Постанова № 13713961, 17.01.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2011 року Справа № 18/234-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідача)

суддів: Науменка І.М., Голяшкіна О.В.

при секретарі: Ковзиков В.Ю.

за участю представників сторін

від позивача: Пащук В.В., довіреність №15 від 01.01.2011р.;

від відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства “Придніпровська залізниця” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.10р. у справі № 18/234-10

за позовом державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства “Лізингова компанія “Укртранслізинг”, м.Київ

про визнання недійсним положень договору фінансового сублізингу,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2010 р. у (суддя Петрова В.І.) відмовлено в задоволенні позовних вимог. Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для визнання недійсними положень договору фінансового сублізингу щодо встановлення коефіцієнту коригування лізингових платежів.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, на неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, у своєму відзиві вказує на обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судово процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 18.09.2007 р. між відкритим акціонерним товариством "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (надалі сублізингодавець) (на час розгляду справи - Публічне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг") та державним підприємством "Придніпровська залізниця" (надалі сублізингоодержувач) було укладено договір фінансового сублізингу №ПР/П-072643/НЮ, відповідно до п.1.1 якого предмет лізингу - вагон-дефектоскоп ВД-1МТ5К, який виготовлено згідно з ТУ 4276-062-35234875-05 і специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (додаток №1) та відповідно до встановлених сублізингоодержувачем технічних вимог, визначених додатком №2 до договору, отриманий раніше від лізингодавця за договором фінансового лізингу, передається сублізингодавцем в строкове платне володіння і користування (надалі сублізинг) сублізингоодержувачу на умовах, визначених цим договором з відома і дозволу лізингодавця. Загальна кількість предмета лізингу за цим договором визначена в додатку №1.

Пунктом 1.8 договору сторони визначили, що лізинговий платіж - сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню сублізингодавцю в день розрахунку, відповідно до графіку нарахування платежів. Лізингові платежі вносяться щомісячно не пізніше 10 числа місяця сплати відповідного платежу. В разі якщо строк припав на неробочий день, днем закінчення строку вважається найближчий, наступний за ним робочий день. В лізинговий платіж входять суми, скориговані на коефіцієнт коригування (К) і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди сублізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, сплачувані відносно предмета лізингу сублізингодавцем, інші витрати тощо.

Пунктом 1.9 передбачено, що коефіцієнт коригування - розрахункова величина, одержана з відношення: К = "Курс2" / "Курс1", де "Курс1" - курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору; "Курс2" - курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж.

Вартість предмета лізингу за договором складає 10 542 500,00 грн., крім того ПДВ 2 108 500, 00грн., а всього 12 651 000,00 грн. (пункт 3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 загальна ціна цього договору визначається виходячи з підписаного сторонами графіку нарахування платежів, який узгоджується та підписується сторонами та є його невід'ємною частиною. Графік нарахування платежів розраховується, виходячи з винагороди сублізингодавця, визначеної сторонами у розмірі 17% річних від вартості предмета лізингу та сплати сублізингоодержувачем авансового платежу протягом 5 робочих днів з дати підписання цього договору у розмірі 20 % від вартості предмета лізингу. Величина лізингових платежів, що підлягає оплаті, зафіксована в графіку до цього договору і розраховується згідно з пунктами 1.8, 1.9 цього договору.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що платежі за цим договором здійснюються у гривнях відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Згідно з частинами 1-3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника провочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.5 Закону України “Про фінансовий лізинг” сублізинг –це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу.

Згідно частин 3-7 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов’язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності –в договірному прядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторони зміни умови договору щодо ціни. Строком дії договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов’язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Статтею 632 ЦК України регламентовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України зобов’язання підлягає виконанню у національній валюті.

Згідно зі ст.189 Господарського кодексу України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Статтею 198 Господарського кодексу України встановлено, що грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами був підписаний базовий графік сплати лізингових платежів по договору, п.п.1.8, 1.9 договору визначені поняття лізинговий платіж, до якого входять суми, скориговані на коефіцієнт коригування та формулу, за якою визначається розрахункова величина (коефіцієнт коригування), порядок проведення лізингових платежів та їх остаточний розмір встановлено п.п.3.2, 3.3 договору.

Оскільки чинним законодавством не заборонене вираження грошового зобов’язання в еквіваленті до іноземної валюти, коригування сум лізингових платежів в разі зміни курсової різниці іноземної валюти, коефіцієнт коригування, передбачений сторонами в п.п.1.8, 1.9 договору, не суперечить вимогам ст.16 Закону України “Про фінансовий лізинг”, сторонами при укладенні договору погоджені умови визначення ціни та вартості переданого в лізинг майна, загальна сума договору, спосіб визначення розміру та порядку сплати лізингових платежів, то господарським судом зроблений правильний та обґрунтований висновок щодо відсутності підстав для визнання недійсними окремих положень договору та відмови в позові.

Таким чином механізм визначення розмірів відповідних зобов’язань прямо передбачений положеннями ч.2 ст.533 ЦК України.

Отже при укладенні договору фінансового сублізингу сторонами було погоджено порядок (механізм) здійснення валютного коригування лізингового платежу, тобто фактично ціна договору.

За викладеного судова колегія вважає, що судом першої інстанції на підставі досліджених у сукупності матеріалів справи зроблено обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства “Придніпровська залізниця” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2010 року у справі №18/234-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.Ф.Мороз

Судді І.М.Науменко

О.В.Голяшкін

Постанова виготовлена в повному обсязі 20.01.11р.