Ухвала суду № 13710836, 26.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-4498/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Баргамінова Н.М.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" січня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г.В. суддівПарінова А.Б., Петрика І.Й. при секретарі Ломановій Ю.В., ^ розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «0331»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання не чинним податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «0331»(далі TOB «0331») звернулося до суду з позовом в якому просило визнати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі відповідач): від 18.08.2010 року № 0003202320/2 та № 0001462320/2 нечинними повністю; № 0001141720/2 від 17.08.2010 року нечинним частково в сумі 19055,54 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року позов задоволено частково. Визнано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 17.08.2010 року № 0001141720/2 нечинним частково за основним платежем в сумі 4949,52 грн. податку з доходів фізичних осіб та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 14106,02 грн. В іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної податкової інспекції у м. Чернігові подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення^

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.І ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування^ їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки представник Державної податкової інспекції у м. Чернігові фактично оскаржує рішення суду тільки в частині задоволення позовних вимог в частині визнання податкового повідомлення-рішення ДШ у м. Чернігові від 17.08.2010 року № 0001141720/2 нечинним частково за основним платежем в сумі 4949,52 грн. податку з доходів фізичних осіб та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 14106,02 грн., враховуючи те, що іншими учасниками процесу вказане рішення не оскаржено, апеляційна інстанція не знаходить за необхідне аналізувати правомірність прийнятого судом рішення у задоволеній частині позовних вимог, перевіряючи їх законність і обгрунтованість у порядку ч.І ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 01,02.2010 року № 118 і від 12.02.2010 року № 330 згідно ст. 11, 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання 23.02.2010 року була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «0331»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, за наслідками якої складено акт№ 125/23/14239756.

Вищевказаною перевіркою були встановлені наступні порушення: п. 3.1 ст. З, п.п. 5.3.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3. ст. 5, п. 5.9. ст. 5, ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, п.п. 4.2.5.5, п. п. 4.2.5.6. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організація України, затвердженої наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Мінтрансу, Держстандарту, Держкомстату від 02.04.1998 року № 81/38/101/235/122, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 року за № 685/39/78. в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за І квартал 2007 року у сумі 47896 гри., за півріччя 2007 року у сумі 55182 грн. та заниження на загальну суму 9892 грн., в тому числі за І квартал 2007 року у сумі 3838 гри., за 2007 рік у сумі 8475 грн., за І квартал 2008 року у сумі 1417 грн., п. п. 7.4.1 п. 7.4., п. п. 7.5.1 п. 7.5., п. п. 7.7.1, п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 4.2.5.5, п. п. 4.2.5.6. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організація України, затвердженої наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Мінтрансу, Держстандарту, Держкомстату від 02.04.1998 року № 81/38/101/235/122, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 року за № 685/39/78, в результаті чого підприємством занижено податку на додану вартість на загальну суму 3541 грн. в тому числі: за жовтень 2007 року у сумі 386 грн., за листопад 2007 року у сумі 3155 грн, та завищено р. 26 Декларації з ПДВ за лютий 2008 року у сумі 1134 гри.; п. п. 4.2.11 п. 4.2. ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. п. «а»п. 19.2 ст. 19, п. п. 20.3.20 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6419,52 грн. в тому числі 2007 рік - 3749, 13 грн., 2008 рік-1200,39 грн., 2009 рік - 1470 грн.; п. 1, п. З Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу, затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 року № 451, зареєстрованого Міністерством юстиції України 22.10.2003 року за № 960/8281; перевіркою дотримання вимог касової дисципліни TOB «0331»встановлено порушення п. п. 2.1. п. 2 Положення проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637.

За результатами розгляду висновків акту перевірки ДШ у м. Чернігові та результатами адміністративного оскарження винесених податкових повідомлень-рішень, відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення : №0003202320/2 від 18.08.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 5843 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2922 грн.; №0001462320/2 від 18.08.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 3541 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1771 грн.; №0001141720/2 від 17.08.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 6419,52 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 17046,02 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не надано доказів, що кошти виданні підзвітній особі саме на господарські потреби товариства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. N 889-IV визначено, що дохід це - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу, відповідно до пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з п. 9.10 ст. 9 цього Закону.

А до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації, тобто суми коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт з урахуванням норм п. 9.10 ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.10 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. N 889-1V, податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.

Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами передбачено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Так, пунктом 2.11. Положення передбачено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Цим пунктом визначено строки видачі готівки.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт

суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України. ^

Згідно із п. 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 19.02.2001 р. N 72, видача готівкових коштів під звіт на відрядження здійснюється відповідно до чинних нормативно-правових актів України.

Під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів (п. 7.41 Положення).

Відповідно до п. 7.43 Положення під час проведення перевірки щодо дотримання порядку видачі готівки під звіт на відрядження встановлюється наявність розпорядчих документів (наказу, розпорядження) на службові відрядження, правильність ведення записів у журналі реєстрації посвідчень на відрядження, дотримання граничної тривалості службового відрядження, наявність позначок у посвідченні про відрядження, своєчасність звітування за витрачені під час відрядження кошти, правильність відшкодування витрат працівникам тощо.

Пунктом 2 Порядку складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом ДПА України від 19.09.2003 N 440, звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

Згідно з абзацом четвертим пп. 9.10.2 п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»за наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок податкового агента платника податку, що їх надав, до або під час подання зазначеного звіту.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається і матеріалів справи а саме з видаткових касових ордерів підставою для видачі є господарські потреби та кредиторська заборгованість, яка виникла у TOB «ОЗЗІ»перед підзвітною особою ОСОБА_3, також така кредиторська заборгованість підтверджується рухом коштів по рахунку 372 ««Розрахунки із підзвітними особами».

З огляду на вищезазначене ДПІ у м. Чернігові не доведено факту видачі коштів підзвітній особі ОСОБА_3 саме на господарські потреби товариства, а не в рахунок кредиторської заборгованості позивача перед ОСОБА_3

Таким чином у ДГП у м. Чернігові відсутні правові підстави для донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в сумі 4949,52 грн. та штрафних санкцій на суму 14106,02 грн.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. З ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Таким чином податкове повідомлення-рішення ДТП у м. Чернігові від 17.08.2010 року № 0001141720/2 слід визнати частково не чинним за основним платежем в сумі 4949,52 грн. податку з доходів фізичних осіб та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 14106,02 грн.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження. Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові - залишити без задоволення Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 31 січня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.