Рішення № 13711424, 18.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

18.01.2011Справа №5002-15/5146-2010

За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28; ЄДРПОУ 19357516)

До відповідача 1 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

До відповідача 2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2)

Про стягнення 119 600, 30 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача не з'явився

Від відповідача 1 не зявився

Від відповідача 2 не зявився

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, у якому просить суд солідарно стягнути з відповідачів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь позивача суму боргу за кредитним договором №42-064 від 16.04.2008 та договором поруки №42-064/1 від 16.04.2007 у розмірі 63930,42 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь позивача суму боргу за договором поруки №42-064/1 від 16.04.2007 у розмірі 55669,88 грн.

17.01.2011 від позивача до суду надійшла заява, у якій позивач вказує, що при підготовці позовної заяви допущена помилка у розрахунку суми позову та просить суд солідарно стягнути з відповідачів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь позивача суму боргу за кредитним договором №42-064 від 16.04.2008 та договором поруки №42-064/1 від 16.04.2007 у розмірі 63780,42 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь позивача суму боргу за договором поруки №42-064/1 від 16.04.2007 у розмірі 55819,88 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за кредитним договором №42-064 від 16.04.2008 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 були надані кредитні кошти у користування. З метою забезпечення виконання зобовязання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк» і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір поруки №42-064/1 від 16.04.2008. Однак, оскільки позичальник порушує строки здійснення платежів щодо основної суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором, позивач звернувся до господарського суду АР Крим із позовом, в якому просить суд просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №42-064 від 16.04.2008 та договором поруки №42-064/1 від 16.04.2007 в розмірі 63930,42 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь позивача суму боргу за договором поруки №42-064/1 від 16.04.2007 у розмірі 55 669,88грн.

Представники відповідачів явку своїх представників у судові засідання жодного разу не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, витребуваних судом документів не надали, про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно пункту 1.2 статуту Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк», Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк» є правонаступником всіх прав і зобовязань Відкритого акціонерного товариства «Банк «Демарк» (а.с.51-63).

16.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк» (Банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір №42-064 (Договір, а.с.11-12).

Також, 27.03.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №1 про внесення змін до кредитного договору №42-064 від 16.04.2008 (а.с.14).

Відповідно до пункту 3.1 Договору (із наступними змінами), банк надає позичальнику кредит в сумі 50000,00 грн. строком до 15.04.2010.

Згідно пункту 3.4.1 Договору, позичальник зобовязаний погасити кредит в строк до 16.04.2010, шляхом перерахування коштів на рахунок банку.

Відповідно до пункту 3.5.1 Договору, позичальник за користування кредитом сплачує банку відсотки у розмірі 26 % річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року і підлягають сплаті в строк по останій робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту.

27.03.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №1 від про внесення змін до кредитного договору №42-064 від 16.04.2008.

Позивач посилається на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №42-064 від 16.04.2008 по погашенню кредиту, відсотків за користування кредитом, штрафу та пені. Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з історії руху по рахунку позичальника.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість за кредитним договором складає 119600,30 грн., з яких: 37030,11 грн. заборгованість по кредиту, 18066,10 грн. прострочена заборгованість по відсоткам, 447,45 грн. поточна заборгованість по відсоткам, 3153,35 грн. пеня по відсоткам, 3303,29 грн. пеня по кредиту, 57600,00 грн. штраф.

Відповідачами дана заборгованість не погашена, що й стало підставою для звернення банку з відповідним позовом до господарського суду за захистом порушеного права та стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачами грошових зобовязань за кредитним договором №42-064 від 16.04.2008 щодо погашення 37030,11 грн. заборгованості по кредиту, 18066,10 грн. простроченої заборгованість по відсоткам, 447,45 грн. поточної заборгованість по відсоткам, отже вказані суми заборгованості визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3303,29 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 3153,35 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків по кредитному договору та 57600,00 грн. штрафу.

Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до пункту 7.5 кредитного договору, у разі порушення строку сплати відсотків за кредитом, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 7.7 кредитного договору (з урахуванням договору №1 від 27.03.2009 про внесення змін до кредитного договору), у разі порушення строків подання звітності зазначеної в пункті 5.3.1 кредитного договору банк має право стягувати з позичальника штраф у розмірі 150,00 грн. за кожен день порушення строку подання звітності, включаючи день подання.

Заявлена позивачем сума пені в розмірі 3303,29 грн. за несвоєчасне погашення кредиту, 3153,35 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків по кредитному договору та 57600,00 грн. штрафу визнається судом обґрунтованою.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №42-064 від 16.04.2008, між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк» (Банк) та фізичною особою-підприємцем Шавровою Маргаритою Миколаївною був укладений договір поруки №42-064/1 від 16.04.2008 (а.с.13).

Згідно пункту 1.1 договору поруки, поручитель бере на себе солідарне зобовязання перед банком відповідати по зобовязанням позичальника, які виникли між банком і позичальником на підставі кредитного договору №42-064 від 16.04.2008.

Пунктом 2.2 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання зобовязань позичальником у строки визначені кредитним договором, банк на протязі трьох банківських днів направляє письмову вимогу на адресу поручителя.

Пункт 2.3 договору поруки передбачає, що виконання поручителем зобовязань перед банком повинно відбутися не пізніше трьох банківських днів з дати отримання поручителем вимоги, направленої відповідно до пункту 2.2 договору поруки.

Згідно статей 553-554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. При порушенні боржником зобов'язання, забезпеченого поручительством, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поручительства не передбачена додаткова (субсидіарна) відповідальність поручителя.

11.02.2009, 27.10.2009 та 20.07.2010 позивачем на адресу фізичної особи-підприємця Шарової Маргарити Миколаївни були направлені листи з вимогою про сплату боргу за кредитним договором №42-064 від 16.04.2008 (а.с.67-72).

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, як із солідарних боржників.

Однак, під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням господарського суду АР Крим від 02.03.2010 по справі №2-2/91-2010 задоволено позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 37030,11 грн. заборгованості за кредитом, 8965,19 грн. простроченої заборгованості по відсоткам, 802,32 грн. поточної заборгованості по відсоткам, 949,15 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом та 8400,00 грн. штрафу.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про солідарне стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договором №42-064 від 16.04.2008 та договором поруки №42-064/1 від 16.04.2007 у розмірі 63780,42 грн. та про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми заборгованості за договором поруки №42-064/1 від 16.04.2007 у розмірі 55819,88 грн.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28; ЄДРПОУ 19357516) заборгованість за кредитним договором №42-064 від 16.04.2008 та договором поруки №42-064/1 від 16.04.2007 у розмірі 63780,42 грн., 637,80 грн. державного мита та 125,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28; ЄДРПОУ 19357516) заборгованість за договором поруки №42-064/1 від 16.04.2007 у розмірі 55819,88 грн., 558,20 грн. державного мита та 110,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 20.01.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.