Рішення № 13713201, 09.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.11                                                                                           Справа№ 3/227(10)

Суддя Н.Березяк при секретарі О.Галамай розглянула матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства „ЗІП”, м.Дніпродзержинськ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Зубра-центр”, м.Бібрка

Про стягнення 2037,16 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Герега С.В. - представник

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства „ЗІП” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Зубра-центр” про стягнення 2037,16 грн.

В судовому засіданні 26.01.2011 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду, яка направлялась йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому завданні 09.02.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

06.12.2007 року Товариством з обмеженою відповідальністю промислового підприємства „ЗІП” було здійснено поставку лако–фарбової продукції Товариству з обмеженою відповідальністю „Зубра-центр” загальною вартістю 1537,84 грн. За отриманий товар відповідач зобов’язувався провести оплату, однак її не здійснив.

Позивачем були направлені вимоги від 29.09.2008 р., 20.05.2009 р., 17.11.2009 р. про оплату заборгованості, які залишені відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на момент подання позову в суд заборгованість відповідача перед позивачем складає 1537,84 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 399,84 грн. та три відсотки річних в сумі 99,48 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач 06.12.2007 року отримав від позивача товар, на загальну суму 1537,36 грн., що підтверджується видатковими накладними ( а.с.29-30).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем направлялись вимоги від 29.09.2008 р., 20.05.2009 р., 17.11.2009 р. про оплату заборгованості, які відповідачем залишені без відповіді і задоволення.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 1537,36 грн., яка підлягає до стягнення.                     

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Однак при перерахунку 3 % річних та інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку як в стягненні основного боргу в сумі 1537,84 грн. , так і 3 % річних в сумі 99,48 грн. та інфляційних втрат в сумі 399,84 грн. За несвоєчасне виконання зобов’язань перераховані судом 3 % річних в сумі 99,45 грн. та інфляційні втрати в розмірі 399,71 грн. підлягають до стягнення.

Таким чином в частині стягнення 0,48 грн. основного боргу, 0,03 грн. - 3 % річних, 0,13 грн. інфляційних втрат - слід відмовити.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Зубра-центр” (81220, м. Бібрка Перемишлянського району Львівської області, вул.Галицька , дім 52-А, код ЄДРПОУ 20771484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства „ЗІП” (51901, м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Широка, 107-А, код ЄДРПОУ 21875464) –1537,36 грн. –основного боргу, 399,71 грн. –інфляційних втрат, 99,45 грн. –трьох відсотків річних, 102,00 грн. –державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог –відмовити.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.02.2011 року.

Суддя