Постанова № 13714023, 25.01.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2011 року Справа № 32/198-10(10/61)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Чус О.В., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 20.01.2011 року:

позивача: Маняк В.В.- наказ №2 від 26.03.2009 року

відповідача: Буря Я.В.- предст., дов.№4345-О від 26.11.2010 року

Накорчевський С.В.- предст., дов.№2439-О від 28.05.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»(м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2010р. у справі №32/198-10(10/61)

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Тіро»(м. Мукачеве Закарпатської області)

до: публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»(м. Дніпропетровськ)

про: зобовязання повернути грошові кошти

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2010 (суддя Васильєв О.Ю.) по справі №32/198-10(10/61) були задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Тіро»(м. Мукачеве Закарпатської області) до публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»(м. Дніпропетровськ) про зобовязання повернути грошові кошти і стягнуто з відповідача на користь позивача 760000 грн. грошових коштів, 7600 грн. витрат по сплаті державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»(м. Дніпропетровськ) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2010р. по справі №32/198-10(10/61) і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. Відповідач зазначає, що рішення було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права з недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими. Скаржник зазначає, що укладені між сторонами договори купівлі-продажу від 12.09.2007 року були розірвані рішенням господарського суду Закарпатської області від 28.04.2009 року у справі №10/185. Ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2010 року у справі №10/185 про розяснення постанови суду не може бути підставою для стягнення грошових коштів, оскільки остання є незаконною і прийнята з перевищенням повноважень суду. Ця ухвала не була оскаржена відповідачем, оскільки ст.89 ГПК України не передбачають можливості перегляду в апеляційному чи у касаційному порядку ухвали, винесеної на підставі зазначеної статті. Крім того, в процедурі надання розяснень у порядку ст.89 ГПК України суд не встановлює факти, а використовує факти, встановлені в його рішенні, яке підлягає розясненню. Ці обставини не було враховано місцевим господарським судом при розгляді справи. Скаржник також зазначає, що суд не встановив факту отримання коштів відповідачем. Ця обставина взагалі унеможливлювала задоволення позовних вимог.

20.01.2011 року від відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги, у яких останній зазначив, що відповідно до ч.4 ст.653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобовязаннями до моменту зміни або розірвання договору, а в силу ч.5 ст.653 ЦК якщо договір змінений або розірваний у звязку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Отже, у суду були відсутні правові підстави застосовувати інститут реституції в даних правовідносинах, у тому числі ст.217 ЦК України.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Тіро»(м. Мукачеве Закарпатської області) у відзиву на апеляційну скаргу і представник товариства у судовому засіданні пояснив, що відповідач затягував судовий процес, а тепер затягує виконання судового рішення по справі. Позивач вважає, що відповідач не виконує вимог закону і не довів того, про що зазначає в апеляційній скарзі.

Розпорядженням в.о. секретаря судової палати №31 від 19.01.2011 року у звязку з відпустками суддів постійної колегії суддів справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів Чус О.В., Стрелець Т.Г.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 11.50 25 січня 2011 року.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 12.09.07 року між ЗАТ КБ «Приватбанк»(правонаступник ПАТ КБ «Приватбанк», продавець) та ТОВ «ТІРО»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна (предмету іпотеки) згідно з умовами якого продавець (відповідач) передав покупцю (позивачу) цілісний майновий комплекс нежитлових будівель та споруд, що знаходиться за адресою: м. Мукачево, вул. Мендєлєєва, 3, а покупець зобовязався на протязі 10 банківських днів сплатити продавцю за вищезазначене майно грошові кошти в розмірі 1819130,00 грн.

12.09.07 року між ЗАТ КБ «Приватбанк»(правонаступник ПАТ КБ «Приватбанк», продавець) та ТОВ «ТІРО»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу промислового обладнання (предмету застави) згідно з умовами якого продавець (відповідач) передав покупцю (позивачу) рухоме майно, а покупець зобовязався сплати за вищезазначене майно продавцю грошові кошти в розмірі 734643,00 грн. шляхом перерахування вказаної суми протягом десяти банківських днів з моменту укладання договору.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 28.04.09 року у справі №10/185 було розірвано вищезазначені договори купівлі-продажу нерухомого майна (предмету іпотеки), укладені між сторонами по справі і зобовязано ТОВ «ТІРО»повернути ЗАТ КБ «Приватбанк»майно за вищезазначеними договорами купівлі-продажу та стягнено з ТОВ «ТІРО»510754,60 грн. неустойки.

Постановою Львівського апеляційного господарського судувід 19.10.09 року рішення господарського суду Закарпатської області від 28.04.09 року у справі №10/185 скасовано в частині стягнення з ТОВ «ТІРО»510754,60 грн. неустойки, в іншій частині рішення господарського суду Закарпатської області від 28.04.09 року у справі №10/185 залишено без змін.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.10 року було розяснено сторонам по справі постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.09 року по справі №10/185 наступним чином: позивачу ЗАТ КБ «Приватбанк»в особі Закарпатського регіонального управління повернути ТзОВ «Тіро» отримані за розірваними в судовому порядку договорами купівлі-продажу промислового обладнання та нерухомого майна від 12.09.07р. кошти в сумі 760000 грн. При цьому в тексті ухвали зазначено, що оскільки нормою ст.653 ЦК України не врегульовані наслідки розірвання правочину та відновлення становища, яке існувало до порушення, то апеляційний суд вважає за необхідне застосувати до даного спору норму ст.216 ЦК України про реституцію. В ухвалі зазначено, що на вимогу позивача суд фактично застосував вказану норму ЦК України про реституцію, але лише наполовину, або односторонньо. Судовим рішенням було повернуто майно позивачу-продавцю, але не було згадано про кошти, сплачені покупцем. Чинний ЦК України передбачає такий вид захисту прав сторін, як відновлення становища, яке існувало до порушення. Стосовно даного випадку це означає повернення сторін в початковий стан продавцю повертається майно, а покупцеві сплачені кошти.

Виходячи із даних обставин місцевий господарський суд стягнув грошові кошти з відповідача на користь позивача.

З даним рішенням місцевого господарського суду погодитися не можна в силу наступного: позовні вимоги обґрунтовувалися розірванням договорів купівлі-продажу майна в судовому порядку і необхідністю застосування до зазначених правовідносин двосторонньої реституції, як це передбачено п.4 ч.2 ст.16 ЦК України, а також ч.2 ст.20 ГК України, тобто відновлення становища, яке існувало до порушення прав і законних інтересів субєктів господарювання. Крім того, позивач посилався на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду у справі №10/185 про розяснення постанови суду.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути... відновлення становища, яке існувало до порушення, а згідно ч.2 ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом... відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

Зазначені правові норми регулюють відновлення становища, яке існувало до порушення права. Тобто, для застосування цих норм законодавства права особи повинні були бути порушені, і особа в судовому порядку відновлює становище, яке існувало до порушення права цієї особи.

В даному випадку права позивача порушені не були, оскільки договори були розірвані саме у звязку з невиконанням їх з вини позивача у справі, тому суд неправильно застосував зазначені норми способу захисту права, які позивач вважав за необхідне застосувати для захисту своїх прав, оскільки його права порушені не були.

Як вбачається із постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2009 року у справі №10/185, останній підтвердив правомірність розірвання договорів купівлі-продажу від 12.09.2007 року в судовому порядку у звязку з порушенням ТОВ „Тіро” зобовязання по цим договорам щодо своєчасної та повної оплати майна.

В позовній заяві позивач просив повернути йому грошові кошти, які були отримані відповідачем згідно з розірваними в судовому порядку договорами купівлі-продажу.

Договори між сторонами були розірвані на підставі ч.2 ст.651 ЦК України у звязку з істотним порушенням договору другою стороною ТОВ „Тіро”.

Згідно ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із тексту договорів, вони не містять положень щодо повернення грошових коштів у випадку розірвання договорів в судовому порядку.

Правові наслідки зміни або розірвання договору встановлені ст. 653 ЦК України, відповідно до ч. 4, ч. 5 якої сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, у разі припинення договору, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом, при істотних порушеннях договору стороною друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Таким чином, законодавець встановив порядок відшкодування збитків при розірванні договору в судовому порядку, тому повернення цих коштів в іншому, ніж передбачений законом порядку, не допускається.

Отже, вимоги позивача щодо повернення йому грошових коштів задоволенню не підлягали. При цьому наявність ухвали Львівського апеляційного господарського суду про розяснення постанови не є підставою для задоволення позову, виходячи із вищевикладеного. Крім того, якщо позивач вважає, що дана ухвала вже вирішила спір про повернення грошових коштів, він не позбавлений права вимагати видачі відповідного судового наказу на виконання цієї ухвали, а з позовом про відшкодування збитків позивач не звертався.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд погоджується із доводами апеляційної скарги, що інститут реституції не може розповсюджуватися на взаємовідносини сторін, оскільки не регулює порядок повернення сторін у первісний стан у звязку з розірванням договорів в судовому порядку, а цей порядок визначений іншими, зазначеними вище нормами законодавства.

Крім того, стягуючи грошові кошти з відповідача місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не просив стягнути кошти, а просив зобовязати повернути йому ці кошти.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-106 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (м. Дніпропетровськ) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2010 року у справі №32/198-10(10/61) скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тіро»(Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Закарпатська, буд. 6, кв. 88, код ЄДРПОУ 30848156) на користь публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»(м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) 3800 грн. витрат по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Зобовязати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України.

Головуючий О.С.Євстигнеєв

Судді: О.В.Чус

Т.Г.Стрелець