Ухвала суду № 137170010, 20.05.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/13477/25

Номер провадження6/205/182/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Дорошенко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Копич В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Мотальової-Кравець Валерії Юріївни про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі №205/13477/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

11.05.2026 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Мотальова-Кравець В.Ю. звернулася до суду із вищевказаною заявою, в обґрунтування якої посилається на те, що рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08.04.2026 стягнуто з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за Договором кредитної лінії №268194683 від 25.11.2022 року у розмірі 38110 (тридцять вісім тисяч сто десять) гривень 14 копійок, понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень. Посилаючись на те, що вона не працевлаштована, не має доходу, просила суд розстрочити стягнення вказаної заборгованості терміном на 12 місяців рівними частинами по 3711,045 грн щомісячно.

Від представника позивача ТОВ «ФК «Ейс» адвоката Сахарової О.І. надійшла заява з проханням відмовити у задоволені заяви про розстрочення виконання рішення у зв`язку із її необґрунтованістю.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином, про причини неявки до суду не повідомили. Суд вважає за можливе розглядати заяву у відсутності учасників справи за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи встановлено, що у провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра перебувала цивільна справа №205/13477/25 (провадження №2/205/3395/26) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08.04.2026 стягнуто з неї на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за Договором кредитної лінії №268194683 від 25.11.2022 року у розмірі 38110 (тридцять вісім тисяч сто десять) гривень 14 копійок, понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

На час розгляду цієї заяви позивач не звертався до державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з положеннями ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ст. 435 ЦПК України розстрочення виконання рішення є правом суду, а не обов`язком.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови(ч.ч. 4, 5 ст. 435 ЦПК України).

Право на звернення до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Таким чином, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Системне тлумачення положень ст. 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

Окрім того, під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Так, згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки чи розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У цьому контексті для обґрунтування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Відповідач і позивач знаходяться у рівних економічних умовах і в одній державі, тому незадовільний фінансовий стан відповідача є недостатньою причиною для розстрочення виконання рішення суду.

У даному випадку у якості обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, представник відповідача наводить наступне: 1)військова агресія РФ проти України та введення в країні воєнного стану з 24.02.2022 року; 2) скрутне фінансове становище відповідача у зв`язку із інфляцією та щомісячною девальвацією національної валюти, що зумовлює відсутність фінансової можливості сплатити суму заборгованості одним платежем одразу.

Суд, проаналізувавши наведені представником відповідача доводи, вказує, що посилання боржника на скрутне фінансове становище не може прийматись до уваги, адже скрутний фінансовий стан відповідача не є підставою для розстрочення виконання рішення суду, оскільки не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, а є одним із можливих ризиків звичайної життєдіяльності та в даних умовах носить загальний характер.

Так, підставою для встановлення розстрочення виконання рішення суду може бути лише доведена належними, достатніми та допустимими доказами обставина, яка робить виконання такого рішення неможливим. Більше того, боржник має довести повну відсутність як грошових коштів так і майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги стягувача.

У даному випадку відповідачем, як боржником, не надано достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставами для розстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення суду, а також доказів відсутності достатніх грошових коштів, майна для погашення наявної заборгованості.

При цьому посилання на відсутність станом на даний час належного систематичного доходу достатніх для виконання рішення суду, не є тими виключними обставинами, лише посилання на яких зумовили б підставу для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення у цій справі.

На думку суду обставини, на які посилається представник відповідача, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим. При цьому, фінансове становище відповідача є результатом його власної діяльності, в ході якої відповідач мала би планувати свої видатки на погашення заборгованості, яка виникла перед позивачем.

Також суд критично відноситься до посилань відповідача щодо введення в Україні воєнного стану як на підставу для відстрочення виконання рішення, так як вказані обставини не можуть бути безумовною підставою для надання розстрочення. Обставини впливу воєнного стану на спроможність виконання зобов`язань мають доводитися відповідачем щодо конкретних правовідносин. Натомість у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вплив будь-яких форс-мажорних обставин на можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань. Отже, посилання на військову агресію без надання належних та допустимих доказів безпосереднього впливу зазначених обставин на можливість виконання судового рішення також не є підставою для розстрочення виконання рішення.

Таким чином, суд, з урахуванням дотримання справедливого балансу між відповідачем та позивачем і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати кошти, враховуючи матеріальні інтереси сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, вважає, що наведені відповідачем обставини не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення в частині стягнення грошових коштів.

Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем ОСОБА_1 не доведено існування у неї виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення у справі №205/13477/25, тому заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.81, 259-261, 353-355, 435 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Мотальової-Кравець Валерії Юріївни про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі №205/13477/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк із дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Г.В. Дорошенко