Ухвала суду № 137158008, 03.06.2026, Тетіївський районний суд Київської області

03.06.2026 Справа № 940/966/26

Провадження по справі № 2/940/694/26

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2026 року суддя Тетіївського районного суду Київської області Мандзюк С.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бобокала Романа Борисовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та розпискою,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бобокал Р.Б. звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та розпискою.

Разом із позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить:

1. Вжити заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики від 22.12.2025 року та розпискою від 15.05.2026 року;

2. Накласти арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих банківських рахунках ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), в межах загальної суми позовних вимог та судових витрат, а саме: 312 200,02 доларів США (або еквіваленту у гривні за курсом НБУ на день виконання) та 23 844,48 гривень;

3. Накласти арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих банківських рахунках ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ), в межах загальної суми позовних вимог та судових витрат, а саме: 312 200,02 доларів США (або еквіваленту у гривні за курсом НБУ на день виконання) та 23 844,48 гривень;

4. Накласти арешт (із забороною відчуження) на рухоме майно, нерухоме майно та корпоративні права (частки в статутних капіталах юридичних осіб), що належать на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зокрема на 100% часток у статутному капіталі ТОВ "ЗАВОД "ЕКОРМ" (код 37483493) та 100% часток у статутному капіталі ТОВ "СКИБИНЕЦЬКА ФЕРМА" (код 44930030), в межах загальної суми позовних вимог та судових витрат, а саме: 312 200,02 доларів США (або еквіваленту у гривні за курсом НБУ на день виконання) та 23 844,48 гривень;

5. Накласти арешт (із забороною відчуження) на рухоме майно, нерухоме майно та корпоративні права (частки в статутних капіталах юридичних осіб), що належать на праві власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), зокрема на частку в статутному капіталі ТОВ "СКИБИНЕЦЬКА БІЙНЯ" (код 45091807), в межах загальної суми позовних вимог та судових витрат, а саме: 312 200,02 доларів США (або еквіваленту у гривні за курсом НБУ на день виконання) та 23 844,48 гривень. Встановити, що загальна сукупна вартість арештованих грошових коштів, рухомого/нерухомого майна та корпоративних прав, визначених у пунктах 2, 3, 4 та 5 цієї заяви, не може перевищувати загальної суми заявлених позовних вимог та судових витрат, а саме: 312 200,02 доларів США (або еквіваленту у гривні за курсом НБУ на день виконання) та 23 844,48 гривень.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що оскільки подано позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за договором позики від 22.12.2025 та розпискою від 15.05.2026, а загальна ціна позову становить 312200,02 доларів США (що включає основний борг та 3 відсотки річних) і до стягнення заявлено 23844,48 грн понесених судових витрат, відтак зазначена сума заборгованості є надзвичайно значною та істотною, що об`єктивно підвищує ризики ухилення боржників від її сплати.

Також необхідність негайного вжиття заходів забезпечення позову щодо активів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обґрунтовується ризиком відчуження ними активів, оскільки відповідачі свідомо ухиляються від добровільного виконання грошових зобов`язань. Після настання строків повернення грошових коштів (20.01.2026 року за договором позики та 30.05.2026 року за розпискою), відповідачі жодних дій для погашення заборгованості не вчинили. Тривале ігнорування обов`язку з повернення такої значної суми коштів є формою недобросовісної поведінки та прямим свідченням небажання боржників добровільно врегулювати спір. Крім того, згідно з Інформаційною довідкою (Додаток № 13 до позову) та відомостями (додаток № 14 до позову), відповідачі володіють значним обсягом ліквідних активів, які можуть бути відчужені в найкоротші строки, зокрема: - відповідач ОСОБА_2 володіє корпоративними правами у ТОВ "ЗАВОД "ЕКОРМ" та ТОВ "СКИБИНЕЦЬКА ФЕРМА", транспортними засобами (Dodge Ram1500, Isuzu Nqr 71p, Chevrolet Sport van, Renault Master), а також численними об`єктами нерухомості та земельними ділянками; відповідач ОСОБА_3 володіє корпоративними правами у ТОВ "СКИБИНЕЦЬКА БІЙНЯ", преміальними транспортними засобами (Infiniti QX50, Nissan Rogue, Renault Master, Renault Kangoo), а також низкою об`єктів нерухомості та земельних ділянок.

Крім того, представник позивача в якості доказів на підтвердження ризиків щодо можливих намірів боржників відчужити активи покликається на відомості з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, в якому міститься запис від 15.12.2025 про передачу ОСОБА_2 транспортного засобу у приватну заставу на користь іншої фізичної особи. Аналогічно, щодо майна ОСОБА_3 наявні системні записи про передачу автомобілів у приватні застави третім особам (зокрема, обтяження зареєстровані 08.04.2025 та 05.08.2025). Оскільки зазначені дії були вчинені відповідачами вже в період укладення боргових правочинів та існування зобов`язань перед позивачем, відтак такі дії є підготовчими заходами до виведення активів з під можливого примусового стягнення.

За таких обставин, представник заявника вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому, а вжиття заходів забезпечення позову у справі сприятиме ефективному захисту порушених прав та інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Так, відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із пунктами 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Водночас, особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 наголосила, що при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Так, зі змісту поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що між сторонами виник спір з приводу невиконання відповідачем ОСОБА_2 грошового зобов`язання за договором позики від 22.12.2025 та розпискою від 15.05.2026.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник заявника зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду та перетворить право позивача на судовий захист на ілюзію.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову, при цьому обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

З огляду на викладене також слід зазначити, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування та доцільності вжиття кожного з таких заходів.

Разом з тим, заявником не надано достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, зокрема, наприклад, реалізація майна або закриття рахунків чи підготовчі дії до його реалізації або закриття старих рахунків та відкриття нових, що унеможливить чи утруднить виконання судового рішення.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 25.09.2019 року у справі № 320/3560/18 зазначено, що суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Разом з тим, у заяві про забезпечення позову відсутні відомості про наявність у відповідача рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті.

Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Разом з тим, в ході розгляду заяви про забезпечення позову судом встановлено, що раніше, а саме ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 22 квітня 2026 року у справі № 940/656/26 (провадження №2/940/539/26) було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 24.02.2025 року в сумі 50984,63 доларів США в національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день виконання рішення суду та призначено підготовче засідання на 14 годину 00 хвилин 04 травня 2026 року.

Крім того, ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 22 квітня 2026 року, було задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову та накладено арешт на: грошові кошти, що містяться на всіх відкритих банківських рахунках ОСОБА_2 в межах загальної суми позовних вимог та судових витрат, а саме: 50984,63 доларів США (або еквівалентої у гривні за курсом НБУ на день виконання) та 27344,48 гривень; рухоме майно, нерухоме майно та корпоративні права (частки в статутних капіталах юридичних осіб), що належать на праві власності ОСОБА_2 , зокрема на 100% часток у статутному капіталі ТОВ «ЗАВОД «ЕКОРМ» (код 37483493) та 100% часток у статутному капіталі ТОВ «СКИБИНЕЦЬКА ФЕРМА» (код 44930030), в межах загальної суми позовних вимог та судових витрат, а саме: 50984,63 доларів США (або еквівалентої у гривні за курсом НБУ на день виконання) та 27344,48 гривень.

Зі змісту вищевказаної ухвали Тетіївського районного суду Київської області від 22 квітня 2026 року вбачається, що сторона позивача в обґрунтування підстав вжиття заходів забезпечення позову вказувала, що невжиття таких зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду та перетворить право позивача на судовий захист на ілюзію, оскільки відповідач ОСОБА_2 тривалий час свідомо ухиляється від добровільного виконання грошового зобов`язання, проігнорував письмову адвокатську вимогу про повернення боргу, ухилившись від її отримання у відділенні поштового зв`язку та володіє значним обсягом ліквідних активів, які можуть бути відчужені в найкоротші строки. Особливу увагу позивач звертав на наявність намірів боржника, оскільки в Реєстрі обтяжень рухомого майна міститься запис від 15.12.2025 року про передачу відповідачем транспортного засобу Renault Master у приватну заставу. Зазначена дія була вчинена відповідачем вже в період існування простроченої заборгованості перед позивачем, тому такі дії позивач кваліфікує як підготовчі заходи до виведення активів з-під можливого примусового стягнення.

Разом з тим, ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року за заявою представника позивача адвоката Бобокала Р.Б. позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики було залишено без розгляду та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді Тетіївського районного суду Київської області від 22.04.2026 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих банківських рахунках ОСОБА_2 в межах загальної суми позовних вимог та судових витрат, а саме 50 984,63 доларів США (або еквівалентої у гривні за курсом НБУ на день виконання) та 27 344,48 гривень, а також накладення арешту (із забороною відчуження) на рухоме майно, нерухоме майно та корпоративні права (частки в статутних капіталах юридичних осіб), що належать на праві власності ОСОБА_2 , зокрема на 100% часток у статутному капіталі ТОВ «ЗАВОД «ЕКОРМ» (код 37483493) та 100% часток у статутному капіталі ТОВ «СКИБИНЕЦЬКА ФЕРМА» (код 44930030), в межах загальної суми позовних вимог та судових витрат, а саме: 50 984,63 доларів США (або еквівалентої у гривні за курсом НБУ на день виконання) та 27 344,48 гривень.

Враховуючи вказані обставини, суд критично оцінює доводи представника позивача, викладені у заяві про забезпечення позову про те, що відповідачі зокрема, ОСОБА_2 , дізнавшись про подання позову, можуть протягом одного робочого дня перереєструвати частки у статутних капіталах ТОВ або зняти грошові кошти з рахунків, оскільки 22.04.2026 уже вживалися заходи забезпечення позову та накладався арешт на нерухоме, рухоме майно і корпоративні права, що належать на праві власності ОСОБА_2 , які 04.05.2026 (тобто через декілька днів) були повністю скасовані за заявою представника позивача адвоката Бобокала Р.Б., у тому числі і про залишення позовної заяви без розгляду.

Однак, попри очевидну обізнаність ОСОБА_2 про факт вжиття судом 22.04.2026 заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне йому майно та права, а також його неминучу обізнаність про подальше скасування 04.05.2026 судом вжитих заходів забезпечення, останнім не було здійснено будь-яких заходів, які можуть бути розцінені судом, як реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, із заяви про забезпечення позову вбачається, що представник позивача покликається на тривале невиконання відповідачами зобов`язань за договором від 22.12.2025, строк виконання зобов`язання за яким настав 20.01.2026, однак одночасно вказує, що 15.05.2026 цей же позивач надав відповідачу ОСОБА_2 ще одну позику на 42 000 доларів США зі строком повернення 30.05.2026, при цьому до заяви про забезпечення позову копію розписки не долучено.

Вказані обставини, на переконання суду, навіть з точки зору стороннього спостерігача, викликають певні складнощі в розумінні дійсності намірів сторін вказаних правовідносин, а тому можуть бути повністю встановлені та належно оцінені лише при розгляді справи по суті після відкриття провадження у справі.

Більш того, суд зазначає, що строк виконання зобов`язання за розпискою від 15.05.2026 був встановлений до 30.05.2026, а судовий збір за подання позову фактично сплачений до настання вказаного строку, тобто раніше дати настання строку виконання грошового зобов`язання за розпискою, при тому, що заява про забезпечення позову мотивована саме тривалим простроченням виконання боржником грошового зобов`язання.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (рішення у справі Брумареску, п. 78).

За таких обставин, з огляду на те, що забезпечення позову є виключним процесуальним заходом і повинно застосовуватись лише за наявності доведених ризиків, а обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає саме у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову, при цьому обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позов, суд дійшов висновку, що заявником не надано достатніх доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняють дії, спрямовані на відчуження належного їм майна та виведення коштів, а заява не містить конкретного обґрунтування фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність накладення арешту. Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ускладнення виконання або невиконання рішення суду та наявність між сторонами боргових зобов`язань, з огляду на обставини цієї справи, без наведення, з посиланням на докази, відповідного обґрунтування на даний час, не є достатньою підставою для задоволення судом заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 149-153, 353-354 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бобокала Романа Борисовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та розпискою - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Дата складення повного тексту ухвали: 05 червня 2026 року.

Суддя С.В.МАНДЗЮК