Постанова № 13714342, 02.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2011                                                                                           № 1/277

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Заїка А. Д. – представник за довіреністю № 2 від 12.10.2010

від відповідача - не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФС Медіа»

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.10.2010

у справі № 1/277 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк»

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю «ФС Медіа»

про                                                   стягнення 79581,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 73 828,90 грн. за виготовлену за договором на виготовлення друкованої продукції № 35 від 11.05.2010, але неоплачену продукцію, з яких 38 391,03 грн. - вартість отриманої відповідачем продукції, 35 437,87 грн. - вартість продукції, яка зберігається на складі позивача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2 767,07 грн., 3 % річних в сумі 436,90 грн. та 2 548,98 грн. плати за відповідальне зберігання виготовленої позивачем за умовами спірного договору та не отриманої відповідачем продукції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2010, повний текст якого підписаний 29.10.2010, позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 38 391,03 грн. основного боргу, 227,19 грн. 3 % річних, 1 341,58 грн. пені, 2 548,98 грн. витрат на відповідальне зберігання, 425,09 грн. витрат по сплаті державного мита та 125,08 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу, в решті вимог відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено факт прострочення відповідачем свого обов’язку по оплаті виготовленої та поставленої позивачем за договором на виготовлення друкованої продукції № 35 від 11.05.2010 продукції, а також факт зберігання решти продукції на складі позивача.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення вартості продукції, яка зберігається на складі позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не отримав наведену продукцію у кількості 2400 примірників, тому факту прострочення виконання грошового зобов’язання не підтверджено всупереч умовам договору 3.1 договору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФС Медіа» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 у справі №1/277 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не взято до уваги, що отримання продукції за видатковими накладними №1276 від 28.05.2010 року та № 1322 від 03.06.2010 року проводилось особою, яка не мала повноважень від відповідача, а відтак, вказані накладні не можуть вважаться належними доказами поставки позивачем відповідачу спірної продукції.

Крім того, зазначені накладні, а також накладна № 1265 від 27.05.2010, незважаючи на те, що підписана уповноваженими представниками обох осіб, є неналежними доказами поставки товару за спірним договором, оскільки не містять даних про те, що поставки здійснювались саме за договором на виготовлення друкованої продукції № 35 від 11.05.2010.

Ухвалою від 03.12.2010 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С. А., судді Баранець О. М., Калатай Н. Ф. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФС Медіа» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/10 від 01.02.2011 справу № 1/277 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Синиці О.Ф.

12.01.2010 до відділу документального забезпечення суду надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких він просив суд залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 по справі № 1/277 – без змін.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а спірне рішення –без змін.

Відповідач представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи про належне повідомлення сторін про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

11.05.2010 позивач як Виконавець та відповідач як Замовник уклали договір на виготовлення друкованої продукції № 35 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач зобов’язується виготовити друковану продукцію (далі Продукція) у відповідності з її описом і на умовах, які викладаються в додаткових угодах до Договору, що є його невід’ємними додатками, та передати їх відповідачу у власність.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що вартість та ціна Продукції викладається в додаткових угодах до Договору.

Згідно п. 3.1 Договору умови платежів і порядок взаєморозрахунків визначаються додатковими угодами та рахунками–фактурами. Якщо інше не передбачено додатковими угодами, Змовник зобов’язується до моменту отримання Продукції оплатити її на умовах 100% передоплати. В разі неоплати Замовником отриманої Продукції на зазначених в даному пункті Договору умовах (якщо інше не зазначено в додатковій угоді) Замовник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання з дня отримання Продукції.

26.05.2010 позивач та відповідач підписали Додаткову угоду № 2 до Договору, якою визначили, що за умовами Договору позивачем має бути виготовлено журнал «ТОП 10» згідно наведеного опису у кількості 5000 примірників загальною вартістю 73828,90 грн.

Розділом 4 Додаткової угоди № 2 сторони встановили порядок здійснення оплати за Продукцію:

- Замовник протягом 3 – х банківських днів з моменту підписання сторонами даної додаткової угоди повинен перерахувати на розрахунковий рахунок Виконавця попередню оплату в розмірі 70 % вартості Продукції (п.4.1);

- вартість Продукції, що залишилась, у розмірі 30 %, Замовник сплачує позивачеві протягом 3 – х банківських днів з моменту повідомлення Виконавцем Замовника про виготовлення Продукції (п.4.2);

- повідомлення про виготовлення Продукції, за згодою сторін, може бути усним чи письмовим (п.4.3).

Пунктом 5.1 Додаткової угоди № 2 визначено, що термін виготовлення Продукції – 2 робочих дні, з моменту здійснення Замовником Виконавцю часткової 70 % (відсоткової) попередньої оплати та надання Замовником оригінал – макета Продукції.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач передбачену у Додатковій угоді № 2 до Договору попередню оплату позивачу не перерахував, незважаючи на що, позивач приступив до виконання своїх договірних зобов’язань щодо виготовлення Продукції.

Частину Продукції, в кількості 2600 примірників, відповідач у позивача отримав, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними копіями накладних № 1265 від 27.05.2010, № 1276 від 28.05.2010, № 1322 від 03.06.2010 та довіреності № 2 від 26.05.2010.

Окрім зазначених накладних, отримання відповідачем від позивача Продукції підтверджується фактом видачі відповідачем на отримання від позивача Продукції (ТОП 10 в кількості 5000 шт.) довіреності № 2 від 26.05.2010 та тим, що вказана довіреність була передана відповідачем позивачу, що відбувається по факту отримання довіреною особою Продукції.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав у позивача частину виготовленої на виконання умов Договору Продукції в кількості 2600 примірників на загальну суму 38391,03 грн. (2600 примірників).

Згідно ст. 538 ЦК України виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання. Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, отриману у позивача Продукцію відповідач не оплатив.

02.07.2010 позивач направив відповідачу претензією № 181 від 30.06.2010 (а.с.24-25), якою просив погасити заборгованість в сумі 38391,03 грн. за отриману Продукцію і сплатити пеню та 3% річних.

На доказ направлення вказаної претензії до матеріалів справи долучено копії опису вкладення та фіскального чеку № 3434 від 02.07.2010 (а.с. 27, 28).

09.08.2010 позивач направив відповідачу претензію № 241/1 від 04.08.2010 (а.с. 29-30), якою вдруге просив погасити заборгованість в сумі 38391,03 грн. за отриману Продукцію, оплатити 35437,87 грн. вартості Продукції, що зберігається на складі позивача, оплатити вартість відповідального зберігання Продукції на складі позивача і сплатити пеню та 3% річних.

На доказ направлення вказаної претензії до матеріалів справи долучено копії опису вкладення та фіскального чеку № 7268 від 09.08.2010 (а.с. 31, 32).

Відповідач на вказані претензії не відповів, Продукцію не оплатив, матеріали справи не містять жодних письмових заперечень відповідача проти виставлених позивачем претензій та факту отримання частини Продукції.

На дату звернення позивача до суду Продукція, виготовлена ним за умовами Договору, залишалась неоплаченою відповідачем в повному обсязі.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що позивачем належним чином доведено факт отримання відповідачем Продукції за умовами Договору на суму 38391,03 грн. і факт неоплати ним зазначеної продукції.

При цьому, посилання відповідача у відзиві на позов (а.с. 39-40) та в апеляційній скарзі на те, що видаткові накладні № 1276 від 28.05.2010, № 1322 від 03.06.2010 та № 1265 від 27.05.2010 є неналежними доказами поставки Продукції за спірним Договором до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не впливають на вирішення сторін по суті, оскільки сам факт отримання зазначеної Продукції відповідачем не заперечується.

До того ж, в судовому засіданні представник позивача долучив до матеріалів справи копію гарантійного листа за підписом директора відповідача, направленого позивачу факсом, яким гарантується погашення згідно наведеного в листі графіка заборгованості в сумі 43058,95 грн., яка дорівнює присудженій оспореним рішенням суду першої інстанції до стягнення з відповідача на користь позивача сумі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу за отриману Продукцію в сумі 38 391,03 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача вартості не отриманої Продукції в сумі 35437,87 грн. слід зазначити наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вказаних вимог, виходив з того, що відповідач не отримав наведену продукцію у кількості 2400 примірників, тому факту прострочення виконання грошового зобов’язання не підтверджено всупереч умовам договору 3.1 договору.

Проте, із вказаною думкою колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Згідно п. 3.1 Договору в разі неоплати Замовником отриманої Продукції на зазначених в даному пункті Договору умовах (якщо інше не зазначено в додатковій угоді) Замовник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання з дня отримання Продукції.

Проте, пунктом 4.8 Договору сторони обумовили, що якщо відповідач протягом одного календарного місяця необґрунтовано відмовляється чи ухиляється прийняти виготовлену Продукцію згідно умов Договору, а Додатковою угодою до Договору передбачено, що часткова чи повна післяплата послуг позивача відбувається після отримання відповідачем Продукції, то позивач набуває права вимагати та отримати від відповідача повну оплату послуг по виготовленню Продукції незалежно від факту прийняття її відповідачем.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

За правилами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (ЦК України), договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що Додатковою угодою № 2 передбачена часткова післясплата Продукції відповідачем після її отримання, а відповідач ухиляється від її отримання, у відповідності до умов Договору позивач має право вимагати повної оплати вартості виготовленої Продукції.

При цьому, факт виготовлення Продукції за умовами Договору у повному обсязі, на що посилається позивач, відповідачем не спростований і підтверджується вищезгаданою довіреністю № 2 від 26.05.2010, яка видана відповідачем на отримання від позивача Продукції (ТОП 10) в кількості 5000 шт., тобто в повному обсязі, і в матеріалах справи відсутні докази того, що на дату видачі цієї довіреності така кількість Продукції в позивача була відсутня.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 2 повідомлення про виготовлення Продукції, за згодою сторін, може бути усним чи письмовим. В матеріалах справи відсутні докази такого повідомлення, тому колегія суддів виходить з того, що 28.05.2010 (дата отримання відповідачем частини Продукції) відповідач в будь–якому випадку був обізнаний про виготовлення її позивачем.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача вартості виготовленої і не отриманої відповідачем Продукції в сумі 35 437,87 грн., вказані вимоги підлягають задоволенню, і, відповідно, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 2 548,98 грн. плати за відповідальне зберігання виготовленої позивачем за умовами Договору Продукції слід зазначити наступне.

Згідно п.7.4 Договору, якщо відповідач необґрунтовано відмовився прийняти Продукцію (всю або частину), то у такому випадку Продукція вважається такою, що знаходиться у виконавця на відповідальному зберіганні. За кожен день відповідального зберігання відповідач зобов’язаний сплатити позивачеві плату, яка складає 0,1% від вартості Продукції.

Вказану плату позивач розраховує починаючи з 07.06.2010, тобто після дати отримання позивачем частини Продукції, і по 17.08.2010.

З урахування досліджених обставин справи, колегія суддів вважає законними вимоги позивача про стягнення з відповідача 2548,98 грн. плати за відповідальне зберігання протягом зазначеного періоду виготовленої позивачем за умовами Договору та неотриманої відповідачем Продукції. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 2667,07 пені та 436,90 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Пунктом 7.3 Договору за порушення термінів сплати вартості чи строку прийняття Продукції відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої Продукції за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, зменшивши зазначені вимоги за розрахунком суду до 1341,58 грн. та 227,19 грн. відповідно, розрахунку та підстав такого зменшення при цьому не навів.

Проте, на думку колегії суддів, розрахунок вимог в частині стягнення пені та 3 % річних зроблений відповідачем у відповідності до вимог закону, умов Договору і відповідає обставинам справи, з огляду на що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2667,07 пені та 436,90 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 року у справі № 1/277 підлягає зміні, позов задовольняється в повному обсязі, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 73828,90 грн., пеня в сумі 2767,07 грн., 3 % річних в сумі 436,90 грн. та 2548,98 грн. плати за відповідальне зберігання виготовленої позивачем за умовами спірного договору та неотриманої відповідачем продукції.

Враховуючи викладене вище, а також те, що в апеляційній скарзі відповідач просить оспорене рішення скасувати в повному обсязі та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ФС Медіа» задоволенню не підлягає, тому витрати відповідача на державне мито за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Судові витрати за подачу позову, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФС Медіа» на рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 у справі № 1/277 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 у справі № 1/277 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 у справі № 1/277 в наступній редакції:

          « 1. Позов задовольнити повністю.

           2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФС Медіа» (01001, м. Київ, вул. Городецького 11-Б, ідентифікаційний код 36350879) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська 1, ідентифікаційний код 22891092) основний борг в сумі 73828 (сімдесят три тисячі вісімсот двадцять вісім) грн. 90 коп., пеню в сумі 2767 (дві тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 07 коп., 3 % річних в сумі 436 (чотириста тридцять шість) грн. 90 коп., плату за відповідальне зберігання в сумі 2548 (дві тисячі п’ятсот сорок вісім) грн. 98 коп., 795 (сімсот дев’яносто п’ять) грн. 81 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили»

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 1/277.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

04.02.11 (відправлено)