Рішення № 137111381, 02.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5856/26

Провадження № 2/127/1640/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

02 червня 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Ан О.В.,

за участю секретаря судового засідання Поляруш І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2026 із позовом до суду звернулося ТОВ «Іннова-Нова», яке просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь загальну суму заборгованості за договором позики у розмірі 22 492 грн. 00 коп. Мотивує заявлені вимоги тим, що ТОВ «Іннова-фінанс» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір від 13.04.2025 №7800670425, який був підписаний електронним підписом позичальника. Згідно умов договору ОСОБА_1 отримала кошти, які зобов`язалася повернути сплативши позикодавцю проценти. Свої зобов`язання відповідачка не виконала у зв`язку із чим у неї утворилася заборгованість, яку вона у добровільному порядку не повертає.

Ухвалою суду від 25.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, разом з позовною заявою просив розгляд справи здійснити у його відсутність, заявлені вимоги підтримав, проти заочного порядку вирішення спору не заперечував.

Відповідачка у встановлений судом строк відзив не подала. Враховуючи повторну неявку відповідачки, яка була належно повідомлена про місце, дату та час судового засідання та не повідомила про причини неявки, відсутність відзиву, суд у відповідності до ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити рішення в порядку заочного провадження на підставі наявних у справі доказів.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).

Суд дослідивши надані докази установив, 13.04.2025 року ТОВ «Іннова-фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту уклали електронний кредитний договір №7800670425. Так згідно умов договору сторони погодили, що сума кредиту складає 10000 грн. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 26 днів, останній платіж з періодом внесення 22 дні (в).

Стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. договору, та становить: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення договору, 0.87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше). Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту.

Договір сторонами було підписано електронними підписами за допомогою одноразового ідентифікатора.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Відповідач у свою чергу договірні зобов`язання з повернення коштів та сплати процентів не виконала у зв`язку з чим за нею утворилася заборгованість у сумі 22492 гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом 10000 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 12492 гривень.

При цьому позивач зазначив, що відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведені часткові сплати за договором про надання грошових коштів у позику № 7800670425 від 13.04.2025 р. на загальну суму 17 100 грн. 00 коп., з якої даними зарахуваннями погашено: 15 600 грн. проценти частково; 1 500 грн. комісія за надання кредиту.

На підставі рішення загальних зборів учасників змінено найменування юридичної особи: Товариство з обмеженою відповідальністю з «ІННОВА ФІНАНС» на «ІННОВА-НОВА», у зв`язку із чим 08.09.2025 р. відповідні зміни внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо позивача.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2025, справа № 679/1103/23 висловив правову позицію, що вимога про нарахування та сплату відсотків (2-3% в день), які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч.3 ст. 509 та ч.1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Із наведеного суд робить висновки, що позивач, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не могла оцінити належно, у зв`язку зі специфічними умовами та структурою самого договору.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Колегія суддів ВП ВС у п. 25 постанови по справі №363/1834/17 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)).

Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі №363/1834/17).

Дослідивши надані докази суд робить наступні висновки, що сума загального тіла кредиту становила 10000 грн, розмір процентів з урахуванням заявлених вимог та сплачених становить 28092 грн. Відповідач сплатила 17100 грн з яких 15600 грн, було зараховано на погашення процентів. Суд вважає, що вказаний розмір процентів не є співмірним. Тому суд дійшов висновку про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000 грн. Саме такий розмір буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним в контексті даних правовідносин. З огляду на це у задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягнення 1183,70 грн в рахунок компенсації сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 526, 527, 530, 610, 611, 629, 1048, 1054 ЦК України, ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 274-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» загальну суму заборгованості за договором позики у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» 1183 (одну тисячу сто вісімдесят три) гривні 70 копійок судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», адреса: вул. Верхній Вал, буд., 10, поверх 2, офіс 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 44127243.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду складено 02.06.2026

Суддя: