Ухвала суду № 137158009, 05.06.2026, Тетіївський районний суд Київської області

05.06.2026 Справа № 940/2265/25

Провадження по справі № 6/940/42/26

У Х В А Л А

Іменем України

05 червня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі судді Мандзюка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін заяву представника заявниці ОСОБА_1 - адвоката Неживка Ігоря Вікторовича про зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільній справі,

встановив:

Представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Неживок І.В. Ігоря Вікторовича звернувся до суду з заявою, в якій просить зобов`язати боржника ОСОБА_2 подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільній справі №940/2265/25, що виникла із сімейних правовідносин.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 23.03.2026 у справі № 940/2265/25 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме відібрано у ОСОБА_2 дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернуто ОСОБА_1 . Допущено негайне виконання рішення суду в частині відібрання дитини ОСОБА_3 . Рішення суду набрало законної сили 05.05.2026.

З приводу примусового виконання зазначеного рішення суду стягувач ОСОБА_1 звернулась до Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яким 24.03.2026 відкрито виконавче провадження № 80592027. Ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження 8Е1БЕ9ДАГ4Б9, адреса для ознайомлення та онлайн-оплати: https://asvpweb.minjust.gov.ua/.

Разом з тим зауважено, що з 23.03.2026 ОСОБА_2 умисно, свідомо не виконує рішення суду. Як наслідок, в межах виконавчого провадження, 02.04.2026 ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за невиконання рішення суду. 01.05.2026 ОСОБА_2 повторно притягнуто до відповідальності за невиконання рішення суду.

Попри відкриття виконавчого провадження, боржник ОСОБА_2 рішення суду не виконує, що на думку представника заявниці, є підставою для звернення до суду з заявою про зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільній справі що виникла із сімейних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 453-2 ЦПК України суд розглядає заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 453-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу.

Суд вважає за можливе розглянути заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення в порядку письмового провадження, клопотання про розгляд заяви у судовому засіданні не надходило.

Вирішуючи питання щодо зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільній справі, суд дійшов такого висновку.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах, що виникають із сімейних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 статті 453-1 ЦПК України стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 453-2 ЦПК України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Так, судом встановлено, що рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 23.02.2026 у цивільній справі № 940/2265/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Тетіївської міської ради, про відібрання дитини, позов задоволено та ухвалено відібрати у ОСОБА_2 дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернути його матері ОСОБА_1 . Допущено негайне виконання рішення суду в частині відібрання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду набрало законної сили 05.05.2026.

Згідно з матеріалами виконавчого провадження № 80592027, на підставі виконавчого листа № 2/940/57/26, виданого 23.03.2026 Тетіївським районним судом Київської області про відібрання у ОСОБА_2 дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернення його матері ОСОБА_1 , старшим державним виконавцем Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80592027.

02.04.2026 у межах зазначеного виконавчого провадження, зокрема, за невиконання вимог виконавчого листа винесено постанову про накладення на ОСОБА_2 штрафу у сумі 1700,00 грн, в якій зазначено, що: «01.01.2026 при виїзді за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , відмовився виконати рішення суду та повернути дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . На територію домоволодіння боржник не надав доступу (зачинено вхідну хвіртку). Від отримання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 80592027 від 24.03.2026 також відмовився. Про адміністративну та кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду попереджений».

01.05.2026 за невиконання рішення суду винесено постанову про накладення на ОСОБА_2 штрафу на користь держави у розмірі 3400,00 грн, в якій зазначено, що: «29.04.2026 при виїзді за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , відмовився виконати рішення суду та повернути дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ».

Водночас встановлено, що на теперішній час зазначене виконавче провадження не закінчено і, відповідно, рішення суду від 23.03.2026 не виконано.

Разом з тим суд звертає увагу, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 сформувала правовий висновок, що із змісту статті 383 КАС України випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, яке зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України. Велика Палата звернула увагу, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема, надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду із такою заявою.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що його висновки, викладені в постановах, можуть застосовуватися в цивільному судочинстві, навіть якщо ці висновки сформульовані при розгляді справ в адміністративному судочинстві.

Суд зазначає, що правовою підставою для зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Оцінюючи доводи представника заявниці, якими обґрунтовано необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у сукупності з матеріалами виконавчого провадження, суд вважає, що не обґрунтовано та не наведено мотивів доцільності та необхідності застосування на даний час такого обраного виду судового контролю, як зобов`язання подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Чинне процесуальне законодавство надає суду дискреційні повноваження, застосування яких залежить від наявності належно підтверджених обставин, що свідчать про реальний ризик невиконання рішення або істотне ускладнення його виконання саме внаслідок поведінки боржника.

Судовий контроль не є альтернативою чи дублюванням процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», а застосовується у виняткових випадках, коли встановлено, що звичайні механізми примусового виконання є неефективними з причин, які свідчать про недобросовісну поведінку боржника або ухилення від виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, виконавче провадження №80592027 на теперішній час відкрите і по ньому здійснюються активні виконавчі дії, у тому числі і після подання заяви, яка є предметом розгляду.

Більш того встановлено, що органом досудового розслідування відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області за невиконання вказаного судового рішення внесено відомості до ЄРДР та здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026112030000240 від 26.05.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

З огляду на зазначене, на переконання суду, представником заявниці не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивного ризику залишення рішення невиконаним без застосування саме заходів судового контролю. Ефективність судового захисту забезпечується насамперед механізмом примусового виконання рішень, а встановлення судового контролю не може підміняти собою процедуру виконавчого провадження.

Більш того, Верховний Суд у постанові від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19 зазначив, що у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника заявниці про зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільній справі.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 18, 453-1, 453-2, 353 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви представника заявниці ОСОБА_1 - адвоката Неживка Ігоря Вікторовича про зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільній справі - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя С.В. МАНДЗЮК