Рішення № 137127227, 04.06.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1749/25

Провадження № 2/681/266/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області у складі головуючої - судді Горгулько Н.А.,

розглянувши в м. Полонному в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

29.12.2025 позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (далі ТОВ «СВЕА ФІНАНС») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою 01.02.2022 було укладено договір кредитної лінії № 633461479, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2000 грн до 50000 грн, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості); строк дії договору 5 років.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі.

Проте, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість по вказаному 4965,40 грн заборгованості за сумою кредиту, 19340,72 грн заборгованості за відсотками.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до Реєстру прав вимоги №237 від 27.06.2023 до якого право вимоги щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №633461479 від 01.02.2022 перейшло до ТОВ «Таліон плюс».

В подальшому, 02.05.2024 ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» уклали договір факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24, за умовами якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за договорами до боржників Банку, визначених в реєстрі боржників, зокрема і до ОСОБА_1 за кредитним договором №633461479 від 01.02.2022.

Ухвалою судді від 02.01.2026 відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У встановлений строк відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечувала, вважає, що позивачем не надано достатньо доказів на підтвердження укладення кредитного договору, а саме його підписання відповідачкою електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора; не надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження отримання відповідачкою кредиту, не доведено факту наявності в позивача права вимоги до відповідача. Крім того, вважає, що позивач пропустив загальний строк позовної давності для звернення із вказаним позовом.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та на підставі ст.280 ЦПК України, за згоди позивача, що викладена в позовній заяві, проводить заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з таких мотивів.

Судом встановлено, що 01.02.2022 було укладено договір кредитної лінії № 633461479, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надає відповідачці кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2000 грн до 50000 грн, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості); строк дії договору 5 років.

Відповідно до п.п. 2.1. договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2000,00 до 50000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «ВЕОКАРД» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (п.2.2. договору).

Кредит надається позичальнику в сумі встановленого кредитного ліміту повністю або частинами (траншами), з відкладною обставиною, якою є момент проведення кожної авторизованої операції з використанням платіжної картки. Кожен транш, наданий згідно з договором, є еквівалентний сумі авторизованої операції, здійсненої позичальником в рамках цього договору (п.2.3. договору).

Згідно п.7.1. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику (здійснення першого та наступних траншів) та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, в наступних розмірах: або 730 % річних від суми наданого кредиту, що становить 2 % за кожен день користування кредитом; або 361,35 % річних від суми наданого кредиту, що становить 0,99 % за кожен день користування кредитом, у разі якщо позичальником здійснено обов`язковий платіж за попередній місяць. На період від дати отримання першого траншу за договором до останнього дня місяця в якому отриманий перший транш за договором нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 178,85 % річних від суми наданого Кредиту, що становить 0,49 % за кожен день користування Кредитом (п.5.3.1 договору).

Розділом 4 договору визначено, що невід`ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Сторони погоджуються, що проценти в розмірі, передбаченому договором, нараховуються протягом всього строку користування позичальником грошовими коштами. Проценти нараховані після закінчення строку дії договору чи його дострокового припинення, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Цей договір є електронним документом створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Даний договір разом із паспортом споживчого кредиту було підписано позичальником одноразовим ідентифікатором FG9N794F, відправлено 01.02.2022.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» доданого до позовної заяви, слідує, що відповідачу ОСОБА_1 , нараховано заборгованість в сумі 24306,12 грн, яка складається з: заборгованості за сумою кредиту 4965,40 грн, заборгованості за відсотками 19340,72 грн.

В подальшому 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнту на плату на умовах, визначених цим договором.

Як зазначає відповідач, кредитний договір із ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладений 02.09.2021, тобто після укладення договору факторингу № 28/118-01, за яким не передбачено відступлення права майбутньої вимоги.

Однак, варто зауважити, що згідно п. 1.3 розділу 1 договору, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу яких настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Крім того, до вказаного договору факторингу були підписані додаткові угоди №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023, якими продовжено строк дії договору факторингу № 28/118-01, востаннє до 31.12.2024.

Отже суд приходить до висновку, що право вимоги ТОВ «Таліон плюс» до відповідачки ОСОБА_1 було набуто, про що свідчить витяг із реєстру боржників № 237 від 27.06.2023. В подальшому 02.05.2024 між ТОВ «Таліон плюс» та позивачем, було укладено договір факторингу №02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до умов якого, клієнт зобов`язується відступити (передати) фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги до цього договору, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до даних реєстру прав вимог №1 від 02.05.2024 до договору факторингу №02/0524 01/01.02-11/24 від 02.05.2024, позивач набув права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 в сумі 24306,12 грн, з яких: 4965,40 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19340,72 грн - сума заборгованості за відсотками.

Також, позивачем надано платіжну інструкцію № 9599 від 02.05.2024 про сплату ТОВ «СВЕА ФІНАНС» отримувачу ТОВ «Таліон Плюс» суми в розмірі 1265008,51 грн, призначення платежу - оплата фінансування згідно договору факторингу № 02/0521-01/01.02-11/24 від 02.05.2024.

Разом з цим необхідно врахувати й таке.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Судом встановлено, що наявні у справі докази підтверджують, що між відповідачкою та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір кредитної лінії № 633461479 від 01.02.2022, за умовами якого кредитодавець надає позичальникові кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2000,00 до 50000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «ВЕОКАРД» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Даний договір кредитної лінії відповідачка уклала в електронній формі, підписала з використанням електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

У вищезазначеному договорі відповідачка зазначила всі необхідні персональні дані, паспортні дані, ідентифікаційний номер, номер телефону, адресу проживання.

Тим самим, при укладенні кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Однак при цьому, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування у справі є факт укладення кредитного договору між відповідачем і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та отримання відповідачем коштів на виконання цього договору.

Таким чином, в цих конкретних відносинах договір про надання кредиту сам по собі не підтверджує факт передачі коштів відповідачеві, а відповідні платежі мали бути здійснені після укладення договору в безготівковій формі на рахунок відповідача.

Пред`являючи позов, ТОВ «СВЕА ФІНАНС», посилається на те, що відповідачу надано у кредит кошти у формі відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміт, який надається позичальнику у вигляді траншів.

На підтвердження суми заборгованості позивач долучив до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором кредитної лінії №633461479, наданий ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідно до якого відповідачці нараховано заборгованість на загальну суму 24306,12 грн, з яких: 4965,40 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19340,72 грн - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України позивачем не надано доказів щодо реального отримання кредитних коштів в заявлених розмірах відповідно до умов кредитного договору, укладеного між сторонами.

При цьому, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та його розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Пунктом 59 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 (далі Положення) визначено, що банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри як клієнтські рахунки та виписки з них. Відповідно до пункту 62 Положення виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно з пунктом 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц, від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, від 07.12.2022 у справі №298/825/15-ц.

Відповідно п. 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними. Безготівкові розрахунки перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Дана Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера, платіжного доручення, платіжної вимоги- доручення, платіжної вимоги, розрахункового чека, інкасового доручення (розпорядження).

Електронний розрахунковий документ це документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

З урахуванням викладеного, належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями вказаної Інструкції, який заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу та містить відповідні відмітки про виконання цього платіжного документу банком платника.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Наданий позивачем для суду розрахунок заборгованості, сам по собі не є достатнім доказом її наявності у розмірі, зазначеному у розрахунку, та не підтверджує здійснення відповідачем фінансових операцій.

Крім того, з долученого до матеріалів справи розрахунку не вбачається факту користування відповідачем кредитними коштами в сумах, зазначених у розрахунку. Відображені в розрахунку часткові оплати не містять відомостей про те, ким такі оплати були здійснені та з якого рахунку.

Слід також зазначити, що із наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо встановити порядок нарахування відповідачу заборгованості як за тілом кредиту в сумі 4965,40 грн, так і за відсотками в сумі 19340,72 грн.

Представник позивача на підтвердження позовних вимог не заявляв клопотання про витребування доказів, зокрема витребування виписки з банківської установи щодо надходження відповідних коштів на рахунок відповідача та рух коштів по рахунку.

На думку суду, наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором на підтвердження наявності заборгованості та його розміру, не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Суд враховує, що у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» повинне передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання відповідачу коштів у кредит.

У договорі факторингу №02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024, з-поміж іншого визначено, що фактор, у даному випадку позивач, протягом 3 років з дати укладення цього договору має право запитувати у ТОВ «Таліон Плюс» додаткову інформацію, що стосується прав вимог.

При цьому, позивачем не було надано жодного первинного документу або іншого документу, довідки про надання позичальнику коштів за допомогою електронних платіжних систем, іншого документу, на підтвердження перерахування відповідачу коштів в розмірі, які передбачені договором позики.

За вказаних обставин, через недоведеність позивачем належними та допустимими доказами обставин щодо виконання обов`язку по наданню коштів відповідачу, фактичного користування останньою кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за кредитним договором з відповідача відсутні.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

На підставі ст.ст. 525, 526, 527, 530, 1049, 1050, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м.Київ, вул. Іллінська, 8, поштовий індекс 04070.

Відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.А.Горгулько