Постанова № 13716660, 05.01.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5845/10/1770

05 січня 2011 року 17год. 04хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Солтис В.В.

відповідача: представник Невідомський О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Лілія Капітал"

доКузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

08.12.2010 року Приватне підприємство "Лілія Капітал" (далі ПП "Лілія Капітал") звернулося в суд з адміністративним позовом до Кузнецовської обєднаної державної податкової інспекції (далі до Кузнецовська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000981650/0-6242, №0001041550/0-6244 від 24.10.2010 року.

29.12.2010 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, за змістом якої ПП "Лілія Капітал" додатково просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0001081650/0 від 20.12.2010 року. Вказана заява прийнята ухвалою суду від 05.01.2011 року до спільного розгляду в судовому засіданні 05.01.2011 року з огляду на згоду представника відповідача та на відсутність з його боку клопотань про необхідність підготуватись до справи у зв'язку зі зміною позивачем позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, суду пояснив, що відповідачем проведені невиїзні документальні перевірки ПП "Лілія Капітал", за результатами яких зафіксовано порушення вимог п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, тобто порушення терміну сплати податкових зобов'язань, а саме по податку на прибуток підприємств та по податку на додану вартість. Однак, на думку позивача, зазначений висновок податкового органу є безпідставними, оскільки узгоджене податкове зобов'язання, яке було визначене позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартали 2010 року, як і узгоджені податкові зобов'язання по податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року сплачені вчасно, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.11.2010 року, 29.10.2010 року та 29.11.2010 року, відповідно. Проте, відповідач зарахував вказані суми не в рахунок сплати узгоджених податкових зобов'язань за вказані в платіжних дорученнях періоди, а в рахунок сплати податкового боргу в порядку календарної черговості, внаслідок чого і нарахував зазначені суми штрафних санкцій. З такими діями Кузнецовської ОДПІ позивач не погоджується, так як вважає, що законодавством податковому органу не надано право змінювати призначення платежу шляхом зміни податкових зобов'язань в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. За наведеного, просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що зазначений п.7.7. ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року механізм зарахування є єдиним для всіх платників податків та органів державної податкової служби України. Також зазначив, що незважаючи на бажання платника податків спрямувати кошти на сплату поточних надходжень всупереч законодавчо встановленій черговості зарахування таких платежів у рахунок погашення податкового боргу, податкові органи мають правові підстави здійснювати зарахування таких податкових платежів в автоматичному режимі. Оскільки станом на день сплати позивачем по його особовому рахунку обліковувався податковий борг, що виник раніше на підставі узгодженого податкового зобовязання за податковими повідомленнями-рішеннями №0000382350/0 та №0000402350/0 від 28.09.2010 року, вказана сума була зарахована на його часткове погашення і на розмір такого погашення нараховано штрафні санкції. На таких підставах просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

За відомостями відповідача, які визнаються сторонами, ПП "Лілія Капітал" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кузнецовської міської ради 09.08.2006 року та перебуває на обліку як платник податків у Кузнецовській ОДПІ з 17.08.2006 року.

28.09.2010 року Кузнецовською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000382350/0, згідно якого ПП "Лілія Капітал" нараховано податкове зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств", в розмірі 12211 грн. за основним платежем та 6106 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення №0000402350/0, згідно якого ПП "Лілія Капітал" нараховано податкове зобовязання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" в розмірі 6109 грн. за основним платежем та 3055 грн. за штрафними санкціями. Вказані податкові повідомлення-рішення 29.10.2010 року оскаржені ПП "Лілія Капітал" в судовому порядку (а.с.42). Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.11.2010 року в позові відмовлено, однак вказане рішення станом на 05.01.2011 року законної сили не набрало (а.с.43-45).

З матеріалів справи вбачається, що 20.10.2010 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний календарний період в розмірі 2463,00 грн. (а.с.34-37). Згідно платіжного доручення №233 від 29.10.2010 року вказана сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена, при цьому, в платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу, а саме: "Податок на додану вартість за вересень 2010 року згідно декларації. В бюджет перераховується повністю." (а.с.10).

09.11.2010 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за III квартали 2010 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний податковий період в розмірі 2527,00 грн. (а.с.32-33). Згідно платіжного доручення №240 від 19.11.2010 року вказана сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена, при цьому, в платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу, а саме: "Податок на прибуток приватних підприємств за III квартал 2010 року згідно декларації." (а.с.11).

22.11.2010 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний календарний період в розмірі 3125,00 грн. (а.с.28-31). Згідно платіжного доручення №257 від 29.11.2010 року вказана сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена, при цьому, в платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу, а саме: "Податок на додану вартість за жовтень 2010 року згідно декларації. В бюджет перераховується повністю." (а.с.27).

Судом встановлено, що 23.11.2010 року відповідачем щодо позивача проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати платежів до бюджету, за результа-тами якої складено акт №499/15-135/34445591/169, за змістом якого вбачається про встановлення порушень вимог п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, а саме: порушення терміну сплати податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств та по податку на додану вартість (а.с.8).

Згідно розрахунку штрафних санкції, що є додатком до вказаного акту перевірки, сума штрафної санкції в розмірі 505,40 грн. розрахована як 20% від суми податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0000382350/0 від 28.09.2010 року, та сплачений в розмірі 2527,00 грн. із затримкою на 39 днів - згідно з платіжним дорученням №240 від 19.11.2010 року, а сума штрафної санкції в розмірі 246,40 грн. розрахована як 10% від суми податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0000402350/0 від 28.09.2010 року, сплаченого в розмірі 2464,00 грн. із затримкою на 18 днів - згідно з платіжним дорученням №233 від 29.10.2010 року (а.с.9).

24.10.2010 року Кузнецовською ОДПІ на підставі вказаного акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000981650/0-6242, яким до позивача, за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 1246,40 грн. (а.с.6) та №0001041550/0-6244 від 24.10.2010 року, яким до позивача, за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств застосовано штраф у розмірі 505,40 грн. (а.с.7).

07.12.2010 року відповідачем щодо позивача проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати платежів до бюджету, за результатами якої складено акт №522/178/15-135/34445591, за змістом якого вбачається про встановлення порушень вимог п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, а саме: порушення терміну сплати податкового зобовязання по податку на додану вартість (а.с.38-39).

Згідно розрахунку штрафних санкції, що є додатком до вказаного акту перевірки, сума штрафної санкції в розмірі 624,23 грн. розрахована як 20% від суми податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0000402350/0 від 28.09.2010 року, сплаченого в розмірі 3121,13 грн. із затримкою на 49 днів - згідно з платіжним дорученням №257 від 29.11.2010 року (а.с.40).

20.12.2010 року Кузнецовською ОДПІ на підставі вказаного акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0001081650/0, яким до позивача, за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 624,23 грн. (а.с.26).

В силу вимог пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації. В свою чергу, пп.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю, - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до пп.7.8.1. п.7.8. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97- ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, податковим періодом для ПДВ визначено один календарний місяць. А згідно з п.11.1 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, - податковими періодами для податку на прибуток є календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Відтак, для сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість за вересень 2010 року, граничним терміном сплати є 30 жовтня 2010 року, з податку на додану вартість за жовтень 2010 року - 30 листопада 2010 року, а для сплати податкового зобовязання з податку на прибуток за III квартали 2010 року 20 листопада 2010 року.

Фактично позивачем податки за вказані періоди до бюджету сплачено 29.10.2010 року, 29.11.2010 року та 19.11.2010 року, відповідно, тобто у встановлені законодавством терміни.

Проте, відповідач на підставі п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, зарахував сплачені суми не в рахунок сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за вказані у платіжних дорученнях періоди, а в рахунок сплати податкового боргу в порядку календарної черговості, а саме податкового боргу, що виник на підставі податкових повідомлень-рішень №0000382350/0 та №0000402350/0 від 28.09.2010 року.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення, за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Як визначено пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку, а грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України "Про Національний банк України" №679-XIV від 20.05.1999 року систему, порядок і форми платежів визначає Національний банк України.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, який на момент існування відповідних правовідносин був спеціальним законом з питань оподаткування і установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, було визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів відсутня зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону, податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, суд вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, було проведено неправомірно.

З аналізу норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час виникнення та існування спірних правовідносин, якими встановлювалась відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень вичерпний і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону. Отже, чинним на той час законодавством України не передбачалося застосування спеціальних заходів відповідаль-ності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків повинні вживатися передбачені законодавством заходи примусового стягнення податкового боргу.

Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України №358/13/13-09 від 17.03.2009 року.

Враховуючи вищевикладене, ту обставину, що штрафна санкція, застосована до позивача податковим повідомленням-рішенням №0000981650/0-6242 від 24.10.2010 року розрахована як санкція за порушення на 18 днів граничного строку сплати частини узгодженого податкового зобовязання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0000402350/0 від 28.09.2010 року, за рахунок самостійної зміни податковим органом призначення платежу в платіжному дорученні позивача, яке ним оформлялося та подавалося в банк для оплати узгодженого податкового зобовязання, визначеного у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, таке рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а відтак підлягає скасуванню. Аналогічним чином, це стосується і податкового повідомлення-рішення №0001081650/0 від 20.12.2010 року, винесеного за рахунок самостійної зміни податковим органом призначення платежу в платіжному дорученні позивача, яке ним оформлялося та подавалося в банк для оплати узгодженого податкового зобовязання, визначеного у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

Штрафна санкція, застосована до позивача податковим повідомленням-рішенням №0001041550/0-6244 від 24.10.2010 року розрахована як санкція за порушення на 39 днів граничного строку сплати частини узгодженого податкового зобовязання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0000382350/0 від 28.09.2010 року також за рахунок самостійної зміни податковим органом призначення платежу в платіжному дорученні позивача, яке ним оформлялося та подавалося в банк для оплати узгодженого податкового зобовязання, визначеного у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за III квартали 2010 року, тому вказане рішення також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а відтак підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов про скасування податкового повідомлення-рішення №0001041550/0-6244 від 24.10.2010 року, згідно якого ПП "Лілія Капітал" нараховано штрафну санкцію з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 505,40 грн., податкового повідомлення-рішення №0000981650/0-6242 від 24.10.2010 року, згідно якого ПП "Лілія Капітал" нараховано штрафну санкцію з податку на додану вартість у розмірі 246,40 грн. та податкового повідомлення-рішення №0001081650/0 від 20.12.2010 року, згідно якого ПП "Лілія Капітал" нараховано штрафну санкцію з податку на додану вартість у розмірі 624,23 грн. підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Кузнецовської об'єднанї державної податкової інспекції №0001041550/0-6244 від 24.10.2010 року, згідно якого Приватному підприємству "Лілія Капітал" нараховано штрафну санкцію з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 505,40 грн., №0000981650/0-6242 від 24.10.2010 року, згідно якого Приватному підприємству "Лілія Капітал" нараховано штрафну санкцію з податку на додану вартість у розмірі 246,40 грн. та №0001081650/0 від 20.12.2010 року, згідно якого Приватному підприємству "Лілія Капітал" нараховано штрафну санкцію з податку на додану вартість у розмірі 624,23 грн.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства "Лілія Капітал" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.