Постанова № 13714349, 03.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2011                                                                                           № 37/457

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача – Кузьміна Б.М.,

від відповідача –Вінер П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ "Гедеон Ріхтер Укрфарм"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.11.2010

у справі № 37/457 ( .....)

за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль"

до                                                   Підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ "Гедеон Ріхтер Укрфарм"

про                                                   стягнення 15649,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Миколаївська теплоелектроцентраль” (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „ГЕДЕОН РІХТЕР УКРФАРМ” про стягнення 7 628,95 грн. основного боргу, 276,38 грн. інфляційних нарахувань, 114,93 грн. трьох відсотків річних та 7628,95 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 2802 від 01.11.2004 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 у справі №37/457 позов задоволено частково. Стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ „ГЕДЕОН РІХТЕР УКРФАРМ” на користь ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” 147,18 грн. інфляційної складової боргу, 114,93 грн. трьох відсотків річних, 7628,95 грн. пені, 155,21 грн. витрат по сплаті державного мита та 234,05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження в частині стягнення 7628,95 грн. основного боргу припинено. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Підставою для скасування рішення апелянт вважає неповне з’ясування обставин та невідповідність висновків суду обставинам справи, а також, порушення норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 18.01.2011.

У зв’язку з поданим через відділ документального забезпечення представником відповідача клопотанням про відкладення розгляду справи, ухвалою суду від 18.01.2011 розгляд справи було відкладено на 03.02.2011.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду від 15.11.2010 скасувати, апеляційну скаргу – задовольнити.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та у виступі заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2004 між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (споживач) був укладений договір №2802 про постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація постачає теплову енергію у вигляді гарячої пари на потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року в потрібних для споживача обсягах, а споживач зобов’язується сплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 6.3 договору № 2802 споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 договору).

Згідно з додатком 1/1 до договору, енергопостачальна організація здійснює теплопостачання до будинку споживача по просп. Жовтневому, 35, м. Миколаїв.

Сторони погодили, що даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.11.2005 (п. 9.1 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 9.4 договору).

Матеріали справи не містять доказів припинення дії договору від 01.11.2004.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 2802 від 01.11.2004, що підтверджується нарядом від 02.11.2009, проте відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з листопада 2009 року до квітня 2010 року у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 7628,95 грн., що підтверджується табуляграмами споживання та довідкою про здійснення оплати.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 276 (ч. 6, 7) Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов’язання за договором виконав, а відповідач в свою чергу за поставлену теплову енергію розрахувався частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 7628,95 грн.

Оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача повідомив, що відповідач сплатив заборгованість в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження в частині стягнення 7628,95 грн. – основного боргу за спожиту енергію, у зв’язку з тим, що вказана сума була сплачена відповідачем після порушення провадження і до прийняття рішення по даній справі.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В ч. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, оскільки відповідач погасив суму основної заборгованості вже після порушення провадження у справі, а тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача розмір інфляційних втрат в сумі 147,18 грн. та 3% річних в сумі 114,93 грн., оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Крім того, позивачем заявлялася вимога про стягнення з відповідача 7628,95 грн. пені, нарахованої за період з березня 2010 по серпень 2010 на підставі п. 7.4.2 договору № 2802 від 01.11.2004, яка була задоволена місцевим господарським судом в повному обсязі.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не може погодитися з висновком суду щодо періоду нарахування пені за період з березня 2010 по серпень 2010.

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 7.4.2 договору № 2802 від 01.11.2004 передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію сплачує пеню у розмірі 1,0 % належної до сплати суми за кожний день прострочення, на підставі положення Закону України від 10.05.99 р. № 686.

При цьому, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до п. 6.3 договору зобов’язання відповідача розрахуватися за поставлену теплову енергію мало бути виконано до 11 листопада 2009 року, у зв’язку з чим нарахування пені позивач, як енергопостачальна організація, мав право здійснювати з 11 листопада 2009 року по 11 квітня 2010 року.

Однак, в порушення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, позивач здійснив нарахування пені за період з березня 2010 року по серпень 2010 року.

Таким чином, оскільки нарахування позивачем пені за травень-серпень є неправомірним, а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України позивачем не заявлялося, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині періоду нарахування пені, а тому стягненню підлягає пеня за період березень-квітень в сумі 6600,14 грн.

На підставі викладеного, апеляційна скарга Підприємства з іноземними інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Гедеон Ріхтер Укрфарм” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 року у справі №37/457 підлягає зміні щодо стягнення пені, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 49, ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Гедеон Ріхтер Укрфарм” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 року у справі №37/457 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

”1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “ГЕДЕОН РІХТЕР УКРФАРМ” (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 17-Б, код ЄДРПОУ 20005075) на користь Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль” (54002, м. Миколаїв, Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966) 147,18 грн. (сто сорок сім гривень 18 коп.) інфляційної складової боргу, 114,93 грн. (сто чотирнадцять гривень 93 коп.) трьох відсотків річних, 6600,14 грн. (шість тисяч шістсот гривень 14 коп.) пені, 144,92 грн. (сто сорок чотири гривні 92 коп.) витрат по сплаті державного мита та 218,54 (двісті вісімнадцять гривень 54 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження в частині стягнення 7 628,95 грн. основного боргу припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.”

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль” (54002, м. Миколаїв, Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “ГЕДЕОН РІХТЕР УКРФАРМ” (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 17-Б, код ЄДРПОУ 20005075) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 5,79 грн. (п’ять гривень 79 коп.).

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 37/457 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді