Рішення № 137143173, 05.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2026м. ДніпроСправа № 904/4319/25 (904/6387/25)Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушина Ю.Ю.

за участю секретаря судового засідання Дяченко А.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Кошовський Сергій Васильович;

від відповідача-1: Кім Ганна Володимирівна;

від відповідача-2: Сільченко Тетяна Андріївна, Лисенко Олексій Петрович, Ващенко Володимир Олександрович;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: не з`явився;

від третьої особи-4: не з`явився;

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом Розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК АКТИВ" арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича (610, місто Харків, проспект Незалежності, будинок 5)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК АКТИВ" (50106, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Коломойцівська, 3, код ЄДРПОУ 36208668)

відповідача-2: Акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк" (01054, місто Київ, вулиця Леонтовича 4, літера А, А1, код ЄДРПОУ 34575675)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алом" (50106, місто Кривий Ріг, вулиця Коломийцівська, будинок 3, код ЄДРПОУ 40782668)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпро" (50002, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Кобилянська 219, поверх 5, офіс 1, код ЄДРПОУ 41940795)

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: громадянин Республіки Туреччина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" (21050, місто Вінниця, вулиця Соборна, будинок 15, код ЄДРПОУ 36726560)

про визнання недійсним правочину

в межах справи №904/4319/25

за заявою Акціонерного товариства "Дочірній Банк "Казахстан-Зіраат Інтернешнл Банк", Республіка Казахстан

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК АКТИВ" (50106, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Коломойцівська, 3, код ЄДРПОУ 36208668)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК АКТИВ" арбітражний керуючий Кошовський Сергій Васильович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК АКТИВ" (код ЄДРПОУ 36208668); відповідача-2: Акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк" (код ЄДРПОУ 34575675); третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алом" (код ЄДРПОУ 40782668), третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпро" (код ЄДРПОУ 41940795); третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: громадянин Республіки Туреччина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" (код ЄДРПОУ 36726560) про визнання недійсним правочину.

Позовна заява подана в межах справи №904/4319/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК АКТИВ" (50106, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Коломойцівська, 3, код ЄДРПОУ 36208668).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 клопотання розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК АКТИВ" арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича про витребування доказів - задоволено. Витребувано у Виконавчого комітету Криворізької міської ради належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи юридичної особи ТОВ «ІК АКТИВ» (ЄДРПОУ 36208668). Витребувано у Виконавчого комітету Вінницької міської ради належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи юридичної особи - ТОВ «ДНІПРООЛІЯ» (ЄДРПОУ 36726560). Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті, яке відбудеться 16.12.2025 о 10:00 год.

04.12.2025 через підсистему "Електронний суд" відповідач-1 надіслав відзив на позовну заяву, за змістом якого ТОВ ІК АКТИВ просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Кредитного договору (вх. суду №53506/25).

05.12.2025 через підсистему "Електронний суд" відповідач-1 надіслав відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позову розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК АКТИВ», арбітражного керуючого Кошовського С.В до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК АКТИВ» та Акціонерного товариства «Вест Файненс Енд Кредит Банк» про визнання недійсним Кредитного договору №405-4721/21-РНК від 09.04.2021 (вх. суду №53725/25).

09.12.2025 через підсистему "Електронний суд" позивач надіслав відповідь на відзив на позовну заяву, який надійшов від ТОВ ІК АКТИВ (вх. суду №54193/25).

09.12.2025 через підсистему "Електронний суд" третя особа-4 надіслала заперечення на клопотання позивача про залучення третьої особи (вх. суду №54299/25).

09.12.2025 через підсистему "Електронний суд" позивач надіслав відповідь на відзив на позовну заяву, який надійшов від АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" (вх. суду №54388/25).

12.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від Виконавчого комітету Вінницької міської ради на виконання вимог ухвали суду надіслано витребувані судом документи (вх. суду №54888/25).

16.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача - 2 надійшло клопотання про витребування доказів (вх. суду №55249/25) та заперечення (на відповідь на відзив) (вх. суду №55254/25).

Третя особи 1-4 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні заслухано думку учасників справи щодо клопотання позивача про залучення ліквідатора ТОВ «Дніпроолія» арбітражного керуючого Гонту Оксану Анатоліївну до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Позивачем у судовому засіданні заявив усне клопотання про залишення без розгляду раніше поданого клопотання про залучення третьої особи.

Також, у судовому засіданні заслухано учасників справи стосовно поданого відповідачем-2 клопотання про витребування доказів.

Заслухавши представників позивача та відповідачів, ухвалою суду від 16.12.2025 клопотання позивача про залишення без розгляду клопотання про залучення третьої особи (вх. суду №51339/25) - задоволено. Клопотання позивача про залучення ліквідатора ТОВ «Дніпроолія» арбітражного керуючого Гонту Оксану Анатоліївну до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - залишено без розгляду. Судове засідання відкладено на 20.01.2026 о 11:00 год. Запропоновано Позивачу викласти письмово заперечення щодо клопотання відповідача-2 про витребування доказів.

24.12.2025 через підсистему "Електронний суд" представник відповідача-2 надіслала заяву про долучення до матеріалів справи докази направлення адвокатських запитів (вх. суду 56584/25).

29.12.2025 через підсистему "Електронний суд" представник відповідача-2 надіслала клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх. суду №57027/25).

16.01.2026 через підсистему "Електронний суд" представник відповідача-2 надіслала заяву про долучення до матеріалів справи копію відповіді на адвокатський запит (вх. суду №2214/26).

20.01.2026 через підсистему "Електронний суд" представник позивача надіслав заперечення на клопотання про витребування доказів (вх. суду №2498/26).

Судове засідання суду 20.01.2026 знято з розгляду, задля збереження життя та здоров`я учасників судового процесу, оскільки у місті Дніпрі була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 судове засідання відкладено на 23.02.2025 о 14:30 год., для подальшого розгляду заяви.

30.01.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" (вх. суду №4417/26) про долучення доказів до матеріалів справи.

18.02.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" (вх. суду №7862/26) про долучення доказів до матеріалів справи.

Третя особи 1-4 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні 23.02.2026, господарський суд розглянув заяву Акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк" (вх. №27027/25 від 29.12.2025) та постановив ухвалу перейти до розгляду справи №904/4319/25(904/6387/25) за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання суду на 12.03.2026 о 10:00 год.

06.03.2026 через підсистему "Електронний суд" представник "Вест Файненс Енд Кредит Банк" подав клопотання про поновлення строку для витребування доказів (вх. суду №10582/26).

11.03.2026 через підсистему "Електронний суд" представник АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" подав відзив на позовну заяву. Серед додатків до відзиву було додано клопотання про витребування доказів (вх. суду №10987/26).

11.03.2026 через підсистему "Електронний суд" представник ТОВ "ІК Актив" подав до суду відзив на позовну заяву (вх. суду №11455/26).

12.03.2026 через підсистему "Електронний суд" розпорядник майна боржника (позивач) подав до суду додаткові пояснення до позовної заяви (вх. суду №11567/26).

12.03.2026 через підсистему "Електронний суд" розпорядник майна боржника (позивач) подав до суду відповідь на відзив АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" від 09.03.2026 (вх. суду № 11568/26).

12.03.2026 через підсистему "Електронний суд" розпорядник майна боржника (позивач) подав до суду відповідь на відзив ТОВ «ІК АКТИВ» від 11.03.2026 ((вх. суду №11569/26).

В підготовчому засіданні 12.03.2026 суд заслухав позивача, представників відповідача-1 та відповідача-2.

Судом було розглянуто клопотання відповідача-2 від 09.03.2026 та від 16.12.2025 про витребування доказів, заслухано заперечення позивача проти клопотання та заслухано думку відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача-2 - адвоката Сільченко Т.А. про витребування доказів (вх. суду №55249/25 від 16.12.2025 та від 09.03.2026). Відкладено підготовче засідання на 30.03.2026 о 17:00 год.

26.03.2026 через підсистему "Електронний суд" представник АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" подав заперечення на додаткові пояснення (вх. суду №14141/26).

30.03.2026 через підсистему "Електронний суд" представник ТОВ "ІК Актив" подав до суду заперечення на клопотання (вх. суду №14631/26).

Третя особи 1-4 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

У підготовчому засіданні заслухано пояснення та думки представників позивача та відповідачів 1-2 щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

У підготовчому судовому засіданні представником позивача та відповідачів 1-2 зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи достатність матеріалів справи для розгляду позовних вимог, господарський суд ухвалою від 30.03.2026 вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 11.05.2026 о 15:30 год.; повідомити учасників справи щодо резервування часу для наступного судового засідання на 25.05.2026 о 11:00 год.

11.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення слухання справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю адвоката в іншому судовому засіданні (вх. суду № 22844/26).

В судовому засіданні 11.05.2026 прийняли участь представники позивача та відповідача -2. Інші учасники справи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Суд вирішив розпочати розгляд справи по суті, заслухав представників позивача, відповідача-2 та оголосив перерву в судовому засіданні до 25.05.226 об 11:00 год., відповідно до визначеної резервної дати судового засідання встановленої ухвалою від 30.03.2026.

25.05.2026 через підсистему "Електронний суд" представник відповідача-2 подав до суду письмову заяву із заключним словом (вх. суду №25167/26).

В судовому засіданні 25.05.2026 прийняли участь представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2. Представник відповідача-2 виступив із вступним словом. Після завершення вступного слова учасників суд перейшов до з`ясування обставин справи та дослідження доказів. За погодженням із представниками учасників суд оголосив про перехід до стадії судових дебатів. За завершенням виступу учасників та реплік суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення по суті спору та вирішив відкласти проголошення судового рішення на 05.06.2026 о 12:00 год.

Стислий виклад позиції позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги розпорядник майна ТОВ "ІК Актив" зазначив наступне.

09.04.2021 між АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" та Боржником укладено кредитний договір №405-4721/21-РНК із загальним лімітом кредитування 2 846 000,00 (два мільйони вісімсот сорок шість тисяч) доларів США.

На думку розпорядника майна фактичною метою залучення кредитних коштів полягала не у забезпеченні господарської діяльності Боржника, а у погашенні зобов`язань за кредитом третьої особи ТОВ «Дніпроолія», що підтверджується цільовим призначенням кредиту (згідно з додатком №1 до Кредитного договору), як «рефінансування заборгованості ТОВ «Дніпроолія» (код 36726560) перед банком за Договором №44-2860/12-КЮ про відкриття кредитної лінії від 15.05.2012, що укладений між ТОВ «Дніпроолія» (код 36726560) та Банком, в загальному розмірі, що не перевищує 2 846 000,00 (Два мільйони вісімсот сорок шість тисяч, 00) доларів США».

Враховуючи, що Боржник взяв на себе фактично зобов`язання третьої особи, без наявності реальної комерційної, фінансової чи іншої вигоди, при цьому, маючи значний обсяг власних невиконаних (порушених) зобов`язань, щодо зазначеного правочину позивач вбачає ознаки фраудаторності.

Крім наведеного, розпорядник майна звертав увагу суду на той факт, що ТОВ "Дніпроолія", в розумінні приписів статті 1 КУзПБ є заінтересованою особою стосовно боржника.

Відповідно до статті 42 КУПБ, підставою для визнання правочину недійсним є, зокрема, його укладення Боржником із заінтересованою особою.

Посилаючись до приписів статті 42 КУзПБ, статей 3, 15, 16, 203, 215, 609 ЦК України, позивач зазначив про порушення принципів добросовісності, розумності та економічної доцільності при укладенні зазначеного Кредитного договору.

На думку розпорядника майна боржник (відповідач -1) уклав кредитний договір не для задоволення власних потреб або розвитку господарської діяльності, а для рефінансування заборгованості іншої особи - ТОВ «Дніпроолія», яка крім того є афілійованою (заінтересованою) стосовно Боржника. Дія боржника створила ситуацію, в якій він взяв на себе значні зобов`язання перед банком, не отримавши при цьому економічної вигоди для себе, що порушує принципи добросовісності та об`єктивного управління своїми фінансовими ресурсами (стаття 509 ЦКУ).

Крім того, на час укладання оспорюваного правочину (09.04.2021), боржник мав грошові зобов`язання які випливали з договорів поруки перед іншими кредиторами :

- перед АТ "Дочірній Банк "Казахстан-Зіраат Інтернешнл Банк" (ініціюючим кредитором у справі №904/4319/25) на підставі кредитного договору банківської позики №Z000045/10/18 від 25.05.2018, за умовами якого Банк надав позичальнику (ТОВ «АЛОМ») позику у сумі 7000000 доларів США, а Боржник виступив поручителем відповідно до договору поруки №Q000112/10/19 від 27.11.2019;

- перед TURKKAN AGRO TARIM URUNLERI SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI виникло на підставі договору поставки №280115 від 20.01.2015 у загальному розмірі 1 251 933,61 доларів США, за яким Боржник виступав покупцем і мав обов`язок здійснити оплату за вказаним договором. Строк виконання обов`язку по оплаті, з урахуванням змін викладених у додаткових угодах до зазначеного договору, встановлений до 20.02.2020.

Наведені обставини на думку розпорядника майна боржника свідчать про недобросовісний та економічно необґрунтований характер укладеного кредитного договору №405-4721/21-РНК від 09.04.2021. Зокрема, що договором не досягнуто економічної вигоди для Боржника; укладення договору призвело до зменшення активів Боржника та погіршення його платоспроможності; правочин мав фраудаторний характер; зазначені обставини створюють підстави для визнання правочину недійсним відповідно до Цивільного кодексу України та усталеної судової практики. Боржник уклав оспорюваний кредитний договір не для задоволення власних потреб або розвитку господарської діяльності, а для рефінансування заборгованості іншої особи - ТОВ «Дніпроолія», яка є афілійованою щодо Боржника. Це створило ситуацію, в якій Боржник взяв на себе значні зобов`язання перед банком, не отримавши економічної вигоди для себе, що порушує принципи добросовісності (частина 3 статті 509 ЦК України) та об`єктивного управління фінансовими ресурсами.

З огляду на наведене, позивач просив суд визнати недійсним Кредитний договір №405-4721/21-РНК від 09.04.2021, укладений між АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" та ТОВ «ІК Актив» (ЄДРПОУ 36208668).

Стислий виклад позиції відповідача-1.

ТОВ "ІК Актив" не заперечувало проти факту укладання 09.04.2021 оспорюваного правочину та рефінансування кредитними коштами ТОВ "Дніпроолія".

ТОВ «ІК АКТИВ» заперечувало проти позову в частині тверджень про фраудаторність оспорюваного кредитного договору.

На думку відповідача-1 аналіз норм статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.

Зважаючи на дані висновки щодо застосування статті 42 КУзПБ, від яких не відступив Верховний Суд, оспорювання правочинів ТОВ ІК АКТИВ, вчинених до 02 жовтня 2022 з визначених спеціальних підстав неможливе в силу обмеженості темпоральної дії даної норми.

Відповідно до висновків постанови Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №587/3625/23 колегія суддів зауважує, що презумпція сумнівності правочинів, вчинених для завдання шкоди кредиторам, сама по собі не означає безмежної дискреції суду щодо визнання будь-якого правочину, укладеного у такий період, недійсним, а тому вимагає досконалої юридичної техніки застосування і суворого дотримання вимог, встановлених у відповідній нормі закону, оскільки несе ризики непропорційного втручання в цивільний оборот та майнові права контрагентів боржника.

Кредитор не може вимагати від боржника, щоб останній з моменту виникнення будь-якої заборгованості чи потенційного спору щодо зобов`язання до вирішення такого спору утримувався від здійснення своєї господарської діяльності та пов`язаних з цим операцій, адже таке становитиме надмірне та непропорційне втручання в майнові права боржника (постанова Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/3706/23).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №904/3153/22 (904/4344/22) колегія суддів наголошує, що для фраудаторного правочину як зловживання правом намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним визначальним критерієм зловживання правом. Доведення наявності такого наміру покладається на позивача.

На підтвердження нібито наявності наміру з боку ТОВ ІК АКТИВ спричинити шкоду кредиторам внаслідок укладення оспорюваного Кредитного договору позивач вказує на наявну заборгованість, що виникла перед ініціюючим кредитором до укладання зазначеного Договору, проте такі доводи є недостовірними.

Станом на 09 квітня 2021 у ТОВ ІК АКТИВ були відсутні зобов`язання перед АТ Дочірній Банк Казахстан-Зіраат Інтернешнл Банк (ініціюючим кредитором) на підставі договору поруки №Q000112/10/19 від 27.11.2019, адже АТ Дочірній Банк Казахстан-Зіраат Інтернешнл Банк не було направлено чи пред`явлено будь-яким чином ТОВ ІК АКТИВ вимогу про виконання будь-яких зобов`язань, а сам по собі факт укладення договору поруки не свідчить про виникнення грошового зобов`язання, адже обов`язки поручителя виникають з моменту пред`явлення до них вимоги кредитором (аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 червня 2025 року по справі №Б13/188-11 (911/1859/24).

Твердження позивача про укладення спірного правочину в період настання обов`язків за договором поруки №Q000112/10/19 перед АТ Дочірній банк Казахстан-Зіраат Інтернешнл Банк не відповідають дійсності та фактичним обставинам, адже ТОВ ІК АКТИВ є лише поручителем до якого, згідно рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду від 08.09.2022 №286/2021 вимоги про порушення позичальником умов Договору банківської позики від 25.05.2018 були направлені ТОВ ІК АКТИВ після укладення оспорюваного договору, а саме 04.10.2021 №1860, 12.10.2021 №1911, 21.10.2021 № 1976, а отже, станом на квітень 2021 відомостей про порушення зобов`язання перед АТ Дочірній банк Казахстан-Зіраат Інтернешнл банк у ТОВ ІК АКТИВ не було.

Заборгованість ТОВ ІК АКТИВ перед TURKKAN AGRO TARIM URUNLERI SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI на підставі договору поставки № 280115 від 20.01.2015 не стала підставою для порушення провадження у справі про банкрутство, а тому доводи позивача про те, що сам факт відкриття судом провадження у справі про банкрутство за заявою саме ініціюючого кредитора, вимоги якого виникли до укладання спірного правочину та не були погашені аж до моменту звернення останнього до суду з відповідною заявою, безпосередньо свідчить про втрату Боржником платоспроможності - не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №904/3153/22 (904/4344/22) колегія суддів наголошує, що для фраудаторного правочину як зловживання правом намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним визначальним критерієм зловживання правом. Доведення наявності такого наміру покладається на позивача.

Проте, позовна заява не містить викладення жодних конкретних обставин, які, на думку позивача, свідчили би про вчинення оспорюваного правочину на шкоду кредиторам, та встановлюючи обставини справи, судом не може бути застосовано концепцію негативного доказування адже обов`язок доказування обставин недійсності договору з підстав недотримання загальних засад цивільного законодавства покладається саме на позивача.

На думку відповідача 1 позивачем жодним чином не доведено та не підтверджено, що неплатоспроможність боржника настала саме внаслідок укладення оспорюваного Договору, що свідчить про відсутність у останнього характеру фраудаторного. Доводи позовної заяви не містять підтвердження жодної обставини, із якою законодавством пов`язує визнання недійсним правочину.

Відповідач-1 заперечував проти тверджень розпорядника майна про укладання оспорюваного договору із заінтересованою особою. Кредитний договір №405-4721/21-РНК укладено між ТОВ ІК АКТИВ та АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" , і вказані особи не мають між собою жодних ознак заінтересованості в розумінні чинного законодавства України.

Додатково відповідач-1 зазначав, що на стадії розпорядження майна боржника до вирішення питання про визнання останнього банкрутом не передбачено прямо право розпорядника майна на звернення до суду із відповідними позовами до боржника. Отже, вирішуючи спір по суті, суду належить з`ясувати наявність повноважень у розпорядника майна боржника, за відсутності припинення повноважень органів управління боржника, права на пред`явлення позову до боржника.

Стислий виклад позиції відповідача-2.

Відповідач-2 Акціонерне товариство "Вест Файненс Енд Кредит Банк" заперечує проти задоволення позову розпорядника майна боржника з наступних підстав.

Відповідач-2 підтвердив, що 09.04.2021 між АТ «Вест Файненс Енд Кредит Банк» та ТОВ «ІК Актив» було укладено Кредитний договір із загальним лімітом кредитування 2 846 000 USD. Кредитний договір від 09.04.2021 забезпечений іпотекою майна ТОВ «ІК Актив» та заставою рухомого майна боржника. Іпотека встановлена на комплекс будівель і споруд у місті Кривий Ріг, вулиця Коломойцівська-3, що належить ТОВ «ІК Актив» на праві власності.

Відповідач-2 стверджує, що момент укладення кредитного договору виключає застосування як частини 1 статті 42 КУзПБ, так і частини 2 статті 42 КУзПБ. Це в свою чергу свідчить про відсутність у арбітражного керуючого права на звернення з позовом про визнання недійсним Кредитного договору.

Відповідач-2 зазначив, що Кредитний договір укладено за 4,5 роки до відкриття провадження у справі про банкрутство - поза межами підозрілого періоду.

У постанові КГС ВС від 03.07.2021 у справі №369/11268/16-ц суд виснував: «У разі оскарження правочину боржника на загальних підставах, діє презумпція правомірності правочину, тобто особа, що його оспорює, повинна довести суду його недійсність. Натомість, у разі оскарження правочину на спеціальних підставах, усі правочини, вчинені протягом «підозрілого» періоду, за замовчуванням вважаються судом сумнівними, тобто діє презумпція сумнівності правочину».

З огляду на наведене, на думку відповідача-2 діє презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, а тягар доказування недійсності покладається на Позивачі. Аргументи щодо недійсності правочину ґрунтується виключно на припущеннях Позивача. В свою чергу позивач не спростував презумпцію правомірності правочину, оскільки не надав жодних доказів неплатоспроможності Боржника станом на 09.04.2021, заінтересованості сторін, неринковості умов Кредитного договору чи фраудаторного наміру.

Відповідач-2 стверджує, що позивач не довів ані фінансового стану Боржника на момент, ані після укладення Кредитного договору.

Проте, аналіз поведінки Боржника після укладення правочину спростовує так звану неплатоспроможність. Так, після укладення Кредитного договору Боржник: продовжував здійснювати господарську діяльність, експлуатував маслоекстракційний завод, обслуговував множинні кредитні зобов`язання зокрема перед іншими банками-кредиторами в межах справи про банкрутство.

Між укладенням кредитного договору та відкриттям провадження у справі про банкрутство пройшло 4,5 роки. За цей період сильно змінилася економічна ситуація в Україні: повномасштабна війна, спричинена агресією рф; руйнування логістичних ланцюгів; енергетична криза тощо. Тобто відбулися інші події, що могли вплинути на платоспроможність Боржника. Однак, Позивач безпідставно стверджує, що саме Кредитний договір став наслідком неплатоспрожності. Позивач не довів причинно-наслідкового зв`язку між Кредитним договором та відкриттям провадження про банкрутство. Навпаки, поведінка Боржника протягом 4,5 років після отримання кредиту свідчить про платоспроможність.

Відповідач-2 заперечував існування пов`язаності між ним та ТОВ "ІК Актив", як сторонами оспорюваного правочину. Відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ІК Актив" у 2025 не доводить неплатоспроможність у 2021. Позивач не надав доказів неплатоспроможності Боржника станом на 09.04.2021 та причинно-наслідкового зв`язку між оспорюваним кредитом та фінансовим станом Боржника (зараз). Розмір кредиту, ставка та забезпечення відповідають ринковим умовам; кошти реально надано й використано за призначенням. Банк діяв добросовісно та перед укладенням Кредитного договору перевірив платоспроможність Боржника. Правочин не спричинив неплатоспроможності: після його укладення Боржник понад 4 роки продовжував діяльність, надавав нові забезпечення іпотеки та виконував зобов`язання. Причинно-наслідкового зв`язку між банкрутством ТОВ "ІК Актив" та оспорюваним правочином АТ «Вест Файненс Енд Кредит Банк» не вбачає.

Крім наведеного, АТ «Вест Файненс Енд Кредит Банк» звертав увагу суду на вибірковість оскаржуваного правочину.

Так, у справі про банкрутство ТОВ «ІК Актив» ініціюючим кредитором є АТ «Казахстан Зіраат Банк Інтернешнл», що входить до міжнародної фінансової групи Ziraat. Додатково подали свої вимоги як забезпечені кредитори АТ «Зіраат Банк Монтенегро» та АТ «Зіррат Банк Азербайджан».

25.05.2018 між АТ «Казахстан-Зіраат Інтернешнл Банк» та ТОВ «АЛОМ» укладено Кредитний договір на суму 7 000 000 USD. 27.11.2019 забезпечення кредиту порукою ТОВ «ІК Актив». 18.12.2020 забезпечення кредиту заставою рухомого майна ТОВ «ІК Актив». 26.05.2021 забезпечення кредиту іпотекою нерухомого майна ТОВ «ІК Актив».

02.10.2019 укладено Генеральний кредитний договір між ВАТ «Зіраат Банк Азербайджан» та TURKKAN YAG SANAYI VE TICARET A.S. на суму 9000000 USD. 13.04.2020 забезпечення кредиту порукою ТОВ «ІК Актив». 26.05.2021 забезпечення кредиту іпотекою майна ТОВ «ІК Актив»

21.01.2021 між АТ «Зіраат Банк Чорногорія» та компанією TURKKAN YAG SANAYI VE TICARET A.S. укладено Короткострокову кредитну угоду на суму 3 059 000,00 євро.

21.01.2021 укладення договору поруки ТОВ «ІК Актив» 26.05.2021 забезпечення кредиту іпотекою майна ТОВ «ІК Актив» 25.01.2025 фактичне надання кредиту у розмірі 3059000,00 євро.

Отже, фінансова група Ziraat потенційно може мати значний обсяг грошових вимог. При цьому вимоги інших кредиторів (у т.ч. АТ «Вест Файненс енд Кредит Банк») є конкурентними. Тому для групи Ziraat явно вигідним є скорочення будь-якого іншого зобов`язання боржника. Теоретичне визнання Кредитного договору недійсним зменшує обсяг вимог Банку, збільшує відносну частку вимог групи Ziraat у процедурі, може надати ініціюючому кредитору фактичний контроль над банкрутством.

На думку відповідача-2, позов об`єктивно спрямований на економічний інтерес кредитора Ziraat, а не на інтерес усієї кредиторської маси. Поведінка арбітражного керуючого у цій справі, спрямована на ініціювання позову, що фактично захищає економічний інтерес ініціюючого кредитора, а тому суперечить обов`язку Арбітражного керуючого діяти добросовісно й неупереджено. Такі дії не відповідають вимогам статті 12 КУзПБ, порушують принципи добросовісності та заборони зловживання правом, а також суперечать завданням процедури банкрутства щодо справедливого й пропорційного захисту прав усіх кредиторів.

Додатково Відповідач-2, посилаючись до приписів статті 203, 257, 261, 509 ЦК України, заявляв про застосування позовної давності у спорі.

Обставини справи встановлені судом.

Між Акціонерним товариством "Вест Файненс Енд Кредит Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІК АКТИВ» 09.04.2021 року було укладено Кредитний договір №405-4721/21-РНК із загальним лімітом кредитування 2 846 000,00 доларів США.

Відповідно до умов додатку №5 до Кредитного договору цільове призначення кредитору: для рефінансування заборгованості ТОВ "Дніпроолія" (код ЄДРПОУ 36726560) перед Банком за Договором №44-280/12-КБ про відкриття кредитної лінії від 15.05.2012 (пункт 3); термін кредитування - до 09.04.2026 (пункт 4).

Кредитні кошти було перераховано відповідно до умов Кредитного договору платіжною інструкцією №11656 від 19 квітня 2021 року для рефінансування заборгованості ТОВ "Дніпроолія" (код ЄДРПОУ 36726560) перед Банком, що підтверджується матеріалами справи № 904/4319/25.

Також, у забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІК АКТИВ" було укладено договір застави рухомого майна № 405-4721/21-ЗЮ від « 09» квітня 2021 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І. та зареєстрованого в реєстрі за №306.

В межах справи №904/4319/25 до відділу канцелярії суду від Акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк" (код ЄДРПОУ 34575675) 16.10.2025 надійшла заява про визнання кредиторських вимог до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК АКТИВ" (код ЄДРПОУ 36208668) в загальній сумі 75 415 562,10 грн та судовий збір у сумі 6056,00 грн. На час ухвалення судового рішення розгляд грошових вимог кредитора АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" в попередньому судовому засіданні у справі №904/4319/25 господарським судом не завершено.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та Боржником укладено договір іпотеки №405-4721/21-ІЮ від « 09» квітня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І. та зареєстрований в реєстрі за №305.

Відповідно до пояснень АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк", поданих в межах розгляду заяви кредитора про визнання грошових вимог, в період дії Кредитного договору відбувалося часткове погашення заборгованості, змінювалися графіки погашення.

За період з 09.04.2021 по 02.10.2025 Товариством було сплачено проценти, з яких 157 858,3 USD прострочені проценти та 408 608,55 USD поточні проценти. Частина платежів здійснювалася поручителями за ТОВ "ІК Актив". Сплата прострочених процентів здійснювалася з травня 2021 по вересень 2023, а також у липні 2025.

Ознак заінтересованості між ТОВ "ІК Актив" та АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" матеріали справи не містять.

ТОВ «Дніпроолія» є афілійованою (заінтересованою) стосовно Боржника, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачами.

На час розгляду даного спору ТОВ «Дніпроолія» заяви про визнання грошових вимог до ТОВ "ІК Актив" в межах справи №904/4319/25 до господарського суду не надходило, ТОВ «Дніпроолія» не є учасником справи про банкрутство ТОВ "ІК Актив".

Позовна заява розпорядника майна ТОВ "ІК Актив" арбітражного керуючого Кошовського С.В. не містить вимог про повернення активів боржника. На запитання суду позивач пояснював, що обраний спосіб захисту направлений на зменшення вимог конкурсного кредитора АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" та захист конкурсних інтересів інших добросовісних кредиторів.

Висновки суду.

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Якщо багатосторонній правочин учинено за участю боржника з недобросовісною метою виведення його активів (майна) зі складу ліквідаційної маси для задоволення вимог окремого кредитора поза межами процедури банкрутства, такий правочин може бути визнаний недійсним (фраудаторним) як із підстав, передбачених статтею 42 КУзПБ, так і відповідно до статей 3, 13 ЦК України.

Для кваліфікації правочину як фраудаторного його оцінка не може зводитися до формального встановлення окремих ознак, таких як лише пов`язаність сторін чи лише укладення договору у певний проміжок часу після виникнення основного зобов`язання. Правова кваліфікація має ґрунтуватися на комплексному аналізі всіх установлених обставин у їх сукупності. Вирішальним є з`ясування не лише умов укладення правочину, а і його кінцевої мети: чи був він спрямований на ухилення від виконання зобов`язання зі сплати боргу. Саме така спрямованість дій сторін, підтверджена сукупністю об`єктивних даних, надає підстави для кваліфікації правочину як фраудаторного. Про це Верховний Суд наголошував у постанові від 01.10.2025 у справі №910/11845/24.

КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника (див. постанову судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16)

Розгляд та захист порушених прав у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відмінні від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів.

Провадження у справах про банкрутство є однією із форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (пункт 154), якщо на виконання спірного правочину товариство сплатило кошти або передало інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспореного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

Велика палата Верховного Суду зауважила, що потрібно розмежовувати конкурсне і позаконкурсне оспорення фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспоренні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що перебуває в інших осіб.

Конкурсне оспорювання фраудаторних правочинів має досить детальне регулювання в сфері неплатоспроможності (зокрема, стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства).

Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспоренні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб.

Позивач, який не був стороною оспорюваного правочину, вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Постанова ВП ВС від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24 містить наступні висновки щодо застосування норм права : "219. Позивач, який не був стороною оспорюваного правочину, вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)". За змістом даної постанови (п. 169) Велика Палата Верховного Суду відступила від свого висновку, сформульованого в постанові від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16, шляхом його такої конкретизації: позивач, який не був стороною оспорюваного правочину, вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Оспорюваний правочин було вчинено по за межами строку встановленого статтею 42 КУзПБ, що унеможливлює застосування приписів наведеної норми до спірних правовідносин.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 щодо застосування норм статті 216 Цивільного кодексу України виснував, зокрема, що позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного / частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (пункт 61 рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95).

Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (пункт 36 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «С. В. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92).

Статтею 216 Цивільного кодексу України врегульовано наслідки недійсності правочину. Згідно з частиною 1 зазначеної статті недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Розпорядник майна боржника звернувся до господарського суду із позовом про визнання недійсним правочину - Кредитного договору №405-4721/21-РНК від 09.04.2021 між АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" та Боржником. В межах предмету позову розпорядник майна не досліджував розмір та порядок виконання Кредитного договору з боку Боржника.

Як вбачається з матеріалів справи боржник взяв на себе зобов`язання за Кредитним договором, кредитні кошти було використано на погашення заборгованості ТОВ "Дніпроолія" перед банком, протягом тривалого часу заборгованість за тілом кредиту та додатковими платежами погашалася на користь АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" боржником та майновими поручителями, що підтверджується матеріалами даної справи та справи про банкрутство №904/4319/25.

Розпорядник майна, заявляючи про недійсність кредитного договору, не заявляв вимог про повернення отриманої банком винагороди (відсотки, комісії), не заявляв вимог про повернення коштів за тілом кредитора від особи яка їх фактично отримала.

Позов розпорядника майна боржника зводитися до декларативного встановлення факту недійсності правочину (спростування майнової дії), не передбачає збільшення ліквідаційної маси боржника та спрямований лише на зменшення вимог кредитора - АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" добросовісність дій якого навіть не ставиться під сумнів позивачем.

Таким чином, розпорядник майна звертається із позовом до особи - АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" яка діяла добросовісно та розумно.

Наслідки задоволення такого позову фактично будуть мати негативний вплив лише на майнові інтереси одного кредитора, який, до речі, не пов`язаний із боржником, добросовісно діяв в межах законодавства України та не мав на меті завдати шкоду іншим кредиторам.

Суд погоджується із твердженнями позивача в частині того, що боржник, уклавши спірний правочин, фактично здійснив фінансування афілійованої структури - ТОВ "Дніпроолія", що призвело до витрат коштів боржника.

Але в такому випадку справедливим та ефективним шляхом захисту прав кредиторів у справі про банкрутство, враховуючи наведені вище обставини справи, на думку суду є повернення витрачених коштів боржника від їх отримувача - ТОВ "Дніпроолія".

Ураховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про неналежність обраного позивачем способу захисту порушеного права, оскільки, задоволення позову не може призвести до відновлення майнового становища боржника, не відповідає завданням господарського судочинства те не може забезпечити справедливий захист конкурсних інтересів кредиторів у справі №904/4319/25 в розумінні принципів КУзПБ.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновків про відмову у задоволенні позову повністю.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК АКТИВ" арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК АКТИВ" (код ЄДРПОУ 36208668), Акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк" (код ЄДРПОУ 34575675), третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алом" (код ЄДРПОУ 40782668), третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпро" (код ЄДРПОУ 41940795), третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: громадянин Республіки Туреччина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" (код ЄДРПОУ 36726560) про визнання недійсним правочину.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 05.06.2026.

Суддя Ю.Ю. Первушин