Рішення № 137109601, 02.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2377/25

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»

до Фізичної особи-підприємця Кочет Дмитра Вікторовича

про стягнення 201 483,29 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

Без виклику сторін.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Фізичної особи-підприємця Кочет Дмитра Вікторовича про стягнення 201 483,29 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2377/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.

Відповідач у ході розгляду спору подав відзив, у якому виклав заперечення проти позову. Позивач надав відповідь на відзив відповідача, відповідач заперечень на відповідь на відзив не надав.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» подано позов про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кочет Дмитра Вікторовича 201 483,29 грн., з яких: 177 081,00 грн. простроченої заборгованості по кредиту та 24402,29 грн. простроченої заборгованості по процентах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.05.2024 шляхом укладання між Фізичною особою-підприємцем Кочетом Дмитром Вікторовичем (Позичальник, відповідач) з Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «УКРГАЗБАНК» (позивач, Банк) Договору № 39/2024/МС-4 про приєднання до Правил надання мікрокредиту в АБ «УКРГАЗБАНК» (надалі Договір про приєднання), Позичальник в повному обсязі акцептував Правила надання мікрокредиту в АБ «УКРГАЗБАНК» (оферту, що розміщена на сайті htpp//www.ukrgasbank.com) (надалі Правила), з якими Позичальник ознайомився, погоджується та зобов`язується виконувати.

Договір № 39/2024/МС-4 про приєднання до Правил надання мікрокредиту в АБ «УКРГАЗБАНК» від 27.05.2024 року (надалі Договір про приєднання) є договором приєднання.

Згідно зі ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до абзаців 3, 5 Преамбули Правил - ці Правила надання мікрокредиту в АБ «УКРГАЗБАНК» (далі Правила), разом із Договором про приєднання до Правил та всіма додатками та додатковими угодами до них складають Договір про надання мікрокредиту.

Приєднання Клієнта до Правил (акцептування даної публічної пропозиції у відповідності із ст. ст. 633, 634 Цивільного кодексу України) здійснюється шляхом підписання Договору про приєднання до Правил надання мікрокредиту в АБ «УКРГАЗБАНК» (далі Договір про приєднання) за встановленою АБ «УКРГАЗБАНК» формою.

Пунктами 1.2.-1.3. Правил встановлено, що підписанням Договору про приєднання Позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з усіма умовами Правил, а також своє волевиявлення стосовно приєднання до Правил. Приєднуючись до Правил Позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Договором про надання мікрокредиту.

У відповідності до п. 2.1. Правил Банк надає Позичальнику кредитні кошти (Кредит) у розмірі та на умовах, визначених Договором про надання мікрокредиту, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитними коштами у порядку та на умовах, визначених Договором про надання мікрокредиту.

Згідно з п. 2.4. Правил основні умови кредитування зазначаються у Договорі про приєднання.

Виходячи із змісту п. 1. Договору про приєднання загальний ліміт кредитної лінії становить 250 000,00 грн.

Пунктом 2 Договору про приєднання Сторони встановили, що кредитна лінія відкривається з « 27» травня 2024 року по « 26» травня 2026 року (включно). Позичальник погашає кредит відповідно до графіку зменшення Ліміту кредитної лінії, встановленого Додатком 1 до Договору про приєднання.

За користування кредитом, в межах строку кредитування, визначеного п. 2 цього Договору про приєднання, з урахуванням встановленого графіку зменшення Ліміту Кредитної лінії, Позичальник сплачує Банку проценти, виходячи із встановленої Банком базової процентної ставки, в розмірі 32,05 % (тридцять дві цілих п`ять сотих) процентів річних, в національній валюті. За користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені Договором про надання мікрокредиту (прострочена заборгованість), з урахуванням встановленого графіку зменшення Ліміту Кредитної лінії, процентна ставка встановлюється в розмірі 42,05 % (сорок два цілих п`ять сотих) процентів річних (п.п. 3-4 Договору про приєднання).

Відповідно до п. 9 Договору про приєднання інші умови надання кредитних коштів не передбачені цим Договором про приєднання регулюються положеннями Правил надання мікрокредиту в АБ «УКРГАЗБАНК».

За приписами п.п. 2.8.Правил передбачено, що нарахування процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного Договором про приєднання, здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за наданими кредитними коштами (строкової заборгованості), виходячи з процентної ставки за користування кредитними коштами, визначеної Договорі про приєднання. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами використовується метод «факт/360», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та банківського року з розрахунку 360 днів у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються Банком щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання Кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий Кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в день повного (у т.ч. дострокового) погашення заборгованості по Кредиту, в день дострокового розірвання Договору про надання мікрокредиту, а також в день закінчення строку, на який надано Кредит у відповідності з п.2 Договору про приєднання, за період з першого календарного дня місяця, в якому 7 відбувається погашення Кредиту, по день, що передує дню погашення Кредиту, а у разі настання Події припинення до дня настання Події припинення, що визначені в п.4.5.2. цих Правил.

В п. 2.9 Правил зазначено, що проценти за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем користування Кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано Кредит, в день повного погашення заборгованості по Кредиту, в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту або в день дострокового розірвання Договору про надання мікрокредиту. У разі якщо останній день для сплати (погашення) процентів за користування кредитними коштами припадає на вихідний або святковий день, то така сплата здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню. Проценти за користування кредитними коштами сплачуються з урахуванням положень п.2.11. цих Правил. У разі ненадходження платежів від Позичальника в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами, що вказаний в Договорі про приєднання, у встановлені цими Правилами строки, суми непогашених у строк процентів за користування кредитними коштами визнаються простроченими з наступного банківського дня. Банк, починаючи з дня виникнення такої простроченої заборгованості, може скористатися правом на договірне списання цієї суми з поточних рахунків Позичальника, відкритих в Банку, в порядку, визначеному в п. п. 2.14. 2.16. цих Правил.

У відповідності до п. 2.6. Правил Кредитні кошти надаються Банком Позичальнику в межах невикористаного залишку Ліміту кредитної лінії згідно з Графіком зменшення Ліміту кредитної лінії окремими траншами на підставі Заяви на отримання кредиту Позичальника згідно Додатку 1 до Правил шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на Поточний рахунок Позичальника, відкритий в АБ «УКРГАЗБАНК». Надання Банком кредитних коштів здійснюється за умови отримання Банком, у строк не менше як за один банківський день до дати видачі коштів, попередньої заяви Позичальника згідно додатку 1 до цих Правил та підтвердження Банком намірів про видачу кредитних коштів. Надання кредитних коштів здійснюється в межах Ліміту кредитної лінії згідно зазначеної заяви Позичальника. Після отримання Позичальником повної суми Кредиту в межах Ліміту кредитної лінії, встановленого в Договорі про приєднання, подальше кредитування в межах строків та в межах сум Ліміту кредитної лінії, може здійснюватися лише після погашення Позичальником частини або всієї суми наданого Кредиту, у розмірі, який не може перевищувати обсягу такого погашення.

Згідно з п. 3.1.1. Правил Банк зобов`язується з урахуванням умов, встановлених положеннями цих Правил, видати Кредит в сумі, визначеній в Договорі про приєднання виключно після оплати Позичальником комісій у розмірі та в порядку, передбаченому Договором про надання мікрокредиту.

27.05.2024 позивач виконав свої зобов`язання за Договором про приєднання, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 250 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 .980).

У відповідності до п.п. 3.2.1, 3.2.2. Правил Позичальник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі, в строки, встановлені Договором про приєднання, повернути отриману суму Кредиту.

Своєчасно та в повному обсязі, на умовах і в порядку передбаченому Договором про надання мікрокредиту, сплачувати проценти за користування кредитними коштами та комісії, а також суми передбачених Договором про надання мікрокредиту штрафних санкцій та відшкодовувати будь-які документально підтверджені та обґрунтовані витрати Банку згідно з умовами цих Правил. Відшкодування Банку витрат є базою оподаткування, на яку нараховується податок на додану вартість (ПДВ) у загальновстановленому порядку за ставкою 20% у відповідності до норм чинного податкового законодавства України. При цьому, датою виникнення податкових зобов`язань вважається або дата зарахування коштів від Позичальника на рахунок Банку як оплати відшкодування витрат або дата оформлення документа, що засвідчує факт здійснення витрат Банком. Сума нарахованого ПДВ включається до письмової вимоги Банку про відшкодування витрат.

У відповідності до пункту 3.2.8. Правил Позичальник зобов`язується на вимогу Банку у випадках, передбачених пп. 3.3.3. цих Правил, достроково повернути Кредит, сплатити нараховані проценти, комісії та можливі пені, штрафи.

За приписами пункту 3.3.3. Правил Банк має право відмовитися від надання Позичальнику кредитних коштів за Договором про надання мікрокредиту частково або в повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання Позичальником своїх зобов`язань по Договору про надання мікрокредиту, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та штрафні санкції, якщо відбулася та триває хоча б одна з наступних подій:

- Позичальник не виконав у строк свої зобов`язання по поверненню Кредиту (його частини), в тому числі достроковому, та/або сплаті процентів, комісій, штрафних санкцій, передбачених Договором про надання мікрокредиту;

- пред`явлення Банком або іншою особою вимоги про дострокове погашення інших кредитів та/або боргових зобов`язань в повному обсязі, наданого(их) на підставі будь- якого іншого кредитного договору, укладеного з Позичальником;

- подано позов про визнання недійсними у повному обсязі чи в частині та/або неукладеними Договору про надання мікрокредиту;

- фінансовий стан Позичальника погіршився таким чином, що поставить під сумнів можливість належного виконання ним взятих на себе зобов`язань за Договором про надання мікрокредиту. Моніторинг виникнення цієї події проводиться Банком шляхом аналізу фінансової звітності в строки, передбачені п. п. 3.2.4. Правил;

- фінансова звітність та інша інформація, що була надана Позичальником Банку, виявилась недійсною та/або не може бути перевірена внаслідок порушень Позичальником правил ведення такої звітності згідно з чинним законодавством України;

- виявлення Банком фактів використання Позичальником кредитних коштів не за цільовим призначенням;

- виникли будь-які обставини, або наявна оперативна інформація, які явно свідчать про те, що наданий Позичальникові Кредит не буде повернений своєчасно.

Відповідно до п. 4.5.2 Правил Сторони визначили, що днем настання Події та датою прострочення Фактичної заборгованості Позичальника є:

- 4.5.2.1.закінчення строку кредитування наступний календарний день після кінцевої дати строку кредитування визначеної в п.2. Договору про приєднання;

- 4.5.2.2. пред`явлення Банком вимоги про дострокове повернення Кредиту дата зазначена в такому письмовому повідомленні Банку;

- 4.5.2.3.звернення Банку з позовом про дострокове стягнення кредиту наступний календарний день за днем поштового відправлення позовної заяви Банку до відповідача(-чів).

Як зазначає позивач, станом на момент звернення до суду Позичальник мав прострочену заборгованість по кредиту у розмірі 177 081,00 грн., по нарахованим, але несплаченим (прострочена заборгованість) процентам за користування кредитними коштами у розмірі 24 402,29 грн. згідно з даними виписок по рахункам та розрахунку заборгованості.

Відповідно до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, ст. 41 Закону України «Про Національний банк України», ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Отже, банківські виписки є належними доказами підтвердження видачі кредиту, внесення коштів на відповідні рахунки позичальника та підтвердження виконання або невиконання ним кредитного договору (Постанова Вищого господарського суду України від 06.04.2017 у справі № 905/2009/15).

В ході розгляду справи відповідач подав відзив, у якому визнав наявність обов`язку щодо сплати кредитних коштів, однак стверджує про ненастання строку виконання зобов`язань та нарахованих процентів та посилається на наявність обставин непереборної сили (форс-мажор), що, на його думку, згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

У якості обставини непереборної вили відповідач посилається на дію в Україні правового режиму воєнного стану.

Відповідач стверджує, що заявлені до стягнення 24 402,29 грн. відсотків є завищеними, оскільки їх нарахування у період воєнного стану суперечить принципу добросовісності сторін (ст.ст. 3, 13 Цивільного кодексу України).

Позивач у відповіді на відзив зауважив, що наявність простроченої заборгованості відповідача є підставою для дострокового повернення кредитних коштів, що відповідає припису норми ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що відповідач не виконував умови договору в частині зменшення суми ліміту в строки та розмірах передбачених Договором про приєднання, позивачем було направлено відповідачу 24.04.2025 лист-вимогу від 21.04.2025 № 172/12983/2025 (отримана відповідачем 30.04.2025), про погашення кредитної заборгованості.

Щодо нарахування процентів позивач слушно зауважив, що проценти є платою за користування кредитом, а не відповідальністю.

Щодо форс-мажорних обставин позивач слушно зауважив, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Однак, відповідачем не доведено належними доказами дії обставин непереборної сили безпосередньо на нього щодо виконання зобов`язань за кредитним договором.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. До такого висновку дійшов Верховний суд у своїх постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

Крім того правовий зміст поняття форс-мажору не передбачає звільнення від виконання зобов`язання.

У постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

Крім того, заслуговує на увагу той факт, що Договір про приєднання укладався 27.05.2024, тобто більше ніж через 2 роки після впровадження в України 24.02.2022 правового режиму воєнного стану, тому відповідач приймав на себе зобов`язання у відповідних умовах.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У частині 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. І ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За загальним правилом, на особу покладається обов`язок вжити всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання взятого на себе зобов`язання (абзац 2 частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України). Неналежне ставлення до виконання цього обов`язку свідчить про вину особи, яка є безумовною підставою для відповідальності за порушення зобов`язання.

З огляду на викладені у позові обставини та надані докази, вимоги позивача про стягнення з відповідача 177 081,00 грн. заборгованості по кредиту та 24 402,29 грн. заборгованості по відсоткам є доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 2 422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кочета Дмитра Вікторовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, місто Київ, вул. Єреванська, будинок 1, код ЄДРПОУ 23697280) 177081,00 грн. заборгованості по кредиту, 24 402,29 грн. заборгованості по відсоткам та 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін