Ухвала суду № 137149038, 05.06.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/13861/26 Провадження №1-кс/760/6765/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

02 червня 2026 р. м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника третьої особи стосовно майна якої вирішується питання про арешт адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Солом`янського районного суду м. Києва, клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72025111500000049, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72025111500000049, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України.

11 травня 2026 року (на підставі протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 11 травня 2026 року) клопотання та додані до нього документи були передані в провадження слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що Територіальним управлінням БЕБ у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72025111500000049 від 10.06.2025, за фактом діяльності групи осіб, які шляхом незаконного використання знака для товарів і послуг ТМ «Lavazza», чим спричиняють матеріальні збитки в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України. В подальшому ході аналізу мережі Інтернет виявлено веб-сайт який має назву «lav-shop.com.ua» та доступний за посиланням https://lav-shop.com.ua/. Також встановлено що вказаний веб-ресурс позиціонує себе як сайт на якому продається кавова продукція під виглядом оригінальної за допомогою використання бренду, а саме упаковки ТМ «Lavazza». Надалі до представників Компанії звернувся споживач зі скаргою про поганий запах і смак кави Lavazza Qualita Oro 1 кг., які придбав через Інтернет-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » що доступний за посиланням https://lav-shop.com.ua/. Також було встановлено контактний номер телефону що зазначений на сторінці Інтернет-магазину Lavazza Shop 380671131181. В подальшому встановлено, що представники вищезазначеного Інтернет-магазину здійснюють дзвінки з номеру телефону НОМЕР_1 з якого надалі приймають замовлення стосовно кавової продукції, а в подальшому здійснюють збут та продаж фальсифікованої продукції на території м. Києва, Київської області та інших областей України. Встановлено, що до серпня 2021 року Інтернет-магазин Lavazza Shop працював в домені ІНФОРМАЦІЯ_2 та його дизайн є ідентичним з дизайном Інтернет-магазину Lavazza Shop ІНФОРМАЦІЯ_3 . Надалі встановлено особу, яка здійснює відправку даної продукції за допомогою сервісу доставки «Нова Пошта» та є отримувачем коштів, нею виявився громадянин України ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , який в подальшому був вказаний як відправник. В подальшому встановлено, що контактний номер телефону НОМЕР_1 , з якого приймають замовлення кави, був одним з контактних телефонів ТОВ «ФАБРИКА КОФЕ» - ЄДРПОУ 40047348 директором якого є ОСОБА_6 РНОКПП НОМЕР_3 . В ході моніторингу виявлено, що 23.06.2023 ТОВ «ФАБРИКА КОФЕ» - ЄДРПОУ 40047348 змінило назву на ТОВ «КАВОВА КОМПАНІЯ АРТІСАН» директором якого є вищезазначена особа ОСОБА_6 . Також встановлено веб-ресурс, який доступний за посиланням https://www.fabrikacoffee.com.ua/, що містить контактний телефон, який 0442238598, який зазначається контактним телефоном для зв`язку з представниками ТОВ «ФАБРИКА КОФЕ» - ЄДРПОУ 40047348. На вище зазначеному сайті пропонується договір публічної оферти з ФОП ОСОБА_7 РНОКПП НОМЕР_4 . В ході моніторингу встановлено, що згідно за інформацією з сайту Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій ОСОБА_6 РНОКПП НОМЕР_3 є власником торгівельних марок «Fabrika kofe» (Свідоцтво України № 217656), «Fabrika» (Свідоцтво України № 219247), «Фабрика кофе» (Свідоцтво України № 280512) в тому числі для товарів 30 класу МКТП, зокрема кави. В подальшому в ході моніторингу веб-ресурсу «OLX.ua.» виявлено оголошення, щодо продажу кавової продукції під виглядом оригінальної за допомогою використання бренду, а саме упаковки ТМ «Lavazza». В ході документування попередньо встановлено причетність наступних осіб до організації та вчинення злочинну, а також уточнено їхні ролі у протиправній діяльності, а саме: ОСОБА_5 , визначає схему та способи вчинення злочинну, розподіляє функції між учасниками; ОСОБА_6 , здійснює загальне керівництво протиправної діяльності, контролює отримані кошти та приймає ключові рішення; ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , забезпечують збут незаконно виготовленої кави через локальні магазини, кав`ярні та онлайн платформи; ОСОБА_9 , оформлює замовлення кавової продукції, як оригінал та видає її за продукцію відомого виробника, надає реквізити для оплати покупцям; ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виконують оперативні дії пов`язані з вчиненням злочину (оформлення ФОП на свої анкетні дані) з метою отримання грошових коштів за реалізовану кавову продукцію та в подальшому передають кошти організаторам; ОСОБА_12 , здійснює пряме обсмаження, помел, змішування та фасування кавової продукції, контролює процеси виготовлення та формування партій кави для подальшої реалізації; ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , здійснюють транспортування сировини та готової продукції, доставляють великі партії кави замовникам. Зазначені особи можуть бути причетні до виготовлення фальсифікованої маркувальної продукції, що слугує для введення споживачів в оману та забезпечення реалізації контрафактних товарів на території України. Встановлені зв`язки між цими особами та організованим злочинним угрупованням, а також фактичні дані, отримані з відкритих джерел за допомогою мобільних додатків, витягів з інформаційних систем і результатів аналізу відомостей OSINT (ОСІНТ процес збору, аналізу та інтерпретації інформації, яка є публічно доступною, законною та етичною), підтверджують їхню участь у протиправній схемі. Розслідуванням встановлено, що продаж контрафактної продукції торговельної марки «Lavazza», що охороняється в Україні для товарів 29, 30, 31 класів Міжнародної класифікації товарів т послуг в т.ч. для кави, права на які належать компанії Luigi Lavazza S.p.A. здійснюється через інтернет магазини та подальше надсилання придбаного товару відбувається з використанням послуг ТОВ «Нова Пошта». Поміж того, відповідно до заяви ОСОБА_16 , яка надала добровільну згоду для вилучення кавову продукцію, яка була отримана в ході проведення заходів передбачених ст. 271 КПК України, а саме: Qualita ORO, в кількості 17 шт., Espresso Crema E Aroma, в кількості 15 штук, Crema E Aroma, в кількості 15 штук, замовлену 16.12.2025 через веб сайт: lav-shop.com.ua та отриману 17.12.2025 у відділенні Нової Пошти №18 за адресою: м. Київ, просп. Повітряних Сил, 66», здійснено її вилучення та проведено дослідження за участю представника потерпілого, де встановлено ряд невідповідностей до оригінальної продукції. Одночасно з цим, відповідно до висновку експерта № КСЕ-19/104-26/4309 від 09.02.2026, встановлено, що Позначення LAVAZZA (фотозображення відображено в самому висновку) що наявні на продукції, зображення якої зафіксовано у фототаблиці до протоколу додаткового огляду від 09.01.2026, є схожими настільки, що їх можна сплутати з торговельною маркою LAVAZZA за міжнародною реєстрацією № 317174, яка належить компанії Luigi Lavazza SPA. Розмір матеріальної шкоди, яку завдано компанії Luigi Lavazza SPA, внаслідок порушення прав на торгівельну марку за міжнародною реєстрацією № 317174, шляхом нанесення на продукцію, яка була вилучена, відповідно до заяви ОСОБА_16 від 17.12.2025 та зображення якої зафіксовано у фототаблиці до протоколу додаткового огляду від 09.01.2026, становить 45 455 (сорок п`ять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) гривень 52 коп. Так, 05.05.2026 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_17 (№760/9502/26), в період часу з 06 год. 56 хв. по 08 год. 22 хв., проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_18 , РНОКПП НОМЕР_5 , під час якого виявлено та вилучено наступні речі та предмети, а саме: Мобільний телефон марки iPhone 11 Pro Max, model MWHR2PM, s/n НОМЕР_6 , темно-сірого кольору. Також, 06.05.2026 вищезазначене майно, вилучене під час обшуку, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №72025111500000049 від 10.06.2025. Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном, а відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна. Так, статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Згідно з п. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до ч. 4. ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно одержане внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна. Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Незастосування такого заходу забезпечення як накладення арешту на майно яке має ознаки предметів злочину може призвести до їх знищення, приховання у зв`язку із чим буде неможливо досягти меті дієвості кримінального провадження, установлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, та доведення вини в суді, а саме: Мобільний телефон марки iPhone 11 Pro Max, model MWHR2PM, s/n НОМЕР_6 , темно-сірого кольору. У зв`язку вище викладеним, для забезпечення збереження речових доказів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та є предметом його вчинення, виникла необхідність у накладенні арешту на вказані речі, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України. Беручи до уваги те, що вилучені вищевказані речі, відповідно до ст. 98 КПК України, являються речовими доказами, з метою забезпечення збереження речових доказів, виникла необхідність у зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна. З врахуванням наведеного просив накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, шляхом заборони користування ним, розпоряджання та відчуження, яке було вилучене в ході проведення 05.05.2026 обшуку за місцем проживання ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_18 , РНОКПП НОМЕР_5 , а саме на: 1) Мобільний телефон марки iPhone 11 Pro Max, model MWHR2PM, s/n НОМЕР_6 , темно-сірого кольору.

Прокурор в судове засідання з`явився, вказане клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Представник третьої особи стосовно майна якої вирішується питання про арешт - адвокат ОСОБА_4 в судове засідання з`явився, проти задоволення клопотання заперечував, вказав що клопотання прокурора є необгрунтованим, не підтверджене належними та допустимими доказами та не відповідає вимогам ст.ст. 98, 100, 132, 170, 173 КПК України. Звернув увагу, що зі змісту самого клопотання вбачається відсутність будь-яких конкретних даних про причетність ОСОБА_14 до незаконного використання торговельної марки Lavazza. Так, на сторінках 2-3 клопотання прокурор самостійно розподіляє ролі осіб, які нібито входять до складу групи. При цьому щодо ОСОБА_14 зазначено лише, що він "здійснює транспортування сировини та готової продукції". Жодного твердження про його участь у виготовленні, фасуванні, маркуванні, збуті продукції, отриманні коштів, адмініструванні веб-ресурсів або прийнятті управлінських рішень клопотання не містить. Водночас прокурором не наведено жодного доказу того, що ОСОБА_14 усвідомлював можливе незаконне походження продукції або був обізнаний про можливе порушення прав на торговельну марку Lavazza. Сам по собі факт можливого транспортування товару не свідчить про участь особи у кримінальному правопорушенні, передбаченому ст.229 КК України. Більше того, з матеріалів клопотання не вбачається, що ОСОБА_14 перевозив саме контрафактну продукцію, а не законно виготовлений товар. Прокурор просить накласти арешт на мобільний телефон, посилаючись на те. що наг ньому нібито містяться відомості щодо виготовлення та реалізації кавової продукції. Однак такі твердження є виключно припущеннями. Матеріали клопотання не містять жодного протоколу огляду телефону, жодного протоколу зняття інформації, жодного висновку спеціаліста або експерта, жодних відомостей про виявлені повідомлення, фотографії, документи, контакти чи інші дані, які б свідчили про зв`язок телефону з предметом кримінального провадження. Таким чином, стороною обвинувачення не доведено, що вилучений телефон відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст.98 КПК України. Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять відомості, які можуть бути використані як доказ. У даному випадку прокурор не навів жодних фактичних обставин, які б підтверджували, що телефон був знаряддям кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інформацію, яка має доказове значення. Фактично єдиною підставою для арешту є формальна постанова слідчого про визнання телефону речовим доказом. Однак така постанова не може сама по собі підтверджувати відповідність майна вимогам ст.98 КПК України. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 наголосила, що слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна повинен перевіряти фактичну відповідність майна критеріям речового доказу, а не обмежуватись формальним посиланням на постанову слідчого. Крім того, постанова про визнання телефону речовим доказом є формальною та не відповідає вимогам ч.5 ст. 110 КПК України, оскільки не містить належного мотивування, фактичних підстав та доказів, які підтверджують зв`язок телефону з кримінальним правопорушенням. Також стороною обвинувачення порушено вимоги ст. 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів, затвердженої спільним наказом №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010. Передумовою визнання матеріального об`єкта речовим доказом є його огляд, фотографування та детальний опис із складанням відповідного протоколу. Матеріали клопотання не містять жодного доказу проведення огляду мобільного телефону, а тому відсутні підстави стверджувати, що він містить інформацію, яка має доказове значення для кримінального провадження. Верховний Суд у справі №760/16979/21 зазначив, що вилучення майна, яке прямо не визначене в ухвалі про проведення обшуку, потребує окремого належного обгрунтування його відповідності критеріям ст.98 КПК України. Такого обгрунтування у клопотанні прокурора немає. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що арешт майна не може грунтуватися виключно на припущеннях сторони обвинувачення та самому факті існування кримінального провадження (зокрема справа №991/3844/20). Апеляційна палата ВАКС в ухвалі від 30.04.2024 у справі №991/3202/24 зазначила, що для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів мають існувати докази, які об`єктивно пов`язують конкретну річ із кримінальним правопорушенням та підтверджують її здатність виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні. У даному випадку такого об`єктивного зв`язку стороною обвинувачення не наведено. Окремо зазначив, що прокурор формально посилається на можливість спеціальної конфіскації майна. Разом із тим клопотання не містить жодних доводів про те, що телефон є предметом кримінального правопорушення, доходом від кримінального правопорушення, набутим злочинним шляхом майном або знаряддям його вчинення. Отже, посилання на можливість спеціальної конфіскації є шаблонним та не підтверджується фактичними обставинами провадження. Відповідно до ст.173 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна зобов`язаний враховувати правову підставу арешту, можливість використання майна як доказу, розумність і співрозмірність обмеження права власності та наслідки такого арешту для власника майна. Сторона обвинувачення не довела існування потреб досудового розслідування, які виправдовували б настільки суттєве втручання у право власності ОСОБА_14 , як того вимагає ч.3 ст.132 КПК України. Таким чином, клопотання прокурора не містить належних та достатніх підстав для накладення арешту на вилучений телефон, а доводи сторони обвинувачення грунтуються виключно на припущеннях. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на мобільний телефон iPhone 11 Pro Мах, вилучений у ОСОБА_14 під час

проведення обшуку 05.05.2026 року.

Вислухавши учасників, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №72025111500000049, 10.06.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження з правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 229 КК України; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: група осіб на території Київської області в інших регіонах України, організували незаконне виробництво кавової продукції Lavazza із незаконним нанесенням торгівельних знаків, які в подальшому реалізують за допомогою інтернет ресурсів та пересилають засобами поштового зв`язку в ході чого завдали матеріальної шкоди в особливо великих розмірах (а.с. 7).

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року (справа №760/9502/26), клопотання старшого детектива Територіального управління БЕБ у Київській області ОСОБА_19 , погоджено з прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про надання дозволу на проведення обшуку іншого володіння особи, в рамках кримінального провадження №72025111500000049 від 10.06.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 229 КК України, - задоволено; надано детективам групи слідчих (групи детективів) та прокурорам групи прокурорів в кримінальному провадженні №72025111500000049 від 10.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України із залученням, за їхнім дорученням, оперативного підрозділу дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_18 , РНОКПП НОМЕР_5 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення та майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також виявлення та вилучення наступних речей, предметів та документів: відшуканні серверного обладнання та технічних засобів, за допомогою яких здійснюється адміністрування веб-ресурсів: ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ліній по виробництву фальсифікованої кавової продукції, місць зберігання сировини/зерна, макетів, зразків пакувальної тари, які використовуються правопорушниками для виготовлення фальсифікованої продукції; обладнання для виготовлення, пакування, фасування фальсифікованої продукції, у тому числі торгової марки: ТМ «Lavazza» та інших; кавової продукції з ознаками фальсифікації, у тому числі торгових марок: ТМ «Lavazza» та інших; готівкових коштів отриманих від продажу контрафактної продукції, на які не надано доказів правомірності їх походження (здобуті злочинним шляхом); оригінали та копії документів (договори, накладні, акти замовлення, ТТН, чеки) стосовного реалізації кавової продукції; матеріальних носіїв інформації, фінансово-господарської документації щодо розрахунків з клієнтами за замовлення фальсифікваної продукції; системних блоків комп`ютерів, ноутбуків та будь-якого обладнання, яке працює спільно з комп`ютерами (периферійних пристроїв, систем пристроїв) і забезпечує його додаткову функціональність, USB-модемів, електронних носіїв інформації (USB флеш-накопичувачів, карт пам`яті, накопичувачів на магнітних дисках (стаціонарних на переносних), що містять інформацію про облік клієнтів, перелік надаваних послуг та отримані платежі, мобільних телефонів, SIM-карток мобільних операторів, засоби електронного та мобільного зв`язку, засоби доступу до банківських рахунків, інші технічні засоби (у тому числі мобільні телефони, які містять листування за допомогою месенджерів «WhatsApp», «Telegram», «Viber», «Skype», «Signal») та інших; зошитів, щоденників, записних книжок, блокнотів та книг, що містять друковані та рукописні записи, чорнові записи, що містяться у блокнотах, записниках, зошитах тощо, чорнова бухгалтерія, технічні засоби із програмним забезпеченням, що використовуються для ведення бухгалтерського обліку, податкового обліку, формування і подання податкової та іншої звітності; систем -відео, -аудіо контролю, що побудовані на основі відеокамер та мікрофонів, серверів, на які передаються та записується інформація яка стосуються протиправної діяльності вищевказаних осіб (а.с.157 - 159).

Відповідно до Протоколу обшуку від 05 травня 2026 року, при проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: Мобільний телефон марки iPhone 11 Pro Max, model MWHR2PM, s/n НОМЕР_6 , темно-сірого кольору (а.с. 160 - 162).

Слідчим суддею також досліджено додані до клопотання прокурором заяву про вчинене кримінальне правопорушення (а.с. 11 - 18), Протокол допиту представника юридичної особи, яка є потерпілою від 07.11.2025 року (а.с. 20 - 30), Рапорт (а.с. 31 - 36), Протоколи допиту свідків від 30.03.2026 року, від 17.12.2025 року (а.с. 37 - 48), Протокол огляду від 17.12.2025 року (а.с. 49 - 50), Протоколи додаткового огляду від 09.01.2026 року, від 12.01.2026 року (а.с. 51 - 64), Висновок експерта №КСЕ-19/104-26/4309 від 09.02.2026 року (а.с. 65 - 68), Протокол про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 1711.2025 року (а.с. 69 - 73), Протоколи огляду від 19.01.2026 року, від 03.02.2026 року, від 10.02.2026 року, від 04.02.2026 року (а.с. 74 - 156).

При цьому, слідчий суддя зважає на те, матеріали справи не містять у собі будь яких доказів причетності ОСОБА_14 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України досудове розслідування якого здійснюється.

Слідчим суддею досліджено Рапорт головного оперуповноваженого 3-го відділу (протидії злочинам у сфері комп`ютерних систем) 1-го управління (оперативного реагування) Департаменту кіберполіції (міжрегіонльний територіальний орган) Національної поліції України капітана міліції ОСОБА_20 в якому вказано, що ОСОБА_21 здійснює транспортування сировини та готової продукції, доставляє великі партії кави замовникам (а.с. 31 - 35).

Будь яких інших доказів, які б свідчили про причетність вказаної особи до кримінального провадження, його обізнаності щодо товару, який ним перевозився, до клопотання не додано.

Надані до матеріалів справи Протоколи про проведення негласних слідчих розшукових дій стосуються інших осіб.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Як вбачається з ч. 1 ст. 168 КПК України, тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298 - 2 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов`язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 2 статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя зважає, на те що доказів визнання вилученого мобільного телефону речовим доказом у кримінальному провадженні надано до матеріалів справи не було.

Також, слідчий суддя зважає на те, що обшук було проведено 05 травня 2026 року, при цьому протоколу огляду вилученого телефону надано до матеріалів справи не було.

Прокурор в судовому засіданні вказував що відсутність на цей час огляду пов`язано з маркою телефону та захищеністю входу до нього паролем.

При цьому, у Протоколі обшуку від 05.05.2026 року вказано, що вказаний телефон містить інформацію яка містить «певні робочі переписки та має доказове значення по справі».

З вказаного протоколу обшуку вбачається що телефон не був захищений паролем, доступ до інформації яка в ньому міститься ОСОБА_14 не обмежувався.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Однак, наразі будь яких доказів на підтвердження відповідності вилученого мобільного телефона ознакам речового доказу, встановленим ст. 98 КПК України, до матеріалів справи не надано.

Слідчий суддя враховує, що будь - яке втручання у право власності має відповідати "трискладовому тесту" сформульованому у практиці Європейського суду з прав людини, а саме: бути передбачене законом, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним.

Будь - яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року).

З врахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72025111500000049, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170 - 175, 309, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72025111500000049, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України, відмовити.

Майно, яке було вилучено 05 травня 2026 року при проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: Мобільний телефон марки iPhone 11 Pro Max, model MWHR2PM, s/n НОМЕР_6 , темно-сірого кольору, - повернути власнику ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, фізичній або юридичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, підозрюваному, захиснику. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту оголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено 05 червня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1