Рішення № 137141938, 05.06.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/288/26

Номер провадження 2/948/377/26

05.06.2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л.,

з участю секретаря

судового засідання Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом з вимогою стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 11.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 11.08.2025-100001426. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 3500 грн, строком на 217 днів, дата повернення кредиту 15.03.2026. Процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів, процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 9% від суми кредиту та дорівнює 315 грн 00 коп.

У подальшому, 16.08.2025 між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до договору: сума кредиту становить 4500,00 грн, яка складається з усіх траншів. Другий транш 1000,00 грн, дата надання 16.08.2025, строк, на який надається другий транш 212 днів, комісія за надання другого траншу 9% від суми 2-го траншу, що дорівнює 90 грн 00 коп.

Кредит перераховується позичальнику з використанням електронного платіжного засобу споживача: 4149-49ХХ-ХХХХ-3624. Позивач виконав умови кредитного договору та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі встановленому договором.

Відповідач належним чином не виконує зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на дату подання позовної заяви утворилася заборгованість у розмірі 21 640,00 грн, що складається з тіла кредиту 4500,00 грн, відсотків 6925,00 грн, комісії за надання кредиту 405,00 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 810 грн, відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України.

Посилаючись на викладене, представник позивача просить суд, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 21 640,00 грн, а також понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, про місце та час розгляду справи про що свідчить поштове повідомлення про отримання відповідачем судової повістки повідомлена рекомендованим повідомленням, яке 29.04.2026 повернуто з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.54,55).

Про причини неявки суд не повідомила. У встановлений судом строк, відповідач, не скориставшись своїми процесуальними правами учасника справи, відзив на позовну заяву не подала.

Згідно з положеннями ч.ч.7 та 8 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За висновками Верховного суду, викладеними у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленою про розгляд справи судом.

Відповідно до ч.1ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

11.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №11.08.2025-100001426, згідно заявки відповідача, що підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п 1.1.Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) є пропозицією ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту).

За умовами п.1.13 - підписання споживачем даної пропозиції (оферти) передбачає надання його згоди на зазначені умови надання споживчого кредиту.

Відповідно до розділу 2 Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) електронний кредитний договір складається з: пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), розміщеній на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником у повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (а.с.18).

Згідно з умовами кредитного договору визначених у Заявці кредитного договору та відповіді позичальника на прийняття пропозиції кредитного договору №11.08.2025-100001426 укладеного 11.08.2025 о 15:15, сума кредиту - 3500,00 грн. (п.2), строк на який надається кредит 217 днів з дати його надання (п.3), дата повернення - 15.03.2026 (п.4), процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом та процентною ставкою «Економ» - фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія за надання кредиту 9% від суми кредиту та дорівнює 315,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 315,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Денна процентна ставка 0,84% (а.с.18-24).

16.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий кредитний договір (оферти) до кредитного договору (кредитної лінії) №11.08.2025-100001426, згідно заявки відповідача, що підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

За умовами додаткового договору сума кредиту з дати укладення додаткового договору становить 4500,00 грн, яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених додаткових договорах (чергові транші). (п.1.1.). За додаткови договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику 2-й транш у розмірі 1000,00 грн шляхом перерахування на рахунок споживача, з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49ХХ-ХХХХ-3624, строк на який надається 2-й транш 212 днів (п.1.2).

Сторони домовились, що Позичальник відповідно до даного додаткового договору зобов`язаний сплатити комісію за надання 2-го траншу 9% від суми 2-го траншу, що дорівнює 90,00 грн (п.1.3). Комісія за обслуговування з дати укладеного додаткового договору у розмірі 405,00 грн, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом (п.1.4).

Згідно п.1.6 Примірної пропозиції про укладення додаткового договору (оферти), у зв`язку зі збільшенням суми кредиту змінюється розмір денної процентної ставки та становить 0,85%, при цьому реальна річна процентна ставка 2953,2%, загальна вартість кредиту для споживача 12 640,00 грн, загальні витрати за споживчим кредитом 8140,00 грн (а.с.25 на зв.).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає:

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 627 ЦК України, визначено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), пропозиція про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору, заявка кредитного договору №11.08.2025-100001426 та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №011.08.2025-100001426 підписано 11.08.2025 електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором Е711, код з смс-повідомленням було направлено на номер 0662873321 та прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору, підписано 16.08.2025 електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором К154, код з смс-повідомленням було направлено на номер 0662873321 (а.с.18-27).

Відповідно до п.1.14 Пропозиції, примірник укладеного сторонами договору направляється на електронну адресу Позичальника, яку він вказав при реєстрації у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця, а також відбувається автоматичне завантаження договору в особистому кабінеті позичальника в браузері, позичальнику надається можливість з дати укладення договору до дати виконання ним повністю всіх зобов`язань за договором в особистому кабінеті Позичальника на вебсайті кредитодавця завантажити Договір та/або надіслати його на будь-яку електронну адресу, яку вкаже позичальник власноруч у момент ініціалізації відправлення (а.с.18).

Відповідно п.4 Пропозиції додатковий договір складений при повному розумінні сторонами його умов та ремінології, є невід`ємною частиною договору та набирає чинності з дати отримання Позичальником у інформаційній системі Кредитодавця від Позикодавця відповіді про прийняття пропозиції (акцепту), підписаної у порядку, встановленому законодавством (а.с.25 на зв.).

ОСОБА_1 при заповнені заяви та вказала свої персональні дані та була обізнана з умовами кредитування, а також виявила своє бажання у отриманні кредиту на суму 3500,00 грн та 1000,00 грн. (а.с.21, 25 на зв.).

Таким чином, судом установлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір та додатковий кредитний договір, у яких сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Також установлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» установлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абзац 3 ч.1).

Враховуючи, що кредитний договір №11.08.2025-100001426 від 11.08.2025 та додатковий договір до кредитного договору від 16.08.202 підписано електронними підписами позичальника, що відтворені шляхом використання одноразових ідентифікаторів, вказане свідчить, що ОСОБА_1 підтвердила прийняття нею умов Кредитного договору та додаткового договору щодо розміру, строку кредитування, процентної ставки, розміру комісії та неустойки та взяття на себе зобов`язання, передбачені умовами договору (а.с.16-17, 18-24, 25-27).

Таким чином, суд вважає, що вказаний договір та додатковий договір укладено саме з ОСОБА_1 , оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладання договору між сторонами є технічно неможливим.

Належних і допустимих доказів на спростування факту укладення договорів та спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Згідно квитанції ТОВ «Контрктовий Дім» до платіжної інструкції №20311-1391-254157386 від 11.08.2025, ОСОБА_1 11.08.2025 від ТОВ «Споживчий центр» перераховано грошові кошти у розмірі 3500,00 грн, IBAN/номер картки НОМЕР_1 за кредитом «11.08.2025-100001426, ID операції: НОМЕР_2 (а.с.17).

За інформацією ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення», 16.08.2025 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 1000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 834324530, призначення платежу: видача за договором кредиту №11.08.2025-100001426 (а.с.32).

Суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного у договорі, а тому є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Споживий центр» 11.08.2025 та 16.08.2025 кредитні кошти в сумі 4500,00 грн та скористалась ними на власний розсуд.

Доказів на спростування вказаного відповідач не надала.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд зазначає наступне.

За вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом установлено, що за договором № 11.08.2025-100001426 від 11.08.2025 та додаткови договором від 16.08.2025, відповідачка отримала кредит в розмірі 4500,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № 11.08.2025-100001426 від 11.08.2025, загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 21 640,00 грн, в тім числі: 4500,00 грн основний борг, 6 925,00 грн залишок відсотків, 9000,00 грн залишок відсотків за ст.625 ЦК України, 1215,00 грн залишок комісій (а.с.29-31)

Доказів на повернення тіла кредиту в повному обсязі, відповідачем не надано.

Отже, відповідач зобов`язання за кредитним договором щодо повернення тіла кредиту не виконала.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту є законними, а тому сума тіла кредиту в розмірі 4500 грн підлягає стягненню з відповідача.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).

З розрахунку заборгованості за договором № 11.08.2025-100001426 від 11.08.2025, вбачається, що заборгованість за відсотками складає 6 925,00 грн. (а.с.29), нарахування процентів здійснювалось виходячи з розміру відсоткової ставки визначеної п. 4 заявки та у межах дії кредитного договору, після закінчення дії договору позивач не здійснював нарахування відсотків, що відповідає вимогам закону.

Суд зазначає, що приймаючи пропозицію про укладення кредитного договору, позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеними умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язаний неухильно дотримуватись умов Кредитного договору

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами в сумі 6 925,00 грн законні та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає, що позивач просив стягнути із відповідача, відповідно до наданого розрахунку, 9000,00 грн - заборгованості по відсоткам за ст.625 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що позивач при заявлені даних вимог не врахував положення пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який продовжений по даний час.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог в частині нарахування 9000,00 грн - заборгованості за відсотками за ст.625 ЦКУ, слід відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення за кредитним договором комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає таке.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено судом, Кредитним договором 11.08.2025-100001426 від 11.08.2025 (а.с.21 на зв.) комісія, пов`язана з наданням кредиту, економічна сутність палата за надання кредиту 9% від суми кредиту та дорівнює 315,00 грн. та згідно додаткового договору 9% від суми другого траншу у розмірі 90,00 грн (а.с. 21 на зв.,25).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Представник позивача у позові зазначив, що немає підстав вважати умову кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною, оскільки ця умова є недійсною як оспорювана.

Надаючи оцінку вказаним твердженням, суд зазначає таке.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїх постановах формує єдину судову практику, надаючи обов`язкові для всіх правові позиції та висновки щодо застосування норм права, що забезпечує сталість та однаковість у правосудді, а ці висновки є важливим джерелом для судів нижчих інстанцій та інших суб`єктів владних повноважень .

Верховний Суд у вказаній постанові зокрема зазначив, що у кредитному договорі не лише потрібно зазначити перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, а й надати докази їх понесення.

Взявши до уваги те, що у кредитному договорі ТОВ «Споживчий центр» не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця пов`язані з видачею кредиту, суд дійшов висновку, що положення п. 8 та п.9 Кредитного договору № 11.08.2025-100001426 від 11.08.2025 та п.1.3, п.1.4 додаткового договору від 16.08.2025, є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 405,00 грн комісії та 810,00 грн додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості до задоволення не підлягає.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивач підлягають задоволенню на суму 11 425,00 грн, що включає 4500,00 грн заборгованість за основною сумою боргу та 6925,00 грн - суми заборгованості за відсотками, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

При вирішення питання стягнення судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У позовній заяві, представник позивача просить судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що на момент подання позову до суду складає 2662,40 грн.

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 21 640,00 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 11 425,00 грн, що становить 52,80 % від ціни позову.

Отже з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 405,75 грн.

Керуючись ст. ст. 2,19,76-81,89,133,141,258,259,263-265,268,273,352 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, заборгованість за кредитним договором № 11.08.2025 -100001426 від 11.08.2025 та додатковим договором до нього від 16.08.2025 у розмірі 11425,00 грн (одинадцять тисяч чотириста двадцять п`ять гривень 00 коп) де 4500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6925,00 грн заборгованість за процентами.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 судовий збір у розмірі 1405,75 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833).

Представник позивача: Бітнер Наталія Степанівна, 01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 133А, рнокпп НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.Л.Тимофєєва