Ухвала суду № 13711130, 03.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10606/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" лютого 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименної Н.В. та Желтобрюх І.Л.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Адамас»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2010 року ТОВ «ВО «Адамас»звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 00004423021/0 від 20 січня 2010 року, № 00004523021/0 від 20 січня 2010 року, № 00004423021/1 від 26 лютого 2010 року, № 00004523021/1 від 26 лютого 2010 року, № 00004423021/2 від 19 травня 2010 року та № 00004523021/2 від 19 травня 2010 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема відповідач вказує на те, що позивачем було занижено податкові зобовязання із податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Під час судового засідання представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2010 року без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «ВО «Адамас»в частині дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість у взаємовідносинах з ТОВ «Компані стріт»за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року, про що складено акт № 2264/23-02/24746112 від 23 грудня 2009 року.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000442302/0 від 20 січня 2010 року, яким позивачу були визначені податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 150000 грн. 00 коп., з яких 100000 грн. 00 коп. за основним платежем та 50000 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0000452302/0 від 20 січня 2010 року, яким позивачу були визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 120000 грн. 00 коп., з яких 800000 грн. 00 коп. за основним платежем та 40000 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами їх адміністративного узгодження були також винесені податкові повідомлення-рішення № 00004423021/1 від 26 лютого 2010 року, № 00004523021/1 від 26 лютого 2010 року, № 00004423021/2 від 19 травня 2010 року та № 00004523021/2 від 19 травня 2010 року.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ВО «Адамас»суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були обчислені та перераховані до бюджету податкові зобовязання з податку на додану варіть та з податку на прибуток у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на те, що він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «ВО «Адамас»та ТОВ «Компані стріт»були укладені договори № 01-ДП від 01 серпня 2008 року про демонтаж та сортування сировини на загальну суму 90000 грн. 00 коп., з яких податок на додану вартість складає 15000 грн. 00 коп., та договір № 10-03/2008-О від 10 березня 2008 року про очистку внутрішніх поверхонь контактних апаратів, окислювачів, трубок котлів-утилізаторів двох установок УКЛ-7 на загальну суму 390000 грн. 00 коп., з яких податок на додану вартість становить 65000 грн. 00 коп.

У звязку з виконанням вказаних договорів ТОВ «Компані стріт»було видано позивачу податкові накладні № 180821 від 18 серпня 2008 року на суму 390000 грн. 00 коп., з яких податок на додану вартість 65000 грн. 00 коп., № 24090827 від 04 вересня 2008 року на загальну суму 70000 грн. 00 коп., з яких податок на додану вартість 11666 грн. 67 коп. та № 24090828 від 30 вересня 2008 року на загальну суму 20000 грн. 00 коп., з яких податок на додану вартість 3333 грн. 33 коп.

В акті перевірки № 2264/23-02/24746112 від 23 грудня 2009 року зазначено, що в ході перевірки податковим органом було отримано документи, з яких вбачається, що ТОВ «Компані стріт»має ознаки фіктивності.

Згідно інформації, отриманої від Першого Приморського ВРАЦС Одеського МУЮ та Другого Малинського ВРАЦС Одеського МУЮ ОСОБА_2, який був директором ТОВ «Компані стріт», помер, про що зроблено актовий запис № 7 від 13 лютого 2008 року.

Вищевказані договори від імені ТОВ «Компані стріт»були підписані ОСОБА_3, прізвище якого не обліковується у реєстраційних документах товариства.

Відповідач вважає, що податкові накладні № 180821 від 18 серпня 2008 року, № 24090827 від 04 вересня 2008 року та № 24090828 від 30 вересня 2008 року у звязку з вищевикладеним є недійсними.

З огляду на наведене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в акті перевірки закріплено висновок про те, що податковий кредит ТОВ «ВО «Адамас»на суму 80000 грн. 00 коп. є непідтвердженим та донараховано податкові зобовязання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів вважає, що дії позивача щодо включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 80000 грн. 00 коп. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Компані стріт», у повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, у відповідності до п. 1.7. ст. 1 вказаного Закону податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.4.5. Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як раніше зазначалося, позивачем було надано відповідачу на підтвердження податкового кредиту в сумі 80000 грн. 00 коп. відповідні податкові накладні.

Твердження апелянта про те, що позивач, посилаючись на податкові накладні № 180821 від 18 серпня 2008 року, № 24090827 від 04 вересня 2008 року та № 24090828 від 30 вересня 2008 року як на підставу виникнення податкового кредиту, порушив вимоги Закону, колегією суддів визнається необґрунтованим з наступних підстав.

У відповідності до абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно п. 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як було встановлено судом першої інстанції, на час укладення та виконання договорів № 01-ДП від 01 серпня 2008 року про демонтаж та сортування сировини та № 10-03/2008-О від 10 березня 2008 року про очистку внутрішніх поверхонь контактних апаратів, окислювачів, трубок котлів-утилізаторів двох установок УКЛ-7 ТОВ «Компані стріт»було зареєстроване як платник податку в податковому органі і йому було присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 3 ст. 8 Конституції України її норми є нормами прямої дії.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З огляду на те, що на момент формування позивачем податкового кредиту на суму 80000 грн. 00 коп. на підставі податкових накладних № 180821 від 18 серпня 2008 року, № 24090827 від 04 вересня 2008 року та № 24090828 від 30 вересня 2008 року ТОВ «Компані стріт»було зареєстроване як платник податку на додану вартість та було таким станом на 09 січня 2009 року, колегія суддів вважає що такі дії позивача не можуть вважатися правопорушенням та слугувати підставою для донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Також відповідач посилається на те, що вказані податкові накладні були підписані ОСОБА_3, прізвище якого не обліковується у реєстраційних документах ТОВ «Компані стріт».

Зазначена обставина не може бути підставою для визнання недійними податкових накладних № 180821 від 18 серпня 2008 року, № 24090827 від 04 вересня 2008 року та № 24090828 від 30 вересня 2008 року з огляду на наступне.

До матеріалів даної справи приєднано копію наказу директора ТОВ «Компані стріт»ОСОБА_2 № 6 від 19 грудня 2007 року, згідно якого ОСОБА_3 було призначено на посаду виконуючого обовязки директора ТОВ «Компані стріт»та надано йому право здійснювати від імені та в інтересах товариства будь-які фінансово-господарській операції.

Таким чином, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0000452302/0 від 20 січня 2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Також ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в акті перевірки № 2264/23-02/24746112 від 23 грудня 2009 року було зроблено висновок про те, що позивач не мав права включати до складу валових витрат ті витрати, які ним були понесені у звязку з оплатою договорів № 01-ДП від 01 серпня 2008 року про демонтаж та сортування сировини та № 10-03/2008-О від 10 березня 2008 року про очистку внутрішніх поверхонь контактних апаратів, окислювачів, трубок котлів-утилізаторів двох установок УКЛ-7, укладених з ТОВ «Компані стріт».

У відповідності до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Придбання (виготовлення) товарів (робіт, послуг) здійснюється, зокрема, на підставі правочинів.

Правочин є недійсним в силу вимог закону та не потребує визнання його таким в судовому порядку у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України, якщо в момент вчинення такого правочину не було дотримано вимог, встановлених ч.ч. 1, 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідач, як на підставу недійсності правочинів № 01-ДП від 01 серпня 2008 року та № 10-03/2008-О від 10 березня 2008 року посилається на те, що у ТОВ «Компані стріт»відсутні ресурси для здійснення господарської діяльності, оскільки воно не знаходиться за місцем своєї реєстрації.

Припущення податкового органу про відсутність у ТОВ «Компані стріт»ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності ґрунтується на тому, що згідно акту ДПІ у Малинському районі м. Одеси № 422/23-226 від 25 вересня 2008 року підприємство за юридичною адресою: 65000, Одеська обл., м. Одеса, вул. Болгарська, 39, кв. 15 не знаходиться.

На думку колегії суддів відсутність ТОВ «Компані стріт»за місцем її реєстрації є свідченням лише того, що товариство не виконало вимоги закону щодо повідомлення відповідного органу про зміну юридичної адреси, проте не є свідченням відсутності будь-яких ресурсів для провадження господарської діяльність.

Оскільки вищезазначені висновки відповідача ґрунтуються не на матеріалах проведених перевірок, а лише на припущеннях, колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Крім того, висновок відповідача про те, що ТОВ «Компані стріт»були відсутні ресурси для здійснення господарської діяльності спростовується письмовими доказами, що приєднані до матеріалів даної справи.

Так, судом першої інстанції були приєднані до матеріалів справи копії актів виконаних робіт, що були підписані між ТОВ «Компані стріт»та ТОВ «ВО «Адамас», податкових накладних та банківських виписок.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, на яку згідно ч. 2 ст. 71 КАС України покладено обовязок доказування, не надала суду доказів того, що договори № 01-ДП від 01 серпня 2008 року та № 10-03/2008-О від 10 березня 2008 року є нечинними чи визнані недійсними в судовому порядку.

Отже, позивачем було правомірно віднесено до складу валових витрат ті витрати, які ним були понесені у звязку з виконанням договорів № 01-ДП від 01 серпня 2008 року та № 10-03/2008-О від 10 березня 2008 року, а судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0000442302/0 від 20 січня 2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 19 листопада 2010 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2010 року без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Н.В. Безименна

І.Л. Желтобрюх

Ухвала складена в повному обсязі 08 лютого 2011 року.