Ухвала суду № 137149036, 05.06.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/6074/25 Провадження №2/760/1644/26

УХВАЛА

(повний текст)

«01» червня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Тесленко І. О.,

за участю секретаря судового засідання Верганівського Б.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Горьового В.В.,

представника відповідача Іванів - Магльованої І.Р.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання представника позивача - адвоката Горьового Володимира Володимировича, про витребування доказів та клопотання про допит свідка у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якої діє ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року до Солом`янського районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Горьового Володимира Володимировича, з цивільним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якої діє ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

07 березня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 11 березня 2025 року.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Остання відповідь на запит надійшла до суду 14 квітня 2025 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року справу прийнято до провадження та постановлено вищевказану справу розглядати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14 липня 2025 року клопотання представника позивача - адвоката Горьового Володимира Володимировича, про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якої діє ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - задоволено частково; витребувано в Управління у сфері державної реєстрації актів цивільного стану та проставлення апостиля Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ: 00015622) відомості про дату укладення шлюбу між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; вірогідне місце реєстрації: АДРЕСА_2 ); витребувано в Центру надання адміністративних послуг Дарницької РДА в м. Києві (адреса: 02068, м. Київ, вул. О. Кошиця, буд. 11, код ЄДРПОУ: 37388222) відомості про місце реєстрації ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ); витребувано у Державної прикордонної служби України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 26, код ЄДРПОУ: 37996391) відомості про перетин державного кордону ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; вірогідне місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; вірогідне місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) за період з 21.02.2006 року по 07.03.2025 року; витребувано через Міністерство закордонних справ України (адреса: 01018. м. Київ, Михайлівська площа, буд 1, код ЄДРПОУ: 00026620) у Генерального консульства України у м. Едмонтон (9707 110 St NW Unit #327, Edmonton, АВ Т5К 2L9) відомості про звернення ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та/або ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Генерального консульства України у м. Едмонтоні з клопотанням про залишення на постійне проживання в країні Канада. В задоволенні іншої частини клопотання, - відмовлено.

На виконання вказаної ухвали до суду надійшли витребувані докази, а саме: 16.09.2025 року, 17.09.2025 року, 22.09.2025 року - від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, 18.09.2025 року, 23.09.2025 року, 02.10.2025 року - від Міністерства закордонних справ України, 18.09.2025 року - від Міністерства юстиції України, 22.09.2025 року - від Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб, 30.09.2025 року - від Центрального відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації.

Ухвалою від 16 жовтня 2025 року у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Горьового Володимира Володимировича, про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якої діє ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - відмовлено.

Ухвалою від 02 грудня 2025 року підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якої діє ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,- закрито; призначено справу до судового розгляду по суті.

01 червня 2026 року від представника позивача до суду надійшло клопотання, яке обгрунтовано наступним. 20.05.2026 року через «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 адвоката Іванів-Магльована І.Р. надійшов Відзив на позовну заяву. З викладеного у відзиві вбачаються наступні тезиси Відповідача: «Окрім наведеного, у відповідачів немає іншого постійного місця проживання в Україні, не мають іншого житла, яке належало б їм на праві власності, ні на території України, ні за кордоном. … Звертаємо увагу суду, що позовні вимоги безпосередньо стосуються прав та інтересів малолітньої дитини. Визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, фактично призведе до позбавлення дитини єдиного зареєстрованого місця проживання в Україні та може істотно порушити її права. … Зокрема жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадку: 2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання; … Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності» Отже, виходячи з викладеного, Відповідач стверджує наступне: у Відповідача відсутнє будь-яке інше житло на території України та за її межами; малолітня ОСОБА_3 не забезпечена іншим житлом. Достовірність зазначених аргументів Відповідача має важливе значення для вирішення даної справи, проте викладення обставин справи без їх належного обґрунтування та підкріплення доказами є не більше ніж звичайні домисли. Так з матеріалів справи відомо, що до сім`ї ОСОБА_6 , крім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) - донька, відносяться ОСОБА_4 - мати, та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) - донька. Якщо Відповідач заявляє, що він та його малолітня донька ОСОБА_3 не мають іншого житла ні на території України ні за її межами, тоді постає логічне питання, де зареєстровані члени сім`ї ОСОБА_6 , а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Враховуючи, що зазначені особи не зареєстровані за спірною адресою, їх місце реєстрації здійснено за іншою адресою, що свідчить про знаходження у користуванні сім`ї ОСОБА_6 іншого житлового нерухомого майна. Також, просить суд врахувати публікації ОСОБА_4 в соціальних мережах, де остання зазначає, про отримання у власність сім`ї ОСОБА_6 житла, приватного будинку. Все викладене йде у розріз із заявами викладеними у Відзиві на позовну заяву, оскільки Відповідач заявляє про відсутність у сім`ї ОСОБА_6 житла. Враховуючи зазначене, якщо члени сім`ї ОСОБА_6 мають на праві володіння/ користування чи розпорядження житло, то доводи Відповідача про відсутність іншого житла є надання недостовірних відомостей, а отже дане питання потребує уваги суду та додаткового дослідження. Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю. Це правило діє незалежно від того, чи працював один із членів подружжя, і поширюється на всі речі, крім індивідуальних. Норма цієї статті свідчить, що суд має дослідити не тільки питання власності житла у Відповідача, а і має надати оцінку права власності на житло у членів сім`ї Відповідача, оскільки, не залежно від того, хто із членів сім`ї володіє нерухомим майном, право власності поширюється на інших членів сім`ї. Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 4 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Відповідно до ч. 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 7 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з частинами третьою, восьмою статті 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати до суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Враховуючи викладене просив: Витребувати у ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) довідку з Land Titles або Registry Office про відсутність за ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) права власності на будинок або земельну ділянку в м. Калгарі, провінція Альберта у Канаді або про відсутність іпотечних кредиторів на придбання нерухомості в м. Калгарі, провінція Альберта у Канаді; 2. Витребувати у ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) довідку з Land Titles або Registry Office про відсутність за ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) права власності на будинок або земельну ділянку в м. Калгарі, провінція Альберта у Канаді або про відсутність іпотечних кредиторів на придбання нерухомості в м. Калгарі, провінція Альберта у Канаді; 3. Витребувати у ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відомості про місце реєстрації ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на території України.

Також, 01 червня 2026 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про допит свідка, яке обґрунтоване наступним. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша-третя статті 13 ЦПК України). При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частини перша - друга статті 174 ЦПК України). Відповідно до частини першої, пунктів 5, 6 частини третьої, пункту 1 частини п`ятої статті 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити, зокрема, заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, а також перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання. До відзиву додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. У частинах сьомій, восьмій статті 178 ЦПК України зазначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно з частинами третьою, восьмою статті 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати до суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Так, чинна редакція Цивільного процесуального кодексу, прямо закріплює низку обов`язків учасників процесу у сфері доказування, до яких належать: по-перше, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (п. 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК); по-друге, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК); по-третє, надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні (п. 5 ч. 2 ст. 43 ЦПК). Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в цивільному процесі, розширення дискреційних повноважень суду за рахунок можливості збирати докази за власною ініціативою у випадках, коли має місце недобросовісне здійснення процесуальних прав або невиконання обов`язків щодо доказів видається цілком обґрунтованим та дієвим засобом боротьби із недобросовісною процесуальною поведінкою сторони в інтересах збереження балансу між приватними та публічними інтересами під час відправлення правосуддя в цивільних справах. Так, Одним із проблемних питань є можливість роз`єднання сім`ї, коли заявляються позовні вимоги про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням до однієї особи (наприклад матері) без заявлення таких вимог до інших членів сім`ї (дітей відповідача). На сьогодні у касаційному суді склалась різна практика з приводу вказаного питання. 1.1. Так, постановою ВС від 15.04.2020 року по справі № 623/2055/18 скасовано постанову апеляційного суду про відмову у позові та залишено без змін рішення суду першої інстанції в редакції постанови ВС про задоволення позовних вимог про визнання Особи 1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Постанова мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково вважав, що вирішення питання про зняття з реєстраційного обліку Особи 1 (сина позивача) без вирішення питання про зняття з реєстрації Особи 2 (онука позивача), не відповідає вимогам закону. Так, ВС вказав, що судом першої інстанції встановлено, що Особа 1 дійсно тривалий час, з 2014 року, не проживає в належному позивачеві будинку без поважних причин, що не спростовано відповідачем. Вказані дії відповідача не дають змоги оформити позивачу субсидію, через що він вимушений самостійно нести тягар утримання майна. Отже правильними є висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання Особи 1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстрації підлягають задоволенню, однак помилковим є висновок суду щодо підстав позову, оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню саме з підстав ч. 2 ст. 405 ЦК України у зв`язку з не проживанням відповідача у житловому приміщенні понад один рік без поважних причин. 1.2. Однак постановою ВС від 09.10.2019 року по справі № 615/1636/17 залишено без змін постанову апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання Особи 1 таким, що втратив право користування вказаним житловим приміщенням, шляхом зняття його з реєстраційного обліку та виселення. Постанова мотивована тим, що виселення із будинку одного лише Особи 1 без його дружини та дитини спричинить роз`єднання сім`ї, що становитиме втручання у право на повагу до сімейного життя у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином вказане питання залишається дискусійним, у зв`язку з чим розгляд питання про втрату права користування потребує детального дослідження, встановлення фактів, які без участі Відповідачів встановити неможливо. Як вбачається із судової практики, суд має встановити, яким чином втрата права користування житлом вплине на сім`ю Відповідача, для чого потрібно встановити позицію Відповідачів та членів його сім`ї. 1.3. Постановою ВС від 14.08.2019 року по справі № 635/9536/14-ц залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення первісних позовних вимог про визнання Особи 1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням та відмовлення у задоволенні зустрічного позову про поновлення порушеного права, зобов`язання не чинити перешкод в користуванні житлом та вселення. Постанова мотивована тим, що відповідач Особа 1 в період з 23.05.2012 року по 25.03.2013 року перебував на волі і з 27.06.2012 року протягом майже 9 місяців не скористався своїм правом на вселення у спірну квартиру, не звертався в цей період до відповідних органів із заявами про наявність перешкод у цьому, а також не надав належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин не вселення понад строки, встановлені статтею 72 ЖК Української PCP. Аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку про те, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. Отже, суд має дослідити питання не проживання Відповідачів у спірній квартирі, та надати правову оцінку підстав такого не проживання. 1.4. У постанові ВС від 28.02.2018 року по справі № 2025/3616/12-ц якою скасовано ухвалу апеляційного суду про залишення без змін заочного рішення суду першої інстанції про визнання Особи 1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням та справу направлено на новий апеляційний розгляд. В постанові зазначено, що визначеного статтею 106 ЖК УРСР права вимагати у визнані наймачем спірної квартири Особа 1 набув із досягнення повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказана дата є початковим моментом періоду, за який суд мав досліджувати поважність відсутності Особи 1 у жилому приміщенні. Отже, суд при розгляді питання про втрату права користування має встановити та дослідити з якої дати Відповідачі не проживають в спірній квартирі. 1.5. Постановою ВС від 06.11.2019 року по справі № 641/5955/17 скасовано постанову апеляційного суду про відмову у позові та залишено без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та визнання Особи 1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Постанова мотивована тим, що з судовим рішенням не погодилась Харківська міська рада, яка була долучена у справі у якості третьої особи, як власник будинку та подала апеляційну скаргу з мотивів недоведеності позивачем позовних вимог. Додаткових доказів або доказів на спростування доводів судового рішення недодано. Скасовуючи судове рішення апеляційний суд посилаючись на положення статті 71 ЖК УРСР, виходив з того, що позивачка обґрунтовувала свій позов виїздом відповідачки на інше постійне місце проживання, проте не зазначаючи куди саме та її нову адресу (ст. 107 ЖК УРСР). Такі висновки суду суперечать підставам позову заявленого у суді першої інстанції та його обґрунтуванню. Крім того, критикуючи докази, на які послалась позивачка, апеляційний суд не навів доказів на спростування встановлених на їх основі фактів, обмежившись вказівкою, що ці докази не є переконливими, зокрема, пояснення свідків-сусідів, які були допитані у судовому засідання та попереджені про кримінальну відповідальність за дачу показань, що не відповідають дійсності. За таких обставин, тягар доведення по справі було покладено лише на позивачку, яка надала суду докази, які на її думку є такими, що підтверджують її позов та є достатніми, за відсутності доказів на спростування поданих протилежною стороною. Покладаючи на позивачку тягар доведення у тому числі обставин, які передбачені іншою нормою матеріального права (статтею 107 ЖК УРСР), суд апеляційної інстанції порушив статтю 71 ЖК УРСР, відповідно до якої обставини, які підлягають доведенню є зокрема: факт відсутності відповідачки у спірній квартирі, строк такої відсутності та її причини. Саме з приводу цього суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи з посилання на надані сторонами докази. Покладання відповідальності за доведення обставин справи лише на одну сторону без об`єктивного аналізу поданих цією стороною доказів є порушення принципу рівності сторін у цивільному процесі та права на справедливий суд, передбаченого статтею б Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Подібні висновки зазначені у постанові ВС від 14.11.2018 року по справі № 643/11611/16-ц. Отже, з метою дотримання балансу інтересів учасників процесу, принципу рівності сторін у цивільному процесі, є необхідним отримання від Відповідача відомостей, що мають критичне значення для ухвалення законного рішення у даній справі. Враховуючи наведену вище практику Верховного суду, з метою встановлення обставин що мають значення для справи, необхідно отримати наступні відомості: Чи проживав Відповідач 1 за адресою: АДРЕСА_3 ? Якщо та, то зазначати період проживання. Якщо ні, то зазначити підстави відмови від проживання за вказаною адресою. Чи сплачував або компенсував Відповідач 1 витрати на утримання нерухомого майна, в тому числі комунальні платежі, за адресою: АДРЕСА_3 ? Якщо так, надати докази сплати. Чи проживав Відповідач 2 за адресою: АДРЕСА_3 ? Якщо так, зазначити період проживання. Якщо ні, то зазначити підстави відмови від проживання за вказаною адресою. Чи проживав Відповідач 1 та Відповідач 2 разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_3 ? Чи перешкоджали Відповідачу 1 та/або Відповідачу 2 у проживанні у квартирі АДРЕСА_4 ? Якщо так, чи звертався Відповідач 1 до правоохоронних органів із заявою? Відносно кого Відповідач 1 подав заяву до правоохоронних органів? Чи проживає Відповідач 1 та Відповідач 2 разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , станом на дату надання відповіді в іншій країні? Якщо так, то повідомити з якого часу проживає та підстави проживання (громадянство, дозвіл на постійне проживання, віза інше). Чи звертались Відповідач 1 та ОСОБА_4 до державних органів інших країн з метою отримання візи, громадянства, чи дозволу на постійне проживання у період до 24.02.2022 року? Чи відвідує Відповідач 2 на території України навчальні заклади, дитячі садки або інші навчальні заклади, медичні заклади фізично (особисто)? Чи володіє Відповідач 1 або ОСОБА_4 нерухомим житловим приміщенням (будинок/квартира) в Україні або за кордоном? Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року). ЄСПЛ також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року). Олегівною та ОСОБА_5 , станом на дату надання відповіді в іншій країні? Якщо так, то повідомити з якого часу проживає та підстави проживання (громадянство, дозвіл на постійне проживання, віза інше). Чи звертались Відповідач 1 та ОСОБА_4 до державних органів інших країн з метою отримання візи, громадянства, чи дозволу на постійне проживання у період до 24.02.2022 року? Чи відвідує Відповідач 2 на території України навчальні заклади, дитячі садки або інші навчальні заклади, медичні заклади фізично (особисто)? Чи володіє Відповідач 1 або ОСОБА_4 нерухомим житловим приміщенням (будинок/квартира) в Україні або за кордоном? Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року). ЄСПЛ також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року). Задовольнити дане клопотання; поновити строк для надання доказів; зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надати письмові пояснення у формі заяви свідка наступні питання: Чи проживав Відповідач 1 за адресою: АДРЕСА_3 ? Якщо та, то зазначати період проживання. Якщо ні, то зазначити підстави відмови від проживання за вказаною адресою. Чи сплачував або компенсував Відповідач 1 витрати на утримання нерухомого майна, в тому числі комунальні платежі, за адресою: АДРЕСА_3 ? Якщо так, надати докази сплати. Чи проживав Відповідач 2 за адресою: АДРЕСА_3 ? Якщо так, зазначити період проживання. Якщо ні, то зазначити підстави відмови від проживання за вказаною адресою. Чи проживав Відповідач 1 та Відповідач 2 разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_3 ? Чи перешкоджали Відповідачу 1 та/або Відповідачу 2 у проживанні у квартирі АДРЕСА_4 ? Якщо так, чи звертався Відповідач 1 до правоохоронних органів із заявою? Відносно кого Відповідач 1 подав заяву до правоохоронних органів? Чи проживає Відповідач 1 та Відповідач 2 разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , станом на дату надання відповіді в іншій країні? Якщо так, то повідомити з якого часу проживає та підстави проживання (громадянство, дозвіл на постійне проживання, віза інше). Чи звертались Відповідач 1 та ОСОБА_4 до державних органів інших країн з метою отримання візи, громадянства, чи дозволу на постійне проживання у період до 24.02.2022 року? Чи відвідує Відповідач 2 на території України навчальні заклади, дитячі садки або інші навчальні заклади, медичні заклади фізично (особисто)? Чи володіє Відповідач 1 або ОСОБА_4 нерухомим житловим приміщенням (будинок/квартира) в Україні або за кордоном?

У судове засідання представник позивача - адвокат Горьовий В.В. з`явився, просив клопотання про витребування доказів та клопотання про допит відповідача як свідка задовольнити з підстав які в них викладені.

Позивач в судове засідання з`явився, підтримав клопотання представника.

Представник відповідача приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, з приводу клопотання про витребування доказів не заперечувала. Щодо клопотання про допит відповідача як свідка повідомила, що заперечує з приводу питань щодо навчання дитини у школі в Україні, а також щодо проживання відповідача за вказаною адресою на протязі 2019 - 2021 років. З приводу інших запитань не заперечувала.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до правил статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Крім того, за правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а статтею 77 цього ж Кодексу встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах 2, 3 ст. 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

При цьому, суд враховує, що клопотання подано представником позивача з порушенням строків, встановлених ч. 2 ст. 83 ЦПК України та не містить у собі будь - якого обґрунтування неможливості його подання у встановлені строки.

Також, суд звертає увагу, що витребуванню підлягають саме докази, які перебувають в розпорядженні певних осіб, мають доказове значення у справі, відповідна сторона позбавлена можливості самостійно отримати вказаний доказ.

При цьому, в клопотанні представник позивача просить витребувати у одного з відповідачів довідки та відомості з метою отримання яких відповідачем мають бути вжито відповідні додаткові заходи задля їх отримання. Будь - яких доказів та / або належного обгрунтування наявності відповідних доказів у відповідача, вжиття позивачем та / або його представником заходів з метою отримання відповідних доказів самостійно, не можливості самостійного отримання вказаних доказів стороною позивача, надано суду не було.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вказане клопотання про витребування доказів представника позивача задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання представника позивача щодо допиту свідка суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦПК України, учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Таким чином, право поставити відповідні запитання надано учаснику справи саме при зверненні з першою заявою по суті справи.

При цьому, позивач звернувся з позовною заявою до суду ще у березні 2025 року, Ухвалою суду від 02 грудня 2025 року підготовче провадження у справі,- закрито; призначено справу до судового розгляду по суті.

Будь - якого обґрунтування неможливості поставити відповідні запитання при зверненні з позовною заявою до суду, клопотання не містить.

Суд також враховує, що відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання про допит свідка задоволенню не підлягає.

Також, враховуючи позицію представника відповідача щодо клопотання про допит свідка суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК України, якщо сторона, третя особа, їх представники заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за їхньою згодою можуть бути допитані як свідки згідно із статтями 230-232 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 81 - 84, 197, 198, 260 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Горьового Володимира Володимировича, про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якої діє ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - відмовити.

У задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Горьового Володимира Володимировича, про допит свідка у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якої діє ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - відмовити.

Судове засідання відкласти на 14 год. 30 хв. 16 червня 2025 року.

Про дату, час та місце судового засідання повідомити учасників справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 05 червня 2026 року.

Суддя І.О. Тесленко