Рішення № 137144241, 26.05.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1070/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрбор-агро", смт.Великий Бурлук до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", м.Златопіль про стягнення 786028,28 грн за участю представників:

позивача - Келеберда Н.Б. (самопредставництво);

відповідача - Ясинський О.І. (самопредставництво).

ВСТАНОВИВ:

30.03.2026 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрбор-агро" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" про стягнення заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції №180225 від 18.02.2025 року у розмірі 786028,28 грн, з яких: сума боргу - 646650,00 грн; 3% річних - 45105,98 грн; інфляційні втрати - 94272,30 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2026 року позовну заяву залишено без руху.

03.04.2026 року представник позивача надав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№7987).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.04.2026 року відкрито провадження у справі №922/1070/26 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.04.2026 року об 11:00.

20.04.2026 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№9480), в якому просить позовні вимоги у частині стягнення основної заборгованості задовольнити частково, застосувавши положення ст.331 ГПК України, а саме: встановити розстрочення виконання рішення строком на 6 місяців, починаючи з серпня 2026 до грудня 2026 (включно) по 100 000 грн щомісяця, січень 2027 р 146 650 грн. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовити у повному обсязі.

Крім того, відповідач зазначав, що у разі незгоди суду з доводами про повну відмову застосувати принцип пропорційності та справедливості, обмеживши нарахування цих сум виключно періодом до моменту настання обставин непереборної сили (31.12.2025), що призвели до критичного пошкодження активів підприємства.

У відзиві на позовну заяву, ТОВ "Терра" зазначає, що добросовісно та визнає тіло боргу у розмірі 646 650,00 грн перед ТОВ «ЮРБОР-АГРО». Водночас, відповідач заперечує проти нарахованих 3% річних та інфляційних.

Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що розрахунок позивача по нарахованим інфляційним та річним є арифметично хибним, та є таким, що прямо суперечить умовам укладеного Договору № 180225 від 18.02.2025 р, оскільки позивач вказує у позові, що розрахунок за товар здійснюється «...на протязі 30 календарних днів з моменту отримання її Покупцем...» (цитата з позовної заяви). Проте, дійсні умови Договору: Пунктом 3.4 Договору чітко встановлено, що оплата здійснюється протягом 30 БАНКІВСЬКИХ днів.

22.04.2026 року представник відповідача надав до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх.№9715).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.04.2026 року задоволено заяву представника відповідача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх.№9715 від 22.04.2026).

23.04.2026 року представник позивача надав до суду заяву про вступ у справу в порядку самопредставництва (вх.№9742).

24.04.2026 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№9888), в якій зазначає, що з 1 квітня 2023 року в Україні офіційно скасовано поняття "банківський день" у зв`язку з переходом СЕП (Системи електронних платежів) на міжнародний стандарт ISO 20022, отже розрахунок позивача по нарахованим інфляційним та річним є вірним, оскільки на даний час міжбанківські перекази доступні 24/7, включаючи вихідні та святкові дні. Враховуючи зазначене, позивач вважає, тому, поняття "банківський день" в договорах фактично прирівнюється до календарних днів, оскільки розрахунки відбуваються цілодобово.

Також, позивач зауважував, що підстави для зменшення розміру нарахованих Позивачем інфляційних сум 94 272,30 грн. і 3% річних 45105,98 грн. відсутні.

Щодо розстрочення виконання рішення заперечував.

28.04.2026 року представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№10119), у яких зазначає, що укладаючи Договір, сторони дійшли згоди, що обчислення строків виконання фінансових зобов`язань здійснюється виключно у «банківських днях», а тому періоди визначені позивачем при нарахування інфляційних та річних є не вірними. Включаючи у розрахунок вихідні, святкові чи інші неробочі дні банківської системи, Позивач штучно розширює період прострочення, тим самим безпідставно збільшуючи базу для нарахувань.

Також відповідач просить застосувати ст. 3 ЦК України та визначити, що в даних виняткових обставинах справедливим і розумним є обмеження періоду нарахування компенсаційних сум моментом настання катастрофічних наслідків для підприємства Відповідача.

Крім того, відповідач просить розстрочити виконання рішення на 6 місяців із щомісячним платежем у розмірі 100 000,00 грн.

Протокольною ухвалою суду від 28.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.05.2026 року.

08.05.2026 року представник відповідача надав до суду заяву (вх.№11098), в якій повідомляє суд, що буде присутній у судовому засіданні особисто та просить не підключати його до відеоконференції.

Протокольною ухвалою суду від 12.05.2026 року відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 26.05.2026 року.

14.05.2026 року представник відповідача надав до суду клопотання про долучення доказів (вх.№11597).

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 26.05.2026 року позовні вимоги підтримував, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.05.2026 року просив суд позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу задовольнити, щодо інфляційних та річних заперечував з підстав, викладених у відзиві та запереченнях. Просив суд відстрочити розстрочити виконання рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представників сторін, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрбор-агро" (далі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕРРА (далі - покупець/відповідач) був укладений договір поставки сільськогосподарської продукції № 180225 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку сільськогосподарську продукцію: горох (надалі іменується товар).

Відповідно до розділу 2 договору продукція за показниками безпеки має відповідати вимогам ДСТУ 4523:2006 "Горох. Технічні умови". Транспортування продукції повинно здійснюватись з дотриманням санітарних правил в сухих, чистих, без сторонніх запахів та не заражених шкідниками транспортних засобах. Під час перевезення, навантаження і розвантаження продукція повинна бути захищена від атмосферних опадів. Якість продукції має відповідати: вологість не більше 14%; сміттєві домішки не більше 1%; зернові домішки не більше 3%; поїдені зерна не більше 1%; брудні зерна не більше 3%; наявність хлорпирифосу, хлорпирифос-метилу не більше 0,01 мг/кг; наявність гліфосату не більше 0,1 мг/кг.

Відповідно до п.3.1. договору вартість продукції становить 15000,00 грн. за 1 тону з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.2. договору сторони передбачили, що кількість продукції становить 219,110 тон.

Відповідно до п. 3.3. договору загальна вартість продукції становить 3286650,00 грн.

Відповідно до п. 3.4. договору оплата за продукцію здійснюється в наступному порядку:

- 80 % від суми відповідної партії продукції протягом 30 банківських днів з моменту отримання її покупцем;

- 20 % від суми відповідної партії продукції після реєстрації податкової накладної в ЄРПН та надання документів пов`язаних з поставкою продукції (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки).

Відповідно до п. 3.5. договору в будь-якому разі оплата продукції здійснюється виключно після надання документів пов`язаних з поставкою продукції (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки), документів, які підтверджують безпечність та якість продукції (протоколи за показниками безпеки), реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Відповідно до п. 3.6. договору право власності на продукцію переходить до покупця з моменту передання продукції.

Відповідно до п. 4.1. договору постачальник зобов`язаний: передати покупцю продукцію; забезпечити покупця документами пов`язаними з поставкою продукції (видаткова накладна, товаро-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки); у випадку поставки продукції якість якої не відповідає вимогам п. 2.3. даного договору (якість визначається виробничою лабораторією ТОВ "ТЕРРА" або іншою акредитованою лабораторією), продавець зобов`язується протягом двох днів з моменту пред`явлення претензії, відшкодувати вартість лабораторних досліджень, відшкодувати транспортні витрати покупця, забрати за власний рахунок продукцію та у той же строк повернути покупцю суму сплачених за продукцію грошових коштів або за вимогою покупця зменшити вартість продукції.

Відповідно до п.4.2. договору покупець зобов`язаний: прийняти продукцію і розрахуватися за неї за умови виконання постачальником визначених договором зобов`язань.

Відповідно до п. 6.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

19.02.2025 року на підставі видаткової накладної № 16 від 19.02.2025 року зазначену кількість Товару було передано у власність Відповідачу однією партією в повному обсязі. Свої зобов`язання з поставки Товару Позивачем виконано в повному обсязі, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною.

На виконання умов договору Постачальником - ТОВ «ЮРБОР-АГРО» зареєстрована податкова накладна № 15 від 19.02.2025 року в ЄРПН 26.02.2025 року.

Позивач звертає увагу, стосовно товарно-транспортних накладних (ТТН) та протоколу за показниками безпеки, що Товар на момент укладення Договору поставки фактично знаходився у Відповідача в рамках раніше укладеного Договору складського зберігання № 15 від 17.12.2024 року між тими ж сторонами - ТОВ «ЮРБОР-АГРО» (поклажодавець) і ТОВ «ТЕРРА» (зерновий склад). Передача Товару на зберігання була здійсненна силами і засобами Позивача власним транспортом, про що свідчать товарно-транспортні накладні. Згідно п.1.2. Договору зберігання кількість продукції, що передається на зберігання, визначається у відповідних товарно-транспортних накладних за даними вантажоодержувача, а саме:

- ТТН № 513 від 17.12.2024 року , кількість - 25050 кг;

- ТТН № 514 від 17.12.2024 року , кількість - 24120 кг;

- ТТН № 515 від 19.12.2024 року , кількість - 25260 кг;

- ТТН № 516 від 19.12.2024 року , кількість - 24050 кг;

- ТТН № 526 від 23.12.2024 року , кількість - 25170 кг;

- ТГН № 527 від 23.12.2024 року , кількість - 24250 кг;

- ТТН № 528 від 25.12.2024 року , кількість - 15880 кг;

- ТТН № 529 від 25.12.2024 року , кількість - 24170 кг;

- ТТН № 530 від 26.12.2024 року , кількість - 23970 кг;

- ТТН № 531 від 27.12.2024 року , кількість - 7190 кг.

Всього кількість прийнятого на зберігання Товару Відповідачем склала 219 110кг. Саме така кількість Товару зазначена і в Договорі поставки сільськогосподарської продукції № 180225 від 18.02.2025 року.

Так, відповідно до п.1.1 договору зберігання поклажодавець зобов`язуються передати на зберігання сільськогосподарську продукцію - горох (надалі за текстом Договору "зерно"), а Зерновий склад зобов`язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором.

Відповідно до п.2.1 договору зберігання продукція за показниками якості та безпеки має відповідати ДСТУ на відповідний вид зерна, наявність хлорпирифосу, хдорпирифос-метилу не більше 0.01 мг/кг; наявність гліфосату не більше 0.1 мг/кг.

Відповідно до п.2.2. договору зберігання у разі виникнення суперечностей щодо якості зерна поклажодавець має право провести незалежну перевірку його якості.

Відповідно до п.3.1. договору зберігання Зерновий склад зобов`язаний: прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості та забезпечити його належне зберігання, прийняти зерно за заліковою вагою, за вимогою, повідомити поклажодавця про умови зберігання зерна, зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі, забезпечити доступ поклажодавця до зерна для проведення огляду протягом строку його зберігання. Зерновий склад має право: змінити вартість наданих послуг у випадках зміни тарифів на енергетичні, матеріальні, інші ресурси або вартості витрат Зернового складу, вимагати від поклажодавця відшкодування витрат, пов`язаних з достроковим припиненням зобов`язань, першочергового викупу зерна у разі його продажу.

Отже відповідачем за договором поставки № 180225 від 18.02.2025 придбано та отримано від Позивача товар, який зберігався Відповідачем за договором зберігання № 180225 від 18.02.2025 р.

Відповідачем за договором поставки № 180225 від 18.02.2025 частково виконано умови договору та сплачено 2840000,00 грн, а саме: 07.04.2025р. на суму 200000 (пл.доручення № 1776 від 14.04.2025), 14.04.2025 на суму 200000 (пл.доручення № 4082 від 14.04.2025р.), 30.04.2025р. на суму 200000 (пл.доручення № 4394 від 30.04.2025р.), 19.05.2025р. на суму 100000 (пл.доручення № 4638 від 19.05.2025р.), 19.05.2025р. на суму 200000 (пл.доручення № 446 від 19.05.2025), 12.06.2025р. на суму 350000 (пл.доручення № 592 від 12.06.2025), 23.07.2025 на суму 100000 (пл.доручення № 304 від 23.07.2025р.), 11.08.2025р. на суму 500000 (пл.доручення № 465 від 11.08.2025р.), 05.09.2025р. на суму 390000 (пл.доручення №705 від 05.09.2025р.), 26,09,2025р. на суму 200000 (пл.доручення №931 від 26.09.2025р.), 10.11,2025р. на суму 200000 (пл.доручення № 1228 від 10.11.2025р.).

За твердженнями позивача, останній строк належної оплати Товару сплинув 19.03.2025. Свої зобов`язання з оплати Товару Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕРРА не виконало, чим грубо порушило договірні зобов`язання. Заборгованість Відповідача за Договором № 180225 від 18.02.2025 складає 646650грн 00 коп з ПДВ.

27.06.2025 року Позивач в досудовому порядку звернувся до Відповідача з Вимогою № 35 про сплату боргу в сумі 2 036 650,00 грн.

Позивач також зазначає, що після отримання вимоги Відповідач перерахував ще 1 590 000,00 грн боргу кількома нерегулярними платежами.

Крім того, підтвердженням визнання боргу на певну дату Відповідачем є двохсторонній акт звіряння взаємних розрахунків від 27.06.2025 року за період з 18.02.2025 року по 27.06.2025 року за Договором поставки № 180225 від 18.02.2025 року.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором поставки, позивачем нараховані до стягнення інфляційні втрати у розмірі 94272,30 грн та 3% річних у розмірі 45105,98 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтями 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов договору позивач свої зобов`язання по поставці товару виконав у повному обсязі згідно з умовами договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується матеріалами справи.

Повернень товару або претензій щодо кількості та якості товару від відповідача не надходило.

Отже відповідач прийняв відповідний товар, що підтверджується його підписом на видатковій накладній, проте оплату за отриманий товар в повному обсязі не здійснив.

В матеріалах справи також наявний двохсторонній акт звіряння взаємних розрахунків від 27.06.2025 року за період з 18.02.2025 року по 27.06.2025 року на суму 2036650,00 грн.

Відповідачем були здійснені часткові оплати, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач визнавав суму основного боргу у розмірі 646650,00 грн.

Враховуючи те, що відповідач зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати вартості отриманого товару, та враховуючи визнання відповідачем позовних вимог в частині стягнення основного боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 646650,00 грн основного боргу підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого позивачем товару, останнім здійснено нарахування інфляційних у розмірі 94272,30 грн та 3% річних у розмірі 45105,98 грн.

Щодо інфляційних та 3 % річних.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) нарахування на суму боргу інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Зокрема Верховний Суд вказав, що за змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до п. 3.4. договору оплата за продукцію здійснюється в наступному порядку:

- 80 % від суми відповідної партії продукції протягом 30 банківських днів з моменту отримання її покупцем;

- 20 % від суми відповідної партії продукції після реєстрації податкової накладної в ЄРПН та надання документів пов`язаних з поставкою продукції (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки).

Позивач нараховує 3% річних з 27.02.2025 по 22.03.2026 року та інфляційні за період з березня 2025 по лютий 2026 року.

Відповідач заперечуючи проти розрахунків позивача стверджував, що умовами договору передбачена оплата за продукцію виключно у «банківських днях», оскільки укладаючи Договір, сторони дійшли згоди, що обчислення строків виконання фінансових зобов`язань здійснюється виключно у «банківських днях».

Щодо заперечень відповідача відносно строку оплати та обчислення строків виконання фінансових зобов`язань, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що визначення терміну «банківський день» у договорі не міститься.

Отже, зазначений у пункті 3.4. договору строк виконання зобов`язання з оплати- 30 банківських днів застосований у контексті вчинення дій платника з безготівкового переказу коштів на користь отримувача.

Поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку визначаються Законом України Про платіжні послуги від 30 червня 2021 року № 1591-IX, який введено в дію з 01 серпня 2022 року.

У цьому Законі, як і в Законі України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, який втратив чинність з 01 серпня 2022 року, термін банківський день відсутній.

Положеннями Постанови Національного банку України "Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті" від 16.08.2006 № 320 було передбачено, що банківський день у системі електронних платежів Національного банку (далі - банківський день) - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов`язані з проведенням міжбанківських платіжних інструкцій через систему електронних платежів Національного банку (далі - СЕП), за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на рахунках учасників СЕП у Національному банку на ту саму дату. Банківський день може включати два і більше календарних днів, якщо міжбанківські платіжні операції через СЕП здійснюються у вихідні, святкові та неробочі дні, що передують даті цього банківського дня. Підсумки розрахунків за міжбанківськими платіжними інструкціями, проведеними через СЕП у вихідні, святкові та неробочі дні, відображаються на рахунках учасників СЕП у Національному банку в перший робочий (операційний) день після вихідних, святкових та неробочих днів.

Вказана постанова втратила чинність 01.04.2023 року на підставі Постанови Правління Національного банку України від 03.03.2023 № 17 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких нормативно-правових актів Національного банку України».

Як встановлено судом, договір поставки сільськогосподарської продукції №180225 укладений 18.02.2025 року, тобто після прийняття Закону та постанови правління НБУ.

За змістом частини 1 статті 2 Закону України "Про платіжні послуги" загальні засади функціонування платіжного ринку, відносини у сфері надання платіжних послуг користувачам регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктами 3, 50, 57 частини 1 статті 1 Закону України "Про платіжні послуги" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів;

операційний день - день, протягом якого надавач платіжних послуг платника або надавач платіжних послуг отримувача, залучений до виконання платіжної операції, здійснює свою діяльність, необхідну для виконання платіжних операцій;

операційний час частина операційного дня надавача платіжних послуг, протягом якої приймаються платіжні інструкції та інструкції на відкликання. Тривалість операційного часу встановлюється надавачем платіжних послуг самостійно та закріплюється його внутрішніми документами.

платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

Частиною 3 статті 43 Закону України "Про платіжні послуги" визначено, що надавач платіжних послуг платника зобов`язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього протягом операційного часу, у той самий операційний день.

Згідно з частиноб 1 статті 46 Закону України "Про платіжні послуги" порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України. Виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону.

Відповідно до пунктів 1, 2 Постанови Правління Національного банку України від 16.09.2021 № 93 «Про запровадження міжнародного стандарту ISO 20022 у платіжній інфраструктурі України» Національний банк України з 01 квітня 2023 року запроваджує систему електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП) нового покоління - СЕП-4.0 та не використовує діюче покоління СЕП - СЕП-3.3 для виконання міжбанківських платіжних операцій. Банки України, Державна казначейська служба України, Національний депозитарій України з 01 квітня 2023 року виконують міжбанківські платіжні операції через СЕП-4.0, у якій забезпечено можливість цілодобового режиму роботи 24/7 без зупинення роботи СЕП із виконання міжбанківських платіжних операцій.

Тобто, тепер платіжна система працює постійно, незалежно від дня тижня та часу, відповідно поняття банківський день стало неактуальним. Національний банк України, зокрема, в одному із своїх роз`яснень вказує, що після впровадження стандарту ISO 20022 одиницею звітності є саме календарний день.

За змістом частини 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, а стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19, від 31.03.2021 у справі №910/17881/19, від 08.12.2021 у справі №910/5953/17, від 15.12.2021 у справі №910/4908/21 тощо).

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Доводи відповідача, що "правова природа строку: Банківські дні це робочі дні банківської системи" та термін «банківський день» є тотожним поняттю робочого дня не відповідає змісту зазначеного терміну з урахуванням змін правового регулювання на дату укладення договору, які відповідач у проекті договору повинен був урахувати.

Приймаючи до уваги, що у пункті 3.4. договору строк оплати не встановлено у робочих днях, твердження відповідача, що строк оплати визначено у робочих днях (банківських днях), судом відхиляються.

Як вже зазначалось судом, наразі банківський день означає те саме, що і календарний день, оскільки банки здійснюють електронні операції 24/7.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що «у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» («no individually negotiated»), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін».

Твердження відповідача, викладені у відзиві та запереченнях, що відповідач не міг здійснювати платіжні операції у вихідні та неробочі дні судом відхиляються, оскільки такі обставини стосується лише відповідача та не поширюється на контрагента, крім випадків прямо передбачених договором, договір поставки №180225 від 18.02.2025 року не містить визначення терміну «банківський день» та його укладено сторонами після набуття чинності змін до законодавства щодо виконання міжбанківських платіжних операцій у режимі роботи 24/7 та надалі відповідач не ініціював внесення змін до договору в частині встановлення строку оплати у робочих днях.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що у контексті спірних правовідносин застосований у пункті 3.4. договору строк для оплати 80% товару протягом 30 банківських днів є тотожним 30 календарним дням, та відповідно і 20% товару після реєстрації податкової накладної, також розраховується календарним дням.

Таким чином, відповідач повинен був здійснити розрахунок 80% протягом 30 календарних днів до 20.03.2025 та 20% після реєстрації податкової накладної до 26.02.2025 року.

Отже відповідач вважається таким, що допустив прострочення оплати за поставлений товар з 27.02.2025 року включно.

Судом установлено, що станом на час розгляду справи зобов`язання з оплати за отриманий товар у розмірі 646650,00 грн відповідачем виконані не були та прострочення з оплати виникло з 27.02.2025 року (20%) та з 21.03.2025 (80%) відповідно.

Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 45105,98 грн 3% річних та 94272,30 грн інфляційних є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Частиною 1 статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч.1 ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесі у економіці держави та інші обставини справи.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 року за №475/97-ВР.

Положеннями ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).

Одночасно держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі Фуклев проти України). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього апарату (рішення у справі ComiNgersoll S.A. проти Португалії).

Надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення. При цьому, матеріальний стан визначено як обставину, яка також враховується судом, але стосовно саме фізичної, а не юридичної особи згідно приписів ст. 331 ГПК України.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Звертаючись із проханням про відстрочення виконання рішення у справі, відповідач зазначав, що визнає наявність обов`язку виконання рішення суду в даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, проте зазначає про існування на даний час не залежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом, також просить суд при розгляді питання про надання відстрочки виконання рішення взяти до уваги: причини неналежного виконання зобов`язання, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідач зауважував, що ТОВ «ТЕРРА» є добропорядне підприємство, яке сплачує по зобов`язанням завжди, коли має таку можливість. Проте сьогодні просить Суд про справедливість та шанс на відновлення, щоб виконати свої зобов`язання перед Позивачем, перед колективом та перед державою.

Також зазначав, що не просить пробачити борг, а прохає дати підприємству можливість, заробити кошти для сплати заборгованості.

За твердженнями відповідача, станом на сьогодні підприємство перебуває у надскладному фінансовому стані через пряму збройну агресію. 31.12.2025 внаслідок влучання ворожого БпЛА «Shahed» Відповідач зазнав втрат зерна та активів на суму майже 50000000 (п`ятдесят мільйонів) гривень. Стягнення всієї суми боргу одномоментно за таких умов є фактичним смертним вироком для Відповідача. Це зробить розрахунок з Позивачем неможливим у принципі, оскільки призведе до повної зупинки діяльності.

Згідно з Наказом №1985 Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 6 лютого 2026 р. ТОВ «ТЕРРА» визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. За клопотанням Харківської обласної військової адміністрації до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України ТОВ «ТЕРРА» збільшений ліміт бронювання до 100%. Відповідач має Лист-підтримки від Златопільської міської Ради Харківської області яким засвідчується що ТОВ «ТЕРРА є сумлінним платником податків та одним із ключових роботодавців регіону.

Відповідач звертав увагу суду, що підприємство працює багато років на ринку України, ТОВ "Терра" 28 років це підприємство фундамент місцевої громади.

ТОВ «ТЕРРА» є потужним агропереробним підприємством Харківської області, що має офіційний статус «КРИТИЧНО ВАЖЛИВОГО». 31 грудня 2025 року стався прямий приліт ворожого БПЛА («Шахед») у виробничі потужності підприємства. Наслідок: Миттєве знищення зернових активів, руйнування технологічних ліній та жорсткий касовий розрив. Кошти, які акумулювалися для розрахунку з Позивачем, були втрачені внаслідок дії непереборної сили. Це не комерційний ризик Відповідача, це акт війни, що об`єктивно унеможливив своєчасне виконання зобов`язань.

Майновий стан ТОВ «ТЕРРА» наразі є критичним не через неефективний менеджмент, а виключно через пряме знищення активів внаслідок воєнних дій.

Одночасне стягнення всієї суми заборгованості (понад 640 тисяч гривень) неминуче призведе до колапсу залишків операційної діяльності.

На підтвердження підстав для надання відстрочки виконання рішення суду відповідач надав суду довідки з банків, які підтверджують нульові залишки на поточних рахунках підприємства, лист-попередження про відключення електроенергії за борги, що підтверджують реальну загрозу повної зупинки виробничих ліній, баланс (Звіт про фінансовий стан) ТОВ «ТЕРРА» станом на 31.03.2026 року, Звіт про фінансові результати за І квартал 2026 року, Податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2026 року.

Таким чином, відповідач вважає, що надані докази підтверджують скрутні обставини, в яких опинилося підприємство внаслідок збройної агресії, та які мають бути враховані судом при прийнятті рішення.

Згідно зі Звітом про фінансові результати за І квартал 2026 року, чистий збиток ТОВ «ТЕРРА» становить 26 534 тис. грн. Для порівняння: за аналогічний період 2025 року дохід підприємства складав 63 258 тис. грн. Падіння виручки більш ніж удвічі та глибока збитковість є прямим наслідком знищення активів товариства внаслідок влучання ворожого БПЛА 31 грудня 2025 року.

За один квартал власний капітал товариства скоротився з 81 668 тис. грн до 55134 тис. грн. Нерозподілений прибуток минулих років зменшився з 59661 до 33127тис. грн. Залишок грошових коштів на рахунках на кінець звітного періоду становить лише 207 тис. грн (проти 850 тис. грн на початок кварталу). Це документально підтверджує фактичну відсутність вільних обігових коштів для одномоментного погашення поточних зобов`язань.

Як вбачається з балансу, довгострокові кредити банків становлять 112 973 тис. грн. Виробничі запаси (зерно тощо), що обліковуються на балансі ТОВ «ТЕРРА», є предметом банківської застави. Відповідно до законодавства, Відповідач позбавлений права самостійно розпоряджатися цим майном (відчужувати, направляти на погашення зобов`язань перед третіми особами, зокрема перед Позивачем) без згоди заставодержателя. Таким чином, формальна наявність активів на балансі не відображає реальної платоспроможності товариства у відносинах з незабезпеченими кредиторами.

Заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, позивач зазначає, що відповідачем не доведено, що негайне стягнення всієї суми боргу може призвести до повного припинення діяльності боржника і безпосередньо унеможливить виконання зобов`язання саме у цій справі, враховуючи, що боржник не надав доказів своєї неплатежеспроможності. Сама по собі наявність статусу критичного підприємства Відповідача чи посилання на правову позицію Верховного суду України не є автоматичною підставою для розстрочення виконання судових рішень для боржника. Наведені Відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для розстрочки виконання рішення суду в розумінні ст.73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі.

Крім того, на переконання позивача, сплата Відповідачем заборгованості на користь позивача за рішенням суду у даній справі не може ставитись в залежність від фінансових результатів господарської діяльності Відповідача, зокрема, скрутне фінансове становище особи в будь-якому разі не є тією обставиною, яка б давала підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).

Суд зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який є продовженим до теперішнього часу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з агресією Російської Федерації, що почалася з 24.02.2022 року відповідач знаходиться на території, на якій ведуться бойові дії, що підтверджує наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року.

З матеріалів справи убачається, що відповідач є критично важливим для забезпечення життєдіяльності населення підприємством, відповідно до Наказу №1985 Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 6 лютого 2026 ТОВ «ТЕРРА» визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. За клопотанням Харківської обласної військової адміністрації до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України ТОВ «ТЕРРА» збільшений ліміт бронювання до 100%. З листа-підтримки від Златопільської міської Ради Харківської області вбачається, що ТОВ «ТЕРРА є сумлінним платником податків та одним із ключових роботодавців регіону.

В контексті наведеного суд враховує, що введення воєнного стану призвело до скорочення обсягів товарообігу та продажу, руйнацію частини підприємства внаслідок ракетних, артилерійських обстрілів та інших бойових дій. Також, це дефіцит робочої сили внаслідок процесів мобілізації, евакуації населення. З огляду на обставини, першочерговим завданням державних органів є вжиття відповідних заходів з метою мінімізування ризиків.

Звертаючись з клопотанням про відстрочення виконання рішення відповідач вказував, зокрема, що запровадження в державі воєнного стану істотно погіршило його фінансовий стан, що підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, які вказують на те, що відповідач перебуває в скрутному матеріальному становищі, яке зумовлене систематичною несплатою контрагентами за договорами перед відповідачем, що призвело до прострочення виконання зобов`язання перед позивачем.

Судом враховуються надані відповідачем докази, пояснення та обґрунтування у їх сукупності, фінансові документи (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, податкові декларації, банківські виписки).

На переконання суду, наведені відповідачем обставини та надані ним докази беззаперечно свідчать про наявність складних фінансових труднощів у відповідача, а часткове задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду, є дотриманням балансу сторін.

За висновками суду, відстрочка виконання рішення для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, який лише намагається через існування певних обставин, що таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

У даній справі відстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації відповідача, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства боржника.

Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі при наданні відстрочки судом дотриманий, адже негайне примусове виконання даного рішення може призвести до стійкої неплатоспроможності боржника, що навпаки буде свідчити про відсутність можливості погасити заборгованість у даній справі та відповідно до ініціювання процедури банкрутства відповідача.

Інститут відстрочення судового рішення існує як раз для того, щоб з урахуванням фінансового стану боржника та стягувача, пропорційності їх інтересів, об`єктивності та винятковості обставин, що ускладнюють або виключають можливість негайного виконання судового рішення, надати можливість боржнику виконати свій обов`язок не ставши при цьому банкрутом у силу тих скрутних обставин, які наразі виникли через війну.

Судом враховано баланс інтересів, оскільки військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні негативно впливає на обидві сторони цього спору, однак, ступінь цього впливу є різним.

Відповідач в тяжких умовах воєнного стану виконує вкрай важливу роль у життєдіяльності міста Златопіль та України в цілому, забезпечуючи життєво необхідними послугами з постачання переробленої продукції найбільшим національним торговельним мережам України, серед яких: АТБ-Маркет, Fozzy Group (Сільпо, Фора), Novus, Varus та надаючи людям робочі місця.

Поряд з цим, відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність саме в зоні активних бойових дій, та зазнав значної шкоди внаслідок руйнування частини підприємства та необхідність їх відновлення для продовження ведення господарської діяльності.

Натомість позивачем не доведено, що відстрочення виконання рішення суду в даній справі призведе до істотного понесення ним додаткових фінансових витрат та негативно вплине на його платоспроможність. Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фінансового стану, зокрема наявність (відсутність) збитків, наявність заборгованості з податків або заробітної плати. Доказів на підтвердження того, що фінансовий стан позивача є гіршим за фінансовий стан відповідача.

При цьому матеріали справи не містять та позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що у випадку надання відстрочки, позивач зазнає збитків або відстрочення виконання рішення іншим чином негативно позначиться на можливості ведення ним власної господарської діяльності.

Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі №914/1954/20 звернув увагу, що суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В контексті зазначеного, суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення не є інструментом ухилення від виконання рішення та жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання вимог стягувача. Проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін. Тобто, питання відстрочення виконання судового рішення у даній справі ніяким чином не нівелює статус заборгованості відповідача та не звільняє від обов`язку його сплати.

Окрім зазначеного, судом враховано, що вжиття на даний час державним чи приватним виконавцем заходів по примусовому виконанню рішення суду по даній справі може призвести до зупинення підприємства відповідача та неможливості виконувати покладені на нього завдання.

Враховуючи реальне незадовільне фінансове становище відповідача, наразі виконання рішення суду може призвести до його неплатоспроможності, що не буде сприяти ефективному відновленню порушеного права позивача, виконанню рішення суду та може порушити господарську діяльність відповідача.

Так, матеріальний інтерес відповідача полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це дозволило одночасно не збанкрутувати та продовжити господарську діяльність, а матеріальний інтерес позивача полягає у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року Конституційного суду України по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року Конституційного суду України по справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013 року Конституційного Суду України у справі № 17/2013.

Виходячи з того, що згідно із статтею 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду підлягає задоволенню.

Суд звертає увагу на те, що відстрочення виконання судового рішення у визначеному судом порядку не сприяє ухиленню відповідача від його виконання, а навпаки надає можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні, у тому числі уникнення загрози неплатоспроможності відповідача, що сприятиме продовженню його господарської діяльності. Таким чином одночасно реалізовується принцип обов`язковості виконання рішення суду та дотримується баланс інтересів обох сторін.

Крім того, беручи до уваги положення ст. 327 ГПК України, згідно з якими виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, позивач не позбавлений права на примусове виконання рішення суду у випадку його невиконання відповідачем, у тому числі з урахуванням відстрочення виконання.

З огляду на зазначене, дослідивши надані відповідачем докази в обґрунтування поданої заяви, враховуючи існування надзвичайних обставин в країні через військову агресію РФ проти України, введення у зв`язку з цим воєнного стану, згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, враховуючи специфіку діяльності підприємства, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача про відстрочення виконання судового рішення строком на чотири місяці.

Враховуючи зазначене вище, на переконання суду, відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі.

Негайне виконання рішення суду може привести до збільшення суми боргу та неможливості боржником виплачувати заробітну плату, підтримувати діяльність підприємства.

При цьому позивачем не надано жодного доказу та не доведено погіршення його матеріального стану внаслідок неможливості виконання боржником рішення суду, як і не надано доказів того, що у випадку надання відстрочки він зазнає збитків або це іншим чином негативно позначиться на можливості ведення ним власної діяльності, отже, на переконання суду, часткове відстрочення виконання рішення суду в подальшому призведе до реального його виконання. При цьому через досить нетривалий проміжок часу. Позаяк, ненадання такого відстрочення може взагалі призвести до невиконання рішення суду на користь позивача.

Суд вважає, що відстрочення виконання судового рішення на такий термін забезпечить реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом стягувача реально отримати грошові кошти.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

З приводу інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що вони не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76, 79, 80, 86, 129, 238, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (адреса: 64107, Харківська обл., м.Златопіль, вул.Учительська, буд.1-А; код ЄДРПОУ 30150670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрбор-агро" (адреса: 62601, Харківська обл., Куп`янський р-н, смт Великий Бурлук, вул.Привокзальна,38; код ЄДРПОУ 30892315) суму основного боргу в розмірі 646650,00 грн за отриманий Товар по Договору поставки сільськогосподарської продукції № 180225 від 18.02.2025 року, 45105,98 грн 3% річних, 94272,30 грн інфляційних втрат, 11790,42 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" про відстрочення виконання рішення задовольнити.

Відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/1070/26 на 4 місяці з дня ухвалення рішення - до 26.09.2026 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "05" червня 2026 р.

СуддяК.В. Аріт