Постанова № 13714005, 20.01.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2011 року Справа № 32/300-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Чус О.В., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників:

позивача: Ткаченко М.В.- предст., дов. від 24.09.2010 року

Волобуєв Д.В.- предст., дов. від 23.03.2010 року

відповідача: Поповський Я.Л.- предст., дов.№01 від 10.01.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства «Дніпроекскавація»(м. Дніпропетровськ) і товариства з обмеженою відповідальністю «Евентусгруп»(м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010р. у справі №32/300-10

за позовом: відкритого акціонерного товариства «Дніпроекскавація»(м. Дніпропетровськ)

до: товариства з обмеженою відповідальністю «Евентусгруп»(м. Дніпропетровськ)

про: визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010 (суддя Васильєв О.Ю.) по справі №32/300-10 були задоволені позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Дніпроекскавація»(м. Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Евентусгруп»(м. Дніпропетровськ) про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна. Крім того, з відповідача на користь позивача було стягнено 85 грн. витрат на оплату державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням господарського суду, позивач відкрите акціонерне товариство «Дніпроекскавація»(м. Дніпропетровськ) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010р. по справі №30/300-10 і припинити провадження у справі на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору. Позивач зазначає, що не звертався до господарських судів з будь-якими позовами до відповідача, тому спору між цими юридичними особами не існує. Договір був підписаний уповноваженими представниками, дієздатність яких була перевірена нотаріусом, угода відповідала цілям і намірам сторін, тому немає підстав для визнання її недійсною. Позовна заява була подана особою, яка не була уповноважена на подання позову, оскільки ОСОБА_2 не є керівником підприємства, що підтверджують численні витяги з ЄДРПО та довідки Управління статистики, які в силу ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»є достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою. Крім того, довіреність, на підставі якої був підписаний позов, не відповідає вимогам закону. Щодо постанови Вищого господарського суду України у справі №К39/80-10, то в ній приймали участь інші сторони, тому суд неправильно застосував ч.2 ст.35 ГПК України. На думку заявника суд також безпідставно не скасував заходи забезпечення позову, порушив принцип змагальності сторін та не дослідив надані докази. Позивач також наголошує на неправильно сплату державного мита при поданні позову.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Евентусгруп»(м. Дніпропетровськ) також не погодився із судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010 року по справі №32/300-10 і відмовити позивачу в позові. Скаржник вважає, що судом не досліджувалися документи в підтвердження або спростування заявлених позивачем обставин в частині вартості майна, а у задоволенні клопотання про призначення експертизи відповідачу було відмовлено. Відповідач також зазначав, що він є добросовісним набувачем майна, але суд залишив ці доводи без уваги. Крім того, відповідач підтримав доводи апеляційної скарги позивача в частині особи, що підписала спірний договір, і державного мита, яке було сплачено при поданні позову.

Позивач відкрите акціонерне товариство «Дніпроекскавація»(м. Дніпропетровськ) у запереченнях на апеляційну скаргу і представник позивача (який подав позов) у судовому засіданні пояснив, що рішення суду є законним і обґрунтованим. Так за наказом від 14.01.2010 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу першим заступником Голови правління ВАТ «Дніпроекскавація», а також призначено виконуючим обовязки голови правління до обрання останнього у встановленому порядку. Цим наказом ОСОБА_1 надано право підпису всіх документів. Згідно Статуту (п.7.4.1, п.7.4.3) виконавчим органом є Правління, яке складається із Голови та чотирьох членів правління, а такого органу управління, як перший заступник голови правління не передбачено ні чинним законодавством, ні положеннями Статуту. На дану обставину звернув увагу і Вищий господарський суд України в постанові від 30.09.2010 року по справі №К39/80-10. Заявник вважає, що ОСОБА_1 у звязку з цими обставинами не мав право підписувати апеляційну скаргу. Позивач також зазначає, що ОСОБА_2 був призначений на посаду в.о. голови правління на підставі протоколу спостережної ради товариства від 22.01.2010 року і законність цього протоколу була підтверджена зазначеною вище постановою ВГСУ. Щодо скарги відповідача, позивач зазначає, що суд дійшов вірного висновку, що договір з боку продавця був підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, тому питання визначення вартості спірного майна не було визначальним при вирішенні спору і суд правомірно відмовив в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

Розпорядженням в.о. секретаря судової палати №30 від 19.01.2011 року у звязку з відпустками суддів постійної колегії суддів справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С., судді Чус О.В., Стрелець Т.Г.

В судовому засіданні представники скаржників надали докази сплати за спірним договором, які долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 02 червня 2010 року між ВАТ «Дніпроекскавація»в особі першого заступника голови правління ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ «Евентусгруп»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив належні продавцю будівлі та споруди, які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніногорська, буд. 125, а саме: А-2 будівля адміністративно-побутового комплексу, цегла, загальною площею 1241,1 кв.м.; а ганок; а1 вхід у підвал; Б-1 будівля складів ( прим.1 поз.1-6, 8-17) шл/блок, загальною площею 218,5 кв.м.; Б1-1 в прибудові частина приміщення № 1 поз.7 шл/блок, загальною площею 12,3 кв.м.; б ганок ; В-2, В-1, В1-1 будівля гаражів з прибудовами мет/проф.; Г-1, Г1-1 будівля авто профілакторію, прибудова зал/бетон, загальною площею 1849,1 кв.м.; Д автозаправка цегла, 1-11,13-20 огорожа, 22 труба димова метал; I, II, III мостіння (п. 1 Договору).

За договором продаж вчинено за 158023,94 грн., які сплачуються покупцем на протязі трьох банківських діб з моменту підписання договору (п.3). Цим же пунктом сторони узгодили, що після повного розрахунку будівлі та споруди будуть передані продавцем покупцю шляхом складання акту прийому-передачі.

03.06.2010 року між сторонами був підписаний акт приймання-передачі предмету продажу (обєкту нерухомості), у якому зазначено, що продавцем переданий, а покупцем прийнятий обєкт нерухомості, що є предметом спірного договору.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору, визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна місцевий господарський суд зазначив, що постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2010 року №К39/80-10 встановлений факт перевищення повноважень голови правління при призначенні будь-якої особи заступником голови правління, у звязку з чим наказ не має юридичних наслідків. За таких обставин, на думку місцевого господарського суду договір підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності і в подальшому схвалений не був, оплата за договором не проводилася. Дані обставини були для місцевого господарського суду достатніми підставами для задоволення позову.

З такими доводами місцевого господарського суду погодитися не можна в силу наступного: відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.203 ЦК України (в редакції, станом на день вчинення правочину):

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається із матеріалів справи спірний договір був підписаний першим заступником голови правління ВАТ „Дніпроекскавація” ОСОБА_1, який призначений на цю посаду наказом голови правління №3-к від 14.01.2010 року. Місцевий господарський суд зазначив, що правління товариства як колегіальний виконавчий орган сформованим не був. Заступник голови правління може бути обраним або призначеним лише з числа членів правління. До компетенції голови правління товариства не відноситься питання призначення членів правління, у тому числі заступника голови правління, у звязку з чим наказ голови правління про призначення будь-якої особи заступником голови правління не має юридичних наслідків. Цей висновок був зроблений Вищим господарським судом України при розгляді справи №К39/80-10.

Оскільки склад сторін у справах №К39/80-10 і №32/300-10 різний положення ч.2 ст.35 ГПК України, за якою факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, застосовуватися не повинні, тобто факт вчинення правочину особою без відповідного обсягу цивільної дієздатності (п.2 ст.203 ЦК) підлягає доказуванню у загальному порядку.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 названого Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи; дані про видачу виписок, витягів, довідок з Єдиного державного реєстру.

В силу ч. 1 ст. 18 Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесення відповідних змін.

Згідно зі ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

В матеріалах справи містяться виписки та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з датою їх виписки від 31.05.2010 р., 24.09.2010 р., 16.11.2010 р., де зазначено, що керівником ВАТ "Дніпроекскавація" є ОСОБА_1 (перший заступник голови правління).

Крім того, наказ ВАТ „Дніпроекскавація” від 14.01.2010 року „Про прийом на роботу” (а.с.57) у встановленому порядку не скасований, а контракт з першим заступником голови правління ВАТ „Дніпроекскавація” (в якому визначені повноваження першого заступника голови правління, у тому числі і право на розпорядження майном і грошовими коштами) недійсним у судовому порядку не визнавався (а.с.58).

Отже, спірний договір був підписаний належною особою, яка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності і визнанню недійсним з цих підстав не підлягає.

Навіть якщо вважати, що особа, яка підписала договір не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, підстави для визнання договору недійсним теж відсутні, оскільки відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Спірний договір був укладений від імені юридичної особи ВАТ „Дніпроекскавація”. За правочином продавець передав майно, що підтверджується відповідним актом, і отримав грошові кошти в сумі, яка була передбачена договором. Отримання грошових коштів підтверджується платіжними дорученнями №3 від 03.06.2010 року на суму 130000 грн. і №4 від 03.06.2010 року на суму 28023,94 грн. та довідкою ПАТ „Укргазпромбанк” від 19.01.2011 року №006, відповідно до якої за зазначеними вище платіжними дорученнями грошові кошти були зараховані на поточний рахунок 26001029581 ВАТ „Дніпроекскавація”.

Зазначені грошові кошти були прийняті продавцем без зауважень і покупцю не повернуті.

Схвалення правочину можливе у різних формах. По-перше, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це і по-друге, шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна тощо). Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.

Таким чином, зазначені обставини свідчать, що правочин був схвалений продавцем, тому підстав для його визнання недійсним за п.2 ст.203 ЦК України немає.

Наявність рішення Спостережної ради від 04.10.2010 року про звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним свідчить про небажання намір після передачі майна повернути це продане майно, а не про не схвалення правочину.

Посилання в позовній заяві на порушення ст.42 ГК України при укладанні правочину не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки підстави для визнання недійсним правочину встановлені виключно ст.ст.203, 215 ЦК України.

При прийнятті рішення по справі місцевий господарський суд також безпідставно визнав за позивачем право власності і витребував із незаконного володіння відповідача майно за правочином, оскільки наслідком недійсності правочину є реституція (а не визнання права власності), а витребування майна неможливо, оскільки станом на день прийняття судового рішення були відсутні підстави вважати, що майно знаходилося у незаконному володінні відповідача (рішення суду не набуло законної сили).

Крім того, позивач при поданні позову сплатив державне мито як за немайнові вимоги, що суперечить Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, тому апеляційний господарський суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь державного бюджету недоплачене державне мито при поданні позову в розмірі 1495 грн. 24 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Дніпроекскавація»(м. Дніпропетровськ) задовольнити частково.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Евентусгруп»(м. Дніпропетровськ) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2010 року у справі №32/300-10 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Дніпроекскавація»(м. Дніпропетровськ, вул. Леніногорська, 125, код ЄДРПОУ 01241415) на користь державного бюджету 1495 грн. 24 коп. недоплаченого державного мита про поданні позову.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Дніпроекскавація»(м. Дніпропетровськ, вул. Леніногорська, 125, код ЄДРПОУ 01241415) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Евентусгруп»(м. Дніпропетровськ, вул. Амурська, 89 код ЄДРПОУ 37006322) 790 грн. 12 коп. витрат по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Зобовязати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України.

Головуючий О.С.Євстигнеєв

Судді: О.В.Чус

Т.Г.Стрелець

(постанова виготовлена в повному обсязі 24.01.2011 року)