Постанова № 13716977, 31.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 січня 2011 р. № 2-а- 13743/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Старосєльцевої О.В., за участю

секретаря судового засідання - Міхно А.О., представників позивача - Богатова Ю. М., відповідача - Пазюри О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод"

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

провизнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення - рішення від 15.10.2010р. №0000020700/0 ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: 1) визнати протиправними дії відповідача, Ізюмської ОДПІ у Харківській області в частині зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду у розмірі 1.435,00грн., 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача, Ізюмської ОДПІ від 15.10.2010р. №0000020700/0 щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 6.732,00грн., у тому числі за податковою декларацією з ПДВ за липень 2010 року у розмірі 6631 грн. та за податковою декларацією з ПДВ за серпень 2010 року у розмірі 101 грн. у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

Викладені в акті №1298/070/33327213 від 30.09.2010р. висновки Ізюмської ОДПІ про порушення ТОВ "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» є помилковими, ТОВ насправді не допускало порушень цих норм закону, податковий кредит у спірних правовідносинах було сформовано ТОВ за наслідками проведення господарських операцій з придбання транспортних послуг, юридичних послуг, послуг з оренди складських приміщень тощо, первинні документи за цими господарськими операціями оформлені належним чином, розрахунки проведені. За таких обставин, податковий орган не мав правових підстав для самостійного визначення податкових зобов'язань з ПДВ. Посилаючись на вказані обставини, представник позивача в судовому засіданні просив суд позов задовольнити.

Відповідач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне.

За висновками акту №1298/070/33327213 від 30.09.2010р., яким оформлені результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки ТОВ «Міжнародний торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод» (ідентифікаційний код - 33327213) з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за липень та серпень 2010р. за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період 01.06.2010р.-31.07.2010р., в діяльності позивача виявлено порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» та неврахування в податковому обліку по ПДВ результатів попередньої перевірки (акт від 15.09.2010р. №1155/070/33327213), що спричинило завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в загальному розмірі 6.732,00грн. (за липень 2010р. на суму 6.631,00грн., за серпень 2010р. на суму 101,00грн.). Викладені у вказаному акті судження податкової інспекції є правильними, так як узгоджуються з належними нормами матеріального права та відповідають фактичним обставинам спірних правовідносин. В судовому засіданні представник відповідача, посилаючись на викладені вище обставини, просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірне податкове повідомлення - рішення від 15.10.2010р. №000020700/0, яким ТОВ «Міжнародний торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, в загальному розмірі 6.732,00грн., було винесено Ізюмською ОДПІ з посиланням на акт перевірки № 1298/033327213 від 30.09.2010р.

За висновками зазначеного акту ТОВ «Міжнародний торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод» вчинено порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму в розмірі 101,00грн., яка згідно з касовими квитками була сплачена керівником ТОВ за поїздки до м. Києва на виклик слідчого податкової міліції; не враховано висновки попередньої перевірки, які оформлені актом від 15.09.2010р. №1155/070/33327213, а саме: формування податкового кредиту за рахунок послуг, що не мають відношення до господарської діяльності платника - придбання юридичних послуг у ТОВ «Юридична фірма «Гамбіт» (сума ПДВ - 6.328,66грн.), придбання послуг з оренди складського приміщення у ТОВ ВЛОП «Медиком» (сума ПДВ - 302,11грн.).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам ч. 3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

По епізоду включення до складу бюджетного відшкодування з ПДВ суми податку в розмірі 101,00грн. за оплату вартості послуги з пасажирського перевезення.

Правовідносини з приводу формування податкового кредиту з ПДВ врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З положень наведеної норми закону слідує, що законодавець передбачив можливість формування податкового кредиту виключно за господарськими операціями, в межах яких здійснюється придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання в господарській діяльності.

Суд відзначає, що положення Закону України «Про ПДВ» не містять визначення господарської діяльності, а тому, керуючись ч.7 ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне застосувати при вирішенні спору визначення господарської діяльності, що наведено в п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де указано, що під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Фактичні обставини спірних правовідносин по даному епізоду, а саме: включення ТОВ "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" до бюджетного відшкодування з ПДВ суми податку в розмірі 101,00грн., оплачену у складі вартості послуг з пасажирського перевезення керівника ТОВ до м. Києва та в зворотньому напрямку на виклик слідчого податкової міліції, сторонами по справі визнаються, стосовно таких обставин не існує спору.

Аналізуючи приписи Кримінально-процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, суд доходить висновку, що згідно з названими актами законодавства суб'єктом кримінальної відповідальності є фізична особа (громадянин). Юридична особа не наділена законодавцем матеріальним інтересом щодо вирішення питання про притягнення керівника цієї юридичної особи до кримінальної відповідальності.

За таких обставин, слід дійти висновку, що поїздки керівника до м. Києва на виклик слідчого податкової міліції відбувались на виконання вимог КПК України і до господарської діяльності ТОВ як суб'єкта господарювання жодного відношення не мають.

Отже, в задоволенні позову по даному епізоду належить відмовити, так як зібраними по справі доказами не спростовується висновок Ізюмської ОДПІ про безпідставне включення до складу бюджетного відшкодування 101,00грн. податку.

По епізоду включення до складу бюджетного відшкодування з ПДВ суми податку в розмірі 6.328,66грн. за оплату вартості юридичних послуг.

За матеріалами справи між позивачем, ТОВ «Міжнародний торговий дім «Ізюмський оптико-механічний заводів якості замовника) та ТОВ «Юридична фірма «Гамбіт» (в якості виконавця) 10.10.2007р. було укладено договір №7, предметом якого є надання правової допомоги.

З посиланням на вказаний договір було складено акти виконаних робіт №№ ОУ-0000008, ОУ - 0000012, ОУ - 0000014 та виписано податкові накладні № 8 від 15.06.2010 р., № 9 від 30.06.2010 р. суми ПДВ за якими включені ТОВ до зменшеної спірним податковим повідомленням-рішенням суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Суд відзначає, що в силу приписів п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відтак за своєю правовою суттю належить до кола документів, які визначені законодавцем як первинні.

Вимоги до змісту первинних документів визначені п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», де вказано, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджуючи надані позивачем на підтвердження отримання послуг за договором від 10.10.2007р. №7 документи, суд керується ст..86 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3), і доходить до висновку, що перелічені вище акти приймання-передачі послуг носять загальний характер, що не дозволяє визначити ані зміст, ані обсяг господарської операції, на підтвердження якої ці акти були складені. А відтак, ці акти та податкові накладні не можуть безумовно підтверджувати факту отримання позивачем послуг.

Окрім того, матеріали справи не містять і доказів наявності у позивача, ТОВ «Міжнародний торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод» об'єктивної потреби у придбанні послуг за зазначеним договором, яка б була зумовлена необхідністю організації господарської діяльності.

Таких доказів позивач до суду не подав, хоча суд з метою виконання вимог ст. 11 та ст.69 КАС України щодо офіційного з'ясування всіх обставин у справі неодноразово витребовував ці документи у позивача, про що постановляв протокольні ухвали.

Проте, винесені судом протокольні ухвали про витребування доказів залишились не виконаними з боку позивача.

За таких обставин, в задоволенні позову по даному епізоду належить відмовити, так як зібраними по справі доказами не спростовується висновок Ізюмської ОДПІ про безпідставне включення до складу бюджетного відшкодування 6328,66 грн. податку за оплату вартості юридичних послуг.

По епізоду включення до складу бюджетного відшкодування з ПДВ суми податку в розмірі 302,11 грн. за оплату вартості послуг оренди складського приміщення.

За матеріалами справи між позивачем, ТОВ «Міжнародний торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод» (в якості орендаря) та ТОВ «Виробниче лікувально - оздоровче підприємство «Медиком» (в якості орендодавця) 30.10.2009 р. було укладено договір орен6ди № ДГ-2 , предметом якого є надання послуг з оренди складських приміщень.

З посиланням на вказаний договір було виписано податкову накладну № 5 від 22.06.2010р. суму ПДВ за якою включено ТОВ до зменшеної спірним податковим повідомленням-рішенням суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

В судовому засіданні представник позивач визнав, що фактичного зберігання товару в орендованому складському приміщенні не відбувалось, весь товар знаходився в кабінеті директора.

Отже, відсутній факт використання позивачем послуги з оренди складського приміщення у власній господарській діяльності, що згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» виключає можливість віднесення ПДВ, нарахованого на вартість цієї послуги на збільшення податкового кредиту з ПДВ та суми бюджетного відшкодування.

За таких обставин, в задоволенні позову по даному епізоду належить відмовити, так як зібраними по справі доказами не спростовується висновок Ізюмської ОДПІ про безпідставне включення до складу бюджетного відшкодування 302.11грн.

Стосовно вимоги про визнання протиправними дій в частині зменшення залишку від'ємного значення з ПДВ

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як з'ясовано судом у спірних правовідносинах відповідачем не вчинялось жодних дій та не приймалось жодного рішення про зменшення залишку від'ємного значення з ПДВ в сумі 1.435,00грн.

Зазначений висновок відповідача викладений лише в акті перевірки від 30.09.2010р. №1298/070/33327213, який за своєю суттю та правовими наслідками не покладає на позивача як платника ПДВ будь-яких обов'язків та не впливає жодним чином на права позивача як платника податків, так як не є рішенням суб'єкта владних повноважень.

За таких обставин, позов в даній частині вимог належить залишити без задоволення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.10.2010 року № 0000020700/0 не обґрунтовані, оскільки правомірність заявлених вимог не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.

Керуючись ст.ст.8, 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 94, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 15.10.2010 року № 0000020700/0 відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

3. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 07.02.2011 року.

СуддяСтаросєльцева О.В.