Рішення № 137143863, 05.06.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 рокуСправа № 912/770/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 912/770/26

за позовом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (50103, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, 92)

до відповідача Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (28600, смт Устинівка, вул. Ювілейна, 4)

про стягнення 8 323,92 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) до Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області про стягнення завданої державі шкоди у розмірі 8 323,92 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства: на території заповідного урочища "Любиме" Кропивницького району Кіровоградської області встановлено факт порушення режиму охорони території заповідного урочища, зокрема наявність пластикових пляшок у кількості 18 шт., що стало підставою для розрахунку збитків внаслідок засмічення території заповідного урочища.

Ухвалою від 07.04.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/770/26 за правилами спрощеного позовного провадження; постановив справу № 912/770/26 розглядати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами та розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвала від 07.04.2026 вручена сторонам 07.04.2026 доставленням в Електронні кабінети 07.04.2026 (а.с. 48-50).

21.04.2026 до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити в позові. На обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що позивач не ознайомив Устинівську селищну раду з наказом на проведення вказаної перевірки та не надав до суду жодного доказу, який би підтверджував факт належного вручення копії наказу про проведення перевірки уповноваженим особам відповідача до її початку та вважає таке порушення істотним. Також відповідач зазначає, що позивач не надав доказів засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, зокрема, вказує на відсутність матеріалів ґрунтових досліджень, актів відбору проб та протоколів вимірювань.

27.04.2026 до господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що доводи відповідача не впливають на правомірність висновків Інспекції, а позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки сама наявність відходів на ґрунті вже створює потенційну загрозу довкіллю та є достатньою підставою для застосування заходів відповідальності.

Інших заяв/клопотань від сторін до суду не надходило.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

За частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, господарський суд встановив обставини, які є предметом доказування у справі.

08.05.2023 Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації оформлено Охоронне зобов`язання № ЗУ 44-564 (далі - Охоронне зобов`язання), за яким Устинівській селищній раді Кропивницького району Кіровоградській області передається під охорону та дотримання встановленого режиму територія заповідного урочища місцевого значення "Любиме", загальною площею 64,0 га в адміністративних межах Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (далі - позивач), відповідно до вимог статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020, Положення про Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 24.02.2023 № 40, Переліку центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, які планується перевірити у 2024 році, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 05.12.2023 № 159 та наказу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) від 17.07.2024 № 291-ТП, у період з 22.07.2024 до 26.07.2024 провела перевірку в частині здійснення делегованих повноважень органам виконавчої влади в Устинівській селищній раді (код ЄДРПОУ 04364549, місцезнаходження вул. Ювілейна, 4, селище Устинівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28600, далі - відповідач) за результатами якої склала Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 65/3.2-3.3-3.1-3.4-5.1-5.2-8/24 (далі - Акт перевірки, а.с. 9 -на звороті - 21).

Відповідно до Акта перевірки, її проведено у присутності секретаря Устинівської селищної ради, першого заступника селищного голови, начальника відділу земельних відносин та агропромислового розвитку селищної ради, начальника відділу комунальної власності, містобудування та архітектури, житлово-комунального господарства, охорони навколишнього природного середовища та благоустрою Устинівської селищної ради.

В Акті перевірки зазначено, що в ході перевірки території заповідного урочища місцевого значення "Любиме" виявлено побутове засмічення території покинутою тарою в кількості 18 (вісімнадцяти) штук.

Акт перевірки підписано без зауважень уповноваженою особою відповідача - першим заступником Устинівського селищного голови, начальником відділу земельних відносин та агропромислового розвитку селищної ради, начальником відділу комунальної власності, містобудування та архітектури, житлово-комунального господарства, охорони навколишнього природного середовища та благоустрою селищної ради.

Акт перевірки складено у 2 примірниках. Примірник цього акта на 25 сторінках отриманий 26.07.2024 першим заступником селищного голови Устинівської селищної ради.

31.07.2024 позивач скерував на адресу відповідача вимогу, відповідно до пункту 30 якої відповідачу належало усунути виявлені недоліки (засмічення побутовими відходами), які були виявлені під час проведення перевірки території об`єкта ПЗФ заповідного урочища "Любиме" (а.с. 22-23).

01.08.2024 позивач скерував на адресу відповідача претензію № 5.1/169-ПР, з вимогою відшкодувати збитки у розмірі 8 323,92 грн.

До претензії додано розрахунок розміру шкоди від 31.07.2024 на суму 8 323,92 грн (а.с. 24-25).

У розрахунку зазначено, що він виконаний на підставі такс, вказаних у додатку № 10 до постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2023 № 575 "Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту, забруднення та засмічення їх територій", із врахуванням індексу інфляції

У розрахунку вказані такі вихідні дані: вид порушення - "побутове засмічення території: пластикова пляшка", розмір шкоди (за одиницю)/грн - "462,44", сума заподіяної шкоди/гривень - "8323,92".

Отже, заявлена до стягнення сума розрахована позивачем за побутове засмічення території 18-ма пластиковими пляшками.

05.09.2024 відповідач скерував на адресу позивача відповідь на претензію № 02-22/880 (а.с. 26), у якій повідомив про ліквідацію 18 пластикових пляшок.

Постановою від 12.09.2024 у справі № 403/409/24 Устинівський районний суд Кіровоградської області притягнув посадову особу Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області до відповідальності за адміністративне правопорушення за статтею 91 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255,00 грн (а.с. 31 на звороті - 33).

17.01.2025 відповідач, відповідаючи на лист позивача від 13.01.2025 № 2-225-11, повідомив про відсутність наміру оплачувати нараховані позивачем суми.

Розглядаючи спір між сторонами, господарський суд ураховує таке.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про відходи", Законом України "Про охорону земель", Земельним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.

Стаття 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно з приписами статті 35 Закону України "Про охорону земель", власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про охорону земель" підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов`язана з накопиченням відходів, зобов`язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про відходи" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані, зокрема: з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах; и) здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів; л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про відходи", зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням норм і правил, передбачених законодавством України.

Стаття 43 Закону України "Про відходи" передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель", юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Приписи статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлюють, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частина 1 статті 69 вказаного Закону визначає, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 90 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 91 Земельного кодексу України, на власників земельних ділянок покладається обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, а за змістом частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вину заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 912/823/18, від 03.11.2021 у справі № 922/1705/20, від 18.12.2020 у справі № 922/3414/19, від 02.06.2022 у справі № 920/821/18).

Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання та фізичними особами, через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, допущеного внаслідок дії чи бездіяльності і поширюється на всі землі України незалежно від їх категорії та форм власності визначений Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 № 171 (далі - Методика).

У пунктах 3.1-3.3 вказаної Методики визначено, що:

- землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення) (пункт 3.1);

- землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (пункт 3.2);

- факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (пункт 3.3).

Відповідно до пункту 3.4 Методики, визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об`єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення.

Згідно з пунктами 3.5, 3.5.1 Методики, при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об`єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням.

У постанові від 14.10.2024 у справі № 912/4/24 Верховний Суд вказав, що наведене свідчить про відмінність між засміченням та забрудненням земельної ділянки, яке насамперед полягає в тому, що засмічення земельної ділянки призводить або може призвести до забруднення навколишнього середовища (наприклад землі, надр, води, атмосферного повітря, тощо), в той час як забруднення земельної ділянки, яке відбувається у випадку проникнення певних забруднюючих речовин безпосередньо у ґрунт, призводить до негативних змін саме землі (ґрунту).

Верховний Суд звернув увагу, що відповідно до норм природоохоронного законодавства, зокрема Методики, умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Отже, виснував Верховний Суд, забруднення або можливе забруднення навколишнього природного середовища є кваліфікуючими ознаками такого правопорушення, як засмічення земель, за яке передбачено відповідальність у виді відшкодування шкоди.

Тобто, заявляючи вимоги про відшкодування шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки, позивачу необхідно довести, що таке засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (наприклад, землі, надр, води, атмосферного повітря тощо), відобразивши відповідне, зокрема, в оформленому відповідно до пункту 3.3 Методики акті перевірки, що підтверджує факт засмічення земельної ділянки та є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства суб`єктами господарювання.

За приписами частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи вищенаведене, суд відхилив аргументи відповідача про те, що засмічення земельної ділянки є формальним складом правопорушення, при якому не потрібно доводити її забруднення, а також про те, що при засміченні проникнення забруднюючих речовин не відбувається і дослідження ґрунту не потребується.

Як вбачається з Акта перевірки, в ньому відсутні відомості, які б підтверджували висновок, що наявність відповідних відходів призвела або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, зокрема відсутні посилання на матеріали ґрунтових досліджень, досліджень поверхневих і підземних вод і атмосферного повітря, відсутні акти відбору проб та протоколи вимірювань.

Підсумовуючи наведене, відповідно до приписів природоохоронного законодавства, умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини. Отже, забруднення навколишнього природного середовища, прямий чи опосередкований шкідливий вплив на здоров`я людини є кваліфікуючими ознаками правопорушення, за яке передбачено відповідальність.

З урахуванням приписів статей 13, 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, саме позивач має довести факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Отже, сам факт наявності на земельній діялнці покинутої пластикової тари у кількості 18 штук (яка, в результаті, була усунута (ліквідована) відповідачем) не є достатнім для того, щоб вважати земельну ділянку засміченою і, відповідно, бути підставою для виникнення обов`язку відшкодувати шкоду. Обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земельної ділянки, що призвело, або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.11.2023 у cправі № 922/3877/21, від 13.04.2018 у справі № 904/6886/17, від 27.09.2018 у справі № 909/6/18, від 25.10.2018 у справі № 905/31/17, від 22.11.2018 у справі № 922/3507/16.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що розміщення на земельній ділянці покинутої пластикової тари у кількості 18 штук призвело, або могло призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини, зокрема, матеріалів ґрунтових досліджень, актів відбору проб та протоколів вимірювань тощо.

Водночас, суд відхиляє доводи відповідача про проведення позивачем перевірки в частині здійснення делегованих повноважень органам виконавчої влади в Устинівській селищній раді з порушенням встановленого законом порядку, з огляду на таке.

Суб`єкт перевірки мав право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового чи позапланового заходу, якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, у подальшому предметом розгляду у суді має бути лише суть виявлених порушень. У разі невикористання суб`єктом перевірки цього права не можна визнати такі порушення безумовною підставою для скасування рішення органу державного нагляду (контролю), прийнятого за наслідками проведених заходів. Процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності рішень, прийнятих за результатами відповідної перевірки (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №2а/2570/6273/2011).

На підставі вищенаведеного в сукупності суд установив, що позивач не довів вчинення відповідачем такого правопорушення, як засмічення земель, що могло б бути підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на установлення судом недоведеності позивачем вчинення відповідачем такого правопорушення, як засмічення земель, суд дійшов переконання, що інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому не потребують детальної відповіді суду.

Господарський суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, ураховує таке.

Згідно з частинами 1, 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, з урахуванням положень статті 4 Закону України "Про судовий збір", позивач за подання позову у цій справі мав сплатити судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, натомість позивачем судовий збір сплачений у розмірі 3 028,00 грн, тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судовий збір у розмірі 365,60 грн, в силу вимог пункту частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом за клопотанням позивача підлягає до повернення з Державного бюджету.

На підставі пункту 1 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою в позові, сплачений позивачем судовий збір (у розмірі 2 662,40 грн) стягувати з відповідача не належить.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 79, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (50103, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, буд. 92, ідентифікаційний код - 43877118) до Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (28600, смт Устинівка, вул. Ювілейна, буд. 4, ідентифікаційний код 04364549) про стягнення 8 323,92 грн - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати до електронних кабінетів сторін.

Повне рішення складено 05.06.2026.

Суддя Б.М. Кузьміна