Ухвала суду № 13711312, 09.12.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2010 р.Справа № 2-а-11788/09/1570 Категорія:2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря Ридванської Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Гемопласт»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Гемопласт»до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції в Одеській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ВАТ «Гемопласт» звернувся до суду із зазначеним позовом мотивуючи тим, що з акту перевірки від 27 травня 2009 № 1567/23-118/00480922 та з податкових повідомлень-рішень 09.06.2009 року №0000312301/0, від 09.06.2009 року №0000322301/0, від 03.07.2009 року №0000312301/1, від 03.07.2009 року №0000322301/1, від 28.07.2009 року №0000312301/2, від 28.07.2009 року №0000322301/2 вбачається, що підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток, у тому числі за основним платежем - 70428 грн. та штрафних санкцій - 22043 грн., всього 92471 грн,, є встановлені порушення п. п. 5.1 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість, у тому числі за основним платежем - 29121 грн. та штрафними санкціями -14561грн., всього 43682 грн. за порушення п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, ВАТ «Гемопласт», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду від 29.04.2010 року - скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27 травня 2009 року, на підставі направлень від 08.04.2009 року №197/23 та від 07.05.2009 року №247/23, фахівцями Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції в Одеській області проведена планова виїзна перевірка «Гемопласт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008

року.

За результатами перевірки був складений акт перевірки від 27.05.2009 року №1567/23-118/00480922, яким встановлено порушення ВАТ «Гемопласт»вимог п.п.5.І п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказане порушення сталося внаслідок наступного.

Судом встановлено, що ВАТ «Гемопласт»(надалі «Принципал») укладені договори про надання платіжної гарантії з ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» (надалі «Гарант») №071030/НЕМ від 30.10.2007 р. та №0810Ю/НЕМ від 20.10.2008 р. Згідно з укладеним договорами предметом платіжної гарантії є виплата Гарантом грошових коштів у розмірі до 1000000,00 доларів США на користь Тhе Соmраnу Сагtiс Іnегnаtiоnаl (надалі - «Бенефіціар»), у випадку невиконання Принципалом прийнятих на сеье платіжних зобов'язань, згідно з умовами укладеного між Принципалом та Бенефіціаром Контракту №1 від 05 січня 2005 року.

Пунктом 1.6 договору про надання платіжної гарантії №071030/НЕМ від 30.10.2000 року передбачено, що за надання та обслуговування Гарантії Принципал зобов'язується сплачувати Гаранту комісійну винагороду у розмірі 4% річних від суми гарантії протятої строку дії гарантії. Відповідно із актом приймання - здачі виконаних робіт від 07.10.2001 року до договору № 071030/НЕМ від 30.10.2007 р. ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»надав та здійснив обслуговування гарантії, вартість послуг (комісійна винагорода) складає 65743,67 грн. Сплачена сума комісійної винагороди банку відображена у бухгалтерському обліку по Д-ту рахунку 92011 К-ту 63102 в сумі 66000 грн., у грудні 2008 року.

Пунктом 1.6 договору про надання платіжної гарантії № 081010/НЕМ від 20.10.2008 року передбачено, що за надання та обслуговування Гарантії Принципал зобов'язаний сплатити Гаранту комісійну винагороду в загальному розмірі 10916 доларів США 66 центів. Згідно з актом приймання-здачі виконаних робіт від 20.10.2008 року до договору №081010/НЕМ від 20.10.2008 р., ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»надав та здійснив обслуговування гарантії, вартість послуг (комісійна винагорода) складає 66877,85 грн. Сплачена сума комісійної винагороди банку відображена у бухгалтерському обліку по К-ту рахунку 92011 К-ту 63102 в сумі 71162,20грн., у грудні 2008 року.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, для віднесення витрат до валових витрат виробництва та обігу необхідною умовою є отримання товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами.

Позивач в апеляційній скарзі зазначив,, що за відсутності банківської гарантії поставка з відстрочкою платежу не була б можливою і виробнича діяльність ВАТ «Гемопласт»не могла б здійснюватись. Однак, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про порядок та умови розрахунку з постачальником по контракту №1 від 5 січня 2005 року. Крім того, ВАТ «Гемопласт»взагалі не надано документів, які б підтверджували виконання цього контракту.

До фінансових послуг відповідно до ст. 4 ч. 1 пп.7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001р. (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) відносяться надання гарантій та поручительств.

Одночасно поняття фінансової послуги визначено у статті 1 п.п.5 вказаного Закону: фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Докази того, що за укладеними договорами гарантії підприємство позивача мало отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів в матеріалах справи відсутні.

Оскільки ВАТ «Гемопласт»кошти, передбачені договорами №071030/НЕМ від 30.10.2007 р. та №081010/НЕМ від 20.10.2008 р. не використовувались у власній господарській діяльності, тому суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що права на віднесення до валових витрат комісійної винагороди за надану гарантію у ТОВ «Гемопласт»не виникло.

В судовому засіданні також встановлено, що 03.07.2007 року між ВАТ «Гемопласт»(надалі «Принципал») та ПП «Київська компанія маркетингових досліджень»(надалі «Агент») укладена агентська угода. Вказана угода передбачає право Агента здійснювати пошук покупців медичної продукції для Принципала, а також забезпечити ріст обсягів продажу його товарів на території України.

За даними бухгалтерського обліку позивача (журнал-ордер №6, аналітичні відомості по рахунку 63102 «розрахунки з постачальниками за отримані послуги»), ВАТ «Гемопласт»отримані агентські послуги від ПП «Київська компанія маркетингових досліджень», м. Київ, код 32731865.

За перевіряємий період ВАТ «Гемопласт»включено до витрат підприємства (Д-т 93001 «Витрати на збут»К-т 63102) агентську винагороду, на підставі актів виконаних робіт, на суму 126817,80 грн.

Розмір агентської винагороди, згідно з актами виконаних робіт, розрахований на підставі видаткових накладних по яких ВАТ «Гемопласт» відвантажив медичну продукцію КП «Фармація».

Пунктом 2 статті 3, пунктом 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року №996-ХІУ (із змінами доповненнями) визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь здійсненні господарської операції.

При укладенні договору про надання послуг слід керуватися нормами гл.63 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. І ст.901 ЦКУ, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Документом, який підтверджує факт отримання послуги, є відповідний акт виконаних робіт.

Враховуючи вищевикладене, для віднесення до складу валових витрат вартості отриманих послуг, результати відповідного договору необхідно оформити актом прийому-передачі наданих послуг, який повинен містити всі необхідні реквізити первинного документу, визначені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року №996-ХІУ.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним посилання суду стосовно того, що досліджені в судовому засіданні акти виконаних робіт по агентській угоді від 03.07.2007 року (а/с-207-219) не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року №996-ХГУ, оскільки не містять змісту та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції.

Крім того, розмір агентської винагороди, згідно з актами виконаних робіт, розрахований на підставі видаткових накладних по яких ВАТ «Гемопласт»відвантажив медичну продукцію КП «Фармація».

Відвантаження товарів КП «Фармація»здійснювалось відповідно до договору №186 від 28.12.2005 року між ВАТ «Гемопласт» та КП «Фармація», який діє до 31 грудня 2008 року. Згідно з умовами вказаного договору асортимент і кількість продукції вказується покупцем в заявках. Таким чином, обсяг господарських операцій визначається саме Покупцем.

Під час судового розгляду справи не доведено позивачем, що ПП «Київська компанія маркетингових досліджень»сприяла у зростанні обсягів продажу медичної продукції для КП «Фармація». У зв'язку з вищезазначеним, не доведена правомірність віднесення витрат ВАТ «Гемопласт»зі сплати агентської винагороди на користь ПП «Київська компанія маркетингових досліджень»до валових витрат, оскільки відсутній взаємозв'язок між цими витратами та виконанням договору №186 від 28.12.2005 року між ВАТ «Гемопласт»та КП «Фармація».

В судовому засіданні встановлено, що ВАТ «Гемопласт»придбаний скраплений газ у СПД ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), у кількості 3410 т. на суму 17732 грн., що відображено у бухгалтерському обліку підприємства записом по Д-ту 209 К-ту 631, на підставі видаткової накладної №3 від 18.01.2008р.

У порушення пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ВАТ «Гемопласт»включено до складу валових витрат суму витрат з придбання скрапленого газу, які не підтверджені первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, у результаті чого завищені валові витрати у І кварталі 2008 року на 17732 грн.

В судове засідання позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували факт доставки скрапленого газу у кількості 3410 т. від СПД ОСОБА_1

Підпунктом 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Саме такі письмові свідоцтва, а саме: подорожні листи (у разі здійснення перевезення товару), довіреність на отримання товару та документи, згідно яких здійснювалось оприбуткування та списання товару, позивачем до суду не надано.

Пунктом 5.1 та підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Позивачем не надано жодного доказу використання скрапленого газу у власній господарській діяльності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок ДПІ щодо завищення валових витрат ВАТ «Гемопласт»на суму 17732 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

Під час офіційного з'ясування обставин по справі встановлено, що у порушення пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), ВАТ «Гемопласт»не нарахований ПДВ на вартість матеріальних цінностей, списаних для невиробничого використання у межах балансу підприємства на суму 145603 грн., у зв'язку з чим занижені податкові зобов'язання на 29121 грн.

Передача матеріальних цінностей для використання у невиробничих потребах підприємства підтверджена даними бухгалтерського обліку ВАТ «Гемопласт», зокрема записом по Д-ту балансового рахунку 949 «Витрати пов'язані з невиробничою сферою»К-ту 20 «Матеріали».

За даними податкового обліку підприємства всього за перевіряємий період використано товарів (по рахунку 28 «Товари») не у господарській діяльності в сумі 39440грн., у тому числі: зменшено залишки по балансовому рахунку 28 «Товари»на початок перевіряємого періоду на 39738,20 грн., у зв'язку із використанням на невиробничі потреби; збільшено залишки по балансовому рахунку 28 на початок перевіряємого періоду на 298,40 грн., у зв'язку із встановленням надлишків.

Пунктом 4.2. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що у разі передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно із висновками акту перевірки щодо податкового обліку підприємства, вартість запасів у сумі 145602,99 грн. (105864,79 грн. + 39738,20 грн.), які використані на невиробничі потреби ВАТ «Гемопласт»виключено із валових витрат (Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості товарів, МЗС, матеріалів, сировини (палива) за2008 рік, Додаток К1/1 Декларації з податку на прибуток), тому на підставі п.4.23 України «Про податок на додану вартість», вартість таких запасів підлягає оподаткуванню пдв.

Таким чином, висновок, щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ на затрати, які використані у невиробничих потребах підприємства всього в сумі 29121 грн., є таким, що відповідає чинному законодавству.

Як вбачається з матеріалів справи, підписами посадових осіб ВАТ «Гемопласт» засвідчено, первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв постанову від

29 квітня 2010 року з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи

апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.254 КАС

України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Гемопласт»- залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Гемопласт»до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції в Одеській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її оголошення.

Головуючий:

Судді: