Ухвала суду № 13717204, 02.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галан О.О.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2011 року справа №2а-25266/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Ханової Р.Ф. , Яковенка М.М.

при секретарі Чуріковій Я.М.

за участю

представника позивачаКисельова В.С. (за довіреністю)

представника 1 відповідача Головіної О.М. (за довіреністю)

представника 2 відповідача не зявився

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 р. у справі № 2а-25266/10/0570 (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) за позовом Закритого акціонерного товариства "Виробниче обєднання "КОНТІ" до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20534 від 02.07.2010 р.,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року позов Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства в Донецькій області про визнання протиправними дій Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20534 від 2 липня 2010 року; визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20534 від 2 липня 2010 року; визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000834/1 від 2 липня 2010 року; стягнення з Державного бюджету на користь закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 68 437,36 грн. шляхом зарахування її на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20534 від 2 липня 2010 року.

Визнано недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20534 від 2 липня 2010 року.

Визнано недійсним рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000834/1 від 2 липня 2010 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 68437,36 грн. шляхом зарахування її на поточний рахунок закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» .

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з безпідставності відмови у прийнятті вантажно-митної декларації, прийнятті рішення про визначення митної вартості товару за другим методом та виданні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, оскільки відповідач діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Другий відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений. Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті» (надалі товариство) є юридичною особою з 22 жовтня 1997 року, включене до ЕДРПОУ за номером 25112243 (том 1 арк. справи 96-97).

3 червня 2010 року між позивачем як покупцем та іспанською компанією «GRACOMAR S.L.» укладений контракт № СР-2010/4 на придбання сировини для кондитерського виробництва. Найменування та кількість товару, ціна, умови постачання, вартість партії поставки, строк поставки, інші умови оговорені сторонами в специфікації № 5 від 21 червня 2010 року до зазначеного контракту (арк. справи 104-109,110). Поставка на умовах DDU м. Макіївка.

На виконання вимог зазначеного контракту на адресу позивача надійшов товар - масло-какао «PPP NON-DEO BLOCKS» для кондитерської промисловості виробництва Кот дІвуар.

1 липня 2010 року декларант позивача надав митному органу вантажно-митну декларацію № 700000012.2010.00848, разом з декларацією митної вартості, визначивши митну вартість товару за ціною договору. Разом із деклараціями декларантом надані документи за переліком наведеним пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, а саме вищезазначений контракт та специфікацію; Комерційний інвойс №20100621/СР/5 від 11 грудня 2009 року; сертифікат про походження товару № 0021355; комерційну пропозицію від 4 січня 2010 року, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 1 липня 2010 року № 1555 щодо вартості товару. Факт надання зазначеного висновку, який долучений до матеріалів справи, підтверджується листом позивача від 2 липня 2010 року № 1908/11/969, з відміткою митного органу про його прийняття 2 липня 2010 року (арк. справи 114, 115). Наведеним висновком визначений рівень ціни 7228 дол. США/т. на сировину, визнаний таким, що відповідає поточній коньюктурі ринку.

Митний орган в графі 3 декларації митної вартості, посилаючись на пункт 11 Порядку, запросив для підтвердження заявленої митної вартості товару: калькуляцію виробника, прас-лист виробника, висновок по вартості організацій, які мають на це повноваження, експортну ВМД, договір з третіми особами, не повязаними з договором, рахунки про здійснення плати третім особам, рахунки про здійснення оплати брокерських послуг, відповідну бухгалтерську документацію, інформацію зовнішньоторгових та біржових організацій (арк. справи 112).

Колегія суддів зазначає, що вимоги митного органу, щодо надання договорів з третіми особами, та розрахунки з третіми особами є безпідставними внаслідок їх відсутності. Неможна вимагати надати документи яких не існує. Умови поставки товару (DDU м. Макіївка) свідчать, що всі витрати, повязані з поставкою товару до складу, входять в ціну договору.

Митний орган не довів недостатність наданої декларантом інформації, для обєктивного визначення митної вартості за методом 1, відповідно до статей 266, 267 Митного кодексу України.

Колегія суддів, проаналізувавши всі надані позивачем документи до митного оформлення вважає, що для застосування першого методу визначення митної вартості забезпечено дотримання всіх умов, правил та вимог, що встановлені Митним кодексом України, та прийнятому на його реалізацію Порядку. Надані позивачем документи та відомості є обєктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально, є необхідними та достатніми для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

З посиланням на ненадання документів, визначених митним органом у графі третій декларації митної вартості, відповідачем прийняті 2 липня 2010 року два спірних рішення.

Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20534 (надалі картка відмови), якою відмовлено у митному оформлені ВМД № 700000012.2010.008484 від 1 липня 2010 року с посиланням на неподання додаткових документів та з визначенням того, що митне оформлення може бути здійснено за умови коригування митної вартості товару, згідно Рішення про визначення митної вартості (арк. справи 117).

Рішенням про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000834/1 від 2 липня 2010 року наданого до митного оформлення, що отриманий за митною декларацією № 700000012/2010/008484 визначено відповідальною особою митного органу митну вартість за другим методом, в наслідок чого сума вартості за одиницю склала 8,31 долар.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 266 Митного кодексу України другим методом визначення митної вартості товару, який імпортується в Україну, є метод встановлення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Виходячи із зазначеного рішення, позивачем 5 липня 2010 року надана до митного оформлення вантажно-митна декларація № 700000012/2010/008567 та № 700000012/2010/009042 якими митна вартість визначена відповідно до рішення митного органу, із зазначенням 2 коду графою 43 декларації, що означає, що митна вартість визначена за другим методом, встановленим митним органом. Виходячи із митної вартості, позивачем сплачені мито та податок на додану вартість, про що зазначено в самих деклараціях (арк. справи 121, 131).

Предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару та наявність підстав повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 266-273 Митного кодексу України, статтею 16 Закону України “Про Єдиний митний тариф”. Крім того, згадані правовідносини регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 “Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів”, постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження”.

Так, зі змісту частин 1-5 статті 266 Митного кодексу вбачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією, за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У межах спірних вимог, наполягаючи на певних документах, митний орган не визначив вимоги до них, а також те, яке комерційне навантаження (інформацію) повинні вони в собі утримувати.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Митним органом застосовано 2 метод для визначення митної вартості товару, при цьому в основу такого визначення покладені дані цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. Долучений до матеріалів справи митним органом витяг з наведеної системи не підтверджує інформацію щодо ціни ідентичних товарів за договором.

Як вбачається з аналізу наданої інформації, та встановлено під час апеляційного перегляду, ціна, покладена митним органом в основу коригування митної вартості товару, відповідає ціні визначеній саме митним органом рішеннями про визначення митної вартості що приймались в попередніх періодах (арк. справи 179-183). Колегія суддів вважає, що покладення в основу визначення митної вартості першим відповідачем ціни раніше визначеної самим же митним органом за другим та третім методом у прийнятих ним Рішеннях, є неприпустимим з огляду на приписи норм статті 268 Митного кодексу України.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що митним органом вимоги статті 268 Митного кодексу України стосовно визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів грубо порушені.

За наведених вище обставин визначення митної вартості товару вбачається, що митним органом не доведено дотримання всіх умов, правил та вимог для застосування другого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги щодо протиправності дій та визнання недійсності спірних рішень суд визнає такими, що підлягають задоволенню, з огляду на їх відповідність пункту 1 (стосовно порушення вищенаведених норм митного законодавства), пункту 3, пункту 8 статті 2 КАС України.

Щодо повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР серед іншого визначає обєкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 зазначеного закону обєктом оподаткування є операції платника податку з ввезення товарів на митну територію України.

Пунктом 4.1 стаття 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операцій з поставки товарів визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, з урахуванням ввізного мита.

Позивачем податок на додану вартість сплачений з урахуванням відкоригованої митним органом митної вартості товару, що підтверджується відомостями, наведеними вантажно-митними деклараціями, платіжними дорученнями та довідкою позивача від 15 листопада 2010 року.

Податок на додану вартість, який сплачений на різницю між базою оподаткування, визначеною за другим та першим методом, є надміру сплаченим та таким, що підлягає поверненню відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-3.

Переплата податку на додану вартість за вантажно-митними деклараціями (форма МД-2) № 700000012/2010/0008567 від 5 липня 2010 року та № 700000012/2010/009042 від 17 липня 2010 року, що підлягає стягненню (поверненню) з Державного бюджету України на користь позивача складає 68437 грн. 36 коп.

Враховуючи зазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 18, 41, 100, 185, 195, 199, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 р. у справі № 2а-25266/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 р. у справі № 2а-25266/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства "Виробниче обєднання "КОНТІ" до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20534 від 02.07.2010 р.,- залишити без змін.

Повний текст виготовлений та підписаний колегією 4 лютого 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Р.Ф. Ханова

М.М. Яковенко