Рішення № 137141937, 05.06.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/414/26

Номер провадження 2/948/452/26

05.06.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л,

за участю секретаря Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

04 травня 2026 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла вказана позовна заява, мотивована тим, що 09.01.2024 р. між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладеного Договір №1377876 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку визначену ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», на підставі якого останній отримав грошові кошти в сумі 15000,00 грн. шляхом перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 ,

вказану при оформленні кредиту, на строк 364 дні, стандартна процентна ставка 2,50 % на день, в окремих випадках знижена процентна ставка 2,00% в день.

13.08.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02.-30/25, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача. Відповідно до додатку 1 до цього договору заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1377876 складає 135 374,87 грн. з яких: 14 999,99 грн заборгованості за сумою кредиту, 120 374,88 грн заборгованість за відсотками.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором №1377876 від 09.01.2024 в розмірі 135 374,87 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 08.05.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 40).

У судові засідання 05.06.2026 сторони не з`явилися.

Представник позивача, повідомлений належним чином, шляхом направлення електронних листів до його електронного кабінету та його представника в судове засідання не з`явився (а.с.45,46,48,49). У позовній заяві та клопотанні доданого до позовної заяви просив розгляд справи проводити без його участі, у разі неявки у судове засідання належним чином повідомленого відповідача провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення (а.с.7).

Відповідач в судове засідання не з`явився. Був належним чином, завчасно повідомлений про день, час та місце судового розгляду шляхом направлення електронного листа до його електронного кабінету (а.с.47,50). Крім того, на зареєстровану адресу відповідача направлялась судова повістка, яка була повернута до суду через невручення, з відміткою «адресат відсутній» (а.с.51-52).

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повістка вважається такою, що вручена відповідачу.

Відповідач причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подав.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив таке.

09 січня 2024 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» договір №1377876 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого Товариство зобов`язується надати клієнту на умовах, встановлених договором, грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати обов`язки, передбачені договором, сума кредиту складає 15000,00 грн. (п.1.3 договору); строк кредитування 364 дні, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 26 днів (п.1.4); тип процентної ставки фіксований, стандартна процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного у п.1.4 Договору (п.1.5.1); знижена процентна ставка 2,00% в день (п.1.5.2); орієнтовна реальна річна процентнтна ставка за стандартною ставкою складає 112 916,01% річних, з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 74 000,06% річних (п.1.7-1.7.2); орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 151 500,00 грн, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 149 550,00 грн (а.с.8-10).

Згідно п.2.1 Договору Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 (а.с.8).

У п.3.1 Договору зазначено, що Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт (а.с.8 на зв.).

За умовами п.5.1 Договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в пп.5.3. Договору (а.с.8 на зв.).

Згідно п.9.6 Договору цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства електронним підписом, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим Сторонами в укладеному Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІКС Т овариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. На укладений між Сторонами Договір накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, далі по тексту Договору оригінальний примірник Договору (а.с.9 на зв.).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 627 ЦК України, визначено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Таким чином, судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір у якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, отже кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» установлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абзац 3 ч.1).

Кредитний договір №1377876 від 09.01.2024 та додаток №1 до Договору ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором М198 09.01.2024 о 16:57:53 (а.с.10), а паспорт споживчого кредиту - 09.01.2024 о 16:56:30 (а.с. 10 на зв.-11), що свідчить про прийняття ним умов договору щодо розміру, строку кредитування, процентної ставки, розміру штрафних санкцій та взяття на себе зобов`язань, передбачених умовами договору.

Суд вважає, що вказаний договір укладено саме з ОСОБА_1 , оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

За повідомленням ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 06.06.2022, укладеного між Товариством та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», 03.06.2024 00:27:11 було успішно перераховано кошти в сумі 8000.00 грн. на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - c5bd4916-2c0d-4509-97b3-0af43c93f3f8, номер транзакції в системі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» 13778761704812290, Session ID 022669773550, код авторизації 000541, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 4149499399778610 (а.с.22).

Саме такий номер картки для зарахування коштів зазначено у кредитному договорі №1377876 від 09.01.2024, що укладений ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» з ОСОБА_1 (а.с.8).

Отже, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» виконало свої зобов`язання за Кредитним договором та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_1 , яку він заначив при оформленні кредиту.

Суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, а тому є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 09.01.2024 отримав від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» 15 000 грн. кредитних коштів та скористався ними на власний розсуд.

Доказів на спростування вказаного відповідач не надав.

13.08.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (Клієнт) та ТОВ «CВЕА ФІНАНС» (Фактор) було укладено договір факторингу № 01.02-30/25, відповідно до якого Клієнт відступає (передає) Фактору, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Права вимог Фінансування у сумі , що дорівнює ціні Договору у порядку та строки встановлені цим договором (а.с.22 на зв.-25 ).

З платіжної інструкції кредитового переказу коштів №10148 від 18.08.2025 вбачається, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» на користь ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» здійснено плату фінансування згідно Договору факторингу № 01.02-30/25, від 13.08.2025 (а.с.26).

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-30/25 від 13.08.2025 вбачається, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло також право вимоги з боржника ОСОБА_1 на суму 135 374,87 грн за кредитним договором №1377876, де 14 999,99 грн. - сума основного боргу, 120 374,88 грн. - сума прострочених процентів (а.с.26 на зв.-27).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачем надано договір факторингу, який оформлений та підписаний належним чином, витяг з реєстру боржників, частково реєстр боржників, платіжну інструкцію про перерахування узгодженої суми за договором факторингу.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 Як зазначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином у суду відсутні підстави ставити під сумнів укладений договір факторингу та реєстр боржників, у зв`язку з чим суд вважає, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» має право вимоги від боржника ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася на підставі кредитного договору №1377876 від 09.01.2024.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 14 999,99 грн суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №1377876 про надання споживчого кредиту від 09.01.2024, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за цим кредитним договором складає 135 374,87 грн, з яких: 14 999,99 грн. заборгованість по тілу, 120 374,88 грн. заборгованість по відсотках (а.с.19 на зв.-21).

Судом встановлено, що за Договором №1377876 про надання споживчого кредиту від 09.01.2024 відповідач отримав кредит в сумі 15000,00 грн, зобов`язання з повернення тіла кредиту не виконав.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти зобов`язання з їх повернення не виконав, сплативши 23.01.2024 лише 0,01 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 14 999,99 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 120 374,88 грн, суд зазначає таке.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦКУкраїни право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані з 09.01.2024 по 07.01.2025, тобто в межах строку кредитного договору (а.с.19 на зв.-21).

Підписуючи Договір №1377876 про надання споживчого кредиту від 09.01.2024, Споживач підтверджує, що: - перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; - він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» (за текстом Договору Правила), що розміщені на Веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (а.с.9 на зв.).

Відповідно до Паспорту споживчого кредиту від 09.01.2024, ОСОБА_1 проінформований про основні умови кредитування, а саме: тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, а також поінформований про орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту. Паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором В082 09.01.2024 о 16:56:30 (а.с.10 на зв.-11).

Також в матеріалах справи міститься Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додаток №1 до Договору, яка підписана тим самим шляхом, що й паспорт споживчого кредиту та договір (а.с.10).

З наданого розрахунку заборгованості також вбачається, що ОСОБА_1 на виконання зобов`язань, взятих на себе за договором, в період з 09.01.2024 по 07.01.2025 сплатив тіло кредиту в сумі 0,01грн та відсотки по кредиту у сумі 13 425,00 грн (а.с.19 на зв.-21).

З розрахунку заборгованості за договором №1377876 від 09.01.2024, станом на 07.01.2025 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за відсотками становить 120 374,88 грн (а.с.19 на зв.-21).

З вказаного розрахунку судом встановлено, що з 09.01.2024 по 03.02.2024 відсотки відповідачу було нараховано виходячи з розміру відсоткової ставки 2% на день, а з 04.02.2024 по 07.01.2025 відсотки нараховано виходячи з розміру відсоткової ставки 2,5 % на день.

Судом встановлено, що позивачем було нараховано відсотки в межах дії договору, після закінчення строку дії договору позивач не здійснював нарахування відсотків, що відповідає вимогам закону.

Разом з тим, розмір нарахованих відсотків не в повній мірі відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», з огляду на таке.

Пунктом 5 розділу І ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Закон № 3498-IX від 22.11.2023), статтю 8ЗУ «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Як встановлено судом, договір між сторонами укладено 09.01.2024, отже договір було укладено після набрання чинності Законом № 3498-IX від 22.11.2023, тому дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на кредитний договір укладений між сторонами, який є підставою даного позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в період з 09.01.2024 до 07.01.2025 розмір відсотків згідно вказаного закону не міг перевищувати 1 %, проте позивач нараховував відсотки виходячи з розміру процентної ставки 2% та 2,5 %.

Так, за підрахунками суду, розмір відсотків за період з 09.01.2024 по 07.01.2025 виходячи з розміру несплаченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 15000,00 грн та з розміру денної процентної ставки 1,0 % становить 54 600,00 грн: 364дн х 150 грн (1%).

Таким чином, за підрахунками суду, загальний розмір відсотків за період з 09.01.2024 по 07.01.2025 терміну дії договору становить 54 600,00 грн.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти зобов`язання з повернення процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі не виконав, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами.

Разом з тим, враховуючи те, що відповідачем були сплачені кошти, які були направлені на погашення заборгованості за процентами в розмірі 13425,00 грн, за підрахунками суду до стягнення з відповідача підлягає сума в розмірі 41 175,00 грн: 54 600,00 грн 13425,00 грн. Тому позов в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1377876 від 09.01.2024 в сумі 56 174,99 грн., де 14 999,99 грн - тіло кредиту, 41 175,00 грн сума нарахованих процентів.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що на момент подання позову до суду складає 2662,40 грн.

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 135 374,87 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 56 174,99 грн, що становить 41,50% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 104,90 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 81, 141, 259, 263-268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором №1377876 від 09.01.2024 у розмірі 56 174,99 грн (п`ятдесят шість тисяч сто сімдесят чотири гривні 99 коп), де 14 499,99 грн (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень 99 коп) - тіло кредиту, 41 175,00 грн. (сорок одна тисяча сто сімдесят п`ять грн) - сума нарахованих процентів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір у розмірі 1 104,90 грн (одна тисяча сто чотири грн 90 коп).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження юридичної особи: вул. Іллінська, буд.8, м. Київ, код ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Г.Л. Тимофєєва