010 року в задоволенні адміністративного позову повністю відмовлено (а.с. 159-162).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, позивач по справі Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва подала заяву про апеляційне оскарження (а.с. 164) та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 2а-10194/09/2670 від 19.07.10 р., мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції не було досліджено всіх доказів та винесене рішення є таким, що винесене без повного в всебічного зясування обставин справи (а.с. 169-173).

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача про обставини справи, пояснення учасників процесу, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи повністю в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що для стягнення санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення (вчинення) угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Однак, позивач не надав доказів, які б свідчили про наявність умислу такої угоди.

Таким чином, у суду першої інстанції немає достатніх підстав для висновку, що укладений між відповідачами договір є нікчемним.

Крім того, Договір між відповідачами підписаний 24.07.2006 року, Акт перевірки складено 18.02.2009 р., а з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва позивач звернувся 20.08.2009 року, тобто з пропущенням строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Вироку по кримінальній справі на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення ще не винесено, доказів які б свідчили про притягнення посадових осіб відповідачів до кримінальної відповідальності не надано.

В результаті чого, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрстройіндустрія»(Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Центр передових технологій»(Виконавець) було укладено договір виконання будівельно-монтажних робіт № 2407-06 від 24.07.2006 р. (надалі по тексту - Договір № 2407-06 від 24.07.2006 р.), за умовами якого Виконавець на замовлення Замовника виконав певний обсяг ремонтно-будівельних робіт на об'єктах Замовника (а.с. 53-55).

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка TOB «Укрстройіндустрія»(код ЄДРПОУ 23495027) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р., за результатами якої складено Акт № 101/23-8/23495027 від 18.02.2009 р. (а.с. 9-30).

Перевіркою встановлено, згідно інформації бази даних «ПДС»TOB «НВП «Центр передових технологій»зареєстровано в ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва та має стан платника 8-до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходження, свідоцтво ПДВ анульовано за ініціативою податкової 19.11.2008 р. за неподання декларацій протягом року.

Відповідно до постанови від 12.11.2007 р. про проведення виїмки документів TOB «Укрстройіндустрія»встановлено, що за ознаками фіктивного підприємства TOB «НВП «Центр передових технологій»порушено кримінальну справу № 01-9453, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України (а.с. 7).

Колегія суддів звертає увагу, що умовами (змістом) Договору, укладеного між відповідачами передбачено, що в порядку та за умов даного Договору, TOB «НВП «Центр передових технологій»(Виконавець) приймає на себе зобов'язання в межах виділених капіталовкладень, відповідно до вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил в обумовлені строки виконати ремонтно-будівельні роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, Виконавцем було виконано свої обов'язки, передбачені Договором № 2407-06 від 24.07.2006 р., що підтверджується актами прийому виконаних робіт від 24.01.2007 р. на загальну суму 54 691,75 гри. (в т.ч. ПДВ 9 115,29 гри.; від 25.01.2007 р. на загальну суму 13 900,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2 316,67 грн.); від 25.01.2007 р. на загальну суму 26 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4 366,67 грн.); від 29.01.2007 р. на загальну суму 13 230,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2 205,00 грн.); від 29.01.2007 р. на загальну суму 90 299,60 грн. (в т.ч. ПДВ 15 049,67 грн.); від 30.01.2007 р. на загальну суму 18 466,06 грн. (в т.ч. ПДВ 3 077,68 грн.); від 30.01.2007 р. на загальну суму 37 058,56 грн. (в т.ч. ПДВ 6 176,43 грн.); від 30.01.2007 р. на загальну суму 271 506,36 грн. (в т.ч. ПДВ 45 251,06 грн.); від 30.01.2007 р. на загальну суму 155 229,29 грн. (в т.ч. ПДВ 25 871,55 грн.); від 30.01.2007 р. на загальну суму 147 509,51 грн. (в т.ч. ПДВ 24 584,92 грн.); від 30.01.2007 р. на загальну суму 13 041,36 грн. (в т.ч. ПДВ 2 173,56 грн.); від 30.01.2007 р. на загальну суму 27 255,30 грн. (в т.ч. ПДВ 4 542,55 грн.); від 31.01.2007 р. на загальну суму 6 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 100,00 грн.), а TOB «Укрстройіндустрія»сплачено кошти, що підтверджується даними акту перевірки, який міститься в матеріалах справи.

Таким чином, укладення Договору, його умови та виконання узгоджуються з загальними умовами вчинення правочинів (глава 16 Цивільного кодексу України), укладення договорів (глави 52, 53 Цивільного кодексу України), виконання зобов'язань (глава 48 Цивільного кодексу України), укладення та виконання договорів про надання послуг (глава 63 Цивільного кодексу України).

Крім того, в матеріалах справи містяться копії податкових накладних отриманих TOB «Укрстройіндустрія»від TOB «НВП «Центр передових технологій»в кількості 14 шт. (січень) на загальну суму 896 790,35 грн. в тому числі 149 465,07 грн. ПДВ та 7 шт. (лютий) на загальну суму 865 632 грн. в тому числі 144 272 грн. ПДВ, також ТОВ «НВП «Центр передових технологій»були надані довідки про вартість робіт встановленої форми.

Таким чином, TOB «Укрстройіндустрія»виконав обов'язки зі сплати податку в повному обсязі.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у Довідці про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету від 07.02.2007 р. вказується на те, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Для стягнення вказаних санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення (вчинення) угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Проте, позивач не надав доказів, які б свідчили про наявність умислу такої угоди.

Слід відмітити, що згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення ст. ст. 207-208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та матеріалів перевірки, проведеної позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що не має достатніх підстав вважати укладений між відповідачами договір нікчемним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що передбачене пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»повноваження податкових інспекцій на звернення до суду з позовами про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних за такими угодами, слід розуміти як повноваження звертатися до суду про застосування до сторін відповідного правочину наслідків, встановлених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України.

Передбачені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України наслідки є, відповідно до статті 238 та 239 Господарського кодексу України, різновидом адміністративно-господарських санкцій, а тому вони можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір між відповідачами підписаний 24.07.2006 року, Акт перевірки складено 18.02.2009 р., а з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва позивач звернувся 20.08.2009 року, тобто з пропущенням строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Крім того, як свідчать матеріали справи, вирок по кримінальній справі ще не винесено, доказів які б свідчили про притягнення посадових осіб відповідачів до кримінальної відповідальності не надано.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги не ґрунтується на доказах, які б свідчили про наявність умислу угоди, укладеною між відповідачами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимоги податкового органу є необґрунтованими та непідтверджені належними доказами, а тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку відмовивши повністю в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи дійшов вірного висновку, відмовивши повністю в задоволенні адміністративного позову.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд м. Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 160, 165, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 09 лютого 2011 року.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:О.О. Шостак

В.А. Твердохліб

Ухвалу виготовлено в повному обсязі: 08.02.11.