Рішення № 13711422, 18.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

18.01.2011

Справа №5002-24/5764-2010

За позовом Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» (95022, м.Сімферополь, вул..Бородіна, 16)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль» (95011, м.Сімферополь, вул..Чехова, 2)

Про стягнення 204 174,00грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Жукова Ю.М., представник за довіреністю від 04.01.2011р. №7, посвідчення №2838 від 11.01.2007р.

Від відповідача – Качуровський К.О., представник за довіреністю від 15.09.2009р. №4, паспорт.

Обставини справи: до господарського суду звернулось Приватне підприємство «Сервісна компанія «Комфорт» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль» про стягнення 204 174,00грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 12.12.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №128 на виконання робіт. Позивачем на виконання умов договору були здійснені роботи на загальну суму 864 594,00грн. Виконання зазначених робіт підтверджується актами прийому виконаних робіт.

Відповідачем зі свого боку була перерахована сума у розмірі 696 999,20грн. у рахунок оплати виконаних робіт. Зазначений платіж підтверджується банківськими виписками.

Проте на день подачі позову відповідачем не здійснений остаточний розрахунок за договором. Таким чином, за відповідачем існує заборгованість у сумі 167 594,80грн.

Позивачем за прострочення виконання зобов’язань нараховані сума 3% річних та сума інфляційного збільшення.

Таким чином, загальна сума заборгованості складає 204 174,00грн., у тому числі сума 3% річних – 8 926,14грн. та сума інфляційного збільшення – 27 653,06грн.

Також позивач просить покласти на відповідача суму судових витрат.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що відповідно до договірної ціни до договору №128 від 12.12.2007 р. загальна вартість робіт склала 595 140 грн. З боку відповідача було перераховано на користь позивача 696 999,20 грн. Таким чином, відповідач вважає, що у позивача відсутнє право посилатися на неналежне виконання вищевказаного договору відповідачем. Відповідач зауважував на тому, що у порушення п. п 4.1.4 вищевказаного договору позивачем не була передана відповідачу експлуатаційна документація після закінчення робіт. Також відповідач зауважив на тому, що у порушення п. 3.2 розділу 3 «Порядок та строки передачі обладнання і виконання робіт» акти виконаних робіт виставлялися поетапно, по мірі виконання робіт, внаслідок чого створена позивачем система автоматичної пожежної сигналізації і сповіщення про пожар на об’єкті виявилася повністю не функціональною, а відповідач фактично був позбавлений можливості прийняти роботи в цілому і сумісно з підрядником перевірити працездатність сигналізації.

На підставі викладеного просить у позові відмовити.

Позивач у поясненнях по справі від 11.01.2011 р. повідомив про те, що в ході виконання робіт договірна ціна збільшувалася, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт на загальну суму 864 594,00 грн., при цьому укладений між сторонами договір надав позивачу таке право. Також вказав на те, що передача експлуатаційної документації передбачалася після проведення налагуваджувальних робіт, однак налагуваджувальні роботи не входили в предмет укладеного між сторонами договору та відповідно не виконувалися, а значить у позивача не виникло обов’язку передавати експлуатаційну документацію. Також позивач зауважив на тому, що жодною умовою договору не заборонялося можливість виставлення і підписання актів виконаних робіт поетапно.

Відповідач у додатковому відзиві на позов повідомив про те, що акт приймання робіт, передбачений укладеним між сторонами договором відповідачу представлений не був. Виконані роботи відповідачу не пред’явлені позивачем до приймання по факту їх повного завершення, а тому відповідач вважає, що встановити чи виконані роботи у повному обсязі або ні, а також чи виконані вони у повному обсязі і належним чином в даний час не є можливим. Крім того відповідач зауважує, що система автоматичної пожежної сигналізації і сповіщення про пожар на об’єкті не змонтована належним чином в єдину систему і в цілому не функціонує.

В зв’язку з вказаним відповідач заявив клопотання від 12.01.2011 р. про призначення по справі будівельно – технічної експертизи для встановлення того, чи виконані позивачем роботи по вищевказаному договору зі створення системи автоматичної пожежної сигналізації і сповіщення про пожар у повному обсязі та належним чином, оскільки дані обставини мають суттєве значення для вирішення справі і для встановлення цих обставин потрібні спеціальні знання. Також запропонував перелік питань, які необхідно поставити на вирішення експертизи.

12.01.2011 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 18.01.2011 р. Після перерви судове засідання продовжено, представники сторін ті самі.

Відповідач на задоволенні клопотання про призначення експертизи наполягав.

Позивач у поясненнях від 18.01.2011 р. просить суд відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки вказує на те, що умовами договору №128 від 01.05.2008 р. у якості єдиного, допустимого і належного доказу виконання позивачем своїх зобов’язань є підписані сторонами актів по формі КБ – 2в і №КБ - 3 і не передбачено необхідність підтвердження вказаним обставин яким – небудь іншим способом, в тому числі шляхом проведення будівельно – технічної експертизи. Крім того, зауважив на тому, що відповідач мав можливість реалізувати і реалізовував свої права по контролю за повнотою і якістю виконаних позивачем робіт, що також підтверджується підписаними актами приймання – передачі підрядних робіт.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку у задоволенні клопотання відповідача про призначення по справі будівельно – технічної експертизи відмовити.

Сторони додаткових доказів в судовому засіданні, що відбулося 18.01.2011 р., не надали.

Розгляд справи відкладався та оголошувалася перерва, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ :

12.12.2007 р. між позивачем по справі (Підрядник) та відповідачем ( Замовник ) було укладено договір №128.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору предметом даного договору є створення системи автоматичної пожежної сигналізації і сповіщення пожежі на об’єкті: рекреаційний комплекс з пляжними спорудами блок Б в с. м. т. Гурзуф.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору комплекс робіт по створенню системи включає:

- монтажні роботи;

- поставка матеріалів.

Відповідно до п. 2.3 вказаного договору замовник не пізніше 10 – ти днів після підписання даного договору переводить підряднику аванс у розмірі 100 % вартості матеріалів і 50% від вартості монтажних робіт.

Відповідно до п. 2.4 вказаного договору остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється переказом замовником підряднику суми, на підставі акту приймання – передачі робіт, підписаного представниками сторін в строк 3 – х банківських днів з моменту підписання акту.

При цьому відповідно до п. 2.5 вказаного договору підрядник залишає за собою право зміни вартості договору, включаючи коефіцієнт інфляції в період з 01.01.2008 р. до моменту закінчення робіт, в актах виконаних робіт по формі КБ – 2В.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору підрядник починає роботи, відповідно до даного договору, узгодивши з замовником проектно – кошторисну документацію відповідно чинному ДБН Д.1.1. – 1 – 2000. Строк виконання робіт три місяці з дня початку виконання робіт.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаного договору підрядник надає замовнику акт приймання – передачі підрядних робіт і довідку про вартість виконаних підрядних робіт і витрат, які затверджені Державним комітетом статистики України і Державним комітетом будівництва, архітектури і житлової політики України.

У виконання умов вищевказаного договору позивачем було здійснено в період з лютого 2008 р. по грудень 2008 р. підрядні роботи зі створення системи автоматичної пожежної сигналізації і сповіщення пожежі на об’єкті: рекреаційний комплекс з пляжними спорудами блок Б в с. м. т. Гурзуф., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання – передачі виконаних підрядних робіт по формі №КБ – 2в, які були підписані представниками обох сторін та завірені відповідними печатками ( 13 – 14, 16 – 17, 19 – 20, 22 – 23, 25 – 27 ).

Всього було виконано позивачем робіт на загальну суму 864 594,00 грн., що підтверджується вищевказаними актами приймання – передачі виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, які були підписані представниками обох сторін та завірені відповідними печатками ( а. с. 12, 15, 18, 21, 24 ).

Однак за виконані позивачем підрядні роботи відповідач перерахував лише 696 999,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями банківських виписок ( а. с. 28 – 30 ).

Таким чином, залишилися несплаченими роботи на суму 167 594,80 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач вказує на те, що згідно договірної ціни до договору №128 від 12.12.2007 р. загальна вартість робіт склала 595 140 грн. ( а. с. 8 - 9 ).

З боку відповідача було перераховано на користь позивача 696 999,20 грн. Таким чином, відповідач вважає, що у позивача відсутнє право посилатися на неналежне виконання вищевказаного договору відповідачем.

Однак суд не приймає до уваги вказані доводи, оскільки в п. 2.4 укладеного між сторонами договору зазначено, що остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником підряднику на підставі акту приймання – передачі робіт, підписаного представниками сторін

При цьому відповідно до п. 2.5 вказаного договору підрядник залишає за собою право зміни вартості договору, включаючи коефіцієнт інфляції в період з 01.01.2008 р. до моменту закінчення робіт, в актах виконаних робіт по формі КБ – 2В.

Тобто сторони дійшли згоди про наявність права позивача по справі змінювати ціну договору, в тому числі і у бік збільшення і це право було використане позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, про які було вказано вище.

Відповідач також зауважував на тому, що у порушення п. п 4.1.4 вищевказаного договору позивачем не була передана відповідачу експлуатаційна документація після закінчення робіт.

Вказані доводи суд до уваги не приймає, оскільки умовами вищевказаного договору не передбачена залежність оплати виконаних позивачем робіт від передачі або не передачі відповідачу позивачем експлуатаційної документації.

Відповідач посилається на те, що у порушення п. 3.2 розділу 3 «Порядок та строки передачі обладнання і виконання робіт» акти виконаних робіт виставлялися поетапно, по мірі виконання робіт, внаслідок чого створена позивачем система автоматичної пожежної сигналізації і сповіщення про пожар на об’єкті виявилася повністю не функціональною, а відповідач фактично був позбавлений можливості прийняти роботи в цілому і сумісно з підрядником перевірити працездатність сигналізації.

Як вже вказувалося вище, п. 3.2 договору передбачав надання підрядником замовнику акту приймання – передачі підрядних робіт і довідку про вартість виконаних підрядних робіт і витрат, які затверджені Державним комітетом статистики України і Державним комітетом будівництва, архітектури і житлової політики України.

Однак при цьому жодним пунктом вищевказаного договору не заборонялося виставлення і підписання актів виконаних робіт поетапно, і відповідно, дані заперечення відповідача також є безпідставними.

Також суд вважає за необхідне зауважити на наступному.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до п. 3.3 вищевказаного договору якщо замовник не підписав документи приймання – передачі виконаних підрядних робіт і довідку вартості підрядних робіт на протязі 5 – ти робочих днів з дати передачі йому цих документів підрядником, замовник надає письмову мотивовану відмову від підписання.

Відповідно до п. 3.4 вказаного договору у разі мотивованої відмови замовника сторонами складається двосторонній акт про необхідність доробки.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Суд зауважує на тому, що виконані позивачем роботи були прийняті відповідачем, як Замовником, про що свідчать підписи представників відповідача на актах виконаних робіт, мотивовані відмови від підписання вказаних актів не виставлялися та відповідно не складалися двосторонні акти про необхідність доробки.

Відповідач зауважував, що система автоматичної пожежної сигналізації і сповіщення про пожар на об’єкті не змонтована належним чином в єдину систему і в цілому не функціонує.

В зв’язку з вказаним відповідач заявив клопотання від 12.01.2011 р. про призначення по справі будівельно – технічної експертизи для встановлення того, чи виконані позивачем роботи по вищевказаному договору зі створення системи автоматичної пожежної сигналізації і сповіщення про пожар у повному обсязі та належним чином, оскільки дані обставини мають суттєве значення для вирішення справи і для встановлення цих обставин потрібні спеціальні знання.

Суд не знайшов підстав для задоволення вказаного клопотання в зв’язку з наступним.

У відповідності до статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Частиною 3 вказаної статті зазначено, що проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями.

Суд зазначає, що позивач просить стягнути з відповідача несплачену частину вартості саме тих робіт, виконання яких і так підтверджується вищевказаними актами, які були підписані представниками обох сторін, а значить прийняті відповідачем. Тому для суду при розгляді даного спору не має значення чи змонтована система належним чином в єдину систему і чи вона функціонує.

При таких обставинах позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за виконані підрядні роботи у розмірі 167 594,80 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за порушення грошового зобов’язання в сумі 8926,14 грн. і суму, на яку збільшується сума основного борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 27 653,06 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати за період, починаючи з лютого 2009 р.

У п. 2.4 вищевказаного договору підряду зазначено, що остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником підряднику, на підставі акту приймання – передачі робіт, підписаного представниками сторін в строк 3 – х банківських днів з моменту підписання акту.

Дослідивши наявні в матеріалах справи акти приймання – передачі виконаних підрядних робіт, суд встановив, що в них відсутні дати підписання вказаних актів, тому неможливо встановити дату, з якої необхідно обраховувати 3 банківських дні на протязі яких відповідач повинен був сплатити виконані роботи.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак при цьому у ч. 2 ст. 530 ЦК України зазначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем відповідачу була направлена претензія вих. №62 від 21.01.2010 р., відповідно до якої він вимагав від відповідача, зокрема, провести остаточний розрахунок по договору №128 від 12.12.2007 р. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 167 594,80 грн. Вказана претензія була отримана відповідачем 25.01.2010 р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення ( а. с. 79 – 80 ).

При таких обставинах суд дійшов висновку про те, що відповідач повинен був сплатити наявну заборгованість у вищевказаній сумі на протязі 7 – ми днів з моменту отримання вказаної претензії, чого відповідачем зроблено не було.

З урахуванням вказаного за думкою суду нарахування 3% річних і інфляційних втрат повинно розпочинатися з 02.02.2010 р.

При таких обставинах, розмір 3% річних за період з 02.02.2010 р. по 10.11.2010 р. складає 3884,52 грн.

З урахуванням вказаного у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 5041,62 грн. необхідно відмовити.

Також суд дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат за період з лютого 2010 р. по жовтень 2010 р. складає 10 052,76 грн.

З урахуванням вказаного у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 17 600,30 грн. необхідно відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено про те, що повний текст рішення буде складено 24.01.2011 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 24.01.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль», 95011, м. Сімферополь, вул. Чехова, 2, ( р/р 260038810 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021, ЗКПО 22296188 ) на користь приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт», 95022, м. Сімферополь, вул..Бородіна, 16, ( р/р 2600900200001 в Сімферопольської філії акціонерного банку «Київська Русь», МФО 384793, ЗКПО 30270840 ) заборгованість у розмірі 167 594,80 грн., 3% річних у розмірі 3884,52 грн., інфляційні втрати у розмірі 10 052,76 грн., державне мито у розмірі 1815,32 грн. та 209,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 3% річних у розмірі 5041,62 грн. та інфляційних втрат у розмірі 17 600,30 грн. у позові відмовити.

Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.