Ухвала суду № 13711135, 03.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 6/241 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Кучми А.Ю

Бистрик Г.М.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Голосіївського району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Укрспецпостач»до Державної податкової інспекції Голосіївського району м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ДП «Укрспецпостач»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 09.11.2007 р. №0001262307/1, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в розмірі 2 294 905,00 грн. - основного платежу та 2 294 905,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 4 589 810,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2010 року позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 09.11.2007р. №0001262307/1.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2010 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка ДП «Укрспецпостач»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2006 р.

За результатами перевірки був складений акт від 17.08.2007 р. № 460/1-23-07-32821157, згідно з висновками якого позивачем порушено пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 2 287 585,00 грн., в тому числі по періодах: І кв. 2006 р. - 985 547,00 грн.; II квартал 2006 р. на суму 668 982,00 грн., за III квартал 2006 р. на суму 633 056,00 грн.; п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, що призвело до не нарахування підприємством самостійно штрафних санкцій у розмірі 5% на суму недоплати в окремому податковому періоді податку на прибуток в розмірі 574 084,00 грн. за результатами І півріччя 2006 р. з подальшим відображенням такого податку в декларації за III квартали 2006 року.

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, та в порядку передбаченому п. 5.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»оскаржив його в адміністративному порядку. За результатом розгляду первинної скарги Підприємства податковим органом було скасоване податкове повідомлення-рішення від 03.09.2007 р. №0001262307/0 в частині на суму 272 402,00 грн., в іншій частині залишено без змін.

В подальшому ДП «Укрспецпостач»звернулося з повторними скаргами до ДПА у м.Києві та ДПА України. Рішеннями вищестоящих податкових органів, скарги позивача були залишені без задоволення, податкове-повідомлення рішення - без змін. За результатами розгляду скарг, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.11.2007 р. №0001262307/1.

Представник позивача зазначив, що 38000 тонн були закуплені у компанії ED AND F MAN SUGAR LTD за контрактом №S05653 від 20.07.2005р. в рамках урядової програми по стабілізації ринку цукру в Україні. Держкомрезерв України 02 вересня 2005 року листом повідомив ДП «Укрспецпостач», що зазначений товар реалізації та вільному використанню на митній території України не підлягає. Таким чином, ДП «Укрспецпостач»мало терміново знайти покупця цукру-сирцю, придбаного та оплаченого ним за межами митної території України. Судно з сирцем перебувало на простої, який коштував державному підприємству близько 20 тисяч доларів на добу. Крім того, почався сезон буряковаріння, який призвів до різкого падіння цін на цукор-сірець та відсутності покупців, які б бажали придбати цукор-сирець за переплату. ДП «Укрспецпостач»зазначену кількість цукру продало компанії ТОВ «Limex» на борту корабля «Вгауе John». Цукор-сирець було передано ДП «Укрспецпостач»від компанії ED AND F MAN SUGAR LTD за коносаментами на судні «Braye John». Тобто, як зазначає позивач відбулась типова операція «Імпорт без ввезення»та «Експорт без вивозу». Документ який свідчить передачу цукру-сирцю тростинного ТОВ «Limex»є акт прийому передачі від 03.10.2005р. Отже, в даному випадку товар не перетинав митний кордон України, і тому відповідно на нього не можуть бути оформлені вантажно-митні декларації.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП «Укрспецпостач»(продавець) та ТОВ «Limex»(Латвія) (покупець) був укладений контракт від 14.09.2005 р. №USL/1. Предметом вказаного контракту є купівля - продаж ферротитану у вигляді дроблених кусків. Згідно з ВМД від 27.06.2006 р. № 954682 позивачем було продано ферротитану на суму 1 242 300,00 грн. та ВМД від 27.06.2006 р. № 954683 на суму 1 304 415,00 грн., всього на загальну суму 2 546 715,00 грн. Як вбачається з виписки банку від 14.07.2006 р. грошові кошти в розмірі 2 546 715,00 грн. були перераховані ТОВ «Limex»(Латвія) на рахунок позивача.

Підприємством в аналітичному обліку до валового доходу в II кварталі 2006 року включено суму 2 546 715,00 грн. за контрактом від 14.09.2005 p. №USL/1 (№ 118171), однак в рядок 01.1 (дохід від продажу товарів (робіт, послуг) Декларації з податку на прибуток за №153756 від 09.08.2006 р. за півріччя 2006 р. зазначену суму не внесло, що призвело до заниження валового доходу на суму 2 296 337,48 грн.

Дана сума була включена підприємством в декларацію з податку на прибуток підприємства у III кварталі 2006 року, однак без самостійного нарахування та сплати 5% штрафних санкцій, як це передбачено п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про невірне застосування та порушення судом першої інстанції пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 зазначеного Закону не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

В період що перевірявся, податковим органом, позивача було наділено повноваженням щодо ведення обліку результатів спільної діяльності відповідно до договору про спільну діяльність від 20.07.2005 р.

Відповідно до ст. 1130 та 1131 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобовязуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Спільна діяльність може здійснюватися на основі обєднання вкладів учасників (просте товариство) або без обєднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до абз. 1 п. 4.12 «Порядку обліку платників податків, зборів (обовязкових платежів)», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 р. № 80 Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі та підлягає взяттю на облік в органах податкової служби в Україні.

Згідно з п. 2, абз. 3 п. 3 «Порядку присвоєння реєстраційних (облікових) номерів платників податків», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03.08.98 p. № 380 при взятті на облік договору про спільну діяльність її учасникам надасться реєстраційний (обліковий) номер платників податків з Тимчасового реєстру Державної податкової адміністрації України.

Відповідно до абз. 6 п. 3 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 р. № 79, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість присвоюється стороні, відповідальній за утримання та внесення податку до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність.

Договір про спільну діяльність від 20.07.2005 р. було створено на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.2005 р. № 274 «Про деякі питання щодо стабілізації ринку продовольства»між НАК «Нафтогаз України»в особі голови правління Івченко О.Г. та ДП «Укрспецпостач»в особі директора Тищенка С.П. Вказаний Договір про спільну діяльність з 18.01.2006 р. перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Як вбачається з п. 3.1 Договору про спільну діяльність НАК «Нафтогаз України»зобовязується перерахувати грошові кошти в національній валюті України (гривні) в сумі, що не перевищує в еквіваленті 33,5 млн. доларів США за курсом НБУ на дату здійснення перерахування на поточний рахунок для фінансування спільної діяльності, тобто відповідно до п. 19 «Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку»12 «Фінансові інвестиції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 р. № 91, з метою здійснення сумісної діяльності, зобовязується задіяти власні активи.

В свою чергу ДП «Укрспецпостач»зобовязується приймати участь у спільній діяльності шляхом використання трудових ресурсів, досвіду, професійних знань, ділової репутації та ділових звязків (п. 3.2) та надавати інформацію, звіти з питань реалізації цього Договору (п. 4.1). Зобовязання позивача не має матеріального вираження та не може бути відображено в облікових регістрах і у фінансовій звітності «Укрспецпостач»як це визначено в пп. «а»п. 19 «Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку»12 «Фінансові інвестиції», 100 відсотків формування активів здійснено за рахунок НАК «Нафтогаз України».

В пункті 6.2 Договору про спільну діяльність передбачено розподілення прибутку, як результат спільної діяльності, а саме: НАК «Нафтогаз України»- 99 %, ДП «Укрспецпостач»- 1 %.

Договором про спільну діяльність 19.07.2005 р. в ВАТ «Укрексімбанк»був відкритий розрахунковий рахунок № 26001010030561, МФО 322313, на який в подальшому були перераховані грошові кошти НАК «Нафтогаз України»в сумі 169 078 000,00 грн. (еквівалент 33,5 млн. доларів США), як це було передбачено розпорядженням KM України від 20.07.2005 р. № 274-р та п. 3.1 Договору про спільну діяльність, а саме:

22.07.2005 р. - 60 000 000,00 грн.; 25.07.2005 р. - 3 800 000,00 грн., 26.07.2005 р. - 3 900 000,00 грн., 27.07.2005 р. - 474 000,00 грн., 27.07.2005 р. - 1 026 000,00 грн., 28.07.2005 р. - 1 578 000,00 грн., 29.07.2005 р. - 57 300 000,00 грн., 04.08.2005 р. - 5 000 000,00 грн., 09.08.2005 р. - 5 600 000,00 грн., 12.08.2005 р. - 30 400 000,00 грн.

Кошти, які були отримані від НАК «Нафтогаз України», перераховані ДП «Укрспецпостач»на безвідкличні акредитиви, які також відкриті в ВАТ «Укрексімбанк».

За 9 місяців 2006 р. позивач отримував відсотки за акредитивами, які були включені до валового доходу, що свідчить про використання вказаних коштів у власній господарській діяльності ДП «Укрспецпостач».

В період з 01.01.2006 р. по 01.10.2006 р. кошти були частково повернуті. Станом на 01.10.2006 р. за підприємством рахується кредиторська заборгованість перед НАК «Нафтогаз України»в розмірі 117 826 624,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ДП «Укрспецпостач», отримавши у розпорядження 169 078 000,00 грн., перераховані НАК «України»для ведення спільної діяльності з метою виконання Договору про спільну діяльність від 20.07.2005 p., не порушило вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки в пп.4.2.5 п. 4.2 ст. 4 даного Закону чітко встановлено, що не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкового повідомлення-рішення від 09.11.2007 р. №0001262307/1.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2010 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Голосіївського району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі 04.02.2011 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: