Ухвала суду № 137170099, 28.04.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/4000/25

Номер провадження 6/205/131/26

У Х В А Л А

28 квітня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Дорошенко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Копич В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі №205/4000/25 за позовом Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

06.04.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаною заявою, в обґрунтування якої посилається на те, що рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03.09.2025 стягнуто з неї на користь АТ «Сенс-Банк» заборгованість за угодою про надання кредиту №500832565 від 16.06.2020 року в розмірі 388 655 (триста вісімдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) гривень 22 копійки, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 268 277 (двісті шістдесят вісім тисяч двісті сімдесят сім) гривень 24 копійки; заборгованість за процентами - 120 377 (сто двадцять тисяч триста сімдесят сім) гривень 98 копійок та судовий збір у розмірі 4663 (чотири тисячі шістсот шістдесят три) гривні 20 копійок. Посилаючись на те, що вона не працевлаштована, не має доходу, просила суд розстрочити стягнення вказаної заборгованості терміном на 60 місяців рівними частинами по 6477,59 грн щомісячно.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином, про причини неявки до суду не повідомили, будь-яких клопотань суду не подали, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглядати заяву у відсутності учасників справи за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи встановлено, що у провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра перебувала цивільна справа №205/4000/25 (провадження №2/205/2849/25) за позовом Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03.09.2025 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс-Банк» заборгованість за угодою про надання кредиту №500832565 від 16.06.2020 року в розмірі 388 655 (триста вісімдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) гривень 22 копійки, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 268 277 (двісті шістдесят вісім тисяч двісті сімдесят сім) гривень 24 копійки; заборгованість за процентами - 120 377 (сто двадцять тисяч триста сімдесят сім) гривень 98 копійок та судовий збір у розмірі 4663 (чотири тисячі шістсот шістдесят три) гривні 20 копійок..

На час розгляду цієї заяви позивач не звертався до державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з положеннями ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ст. 435 ЦПК України розстрочення виконання рішення є правом суду, а не обов`язком.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови(ч.ч. 4, 5 ст. 435 ЦПК України).

Право на звернення до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Таким чином, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Системне тлумачення положень ст. 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

Окрім того, під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Так, згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки чи розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У цьому контексті для обґрунтування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Відповідач і позивач знаходяться у рівних економічних умовах і в одній державі, тому незадовільний фінансовий стан відповідача є недостатньою причиною для розстрочення виконання рішення суду.

Необхідність розстрочення виконання судового рішення ОСОБА_1 обґрунтовує посиланням на скрутний матеріальний стан. На підтвердження цього до заяви додано довідку за формою ОК-5 за період з 2008 по 2022 рік, яка, однак, жодним чином не підтверджує її майновий стан за період з 2022 року по 2026 рік, зокрема факт безробіття чи відсутність можливості сплатити заборгованість. Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доведення не може ґрунтуватися на припущеннях. Заявницею не надано жодних інших належних і допустимих доказів щодо її матеріального стану, отримуваних доходів, наявності чи відсутності рухомого та нерухомого майна, а також будь-яких інших обставин, які б свідчили про наявність виняткових обставин та необхідність розстрочення його виконання у порядку ст. 435 ЦПК України.

Крім того, заявниця ОСОБА_1 просила розстрочити виконання рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03.09.2025 строком на 60 місяців, а саме: щомісячними платежами у розмірі 6477,59 грн щомісячно.

Проте, згідно ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При розгляді заяв щодо відстрочення/розстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відстрочення/розстрочення виконання рішення і наявність підстави для відстрочення/розстрочення має бути доведена боржником. Строки такого відстрочення/розстрочення мають знаходитись у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання відстрочення/розстрочення для повного виконання рішення суду. Надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Задоволення заяви про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Безпідставне відстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, визначеної ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Судовий спір у цій справі триває з березня 2025 року. Вказане свідчить про тривалість спірних правовідносин між сторонами, тому розстрочення виконання судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили, призведе до порушення прав і законних інтересів стягувача, та суперечитиме принципам обов`язковості виконання судових рішень та правової визначеності.

Крім того, заявлений боржником строк розстрочення виконання рішення суду, терміном на 60 місяців, не відповідає приписам ч. 5 ст. 435 ЦПК України.

Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем ОСОБА_1 не доведено існування у неї виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення у справі № 205/4000/25, тому заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.81, 259-261, 353-355, 435 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі №205/4000/25 за позовом Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Г.В. Дорошенко