Рішення № 137143837, 05.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/950/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ"

до ОСОБА_1

про стягнення 34 548, 16 грн

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 34 548, 16 грн, з яких: 27 068, 16 грн основний борг та 7 480, 00 грн проценти.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за кредитним договором №011/7333/00942535 від 24.11.2020, в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів. При цьому, зазнає, що право вимоги позивачем набуто згідно укладеного з АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" договору відступлення права вимоги №114/2-72 від 24.07.2024.

2. Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

3. Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2026 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

09.04.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрити провадження в справі, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

12.05.2026 від позивача надійшло письмове підтвердження, що станом на 12.05.2026 ціна позову залишається незмінною.

Відповідачем у справі є фізична особа, тому суд відповідно до ст. 176 ГПК України до відкриття провадження у справі звертався з запитом про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на зареєстроване місце прожитвання відповідача, а саме: 08835, Київська обл., Обухівський р-н, с. Росава, вул. Центральна, буд. 123.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 14.04.2026 був повернутий до суду з відміткою: «закінчення встановленого терміну зберігання».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №911/950/26 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

24.112020 між АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (далі - кредитор) та відповідачем (далі позичальник) укладено кредитний договір №011/7333/00942535 (далі - договір), відповідно до п.1.1. кредитного договору кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (далі - кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 79 800, 00 грн (далі - ліміт), а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплати проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором.

Згідно із п.1.2. договору кінцевий термін надання кредиту - 24.01.2021 - становить останній день, коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання кредиту.

Пунктом 1.3. договору сторони погодили, що кінцевий термін погашення кредиту - 24.11.2023 або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4. або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі).

Кредит надається позичальнику на розвиток бізнесу, а саме: фінансування витрат, пов`язаних з веденням господарської діяльності позичальника, за винятком надання або повернення фінансової допомоги (п.1.4. договору).

Відповідно до п.2.1. договору протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3. договору включно позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 19,35% річних. Розмір процентної ставки може змінюватись в порядку та випадках, передбачених цим договором.

Згідно із п.2.2. договору у випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту. Позичальник зобов`язаний сплатити кредитору проценти. що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 19,35% річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту.

У пункті 2.3. договору сторони погодили, що нарахування процентів здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Процент нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом / простроченої заборгованості за договором протягом всього строку користування кредитом / наявності простроченої заборгованості. При розрахунку проценті враховується день надання кредиту (траншу) та не враховується день погашення кредиту / простроченої заборгованості в повному обсязі.

Відповідно до п.5.2., договору позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його використання. Сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором * ((1 + процентна ставка за місяць) строк кредитування (місяців) * процента ставка за місяць) / ((1 + процента ставка за місяць) строк кредитування (місяців) - 1); сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом * річна процентна ставка / кількість днів проточного року) * кількість днів у місяці, який передує даті сплати ануїтетного платежу; сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного повернення кредиту сума щомісячного платежу за %.

Позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтет ними платежами у валюті кредиту кожного місяця, 24 числа (далі дата платежу), та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі. При простроченні погашення ануїтетного платежу проценти, нараховані на суму простроченої заборгованості за кредитом за період прострочення, в тому числі, визначені п.2.2. договору, підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком. При цьому, у разі нездійснення погашення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту проценти, передбачені п.2.2. договору, нараховуються та сплачуються позичальником за період з дати кінцевого терміну погашення кредиту (включно) по календарний день, що передує дню фактичного погашення заборгованості за договором в повному обсязі (п.5.3. договору).

Пунктом 8.1. договору передбачено, що у разі настання обставин дефолту (невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за договором та/або договором забезпечення, а також інші обставини, які, на думку кредитора, свідчать про те, що зобов`язання позичальника за договором не будуть виконані), кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів про зміни вжити, зокрема, скасувати або встановити розмір ліміту в розмірі фактичної заборгованості позичальника за кредитом, вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора та діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором (п.12.1. договору).

Додатком №1 до договору сторони погодили графік погашення заборгованості за кредитом у сумі 79 800, 00 грн та сплаті процентів у розмірі 25 960, 54 грн починаючи з 24.12.2020 та закінчуючи 24.11.2023.

На виконання умов договору АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" на рахунок відповідача № НОМЕР_1 надано кредитні кошти в розмірі 79 800,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку відповідача.

Відповідач не у повному обсязі повернув кредитні кошти в передбачений кредитним договором термін, на підставі чого станом на 29.07.2024 утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 27 068, 16 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 7 480, 00 грн.

24.07.2024 між АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №114/2-72 (далі договір відступлення права вимоги), відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №011/7333/00942535 від 24.11.2020, укладеним між АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" та відповідачем, перейшло до позивача.

Відповідно до п.2.1. договору відступлення права вимоги на умовах, встановлених цим договором та відповідно до ст.512-519 Цивільного кодексу України, АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" передає (відступає) позивачу за плату, а позивач приймає належні АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" права вимоги до боржників, вказані у реєстрі (ах) Боржників (портфель Заборгованості).

Пунктом 2.3. договору відступлення права вимоги передбачено, що внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, позивач заміняє АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" у кредитних договорах та договорах забезпечення, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК", включаючи право вимагати від боржників та поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами та договорами забезпечення. Права Вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення.

Відповідно до реєстру боржників №3 від 29.07.2024 до договору відступлення права вимоги №114/2-72 від 24.07.2025 позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №011/7333/00942535 від 24.11.2020 в сумі загальній сумі 34 548, 16 грн, з яких заборгованість за кредитом у розмірі 27 068, 16 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 7 480, 00 грн.

Позивач звернувся до суду з даним позовом із вимогами про стягнення з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 27 068, 16 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 7 480, 00 грн.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного №011/7333/00942535 від 24.11.2020 АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 79 800,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку відповідача.

Пунктом 1.3. договору сторони погодили, що кінцевий термін погашення кредиту - 24.11.2023.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що у відповідача перед АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" утворилась заборгованість за кредитним договором по поверненню кредитних коштів станом на 29.07.2024 в розмірі 27 068, 16 грн, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити.

Згідно зі ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, па підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України ).

При цьому, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 515 Цивільного кодексу України).

24.07.2024 між АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №114/2-72 (далі договір відступлення права вимоги), відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №011/7333/00942535 від 24.11.2020, укладеним між АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" та відповідачем, перейшло до позивача.

Відповідно до реєстру боржників №3 від 29.07.2024 до договору відступлення права вимоги №114/2-72 від 24.07.2025 позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №011/7333/00942535 від 24.11.2020 в сумі загальній сумі 34 548, 16 грн, з яких заборгованість за кредитом у розмірі 27 068, 16 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 7 480, 00 грн.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі N 6-979цс15 "…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

Суд зауважує, що позов з усіма додатками направлявся на зазначену відповідачем у договорі адресу, а саме: 08835, Київська обл., Миронівський р-н, с. Росава, вул. Шевченка, буд. 18 та на адресу реєстрації відповідача: Київська обл., Обухівський р-н, с. Росава, вул. Центральна, буд. 123.

Матеріали справи не містять та відповідачем, в порядку передбаченому ГПК України, суду не надано доказів погашення заборгованості по кредиту в розмірі 27 068, 16 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення 7 480, 00 грн процентів нарахованих станом на 29.07.2024.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з частиною 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п.2.1. договору протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3. договору включно позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 19,35% річних. Розмір процентної ставки може змінюватись в порядку та випадках, передбачених цим договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованих процентів за кредитним договором за загальний період з 24.11.2020 по 29.07.2024 в розмірі 7 480, 00 грн, суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) висловлено правову позицію про те, що «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу передбаченого договором строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору, після спливу визначеного договором строку кредитування нарахування відсотків є безпідставним.

Окрім того, приписами пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Пунктом 1.3. договору сторони погодили, що кінцевий термін погашення кредиту - 24.11.2023.

Отже, строк кредитування за договором закінчився 24.11.2023, а тому нарахування процентів після зазначеної дати в розмірі 3 550, 52 грн є безпідставним та необґрунтованим.

Враховуючи викладене вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів нарахованих за кредитним договором підлягають частковому задоволенню в розмірі 3 929, 48 грн (7 480, 00 грн - 3 550, 52 грн).

Відповідач доводів позивача не спростували, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 27 068, 16 грн основного боргу та 3 929, 48 грн процентів.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення 34 548, 16 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, ідентифікаційний код 35625014) 27 068 (двадцять сім тисяч шістдесят вісім) грн 16 коп. основного боргу, 3 929 (три тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 48 коп. процентів та 2 388 (дві тисячі триста вісімдесят вісім) грн 79 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова