Ухвала суду № 13710858, 27.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3868/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" січня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2010 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2, позивач) остаточно вточнивши позовні вимоги звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі ДПІ, відповідач) від 13.07.2009р. №000142-1740/0 в частині нарахування податкового зобовязання в розмірі 8270400 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 13 липня 2009року№000142-1740/0 в частині визнання за ОСОБА_2 податкового зобов'язання з податку з фізичних осіб за 2007 рік в розмірі 8270400 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник ДПІ у Голосіївському районі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець Голосіївською районною у м.Києві державною адміністрацією від 31.03.2005 року за №508514, та взято на облік Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва, як платника податків.

Працівниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податків СПД -фізичною особою ОСОБА_2 за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року. За результатами перевірки було складено акт перевірки від 25.06.2009р. №78-1740-2655210451.

Зазначеним вище актом перевірки зафіксовано допущення позивачем порушення вимог пп. 9.6.1 та 9.6.2 п.9.6, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме позивачем не було задекларовано у 2006 році дохід у сумі 29961 грн. та не сплачено податок з доходів фізичних осіб з цієї суми у розмірі 3894,93 грн. та не задекларовано у податковій декларації отриманий дохід протягом 2007 року у сумі 55136000 грн. в результаті чого та не сплачено податок з доходів фізичних осіб з цієї суми в розмірі 8270400 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією Голосіївського району м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення від 13.07.09 року № 000142-1740/0 згідно з яким, за позивачем визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 8274294,90 грн.

З наявної в матеріалах справи копії акту перевірки судом встановлено, що податковим органом донараховано позивачу податок з фізичних осіб за 2006 рік в сумі 3894,93грн., у зв'язку з тим, що позивачем не було задекларовано в цьому періоді дохід в розмірі 29961 грн., даний факт позивачем не оскаржується.

Крім того з акту перевірки та пояснень сторін судом встановлено, що податковим органом за позивачем визнано суму податкового зобов'язання з податку з фізичних осіб у зв'язку із не декларуванням позивачем отриманого в 2007році доходу в сумі 55136000 грн.

Зокрема з акту перевірки вбачається, що отримання прибутку позивачем у 2007році підтверджується Договором № К-7 купівлі-продажу цінних паперів від 07 лютого 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_2 продав цінні папери на суму 20000000 грн. та Договору № Б-13 купівлі-продажу цінних паперів 27 квітня 2007 року, за яким ОСОБА_2 продав цінні папери на суму 35136000 грн., при цьому податковий орган прийшов до висновку, що позивачем не було здійснено витрат на придбання цих цінних паперів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2009 року № 000142-1740/0 в частині визнання за ОСОБА_2 податкового зобов'язання з податку з фізичних осіб за 2007рік в розмірі 8270400 грн.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регламентується пунктом 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі Закон № 889).

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Інвестиційний актив - це, зокрема, пакет цінних паперів тобто окремий цінний папір чи сукупність цінних паперів, випущених одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення (підпункт 9.6.7 пункту 9.6 статті 9 Закону N 889).

Облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку відповідно до підпункту 9.6.1 пункту 9.6 статті 9 Закону N 889 самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Форми обліку доходів і витрат платника податку з доходів фізичних осіб та Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 16.10.2003 р. N 490 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.10.2003 р. за N 988/8309. Платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Відповідно до частини першої підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону N 889 інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. Тобто, до витрат при визначенні інвестиційного прибутку можуть бути включені виключно витрати, фактично понесені платником податку на придбання інвестиційного активу.

Фактичне понесення витрат за змістом пункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889 означає зміну стану активів покупця, тобто зменшення його майна в звязку з придбанням інвестиційного активу.

Як вбачається з матеріалів справи, за Договором купівлі - продажу цінних паперів № К-7 від 7 лютого 2007 року ОСОБА_2 продав громадянину ОСОБА_3: 8 простих векселів ВАТ «Технотелекомунікації»і ВАТ «Татнафтогазпереробка»на загальну суму 20000000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту виконаних зобов'язань від 19 лютою 2007 року і розписка громадянина ОСОБА_3

Відповідно до договору купівлі - продажу цінних паперів № Б-13 від 27 квітня 2007 року позивачем громадянину ОСОБА_3 було продано акції прості іменні ВАТ «Будмеханізація»24400000 штук на загальну суму 35136000 грн., виконання умов договору підтверджується розпискою громадянина ОСОБА_3 від 14.05.2007 року про сплату 35136000 грн.

Зазначені обставини підтверджують факт отримання позивачем доходів від продажу таких інвестиційних активів:

- у сумі 20000000 грн. в звязку з продажем 8 простих векселів ВАТ «Технотелекомунікації»і ВАТ «Татнафтогазпереробка»;

- у сумі 35136000 грн. від продажу простих іменних акцій ВАТ «Будмеханізація»у кількості 24400000 штук.

В свою чергу, факт понесення позивачем витрат на придбання цих інвестиційних активів підтверджується таким.

Згідно з договором від 06 лютого 2007 року і акту прийому передачі та виконання зобов'язань від 19.02.2007 року, ОСОБА_2 придбав у громадянки ОСОБА_4 8 простих векселів ВАТ«Технотелекомунікації».

Розрахунок за придбані векселі позивачем було проведено грошовими коштами на суму 19999987 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи розписка позивача, на якій міститься підпис продавця, громадянки ОСОБА_4

Викладеним підтверджується факт понесення позивачем витрат на придбання інвестиційного активу у вигляді 8 простих векселів ВАТ «Технотелекомунікації»і ВАТ «Татнафтогазпереробка».

У відповідності договору № Д79-3 07 від 8 травня 2007 року і акт прийому передачі та виконання зобов'язань, позивачем у TOB "ФК"Опціон" придбано акції прості іменні ВАТ «Будмеханізація»в кількості 24400000 шт. на загальну суму 35135988 грн. при чому в якості розрахунку позивачем видано TOB „ФК „Опціон" простий вексель серії АА № 1080859 від 2 серпня 2007 року.

В даному разі видача позивачем векселя в рахунок оплати придбаного товару (векселя) не свідчить про понесення витрат у вигляді зменшення його активів (майна). Видача векселю є заміною заборгованості перед продавцем за поставлений товар (акції) на зобовязання щодо сплати вексельної суми. Сам собою факт видачі векселю що з огляду на приписи пункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону N 889 не дає позивачеві підстави для відповідного зменшення доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу.

Водночас, відповідні витрати виникають у разі подальшого погашення покупцем векселю, виданого ним у розрахунок за придбаний інвестиційний актив.

Як випливає з матеріалів справи, емітований позивачем вексель серії АА № 1080859 від 2 серпня 2007 року було пред'явлено до платежу 19 жовтня 2007 року громадянином ОСОБА_5 Згідно акту виконаних зобов'язань від 19 жовтня 2007 року громадянин ОСОБА_2 сплатив громадянину ОСОБА_5 за векселем 35135988 грн.

Тобто протягом того самого звітного періоду (2007 рік) вексель, раніше виданий в оплату придбаного позивачем інвестиційного активу, було погашено позивачем грошовими коштами в повному обсязі.

Таким чином, в одному звітному періоді позивачем було придбано інвестиційний актив (акції ВАТ «Будмеханізація»), видано вексель в оплату цього активу, а також погашено цей вексель грошовими коштами. Зазначене підтверджує факт понесення позивачем у 2007 році витрат у сумі 35135988 грн. в звязку з придбанням акцій ВАТ «Будмеханізація», оскільки активи позивача внаслідок такого придбання зменшилися на вказану суму після погашення ним векселя АА № 1080859 від 2 серпня 2007 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що у разі неплатежу держатель має право вчинити протест векселя або в судовому порядку стягнути кошти, при цьому будь-яких доказів щодо протесту векселя чи розгляд даного питання в судовому порядку надано не було, виконання зобов'язань за договором підтверджується копією акта виконаних зобов'язань від 22 жовтня 2007 року, що був складений сторонами договору та ними підписаний.

За таких обставин, позивач має право на зменшення доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу у вигляді акцій ВАТ «Будмеханізація», на суму коштів, що сплачені ним під час погашення векселю АА № 1080859 від 2 серпня 2007 року.

Обставини, повязані з понесенням позивачем витрат на придбання інвестиційних активів, не були взяті до уваги ДПІ у Голосіївському районі при проведенні перевірки.

Стосовно посилання ДПІ у Голосіївському районі щодо укладення позивачем договору купівлі-продажу простих іменних акцій ВАТ «Будмеханізація», раніше ніж такі ним були придбані, зазначаємо наступне:

Договір є укладеним, коли сторони в належній формі досягли з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту передавання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язана передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язаний прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З аналізу вищезазначених норм слід зробити висновок, що чинним законодавством не заборонено продаж товару, який на момент укладення договору відсутній у продавця.

При цьому продаж простих іменних акцій ВАТ «Будмеханізація»ОСОБА_2 було здійснено вже після придбання цих акцій, тобто умови договору були виконані.

Крім того, безпосередній вплив на формування інвестиційного прибутку мають не самі собою укладені цивільно-правові договори, а фактичний рух активів інвестиційних активів та грошових коштів або іншого майна, що компенсує вартість інвестиційних активів.

Обставинами справи та наявними в ній доказами підтверджуються факти набуття позивачем інвестиційних активів, понесення ним витрат у звязку з їх придбанням, а також факт одержання відповідних доходів внаслідок продажу цих інвестиційних активів.

Крім того колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зобовязання ОСОБА_5, ОСОБА_4 щодо не подання декларації у 2008 році, неяким чином не стосується ОСОБА_2, оскільки законодавством не передбачена відповідальність одного платника податків за дії його контрагентів.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Посилання ДПІ у Голосіївському районі на ті обставини, що ОСОБА_4 надавала їм пояснення, що будь-яких угод з ОСОБА_2 вона не підписувала та коштів не отримувала не обґрунтоване та безпідставне, оскільки договори купівлі-продажу між нею та позивачем в судовому порядку наявні в матеріалах справи, та крім того дані обставини з боку відповідача не підтверджені жодними доказами.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем підтверджується факт отримання позивачем доходів саме від продажу інвестиційних активів - 8 простих векселів ВАТ «Технотелекомунікації»і ВАТ «Татнафтогазпереробка», а також простих іменних акцій ВАТ «Будмеханізація»у кількості 24400000 штук. При цьому факт отримання доходів від продажу зазначених активів нерозривно пов'язаний із фактом їх придбання, оскільки лише раніше придбаний інвестиційний актив може бути в подальшому проданий. Водночас, факт продажу вказаних активів відповідачем не заперечується.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про безпідставність твердження відповідача щодо відсутності фактичних операцій з придбання інвестиційних активів позивачем та понесення ним відповідних витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано беззаперечних доказів та обґрунтувань на підтвердження правомірності своїх дій.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів зазначає, що при винесені податкового повідомлення-рішення від 13.07.2009р. №000142-1740/0 в частині нарахування податкового зобовязання в розмірі 8270400 грн. повноваження державної податкової інспекцієї використовувалися не з тією метою, з якою вони надані; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; упереджено; без дотриманням принципу рівності перед законом.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 01 лютого 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: А.Б.Парінов

І.Й.Петрик

Повний текст ухвали виготовлений 31 січня 2011 року